Рішення № 28092598, 20.12.2012, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 20.12.2012 Справа № 0814/3429/2012

Номер провадження 2/0814/1936/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 року Ленінський районний суду м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Шульженко О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «Реформатор 2011», про визнання недійсним договорів купівлі-продажу нерухомого майна, повернення сторін у попередній стан, визнання майна іпотекою,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2012 року Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «Реформатор 2011», про визнання недійсним договорів купівлі-продажу нерухомого майна, повернення сторін у попередній стан, визнання майна іпотекою.

В обґрунтування позову зазначає, що між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №014/0999/81/02184 від 28.04.2007р., відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на загальну суму 220000,00 доларів США для придбання земельної ділянки та будівництва житла за адресою АДРЕСА_2.

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між Банком і ОСОБА_1, ОСОБА_2 був укладений договір іпотеки №014/0999/81/02184 від 28.04.2007р., додаткові договори до договору іпотеки №1 від 08.08.2007р., №2 від 26.11.2007р., №3 від 25.04.2008р., відповідно до яких ОСОБА_1, ОСОБА_2 передали у іпотеку банку: квартиру за адресою АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_2 з поліпшенням, яким є нерухоме майно - майбутній житловий будинок Літ. А-2.

Розпорядженням голови Ленінської районної адміністрації №2070р від 21.10.2008р. ОСОБА_1 дозволено оформити право власності на житловий будинок літ. А-2 по АДРЕСА_2, затвердити акт прийому індивідуального будинку літ. А-2 житловою площею 334 кв.м., загальною площею 589,5 кв.м. по АДРЕСА_2, присвоїти поштову адресу АДРЕСА_3.

04.10.2011р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,10 га у межах згідно з планом, розташовану за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер 2310100000:04:016:0067.

04.10.2011р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_3, літ. А-2, зі всіма будівлями та господарчими спорудами.

04.10.2011р. між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ «Реформатор 2011» укладено договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

ПАТ «Ерсте Банк» згоди на відчуження переданого в іпотеку майна не надавало.

Вказані договори купівлі-продажу позивач просить визнати недійсними, оскільки згідно п.4.1.4 іпотечного договору, ст.ст. 9, 12 Закону України «Про іпотеку» ОСОБА_1, ОСОБА_2 не мали права здійснювати будь-які дії щодо відчуження майна, переданого в іпотеку, без письмової згоди іпотекодержателя. Недійсність цих договорів випливає з ч.3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку», ст. 215 ЦК України.

Крім того, позивач просить застосувати наслідки недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК України, повернувши сторони спірних договорів у первісний стан шляхом скасування реєстрації права власності за ОСОБА_3 на вищезазначені земельну ділянку, житловий будинок, та поновлення реєстрації права власності на вказані об'єкти нерухомого майна за ОСОБА_1, скасування реєстрації права власності за ТОВ «Реформатор 2011» на квартиру та поновлення реєстрації права власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2

Також просить визнати іпотекою Банку: квартиру за адресою АДРЕСА_1; земельну ділянку площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_2; житловий будинок літ. А-2 житловою площею 334 кв.м., загальною площею 589,5 кв.м. по АДРЕСА_3.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі з наведених вище підстав. Щодо визнання майна іпотекою пояснив, що додатковим договором №3 іпотекою банку було визнано лише будинок в стані 78% готовності, а з прийняттям в експлуатацію житлового будинку ОСОБА_1 всупереч умовам договору іпотеки не уклав з банком відповідного додаткового договору до договору іпотеки. Оскільки квартира, земельна ділянка та будинок передавалися в іпотеку за одним договором іпотеки, позивач просить визнати всі об'єкти предметом іпотеки банку.

Представники відповідачів заперечували проти позову, вказуючи, що спірні договори купівлі-продажу були укладені відповідно до умов закону. Приватним нотаріусом при їх посвідченні перевірялась належність відчужуваного майна продавцю, встановлено його дієздатність, також було встановлено відсутність заборон відчуження об'єктів згідно з витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. У зв'язку з відсутністю обтяжень щодо об'єктів нерухомого майна за спірними договорами державний реєстратор зареєстрував право власності за покупцями на законних підставах.

Також вказують, що на угоду, укладену з порушенням вимог закону, не поширюється загальне правило про наслідки недійсності правочину (двостороння реституція), якщо сам закон передбачає інші наслідки такого порушення. ОСОБА_3, ТОВ «Реформатор 2011» вважають себе добросовісними набувачами за спірними договорами купівлі-продажу, які не знали і не могли знати про наявність перешкод до вчинення правочинів. Відповідно до ст. 388 ЦК України права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий шляхом задоволення віндикаційного позову про витребування майна у добросовісного набувача за наявності підстав для цього.

