Ухвала суду № 28081860, 13.12.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1490/5377/12 13.12.2012 13.12.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1490/3541/12 Головуючий у першій інстанції-Гуденко О.А.

Категорія 42 Доповідач апеляційної інстанції-Данилова О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Данилової О.О.

суддів - Лівінського І.В., Шаманської Н.О.

при секретарі - Белевері В.А.,

за участю позивачки - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2012 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_3

про припинення права на частку у спільному майні,

визнання права власності та виселення

У С Т А Н О В И Л А:

У січні 2012 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_3 про припинення права на частку у спільному майні, визнання права власності та виселення.

Позивачка зазначала, що є власницею 2/3 частин квартири АДРЕСА_1, а її колишньому чоловіку ОСОБА_1 належить 1/3 частина квартири.

Посилаючись на неможливість спільного проживання з ОСОБА_3 внаслідок його протиправних дій, зловживання спиртними напоями, неналежним доглядом за житлом, проживання в квартирі їх сина, а також неподільність житла та незначну частку відповідача, ОСОБА_1 просила припинити право ОСОБА_3 на частку у спільному майні з виплатою йому грошової компенсації, визнати за нею право власності на 1/3 частку квартири та виселити відповідача.

На депозитний рахунок ТУ ДСА в Миколаївській області позивачкою внесено 70334 грн. у рахунок забезпечення сплати вартості належної відповідачу частки квартири.

Відповідач позов не визнав та посилався на відсутність у нього іншого житла та неправдивісь тверджень позивачки про неможливість спільного проживання.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення скасувати та задовольнити її позов, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неможливість спільного проживання.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути вилічена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

За змістом зазначеної норми закону припинення права особи на частку в спільному майні допускається за наявності будь-якого з передбачених пунктами 1-3 частини 1 статті 365 ЦК України випадку, але в тому разі, коли таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім'ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об'єкта, який є спільним майном.

З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 є двокімнатною квартирою та має загальну площу 52,5 кв.м, житлову - 29 кв.м з ізольованими кімнатами 11,8 кв.м та 17,2 кв.м ( а.с.12).

Квартира є спільною частковою власністю сторін. Позивачці ОСОБА_1 належить 2/3 її частини на підставі свідоцтва про право власності від 12 листопада 2002 року (а.с. 9) та договору дарування від 17 листопада 2009 року(а.с.10), а відповідачу ОСОБА_3 - 1/3 частина квартири на підставі свідоцтва про право власності від 12 листопада 2002 року (а.с.9).

Шлюб ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано 7 липня 2011 року (а.с.5). Колишнє подружжя мають неприязні стосунки ( а.с.73,74)

В квартирі зареєстровані та проживають сторони: відповідач ОСОБА_3 користується кімнатою площею 11,8 кв.м, позивачка ОСОБА_1 - кімнатою 17,2 кв.м.

Іншого житла відповідач ОСОБА_3 не має.

Позивачка стверджує, що з нею в кімнаті проживає повнолітній син ОСОБА_4, місце проживання якого зареєстровано по АДРЕСА_2 ( а.с.7 зворот, а.с. 19). Доказів житлових прав ОСОБА_4 щодо спірної квартири матеріали справи не містять.

Ринкова вартість спірної квартири станом на червень 2012 року складає 211 000 грн.(а.с.36-42).

Встановивши ці обставини, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведена неможливість спільного володіння та користування майном, а частку відповідача (1/3 частина квартири) не можна вважати незначною. Оскільки ОСОБА_3 не має іншого житла, а розмір грошової компенсації недостатній для його придбання, суд дійшов обґрунтованого висновку, що припинення права часткової власності завдасть істотної шкоди інтересам співвласника ОСОБА_3

Висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам статті 365 ЦК України.

Доводи апелянта про те, що відповідач відмовляється добровільно вирішити питання про роздільне проживання та створює перешкоди у належному утриманні житла, не бажає приймати участь у проведенні капітального ремонту тощо, не мають правового значення, бо відповідно до статті 365 ЦК не є підставами припинення права на частку у спільному майні.

Посилання ОСОБА_1 на відсутність істотної шкоди інтересам відповідача та можливість придбати квартиру на грошову компенсацію будь-якими доказами не підтверджені.

Доводи про неможливість спільного користування квартирою були предметом дослідження і висновки суду щодо наданих доказів викладені в мотивувальній частині судового рішення. Акт №1 від 10 березня 2012 року ( а.с.67) про неможливість спільного проживання сторін, підписаний сусідами, достатнім доказом бути не може.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального чи процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 30 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

судді