Рішення № 28081091, 20.07.2012, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 1003/7890/12

2/1003/2369/12

Категорія 51

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2012 року Білоцерківський міськрайоний суд у складі:

головуючого судді - Голуб А. В. ,

при секретарі - Руденко Н. Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Біла Церква в залі суду №4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства "Політранстур", ОСОБА_2 про скасування незаконного наказу про звільнення за прогули головного бухгалтера,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом мотивуючи тим, що вона 05.12.2008 року спільно з ОСОБА_2 створили Приватне підприємство "Політранстур" і 17.12.2008 року була проведена державна реєстрація вказаного підприємства. Позивачка вказувала на те, що вона працювала на посаді головного бухгалтера вказаного підприємства.

Позивачка посилалася на те, що 26.03.2012 року було винесено наказ про її звільнення з роботи за прогул без поважних причин, учинений 21.03.2012 року та 26.03.2012 року (п.4 ст. 40 КЗпП України). Позивачка вказувала на те, що вказаний наказ є незаконний, бо відповідач звільнив її з роботи без законних підстав, а тому позивачка просила в судовому порядку скасувати наказ від 26.03.2012 року №03 про звільнення ОСОБА_1 по п. 4 ст. 40 КЗпП України; поновити позивачку на роботі в якості головного бухгалтера ПП "Політранстур" з 21.03.2012 року; виплатити позивачці середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 21.03.2012 року по час поновлення на роботі; стягнути з ПП "Політранстур" і директора ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 5000 гривень на користь позивачки.

В судовому засіданні позивачка надала заяву в якій уточнила свої позовні вимоги та просила суд скасувати наказ від 26.03.2012 року №03 про звільнення ОСОБА_1 по п. 4 ст. 40 КЗпП України; поновити ОСОБА_1 на роботі в якості головного бухгалтера ПП "Політранстур" з 26.03.2012 року; виплатити позивачці середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 26.03.2012 року по 17.07.2012 року в сумі 3 084 гривні; стягнути з ПП "Політранстур" і директора ОСОБА_2 солідарно моральну шкоду в сумі 5000 гривень на користь ОСОБА_1.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_3 підтримали вказані уточнені позовні вимоги.

Представники відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_2 позов не визнали та вказали на те, що звільнення позивача було проведено відповідачем відповідно до чинного трудового законодавства України.

ОСОБА_2, як відповідач по справі, позов не визнала.

Заслухавши пояснення учасників процесу, покази свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

Так, по справі встановлено, що відповідно до п. 1.1 Статуту Приватного підприємства "Політранстур" затвердженого протоколом №1 зборів засновників від 05.12.2008 року, Приватне підприємство "Політранстур", створено згідно з рішенням та на основі приватної власності громадян України ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Згідно до п.1.4 Статуту, засновниками підприємства є: фізична особа: громадянка України ОСОБА_2, та фізична особа: громадянка України ОСОБА_1. Державну реєстрацію юридичної особи було проведено 17.12.2008 року.

Згідно до п.7.1 Статуту ПП «Політранстур», трудова діяльність на підприємстві здійснюється як самими Засновниками, так і громадянами на основі трудових договорів (контрактів), трудових угод.

В судовому засіданні було встановлено, що відповідно до протоколу №1 зборів засновників ПП "Політранстур" від 05.12.2008 року засновниками ПП "Політранстур" було вирішено директором ПП "Політранстур" призначити ОСОБА_2, головним бухгалтером ОСОБА_1 Також встановлено, що між ПП "Політранстур" та ОСОБА_1 не укладався трудовий договір (контракт) чи трудова угода. Діючи в межах ст. 24 КЗпП України директором ПП "Політранстур" ОСОБА_2 було видано наказ №1 від 30.12.2008 року відповідно до якого ОСОБА_1 була прийнята на посаду головного бухгалтера ПП "Політранстур". 02.01.2009 року директором ПП "Політранстур" ОСОБА_2 було затверджено Посадову інструкцію головного бухгалтера з якою під розпис була ознайомлена ОСОБА_1 02.01.2009 року, що ствердили у суді учасники процесу.