Оскільки ПАТ «Ерсте Банк» не було стороною в договорах купівлі-продажу нерухомого майна, які воно оскаржує, тому відсутні підстави для визнання їх недійсними. У такому разі це майно не може бути передане Банку в порядку застосування загальних наслідків, передбачених ст. 216 ЦК України.

З наведених підстав просять у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши та оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За правилами ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що між ВАТ «АКБ «Престиж», правонаступником якого є ПАТ «Ерсте Банк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №014/0999/81/02184 від 28.04.2007р., відповідно до умов якого Банк відкрив позичальнику не відновлювальну кредитну лінію в розмірі 50000,00 доларів США на 240 місяців, кінцевий термін повернення кредиту 27.04.2027р., процентна ставка 12,5% річних. Кредитні кошти призначені для будівництва житлового будинку за адресою АДРЕСА_2.

Згідно п.п. 3,5. 3,6 кредитного договору забезпеченням цього договору є житловий будинок за адресою АДРЕСА_2, а також все належне позичальнику майно, кошти та активи, що належать йому на праві приватної власності.

Додатковою угодою №1 до кредитного договору внесені зміни до кредитного договору, згідно з якими кредитор відкрив кредитну лінію в сумі 100000,00 доларів США з строком користування до 27.04.2027р., згідно з додатковою угодою №2 до кредитного договору позичальнику відкрито кредитну лінію в сумі 180000,00 доларів США, згідно з додатковою угодою №3 до кредитного договору позичальнику відкрито кредитну лінію в сумі 220000,00 доларів США. Таким чином, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на загальну суму 220000,00 доларів США. Вказані обставини не заперечуються відповідачем, підтверджуються заявами ОСОБА_1 на видачу готівки (а.с.53-57).

З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між Банком і ОСОБА_1, ОСОБА_2 був укладений нотаріально посвідчений договір іпотеки №014/0999/81/02184 від 28.04.2007р. (а.с.23-26).

Відповідно до договору предметом іпотеки є: квартира за адресою АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та і ОСОБА_2; земельна ділянка площею 0,10 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2, та належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту ЗП №150252 на право власності на земельну ділянку, виданого 22.09.2005р., кадастровий номер 2310100000:04:016:0067, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

Відповідно до п. 4.1.4 договору іпотеки іпотекодавці зобов'язані не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб без попередньої письмової згоди іпотекодержателя.

Пунктом 6.1 договору іпотеки визначено, що право іпотеки і відповідно цей договір припиняє чинність у разі припинення основного зобов'язання, забезпеченого цією іпотекою, знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо іпотекодавці не замінили або не відновили предмет іпотеки, реалізації предмета іпотеки, набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, розірвання договору іпотеки, в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

В подальшому, з укладенням додаткових договорів до кредитного договору, між Банком і ОСОБА_1, ОСОБА_2 були укладені додаткові договори до договору іпотеки, з викладенням пункту договору іпотеки щодо предмету іпотеки в новій редакції.

Згідно додаткового договору №1 від 08.08.2007р. предметом іпотеки сторони визначили квартиру за адресою АДРЕСА_1, та земельну ділянку з поліпшеннями площею 0,10 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2.

Згідно додаткового договору №2 від 26.11.2007р. сторони визначили предметом іпотеки квартиру за адресою АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2, з поліпшенням на ній, яким є об'єкт нерухомого майна літ. А-2, готовність якого складає 49% відповідно до акту від 23.10.2007р. Іпотека розповсюджується на усі поліпшення, які будуть здійснені у майбутньому на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2, літ. А-2.

Відповідно до додаткового договору №3 від 25.04.2008р., сторони визначили предметом іпотеки квартиру за адресою АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2, з поліпшенням на ній, яким є об'єкт нерухомого майна літ. А-2, готовність якого складає 78% відповідно до акту від 23.04.2008р. Іпотека розповсюджується на усі поліпшення, які будуть здійснені у майбутньому на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2, літ. А-2.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про іпотеку» зміни і доповнення до іпотечного договору підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Наслідки недодержання вимог закону щодо державної реєстрації іпотеки передбачені ст. 4 Закону України «Про іпотеку», якою встановлено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Договір іпотеки та всі подальші зміни до нього були зареєстровані у Державному реєстрі іпотек, що підтверджується витягами про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек, витягами про реєстрацію змін, відомості були внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (а.с.33-40).

