Рішення № 2807883, 16.01.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2009 р. Справа № 39/215-08

вх. №

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

відповідача –Філатова Ю.О., дов. б/н від 26.11.08 р.

позивача –Сіліна О.М., дов. № 230506 від 23.06.06 р.

розглянувши справу за позовом АКБ "Імексбанк" в о. філії АКБ "Імексбанк" у м. Харкові, м. Харків в особі

до ТОВ "Вояджер", м. Нікополь

про розірвання угоди та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить суд, достроково розірвати Генеральну угоду факторингу за № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08. Також просить суд, в рахунок погашення заборгованості у сумі 3 052 786,96 гривень по Генеральній угоді факторингу № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08, визнати право власності на нежитлові приміщення першого поверху №1-14, другого поверху №1-8 в літ. „Е-2”, загальною площею 299,4 (двісті дев’яносто дев’ять цілих і чотири десятих) квадратних метрів, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 7 за Акціонерним Комерційним Банком „ІМЕКСБАНК”, що розташований за адресою: м.Одеса, проспект Гагаріна, 12-а, ідентифікаційний код 20971504. Стягнути з ТОВ “Вояджер” суму судових витрат у розмірі 25 618,00 гривень, у тому числі: 25 500 гривень 00 копійок - державного мита, 118 (сто вісімнадцять) гривень 00 копійок – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Разом з позивними вимогами, позивач просив суд з метою забезпечення позову накласти арешт на нежитлові приміщення відповідача, що розташовані за адресою Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 7, площею 299,4 (двісті дев’яносто дев’ять цілих і чотири десятих) квадратних метрів, які складаються з першого поверху №1-14, другого поверху №1-8 в літ. „Е-2” до вирішення спору по суті.

Ухвалою господарського суду від 29 грудня 2008 року було порушено провадження по справі, задоволено заяву позивача про забезпечення позову та накладено арешт на нежитлові приміщення відповідача, що розташовані за адресою Харківська область, м.Харків, вул. Плеханівська, буд. 7, площею 299,4 (двісті дев’яносто дев’ять цілих і чотири десятих) квадратних метрів, які складаються з першого поверху №1-14, другого поверху №1-8 в літ. „Е-2” до вирішення спору по суті.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, у відзиві на позов повідомив суд, що заборгованість перед позивачем дійсно складає 3 052 786 (три мільйона п‘ятдесят дві тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 96 коп., що підтверджується актом звірки від 29.12.08.

Питання щодо визнання права власності на нерухомість, Відповідач просить суд вирішити на власний розсуд.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні повідомив, що з позовними вимогами позивача згоден у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення уповноважених представників сторін, дослідивши надані до матеріалів справи документи, встановив наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Вояджер” (далі Відповідач) у рамках дії генеральної угоди факторингу № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08, укладеної з АКБ “ІМЕКСБАНК” (далі – Позивач), у відповідності до п. 1.1., 1.2., 1.4. вказаної Генеральної угоди, передав Акціонерному комерційному банку “ІМЕКСБАНК” права вимоги оплати грошових коштів за поставку товарів з терміном остаточного виконання не пізніше 90 календарних днів з дати складання відповідних рахунків – фактур та товарно-транспортних накладних по відношенню до третіх осіб, перелік яких наведений у додатку № 1 до вказаної угоди та здійснення їх адміністрування з лімітом поточної заборгованості за правами у сумі 3 000 000 (три мільйона) гривень, 00 коп. з кінцевим терміном погашення 26.08.09 року. У відповідності до п. 2.7. Генеральної угоди за здійснення факторингу відповідач зобов’язувався сплачувати позивачу за користування факторинговим фінансуванням на фактичну заборгованість за відступленим Правом вимоги за весь період існування відсотки у розмірі 23 % річних, та 0,6 % річних від номінальної вартості відступленого права вимоги за розрахункове обслуговування факторингових операцій.