Згідно наказу №03 від 26.03.2012 року за підписом директора ПП "Політранстур" ОСОБА_2 позивача було звільнено з займаної посади головного бухгалтера ПП "Політранстур" 26.03.2012 року за прогул без поважних причин, учинений 21 березня 2012 року та 26 березня 2012 року ( п.4 ст. 40 КЗпП України). Наведене підтверджується поясненнями учасників процесу та копією вказаного наказу про звільнення. В суді було встановлено, що копію вказаного наказу про звільнення ОСОБА_1 отримала 26.03.2012 року, що ствердили учасники процесу.

Відповідно до ст. 40 ч.1 п.4 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

В п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 /зі змінами/ "Про практику розгляду судами трудових спорів" вказано, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

З наказу №03 від 26.03.2012 року по ПП "Політранстур" вбачається, що 21.03.2012 року з 9.00 до 18.00 та 26.03.2012 з 9.00 до 12.20 головний бухгалтер ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці. Будь-яких виправдальних документів не надала і дати письмове пояснення з приводу відсутності на роботі відмовилась, про що було складено відповідні акти.

В судовому засіданні було встановлено, що дійсно, 21.03.2012 року з 9.00 до 18.00 ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці. Наведене ствердили у суді учасники процесу, свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 а також вказане підтверджується актом від 26.03.2012 року.

В судовому засіданні також було встановлено, що 20.03.2012 року у ОСОБА_1 був день народження, святкування якого відбувалося у офісі ПП "Політранстур", на дні її народженні були присутні працівники ПП "Політранстур" ОСОБА_5, ОСОБА_6, директор ОСОБА_2, а також подруга позивачки ОСОБА_7, та знайома ОСОБА_8 Наведене ствердили у судовому засіданні учасники процесу, свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Крім вказаного, в судовому засіданні було встановлено, що директор ПП «Політранстур» ОСОБА_2 20.03.2012 року з власної ініціативи, в зв»язку з днем народження ОСОБА_1, усно дозволила ОСОБА_1 не виходити на роботу 21.03.2012 року і ОСОБА_1 20.03.2012 року повідомила, що 21.03.2012 року вона поїде на з»їзд в м.Київ. Наведені обставини ствердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_7, та ОСОБА_8

Також в судовому засіданні було встановлено, що 21.03.2012 року о 8 год. ОСОБА_1 направляла на мобільний телефон ОСОБА_2 СМС наступного змісту: терміново поїхала на Київ, якщо якісь питання звони. ОСОБА_2 підтвердила, що вона отримала СМС позивачки вказаного змісту але відповіді на вказане СМС позивачці вона не давала і ОСОБА_1 вона не телефонувала.

Таким чином в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 була відсутня за місцем своєї роботи в ПП "Політранстур" 21.03.2012 року з 9.00 до 18.00 з дозволу директора ПП "Політранстур» ОСОБА_2, який остання усно надала на дні народження ОСОБА_1 20.03.2012 року.

Дійсно в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 не писала відповідну заяву про надання їй відгулу 21.03.2012 року, та стосовно неї відповідачем не видавався відповідний наказ, що ствердили у суді учасники процесу. Також в судовому засіданні було встановлено, що вирішення питань на ПП «Політранстур» щодо надання відгулів працівникам ПП «Політранстур» вирішувалися в усному порядку з директором ОСОБА_2, що ствердили позивачка, ОСОБА_2 та свідок ОСОБА_6

З наведеного суд робить висновок про те, що 21.03.2012 року з 9.00 до 18.00 ОСОБА_1 не було вчинено прогулу, оскільки остання була відсутня на роботі з усного дозволу директора ПП «Політранстур» ОСОБА_2

Суд відноситься критично до показів свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в частині їхніх свідчень про те, що 20.03.2012 року ОСОБА_2 не надавала усний дозвіл на відсутність ОСОБА_1 на роботі 21.03.2012 року, оскільки ці свідчення суперечать вищевикладеним у рішенні суду доказам.