Розпорядженням голови Ленінської районної адміністрації №2070р від 21.10.2008р. дозволено оформити ОСОБА_1 право власності на житловий будинок літ. А-2 по АДРЕСА_2, затвердити акт прийому індивідуального будинку літ. А-2 житловою площею 334 кв.м., загальною площею 589,5 кв.м. по АДРЕСА_2, присвоїти поштову адресу АДРЕСА_3 житловому будинку літ. А-2 по АДРЕСА_2. Запропоновано управлінню житлового господарства Запорізької міської ради видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на вказаний житловий будинок, ОП ЗМБТІ внести зміни в технічну документацію, провести реєстрацію нових документів (а.с.42). Право власності на будинок ОСОБА_1 зареєстрував у встановленому законом порядку.

Після прийняття в експлуатацію житлового будинку літ. А-2 і реєстрації права власності на вказаний об'єкт ОСОБА_1, всупереч умовам договору іпотеки, додатковий договір до договору іпотеки не уклав.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором, виникла заборгованість, про необхідність погашення якої та про наслідки ухилення від цього (в тому числі звернення стягнення на предмет іпотеки) Банк попереджав ОСОБА_1, ОСОБА_2 листами від 26.11.2009р., які були отримані ними 10.12.2009р. (а.с.58-62).

04.10.2011р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,10 га у межах згідно з планом, розташовану за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер 2310100000:04:016:0067.

04.10.2011р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_3, літ. А-2, зі всіма будівлями та господарчими спорудами.

04.10.2011р. між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ «Реформатор 2011» укладено договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1.

Статтею 9 закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодавець має право відчужувати предмет іпотеки лише за наявності згоди іпотекодержателя.

Згідно із роз'ясненнями, наданими у п. 34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» та відповідно до прямої вказівки закону (ст. 12 ЗУ «Про іпотеку») окремі правочини щодо іпотечного нерухомого майна, вчинені без згоди іпотекодержателя, можуть бути визнані недійсними за позовом іпотекодержателя. Так, правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотеко держателя є недійсним.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ні ВАТ «АКБ «Престиж», ні його правонаступник ПАТ «Ерсте Банк», як іпотекодержатель, не давав своєї згоди на відчуження предметів іпотеки.

Правомірність відчуження переданого в іпотеку майна відповідачі пов'язують із зняттям заборони на його відчуження на момент укладення договорів купівлі-продажу.

Як встановлено в ході розгляду справи, заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.08.2011р. у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Ерсте Банк», ОСОБА_5 визнано договір іпотеки нерухомого майна, розташованого на території Ленінського району м. Запоріжжя, №014/0999/81/02184 від 28.04.2007р. таким, що припинив свою дію, з підстав, передбачених ч.4 ст. 559 ЦК України, оскільки боржник тривалий час не виконував зобов'язань за кредитним договором, а Банк жодного разу не звернувся до нього з вимогою щодо погашення заборгованості. Зобов'язано Дніпропетровську філію Державного підприємства «Інформаційний центр Міністерства юстиції України» зняти заборону відчуження нерухомого майна в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та в Реєстрі заборон іпотек (реєстраційний номер обтяження 4896455, 4897206), всіх реєстраторів: приватних нотаріусів, державних нотаріусів та ВДВС у Дніпропетровській області, а саме: квартира, номер за РПВН: АДРЕСА_1; земельна ділянка кадастровий номер 2310100000:04:016:0067, Запорізька область, АДРЕСА_2, накладену 28.04.2007р. приватним нотаріусом Запорізького МНО ОСОБА_6 Вказане рішення було пред'явлене до виконання, знято заборону відчуження нерухомого майна в Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та в Реєстрі заборон іпотек, після чого іпотекодавцями було відчужено об'єкти нерухомого майна.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.10.2011р. зазначене вище заочне рішення, на підставі якого було знято заборону відчуження іпотечного майна, було скасоване. Ухвалою цього ж суду від 24.10.2011р. задоволено заяву ОСОБА_1 від 19.10.2011р., позов залишений без розгляду.

Згідно п. п. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до вимог ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання. Припинення іпотеки наступає з підстав, передбачених ст. 17 Закону України «Про іпотеку», ст. 593 ЦК України.

