Постанова № 28086032, 20.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4501/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"20" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Обі Україна франчайзинговий центр»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Обі Україна франчайзинговий центр»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2011 року №0157331511.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені адміністративного позову повністю.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення -скасувати з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ТОВ «Обі Україна франчайзинговий центр».

За результатами перевірки складено акт від 07.11.2011 №21/15-11/34348166, в якому контролюючим органом встановлено порушення позивачем п. 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Відповідач прийшов до вказаного висновку у зв'язку з тим, що позивач відобразив у декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року суму від'ємного значення з цього податку за 2010 рік.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.11.2011 №0157331511, яким позивачу за порушення підпункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу Україні та п. 150.1 ст. 150 Податкового кодексу України було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на суму 37989583,0 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 24.11.2011 №0157331511, скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 24.11.2011 року №0157331511 протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.

Ухвалою Окружного адміністративного м. Києва від 02.08.2012 року виділено в окреме провадження позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Обі Україна франчайзинговий центр»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2011 №0157331511 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року на суму 4 906 737,0 грн.

В межах даної справи судом першої інстанції розглянуто вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2011 №0157331511 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року на суму 33 082 846 грн.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем у податковій декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року безпідставно відображено від'ємне значення з податку на прибуток за 2010 рік так, як ним не доведено правильності визначення від'ємного значення об'єкту оподаткування у податковій декларації за І квартал 2011 року.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини стосуються правомірності здійсненого відповідачем податкового нарахування і випливають з порядку врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, який виник за наслідками 2010 року, у результатах наступних податкових періодів 2011 року.

Порядок нарахування та сплати податку на прибуток підприємств визначено розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Пунктом 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України визначено особливості застосування у 2011 році пункту 150.1 статті 150 цього Кодексу.

Зазначена норма застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Абзац другий пункту 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України передбачає право платника податку на прибуток відобразити у складі витрат другого кварталу 2011 року суму від'ємного значення, що є результатом розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу 2011 року.

В свою чергу, розрахунок об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року здійснювався на підставі норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинних до 01.04.2011.

Пунктом 6.1 статті 6 названого Закону було визначено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

У 2010 році зазначена норма застосовувалася з урахуванням пункту 22.4 ст.22 цього Закону.

Особливості, встановлені пунктом 22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», полягали в обмеженні врахування у складі валових витрат у порядку статті 6 Закону сум від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 01.01.2010 року. До складу валових витрат платника податку на прибуток за III квартал 2010 року підлягало включенню лише 20 відсотків від'ємного значення, що утворилося станом на 01.01.2010 (після набрання зазначеною нормою законної сили).

Водночас, як передбачено абзацом другим пункту 22.4 ст.22 названого Закону, у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом. Отже, в 2011 році встановлені пунктом 22.4 ст.22 названого Закону обмеження щодо можливості врахування усієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток у складі валових витрат не застосовувалися. При цьому прямо передбачалося право врахувати у складі валових витрат першого кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення об'єкту оподаткування, що виникло у 2010 році.

Таким чином, відповідно до зазначених законодавчих норм до складу валових витрат першого кварталу 2011 року підлягали включенню всі суми від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток -як ті, що утворилися станом на 01.01.2010 року, так і ті суми від'ємного значення, що виникли протягом 2010 року.

Отже, розрахунок об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року повинен був здійснюватися з урахуванням у складі валових витрат цього податкового періоду всіх сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2010, а також протягом 2010 року.

У свою чергу, на підставі пункту 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Таким чином, до складу валових витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягає включенню сума від'ємного значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року, яка, в свою чергу, розраховується з урахуванням у складі валових витрат першого календарного кварталу 2011 року сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2010, а також тих, що виникли протягом 2010 року.

У подальшому розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

При цьому тлумачення абзацу третього пункту 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України в системному взаємозв'язку із абзацом другим цього ж пункту дозволяє дійти висновку про те, що наведене в цій нормі поняття «від'ємне значення, отримане в першому кварталі 2011 року»- це від'ємне значення, отримане як розрахунок значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року на підставі норм чинного на час проведення розрахунку законодавства, у тому числі щодо визначення складу валових витрат, які враховувалися при визначенні об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року.

В свою чергу, правові наслідки формування від'ємного значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за перший квартал 2011 року визначено пунктом 3 Підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України. Згідно з вказаною нормою Перехідних положень, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Форма податкової декларації з податку на прибуток підприємства, що використовувалася платниками податку починаючи з другого кварталу 2011 року, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 № 114.