Відповідно до ст. 142 КЗпП України, трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Згідно до ст. 139 КЗпП України, працівники зобов"язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Відповідно до ст. 141 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

В судовому засіданні встановлено, що на ПП "Політранстур" відсутні правила внутрішнього трудового розпорядку. Наведене ствердили у суді учасники процесу.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вказувала на те, що вона працювала на ПП "Політранстур" з 8.00 до 17.00, але були такі дні коли вона працювала і до 22.00, а взагалі у неї був ненормований робочий день.

ОСОБА_2 вказувала на те, що графік роботи ОСОБА_1 був з 9.00 до 18.00 і у останньої був нормований робочий день, але по усній домовленості, яка була між нею і ОСОБА_1, були такі дні, коли ОСОБА_1 працювала з 8.00 до 17.00, які ці дні були конкретно ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснити не змогла.

Свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в суді пояснювали, що графік роботи на ПП "Політранстур" був з 9.00 до 18.00.

Також встановлено, що 26.03.2012 року по ПП "Політранстур" директором ОСОБА_2 було видано наказ про затвердження внутрішнього трудового розпорядку, який був введений в дію з 26.03.2012 року, відповідно до якого робочі дні - з понеділка по п"ятницю з 9.00 до 18.00 вечора, обід з 13.00 до 14.00, вихідні дні - субота та неділя. З вказаним розпорядком під розпис були ознайомлені працівники ПП "Політранстур" ОСОБА_5 та ОСОБА_6 26.03.2012 року.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці з 9.00 до 12.20 без відповідного дозволу. Наведене підтвердили учасники процесу, свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6 а також вказане підтверджується актом від 26.03.2012 року. Також було встановлено, що ОСОБА_1 відмовилася надавати ОСОБА_2 письмове пояснення з приводу відсутності її на роботі 26.03.2012 року з 9.00 до 12.20, що також ствердили у суді учасники процесу та свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також вказане підтверджується актом від 26.03.2012 року. В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що вона в 8 год. 15 хв. прийшла на роботу, але двері у офіс не змогла відкрити і вона подумала, що поломався замок, а тому щоб не втрачати час до 9-ї години, тому що всі приходять на роботу на 9 годин, позивачка пішла до замовника і з 9.00 до 11.00 позивачка знаходилася у замовника "Дем"яненко і партнери", позивачкою та замовником обумовлювався текст зовнішньої реклами.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачкою не було надано до суду безспірних та належних доказів про те, що вона була відсутня на робочому місці в ПП "Політранстур" більше трьох годин з поважної причини. Позивачка не надала до суду доказів про те, що вона була відсутня на робочому місці в ПП "Політранстур" у зв"язку з виконанням своїх трудових обов"язків.

З врахуванням вищевикладеного, суд робить висновок про те, що 26.03.2012 року з 9.00 до 12.20 позивачка була відсутня на роботі більше трьох годин без поважної причини, тобто позивачка допустила 26.03.2012 року прогул.

Згідно ст. 147 КЗпП України, за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

В судовому засіданні було встановлено, що претензій з боку відповідача до позивачки за її попередню роботу до 26.03.2012 року не було, на позивачку за час роботи у відповідача жодного разу не накладалося дисциплінарне стягнення за порушення трудової дисципліни і позивачка не притягувалася до дисциплінарної відповідальності за порушення трудової дисципліни. Наведене підтвердили у суді учасники процесу. Представники відповідача в судовому засіданні не вказали, яка ж шкода була заподіяна ОСОБА_1 ПП "Політранстур" в результаті її прогулу. А тому з огляду на положення ст. 149 КЗпП України та вищевказане відповідач повинен був врахувати вищевикладені обставини при обранні виду дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 і міг застосувати до неї менш суворий вид стягнення - догану, а не більш суворий вид стягнення - звільнення з роботи.

