Ухвала суду № 28077987, 06.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" грудня 2012 р. м. Київ К-60180/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

при секретарі Бовкун В.В.

за участю представника відповідача Сакало Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

на постанову Господарського суду м. Києва від 07.06.2006

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009

у справі № 11/123-А

за позовом Дочірнього підприємства «Спецавтотранспорт»

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва

про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Спецавтотранспорт»(далі по тексту -позивач, ДП «Спецавтотранспорт») звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач, ДПІ у Деснянському районі м. Києва) про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень від 19.01.2006 №0005782301/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 150000,00 грн. та застосовано фінансові санкції в розмірі 30000,00 грн., від 19.01.2006 №0005792301/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 188,00 грн., з яких основний платіж -18,00 грн. та 170,00 грн. -штрафні санкції, від 19.01.2006 №0005802301/1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за перше півріччя 2005 року на 1566470,00 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 07.06.2006, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009, позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 19.01.2006 №0005782301/1. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 19.01.2006 №0005782350/1, яке було визнане недійсним судами попередніх інстанцій, з чим не погодився відповідач у касаційній скарзі, прийняте на підставі висновків акта перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП «Спецавтотранспорт» за період з 01.07.2002 по 30.06.2005 №1034/23-4/31065052 від 09.11.2005.

Згідно вказаного податкового повідомлення-рішення відповідно п. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та згідно з пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ДП «Спецавтотранспорт»донараховано податок на прибуток підприємств в розмірі 150000,00 грн. та застосовано фінансові санкції в розмірі 30000,00 грн.

Між ДП «Спецавтотранспорт»та ЗАТ КТЦ «Пушкарівський»був укладений договір поставки №25/06, за умовами якого ДП «Спецавтотранспорт»зобов'язався поставити зерно, а ЗАТ КТЦ «Пушкарівський»оплатити товар.

Податковий орган, обґрунтовуючи прийняте ним податкове повідомлення-рішення від 19.01.2006 №0005782350/1, зазначив, що ЗАТ КТЦ «Пушкарівський»перерахувало кошти позивачеві на підставі платіжних доручень від 29.06.2005 №14255-435000,00 грн. та від 30.06.2005 №14260-285000,00 грн., всього 720000,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість -120000,00 грн. За висновком відповідача, кошти за проданий товар, з урахуванням дат платіжних доручень ЗАТ КТЦ «Пушкарівський», надійшли позивачу в червні 2005 року, а отже позивач був зобов'язаний включити до валового доходу 60000,00 грн. отриманої вартості проданого товару (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР від 22.05.1997 валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно з пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 вказаного Закону датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за договором поставки №25/06 зерно позивачем не було поставлено, тому кошти були повернуті позивачем на рахунок ЗАТ КТЦ «Пушкарівський», про що також свідчить виписка з банківського рахунку ДП «Спец автотранспорт»за червень-липень 2005 року.

Крім того, на підставі листа ВАТ «Агрокомбанк»06.06.2006 №1689/24.4196-01 та виписки з банківського рахунку ДП «Спецавтотранспорт»за червень-липень 2005 року судами попередніх інстанцій було встановлено, що кошти в сумі 720000,00 грн., перераховані ЗАТ КТЦ «Пушкарівський»позивачеві платіжними дорученнями від 29.06.2005 №14255 та від 30.06.2005 №14260, фактично були зараховані на банківський рахунок позивача 04.07.2005.

Отже, поставка товару від позивача до ЗАТ КТЦ «Пушкарівський»не відбулась взагалі, а кошти були зараховані на рахунок позивача лише в липні, а не в червні 2005 року, тобто вже в ІІІ-му кварталі 2005 року. Крім того платіжними дорученнями від 05.07.2005 №315 на суму 360000,00 грн. та від 04.07.2005 №312 на суму 360000,00 грн. кошти були повернуті позивачем на рахунок ЗАТ КТЦ «Пушкарівський». Факт виписування позивачем видаткової та податкової накладних від 30.06.2005 №292 на користь ЗАТ КТЦ «Пушкарівський»сам по собі не підтверджує фактичної реалізації товару.

Таким чином, вірним є висновок судів попередніх інстанцій, що у позивача не було обов'язку збільшувати валовий дохід в ІІ-му кварталі 2005 року на 60000,00 грн., тому, донарахування позивачу податку на прибуток в сумі 150000,00 грн. за перше півріччя 2005 року та застосування штрафних санкцій є неправомірним.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.01.2006 №0005782301/1.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 07.06.2006 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2009 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

ГоловуючийО.І. Степашко СуддіС.Е. Острович М.О. Федоров