Позивач виконав вимоги, щодо умов по Генеральній угоді по факторингу за № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08 у повному обсязі. А саме 27.08.08 позивачем було перераховано на рахунок відповідача 2 020 000 (два мільйона двадцять тисяч) грн. 00 коп. у відповідності до меморіальних ордерів за №154/63, 154/93, 154/52, 154/94 та 29.08.08р. позивачем на рахунок відповідача було перераховано 980 000 (дев‘ятсот вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. у відповідності до меморіальних ордерів за №154/25 та 154/27. Тобто позивач виконав вимоги угоди у повному обсязі.

Згідно п. 3.3.4. Генеральної угоди факторингу № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08р. відповідач зобов’язаний був в обумовлені терміни, тобто не пізніше останнього робочого дня поточного місяця сплатити відсотки за користування факторинговим фінансуванням. відповідач, в порушення умов вказаної угоди, не виконав взятих на себе зобов’язань по сплаті відсотків за листопад місяць поточного року. Станом на 25.12.08р. за відповідачем обліковується прострочена заборгованість за відсотками у розмірі 52 786 гривень 96 копійок, що підтверджується актом звірки та не спростовано відповідачем у судовому засіданні.

В забезпечення по Генеральній угоді по факторингу за № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08р., відповідачем передавались позивачу в заставу товари в обороті згідно додатку № 1 до Договору Застави товарів в обороті № 23 –юр від 07.08.08р.

Всупереч умов по Генеральній угоді по факторингу за № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08р., відповідачем були повністю реалізовані товари в обороті – труби металеві в асортименті, які були надані в забезпечення зобов’язань по Генеральній угоді, згідно Договору застави товарів в обороті № 23-юр від 27.08.08, що підтверджується актом перевірки товару, переданого в заставу АКБ “ІМЕКСБАНК” від 19.11.08.

У відповідності до п. 4.7. договору застави товарів в обороті № 23 – юр від 07.08.08 зазначається, що у разі, якщо сума виручена від продажу заставленого майна буде недостатньою для повного задоволення вимог позивача він має право одержати суму, що не вистачає для повного задоволення з іншого майна відповідача згідно чинного законодавства України.

Позивач, керуючись п. 2.5., 2.6., звернувся до суду про дострокове розірвання Генеральної угоди факторингу № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08 та стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 3 052 786,96 грн. та в рахунок погашення заборгованості визнати право власності на майно, яке належить відповідачу.

Судом встановлено, що відповідач є власником нерухомості, а саме: нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 7, площею 299,4 (двісті дев’яносто дев’ять цілих і чотири десятих) квадратних метрів, які складаються з першого поверху №1-14, другого поверху №1-8 в літ. „Е-2”. Зазначені приміщення є власністю відповідача згідно договору купівлі-продажу від 27.11.02р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського округу Тимофєєвою О.В. зареєстрований в реєстрі за № 2935. У відповідності до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, загальна вартість нежитлових приміщень відповідача складає 1 216 405 (один мільйон двісті шістнадцять тисяч чотириста п‘ять) грн. 00 коп.

У відповідності до акту звірки від 29.12.08 між АКБ “ІМЕКСБАНК” та ТОВ «Вояджер» заборгованість ТОВ «Вояджер» перед АКБ “ІМЕКСБАНК” складає 3 052 786 (три мільйона п‘ятдесят дві тисячі сімсот вісімдесят шість) грн. 96 коп. Тобто вартість майна яке належить ТОВ «Вояджер» менша суми боргу який ТОВ «Вояджер» зобов‘язаний сплатити АКБ «ІМЕКСБАНК».

На підставі статті 33 ГПК України позивачем доведено ті обставини на які він посилався в позовній заяві як на підставу своїх позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи, що відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження виконання умов угоди, а також те, що відповідач фактично проти позовним вимог не заперечує, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

У відповідності до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України – «Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків».

Також, у відповідності до п. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України – «Договір є обов'язковим для виконання сторонами».

Крім цього, у відповідності до ст.173 Господарського кодексу України, - «Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку».

Також, у відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України – «суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться».

У відповідності до п. 1 ст. 1077 ЦК України, -«За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника)».

У відповідності до ст. 1081 ЦК України, - «Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу».

У відповідності до п. 2 ст. 651 ЦК України, - «Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору».

У відповідності до п. 3 ст. 652 ЦК України, - «У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору».

