Рішення № 28091315, 28.11.2012, Приморський районний суд м. Одеси

28.11.2012 Справа №1522/18266/2012

2/1522/9901/12

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2012 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Бондаря В.Я.

при секретарі Іщик О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення виплати аліментів

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся позивач, та змінивши в ході розгляду справи предмет позовних вимог в порядку ст.31 ЦПК України, просив суд припинити виплату аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1. народження, в розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку щомісячно до досягнення дитиною 23 років, тобто до 14.08.2014р. При цьому посилався на те, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2009 року вирішено стягувати з нього на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 30.09.2009 року та до досягнення дитиною 23 років, тобто до 14 серпня 2014 року Проте, донька навчається безкоштовно, за рахунок державного бюджету, отримує стипендію, тобто мала самостійний, відмінний від батьків доход у сумі 4933 грн. за січень - вересень 2012р. В період з 2010 - 2012 років стан його здоров'я погіршився, у зв'язку з чим він вимушений витрачати значні грошові кошти на лікування. З квітня 2012 року його дохід складається тільки з отримання сум пенсійного забезпечення у сумі 3000 грн. на місяць та 260 гривень на утримання неповнолітнього сина. Стан його здоров'я не дає можливості на теперішній час отримувати додатковий дохід за рахунок праці, у зв'язку з чим він вимушений проживати за рахунок від сум пенсійного забезпечення.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_4 позов підтримав, просив суд його задовольнити.

Відповідач та її представник за довіреністю ОСОБА_5 позов не визнали, просили у задоволенні позову відмовити, надавали в ході розгляду письмові заперечення, які долучені до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні прозову слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси №2-5723/09 від 30 листопада 2009 року з позивача стягнуті на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 аліменти у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 30.09.2009 року та до досягнення дитиною 23 років, тобто до 14 серпня 2014 року.

Згідно до виписки з рахунку від 19.06.2012р., сума пенсійного забезпечення позивача складає 3000 гривень.

Згідно до ч.1 ст.183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа. Пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.

Згідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 Кодексу законів про працю України, заробіток це - заробітна плата, тобто винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи, що матеріалами справи не підтверджується, що позивач отримує будь-який заробіток, у розумінні ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 Кодексу законів про працю України, з частини якого суд приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення його прав; крім того, матеріалами справи не підтверджується порушення його прав саме з боку відповідача, у зв'язку з чим суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81, 88, ч. 3 ст. 209, ст.ст. 213-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, яки брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.Я. Бондар