У рядку 06.6 зазначеної декларації підлягало відображенню, зокрема, від'ємне значення об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року. Тобто, у другому кварталі 2011 року до рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 28.02.2011 року № 114, підлягало перенесенню в повному обсязі від'ємне значення рядку 08 декларації з податку на прибуток підприємства за перший квартал 2011 року.

Причому, ані Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ні Податковий кодекс України не передбачають можливості обмежити формування витрат другого кварталу 2011 року лише тими сумами від'ємного значення, які виникли як результат діяльності саме першого кварталу 2011 року, без урахування непогашених наростаючим підсумком сум від'ємного значення попередніх податкових періодів.

Таким чином, до складу витрат другого календарного кварталу 2011 року підлягають включенню від'ємне значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року (причому розрахунок суми від'ємного значення об'єкту оподаткування за перший квартал 2011 року здійснюється з урахуванням без будь-яких обмежень сум від'ємного значення, що утворилися станом на 01.01.2010) та тих, що виникли протягом 2010 року, та які не були погашені наростаючим підсумком протягом попередніх звітних періодів.

Враховуючи викладене, не може бути підставою для визначення контролюючим органом платникові податку податкових зобов'язань із податку на прибуток сам факт включення платником до складу витрат другого кварталу 2011 року сум від'ємного значення, зазначених у попередньому абзаці.

Наведену правову позицію висловлено також в листі Вищого адміністративного суду від 13.09.2012 року № 2019/12/13-13.

Оцінюючи правомірність формування від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, задекларованого позивачем, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що сума 33 082 846 грн. від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток була сформована позивачем протягом 2007 - 2009 років.

Правомірність формування цієї суми від'ємного значення об'єкта оподаткування була предметом планової виїзної перевірки ТОВ «ОБІ франчайзинговий центр»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року, за результатами якого складено акт від 07.09.2010 р. № 2397/23-04/34348166.

У вказаному акті відповідачем встановлено порушення позивачем вимог 1.32, п. 5.1, пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело, на думку контролюючого органу, до завищення збитків за період, що перевірявся, на суму 6010135,0 грн.

На підставі вказаного акта перевірки суд першої інстанції прийшов до висновку, що, зважаючи на не підтвердження первинними документами формування від'ємного значення податку на прибуток, позивачем у податковій декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року безпідставно відображено від'ємне значення з податку на прибуток за 2010 рік, внаслідок чого висловив позицію про правомірність винесення відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року на суму 33 082 846 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

В акті перевірки від 07.09.2010 р. № 2397/23-04/34348166 шляхом перевірки показників, відображених у рядку 04.9 «Від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього податкового року»за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року в сумі 47 363 693 грн. контролюючим органом встановлено, що збиток отримано від перерахунку основної суми фінансового кредиту, який отримано для ведення господарської діяльності та суми процентів, нарахованих на таку основну суму фінансового кредиту, строк оплати яких на дату закінчення звітного періоду, на підставі п.п. 7.3.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Податковим органом встановлено завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.9 «Від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року»на загальну суму 6 010 135 грн. внаслідок порушення п. 1.32, п. 5.1, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіряючи зазначений висновок відповідача, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що між ОБІ АГ, юридичною особою, що створена та існує за законодавством Німеччини, (позикодавець) та ТОВ «Обі Україна франчайзинговий центр»(позичальник) було укладено договір позики від 03.05.2007 року № 1 (а.с. 85-91 Додаток №1), відповідно до якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику позику в розмірі 15 000 000 євро з метою фінансування господарської діяльності позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позику в строки, встановлені договором.

Відповідно до п. 1. 4 договору всі комісійні збитки банків-посередників відшкодовуються за рахунок позичальника.

Згідно з п. 3.1 цього договору позичальник зобов'язується повернути всю суму наданої позики та нараховані проценти не пізніше 30 квітня 2012 року. Всі виплати здійснюються у валюті позики - Євро.

Вказаний договір позики зареєстровано Головним управлінням Національного банку по м. Києву і Київській області, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом № 7083 (а.с. 104 Додаток №1).

21.03.2010 року між ОБІ АГ, юридичною особою, що створена та існує за законодавством Німеччини, (позикодавець) та ТОВ «Обі Україна франчайзинговий центр»(позичальник) було укладено договір позики № 2 (а.с. 112-117 Додаток №1), відповідно до якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику позику в розмірі 4 000 000 євро з метою фінансування господарської діяльності позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позику в строки, встановлені договором, який був зареєстрований Головним управлінням Національного банку по м. Києву і Київській області, що підтверджується реєстраційним свідоцтвом № 12413 (а.с. 124 Додаток №1).