Суд вважає, що на підставі встановлених матеріалами справи обставин та наведених норм права є усі підстави для задоволення позовним вимог позивача щодо розірвання Генеральної угоди факторингу за № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08.

Що стосується вимог позивача про визнання права власності на майно, що належить відповідачу в рахунок погашення боргу, суд зазначає наступне:

У відповідності до п. 4.7. договору застави товарів в обороті № 23 – юр від 07.08.08р. зазначається, що у разі, якщо сума виручена від продажу заставленого майна буде недостатньою для повного задоволення вимог позивача він має право одержати суму, що не вистачає для повного задоволення з іншого майна відповідача згідно чинного законодавства України. Тобто, зазначений пункт договору чітко передбачає передання права власності на майно відповідача, позивачу.

Також, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що має значні фінансові труднощі та заборгованість перед іншими кредиторами. У зв‘язку з цим, існує реальна загроза неможливості одержання позивачем заборгованості грошовими коштами. Також, у відзиві на позов відповідач повідомляє, що ставить питання щодо визнання права власності позивача на майно відповідача на розсуд суду.

Судом встановлено та не спростовано у судовому засіданні відповідачем, що позивачу не було повернуто жодних коштів від боржників по генеральній угоді факторингу за № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08

У відповідності до п. 1 ст.328 ЦК України, - «Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів». Також у відповідності до п. 2 зазначеної статті, - «Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом».

Також, у відповідності до ст.329 ЦК України, - «Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом».

У відповідності до ст.509 ЦК України, - «Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку».

У відповідності до ст. 611 ЦК України, - «У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: п. 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У відповідності до ст.224 ГК України, - «Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено». Та п.2 «Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У зв‘язку з викладеним суд вважає, що в цій частині вимоги позивача є правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони, пропорційно задоволенню позовних вимог. Тобто, суд вважає за необхідним покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, оскільки з його вини справу було доведено до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 11, 16, 328, 329, 509, 611, 526, 614, 623, 626, 629, 651, 652, 1077, 1081, Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 224 Господарського кодексу України та ст.ст. 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.2. Достроково розірвати Генеральну угоду факторингу № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08, укладену між АКБ “ІМЕКСБАНК” (м. Одеса, ідентифікаційний код – 20971504 п/р 373940099990) та ТОВ “Вояджер” (м. Нікополь, ідентифікаційний код 24450375 п/р 26003020244001 в АКБ “ІМЕКСБАНК”).

3. В рахунок погашення заборгованості ТОВ “Вояджер” (код ЄДРПОУ 24450375 п/р 26003020244001 в АКБ “ІМЕКСБАНК”) перед АКБ “ІМЕКСБАНК” (ідентифікаційний код – 20971504) у сумі 3 052 786,96 гривень по Генеральній угоді факторингу № 23-юр/ф з регресом від 27.08.08 року визнати за Акціонерним Комерційним Банком „ІМЕКСБАНК”, що розташований за адресою: м. Одеса, проспект Гагаріна, 12-а, ідентифікаційний код 20971504 право власності на нежитлові приміщення першого поверху №1-14, другого поверху №1-8 в літ. „Е-2”, загальною площею 299,4 (двісті дев’яносто дев’ять цілих і чотири десятих) квадратних метрів, що розташовані за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 7 та належать ТОВ “Вояджер”, місцезнаходження якого за адресою 53210, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр. Трубників, буд. 25, код ЄДРПОУ 24450375.

4. Стягнути з ТОВ “Вояджер” суму судових витрат у розмірі 25 618 гривень, у тому числі: 25 500 гривень 00 копійок - державного мита, 118 (сто вісімнадцять) гривень 00 копійок – витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

5. Скасувати арешт накладений ухвалою від 29.12.2008року у справі №39/215-08 на нежитлові приміщення ТОВ «Вояджер» (код ЄДРПОУ 24450375), що розташовані за адресою Харківська область, м. Харків, вул. Плеханівська, буд. 7, площею 299,4 (двісті дев’яносто дев’ять цілих і чотири десятих) квадратних метрів, які складаються з першого поверху №1-14, другого поверху №1-8 в літ. „Е-2”.

Накази видати після набранням рішенням законної сили.

Суддя