Ухвала суду № 28085882, 26.06.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2012 р.справа № 2а-10264/10/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Малиш Н.І.

суддів: Мельника В.В. Щербака А.А.

при секретарі судового засідання: Сколишеві О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року у справі № 2а-10264/10/0470 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Дніпродзержинську про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську з позовними вимогами про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 липня 2010 року №0002231701/0 та №0002201701/0.

В обґрунтування позову зазначає незгоду з податковими повідомленнями-рішеннями відповідача які прийняті за результатами перевірки, оскільки твердження відповідача, відображені у Акті перевірки є такими, що не відповідають дійсності; податкова інспекція при складанні Акту перевірки вказала порушення -з оподаткування доходів від підприємницької діяльності та податку на додану вартість,, які не мали місця, що стало підставою для винесення протиправних податкових повідомлень-рішень

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011р. у задоволенні позову відмовлено.

Позивач на вказане рішення суду подав апеляційну скаргу в якій зазначає про порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та прийняти нове про задоволення позову. Скарга обґрунтована тим, що до сукупного доходу позивача відповідачем невірно враховані транзитні кошти за договором, які не є виручкою, стосовно питання ПДВ, то банком було надано листа про помилковість зарахування спірних коштів.

Позивачем направлено суду заяву про відкладення розгляду справи.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, що дає судові підстави для застосування положень ч. 4 ст. 196 КАС України та у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем в період часу з 22 червня по 09 липня 2010 року на підставі направлень від 22 червня 2010 року №560 та №620, та відповідно до частини 1 пункту 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ, посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську проведено документальну планову виїзну перевірку фінансово-господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 14 квітня 2009 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено Акт від 09 липня 2010 року №4579/364/17-326/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено порушення статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємства»від 03 липня 1998 року; розділу IV статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податковий податок з громадян»від 26 грудня 1992 року №13-92, у результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 4600,36 грн., в тому числі: за 2009 року 2455,98 грн., І квартал 2010 року 2144,38 грн.; підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», донараховано податку на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1022,00 грн., у тому числі 2009 року 1022,00 грн.

За результатами перевірки у відношенні позивача винесено податкові повідомлення-рішення від 20 липня 2010 року:

- №0002231701/0, за яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з прибуткового податку на доходи від підприємницької діяльності усього 4600,36 грн.;

- №0002201701/0, за яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість усього 1533,00 грн., а саме: за основним платежем 1022,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 511,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову та зазначаючи на правомірність прийнятих відповідачем оскаржених рішень, суд першої інстанції посилався на те, що сума отриманих коштів позивачем, яка перевищила граничний рівень 500000 грн. визначений Указом Президента України № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», оподатковується за правилами розділу IV Декрету № 13-92. Крім того, відповідно до пп.7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталося раніше, тому кошти, що надійшли позивачу за виконані послуги від ТОВ «ОСМП»на загальну суму 25065,21 грн., у тому числі ПДВ 4177,54 грн., необхідно було відобразити у податковій декларації, що не було вчинено.

Колегія суду погоджується з доводами суду першої інстанції враховуючи наступне.

Згідно матеріалів справи, перевіркою встановлено, що позивачем отримано суму виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) протягом 2009 року в сумі 1465603,71 грн., протягом I кварталу 2010 року 635682,19 грн., що встановлено на підставі банківських виписок, наданих позивачем під час проведення перевірки, отримання цих сум не заперечувалось позивачем під час проведення перевірки та представником позивача у судовому засіданні під час розгляду справи.

При звірці даних книги обліку доходів та витрат, звітів позивача встановлено заниження обсягу виручки на 1424122,58 грн. за 2009 рік та 621386,19 грн. за I квартал 2010 року.

Посилання в апеляційній скарзі позивача на те, що це були транзитні кошти, та які не включаються до суми виручки, спростовується наступним.

Згідно з положенням пункту 4 статті 1 Указу Президента України № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»під виручкою розуміють суму, фактично отриману суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг). У разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу) (стаття 5).З огляду на викладене вбачається, що позивач, отримавши на власний розрахунковий рахунок суму, яка перевищує дозволений Указом №727/98 розмір виручки, а саме 500000грн., повинен був перейти на загальну систему оподаткування.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що сума отриманих коштів позивачем, яка перевищила граничний рівень 500000 грн., оподатковується за правилами розділу IV Декрету № 13-92.

Одночасно до перевірки позивачем не надано документального підтвердження права власності на автомати самообслуговування «СИТИ-ПЕЙ», договорів оренди тощо. Факт придбання у ПП ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу №2 від 29.05.2009 року автоматів самообслуговування у книзі обліку доходів та витрат не відображено, під час перевірки працівникам ДПІ не наданий, що підтверджується описом наданих для перевірки документів

Оскільки валові витрати, пов'язані з провадженням підприємницької діяльності фізичної особи, включають витрати, визначені статтями 5 та 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»з урахуванням відповідних обмежень і особливостей, зокрема, що стосуються фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо встановленого порушення та нараховане податок з доходів фізичних осіб.

Також перевіркою встановлено, що на поточний рахунок позивача у серпні 2009 року надійшли кошти за виконані послуги від ТОВ «ОСМП»на загальну суму 25065,21 грн., у тому числі ПДВ 4177,54 грн., яку необхідно було відобразити у податковій декларації, проте у декларації з ПДВ за серпень 2009 року позивачем відображено 618 грн.

Враховуючи те, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталося раніше (пп.7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість») позивачем занижено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 3560 грн.

Посилання позивача на довідку банку від 03.08.2010 року,щодо призначення платежу безпідставна, оскільки таке порушення вчинено у 2009році.

Таким чином, доводи, які викладені позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються дослідженими по справі доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду, тому колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2011 року у справі № 2а-10264/10/0470 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в м. Дніпродзержинську про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Повний текст рішення виготовлено 07 серпня 2012року.

Головуючий: Н.І. Малиш

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: А.А. Щербак