Перерахунок основної суми фінансового кредиту та суми процентів підтверджується платіжними дорученнями, що містяться в матеріалах справи (а.с. 133-141 Додаток №1, а.с. 1-12 Додаток № 2).

З матеріалів справи вбачається, що від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2010 рік виникло за рахунок перерахування основної суми фінансового кредиту та суми процентів, нарахованих на основну суму фінансового кредиту, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду на підставі п.п. 7.3.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Збитки позивачем отримано від коливання курсів валют.

Підставою для зменшення об'єкта оподаткування за 2010 рік став висновок податкового органу, викладений в акті перевірки від 07.09.2010 р. № 2397/23-04/34348166, про завищення позивачем валових витрат на суму 47 363 693 грн. внаслідок віднесення до їх складу збитку від курсових різниць на суму нарахованих відсотків за позиками в іноземній валюті, отриманих від нерезидента, без врахування обмежень, установлених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Порядок відображення в податковому обліку курсових різниць по кредитах в іноземній валюті регулюється підпунктом 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 вказаного Закону.

Згідно з абзацами першим, третім цієї норми балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

Таким чином, непогашена сума фінансового кредиту є заборгованістю в іноземній валюті, що підлягає перерахунку в порядку наведених норм Закону. Курсова ж різниця щодо заборгованості виникає при зміні балансової вартості такої заборгованості внаслідок зміни валютного курсу. При цьому у складі валових витрат чи валових доходів платника підлягає відображенню курсова різниця, отримана при порівнянні балансової вартості заборгованості на початок звітного періоду або на дату виникнення такої заборгованості і балансової вартості на кінець звітного періоду в залежності від того, яка із цих вартостей є більшою.

Сума ж процентів, нарахованих на основну суму кредиту, строк оплати яких минув на дату закінчення звітного періоду, є поряд з такою основною сумою кредиту заборгованістю в іноземній валюті у розумінні підпункту 7.3.3 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Враховуючи, що за правилами підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 цього Закону проценти відносяться до валових витрат за датою їх нарахування, та по нарахованих, але не виплачених процентах розраховуються курсові різниці, що підлягають включенню до валових витрат платника або його валових доходів відповідно.

При цьому слід зазначити, що обмеження, встановлені підпунктом 5.5.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до спірних правовідносин не застосовуються, позаяк вказані обмеження поширюються на віднесення до складу валових витрат саме витрат на виплату або нарахування процентів за кредитами, отриманими від нерезидентів, а не витрат від курсової різниці під час перерахунку балансової вартості заборгованості в іноземній валюті, до складу якої включаються і невиплачені проценти.

Таким чином, підприємство цілком обґрунтовано включило до валових витрат збиток, отриманий внаслідок зміни валютного курсу на час перерахунку балансової вартості заборгованості перед нерезидентом зі сплати процентів за користування позикою, що свідчить про правомірне формування позивачем податку на прибуток.

Крім цього, в матеріалах справи (Додатки 1-3) містяться копії первинних бухгалтерських документів, що підтверджують правильність віднесення витрат при здійсненні господарської діяльності до валових та підтверджується правильність формування від'ємного значення податку на прибуток.

З аналізу податкового законодавства вбачається, що якщо перевіркою встановлено порушення податкового законодавства, платнику надається податкове повідомлення-рішення, що приймається податковою інспекцією після вручення акту перевірки, в якому повинна бути зазначена підстава для визначення податкового зобов'язання та штрафних санкцій.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду доказів прийняття податкових повідомлень-рішень за наслідками перевірки, що відображені в акті від 07.09.2010 р. № 2397/23-04/34348166, якими б позивачу було зменшено від'ємне значення податку на прибуток за 2010 рік, що було перенесене ним в 2 квартал 2011 року, як і не надано доказів неправомірного його формування та відображення в декларації з податку на прибуток підприємства за 2 квартал 2011 року суму від'ємного значення з цього податку за 2010 рік.

Натомість позивачем надано копії первинних документів, якими підтверджується правомірність формування від'ємного значення податку на прибуток за 2010 рік.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов.

Доводи апелянта спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Обі Україна франчайзинговий центр»витрати зі сплати судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 197, 198, 202, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Обі Україна франчайзинговий центр» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 вересня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Обі Україна франчайзинговий центр»задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби від 24.11.2011 року №0157331511 в частині зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за ІІ квартал 2011 року на суму 33 082 846 грн.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Обі Україна франчайзинговий центр»витрати зі сплати судового збору в розмірі 2146,00 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.