Отже, відчуження переданого в іпотеку майна відбулося у незаконний спосіб, після зняття заборони його відчуження, що не свідчить про припинення прав і зобов'язань по іпотечному договору та не давало права іпотекодавцю без попередньої згоди іпотекодержателя продавати його іншій особі. Тим більше, щодо житлового будинку, який є предметом договору іпотеки, питання про зняття заборони його відчуження цим рішенням не приймалося. Відповідно до змісту ст. 4 Закону України «Про іпотеку», відсутність державної реєстрації іпотеки на дійсність договору іпотеки не впливає.

Вчиненням договорів купівлі-продажу іпотечного майна порушені законні права та інтереси ПАТ «Ерсте Банк».

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотеко держателя є недійсним.

Правочин, недійсність якого встановлена законом, є нікчемним. Спірні договори купівлі-продажу іпотечного майна були укладені з порушенням закону, оскільки повинні були укладатися з дотриманням ст. 12 Закону України «Про іпотеку», тому їх слід визнати недійсними за ініціативою позивача.

Відповідно до ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Особа, яка не є стороною договору, може вимагати визнання його недійсним у тому разі, якщо вона не домагається повернення їй переданого на виконання цього договору майна, а її порушене право може бути відновлене шляхом повернення сторін цього договору до первісного стану.

Виходячи зі змісту заявлених позивачем вимог щодо скасування реєстрації права власності за новими власниками та поновлення реєстрації права власності за попередніми власниками, не забезпечить повернення сторін оспорюваних правочинів до попереднього стану. З наведених підстав в цій частині позову слід вімовити.

Позовні вимоги про визнання іпотекою Банку: квартири за адресою АДРЕСА_1; земельної ділянки площею 0,1 га за адресою АДРЕСА_2; житлового будинку літ. А-2 житловою площею 334 кв.м., загальною площею 589,5 кв.м. по АДРЕСА_3, також не підлягають задоволенню.

Згідно ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Як встановлено судом, згідно останніх змін до договору іпотеки, внесених додатковим договором №3 від 25.04.2008р., сторони визначили предметом іпотеки: квартиру за адресою АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,10 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2, з поліпшенням на ній, яким є об'єкт нерухомого майна літ. А-2, готовність якого складає 78% відповідно до акту від 23.04.2008р. Іпотека розповсюджується на усі поліпшення, які будуть здійснені у майбутньому на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2, літ. А-2.

Особливості іпотеки об'єктів незавершеного будівництва встановлені ст. 16 Закону України «Про іпотеку». Передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на них. Обтяження об'єкта незавершеного будівництва іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Вказаним положенням закону відповідають умови договору іпотеки.

У встановленому законом порядку здійснена державна реєстрація договору іпотеки, відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою.

Не укладення ОСОБА_1 додаткового договору до договору іпотеки після прийняття в експлуатацію житлового будинку літ. А-2 і реєстрації права власності на вказаний об'єкт, свідчить про порушення ним договору іпотеки, умови якого в силу приписів ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання його сторонами.

Об'єкти нерухомого майна, які позивач просить визнати іпотекою, є предметами іпотеки відповідно до договору іпотеки. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором (з наступними змінами) виникли з моменту нотаріального посвідчення договору іпотеки (змін до нього).

Відповідно до положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на судовий захист свого цивільного права. При цьому, захист цивільних прав у випадку їх порушення (або оспорювання) за своїм змістом включає в себе передбачені законом матеріально-правові способи охорони цивільних прав (способи захисту), як загальні, що встановлені статтею 16 ЦК України, так і спеціальні способи захисту цивільних прав, що передбачені правовими нормами, які регулюють конкретні цивільні правовідносини. У будь-якому випадку, обраний позивачем судовий спосіб захисту його цивільних прав повинен відповідати способам захисту, встановленим законодавством.

Будь-якого нормативно-правового обґрунтування вимоги про визнання іпотекою майна, яке являється іпотекою за договором, позивач не навів. У зв'язку з викладеним ці позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» задовольнити частково.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,10 га у межах згідно з планом, розташовану за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер 2310100000:04:016:0067, цільове призначення - для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), укладений 04.10.2011р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку літ. А-2 №7 зі всіма будівлями та господарчими спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_3, загальною площею 986 кв.м., матеріали стін будівель та споруд шлакобетон, загальною площею 589,5 кв.м., житловою площею 334,0 кв.м., укладений 04.10.2011р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1, укладений 04.10.2011р. між ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ТОВ «Реформатор 2011».

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Турбіна