Згідно до ст. 150 КЗпП України, дисциплінарне стягнення може бути оскаржене працівником у порядку, встановленому чинним законодавством.

З врахуванням вищевикладеного, суд вважає, що необхідно скасувати наказ №03 від 26.03.2012 року Приватного підприємства "Політранстур" про звільнення головного бух галтера ОСОБА_1 26.03.2012 року за прогул без поважних причин, оскільки суд вважає, що відповідачем при винесенні вказаного наказу та при обранні виду стягнення за порушення трудової дисципліни не були враховані вимоги ч. 3 ст. 149 КЗпП України.

А тому на підставі вищевикладеного, суд не вбачає в діях позивача підстав для звільнення її з роботи за ст.40 п.4 КЗпП України.

Таким чином, з врахуванням всього наведеного вище, суд вважає за можливе поновити позивачку на посаді головного бухгалтера ПП "Політранстур".

Суд також вважає, що підлягають до задоволення і вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на користь позивача.

За ч.2 ст.235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Обчислення середнього заробітку провадиться судом згідно довідки ПП "Політранстур" розрахунок при звільненні ОСОБА_1 де вказаний розмір заробітної плати позивача за два останні місяці перед звільненням з посади відповідно до п.п.2,8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 08.02.1995 року № 100 /зі змінами/, наступним чином: заробітна плата за січень 2012 року за 20 р.д. - 1 305, 20 грн.+ заробітна плата за лютий 2012 року за 21 р.дн.- 1305 грн. 20 коп. = 2 610, 40 грн. за 41 р.дн.; середньоденний заробіток = 63,66 грн.; кількість днів вимушеного прогулу за період з 27.03.2012 року по 20.07.2012 року при 5-денному робочому тижні становить 80 р.дн., а тоді середній заробіток буде становити 5 092 грн. 80 коп. /63,66 грн. х 80 р. дн./.

Таким чином, на користь позивачки з відповідача належить стягнути 5 092 грн. 80 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі ст. 235 КЗпП України.

Позивачка просила стягнути з ПП "Політранстур" і директора ПП "Політранстур" ОСОБА_2 солідарно моральну шкоду в сумі 5000 гривень на свою користь на підставі ст. 237-1 КЗпП України. Суд вважає, що у цій частині позов позивачки до задоволення не підлягає.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що не підлягають до задоволення позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача ПП "Політранстур" моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України, оскільки позивач не надав до суду безспірні та належні докази на підтвердження, того, що ПП "Політранстур" було спричинено позивачці моральну шкоду передбачену ст. 237-1 КЗпП України.

Суд вважає, що при вирішенні позовних вимог позивачки про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_2 слід керуватися нормами ст. 1167 ЦК України, а не нормами ст. 237-1 КЗпП України, оскільки вказана стаття КЗпП України передбачає відшкодування моральної шкоди працівнику власником або уповноваженим ним органом, а ОСОБА_2 не являється власником або уповноваженим ним органом.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Суд вважає, що позивачці слід відмовити в задоволенні її позову в частині стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди за недоведеністю цієї частини позову позивачем в суді.

На підставі ст.5 ч.1 п.1 Закону України "Про судовий збір" позивачка звільнена від сплати судового збору на користь держави.

Суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь держави судовий збір в сумі 214 гривень 60 коп.

Згідно ст.367 ЦПК України рішення суду про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

На підставі ст.ст.40,139,141,142,147,149,150,235,237-1 КЗпП України, 1167 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 /зі змінами/ "Про практику розгляду судами трудових спорів" зі змінами, керуючись ст.ст.10,60,88,212-215,218,367 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити частково.

Скасувати наказ №03 від 26.03.2012 року Приватного підприємства "Політранстур" про звільнення головного бухгалтера ОСОБА_1 26.03.2012 року за прогул без поважних причин.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Приватного підприємства "Політранстур".

Стягнути з Приватного підприємства "Політранстур" на користь ОСОБА_1 5 092 грн. 80 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та на користь держави 214 гривень 60 коп. судового збору.

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя А. В. Голуб