Ухвала суду № 28077896, 04.12.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/35529/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Муравйова О.В.,

при секретарі: Сачко Г.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року

у справі №2а-6856/09/2270/4

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Темп» (надалі -ВАТ «Темп»)

до Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому (надалі -ДПІ у м.Хмельницькому)

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м.Хмельницькому.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2009р. залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011р., позов було задоволено.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ВАТ «Темп»зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 30.09.2008р., про що складено акт №106/23-4/14309942 від 12.01.2009р.

Висновками зазначеного акта перевірки, зокрема, вказано на порушення вимог п.п.5.2.1 п. 5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.п.7.4.1.,7.4.5 п.7.4., п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, вказано на безпідставність віднесення підприємством до складу валових витрат, податкового кредиту суми сплачені у зв'язку з придбанням (виготовленням) матеріальних та нематеріальних активів, які не призначаються для їх використання у господарській діяльності такого платника податків. На думку податкового органу, під час перевірки господарської діяльності позивача було встановлено, що взаємовідносини із ПП «Укркераміка»та ПП ОСОБА_1 мають ознаки нікчемності.

За наслідками перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 23.01.2009р.:

- №0000042301/0/334, яким позивачеві визначено зобов'язання з податку на прибуток;

- №0000052301/0/335, яким позивачеві визначено зобов'язання з податку на додану вартість;

- №0000062301/0/333, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по деклараціях за травень-жовтень 2007р.та застосовано штрафні санкції.

В порядку апеляційного оскарження визначених зобов'язань, за наслідками розгляду скарг платника податку, було скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.01.2009р. №0000042301/0/334 в частині основного платежу в сумі 40908,00грн. та штрафних санкцій в сумі 20454,00грн. В іншій частині зазначені вище податкові повідомлення-рішення залишені без змін та прийнято податкові повідомлення-рішення: від 20.02.2009р. №0000042301/1/, №0000052301/1/, №0000062301/1; від 28.04.2009р. №0000052301/2/3739, №0000062301/2/3740; від 29.04.2009р. №0000042301/2/3741; від 09.07.2009р. №0000062301/3/5393.

Так, з матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ПП «Укркераміка»було укладено договір поставки товару №130701 від 13.07.2007р., за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання постачати та передавати у власність позивача металопрокат (п.1.1. договору), (п.3.1 договору), назва та асортимент якого вказаний в специфікаціях до договору (п.1.2 договору).

На виконання договору поставки №130701 від 13.07.2007р. ПП «Укркераміка»в квітні, липні, серпні та жовтні 2007р., а також і червні, липні, серпні 2008р. здійснювало поставки металопрокату автомобільним транспортом постачальника на склад позивача в м.Хмельницькому. Кожна поставка товару супроводжувалась видатковою накладною та податковою накладкою та актом здачі-приймання робіт, оформленими постачальником металопрокату ПП «Укркераміка».

Крім того, позивачем укладено договір із ПП ОСОБА_1 №17/12 від 07.12.2006р. на отримання металопрокату, за умовами якого останній зобов'язався передати у власність позивача металопрокат, асортимент, кількість та ціна якого узгоджується окремо (п. 1.1. договору), на відповідну суму, в т.ч. ПДВ (п.1.2 договору), терміни відправки металопрокату та вид транспорту узгоджуються окремо на кожну партію товару (п.2.1 договору). Одночасно сторони визначили, що поставка металопрокату здійснюється відповідно до Інструкцій №П-6 і №П-7 (п.2.2, договору) і супроводжується сертифікатами якості заводу-виробника (п.3.2 договору).

На виконання договору поставки протягом квітня - грудня 2007р. ПП ОСОБА_1 автомобільним транспортом здійснював поставки металопрокату на склад позивача в м.Хмельницькому.

В ході судового розгляду справи встановлено, що позивач здійснював оприбуткування продукції, отриманої від вказаних вище постачальників та відображав операції у бухгалтерському обліку шляхом послідовних етапів: реєстрація в Журналі обліку вантажів під час перетину вантажем території ВАТ «Темп»; оприбуткування на центральному складі здійснювалось шляхом заповнення картки складського обліку на кожен вид металопродукції; відпущення металопродукції у відповідний цех для використання у виробництві здійснювалось на підставі лімітно-збірних карток на кожний виріб на підставі матеріальних звітів на вироби.

Щодо посилань відповідача на неправильне заповнення чи то відсутність певних бухгалтерських документів, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що дефектність складання окремих документів не є підставою ставити під сумнів здійснення господарської операції в цілому, якщо іншими доказами реальність такої операції підтверджено. Підставою податкового обліку є господарські операції, а інвентаризацією активів та зобов'язань ВАТ «Темп»з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 01.11.2008р. не встановлено розбіжностей між даними бухгалтерського обліку та фактичними залишками на складах позивача.

Таким чином, зазначене не спростовує висновків суду про підтвердження поставки продукції позивачеві його контрагентами ПП «Укркераміка»та ПП ОСОБА_1

За результатами виконання вказаних договорів, оплати позивачем придбаного товару шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки продавців, позивачем згідно отриманих від постачальників податкових накладних сформовано податковий кредит, який обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений податок на додану вартість.

При цьому, на час господарських операцій ПП «Укркераміка»та ПП ОСОБА_1 були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності - юридичні особи, включені до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також були зареєстровані платниками ПДВ.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на час виникнення даних спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат, відповідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку .

Згідно з п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, що припадає на податковий період, протягом якого відбувається одна з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку їх результатів.

Відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що при укладені позивачем договорів із ПП «Укркераміка»та ПП ОСОБА_1 вимоги ст. 203 ЦК України були додержані.

Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ч. 3 ст. 228 ЦК України).

Натомість, посилання відповідача на вимоги статті 203 та 228 ЦК України, стосовно невідповідності укладених правочинів діючому законодавству, та не спрямованість правочинів на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, не підтверджено. Судами не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів.

Суди попередніх інстанцій досліджували первинні бухгалтерські документи, якими підтверджено обставини господарської діяльності між позивачем та вказаними вище контрагентами.

Таким чином обставини, якими відповідач обґрунтовує правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, що стосується правовідносин між позивачем та ПП «Укркераміка» та ПП ОСОБА_1, не є належними доказами.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому -залишити без задоволення.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2009 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ О.В. Муравйов