Ухвала суду № 28077529, 26.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2012 р. м. Київ К-7397/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кооперативного підприємства «Лілея»

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.10.2008

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009

у справі № 2-а-8554/08 (22-а-39531/08)

за позовом Кооперативного підприємства «Лілея»

до Державної податкової інспекції у Радомишльському районі

про визнання нечинним рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Кооперативне підприємство «Лілея»звернулося до суду з позовом про визнання нечинним рішення ДПІ у Радомишльському районі від 22.04.2008 № 212320 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 43851, 20 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.10.2008, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009, у задоволенні позову відмовлено.

Кооперативне підприємство «Лілея»подало касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.п . 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами», 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для застосуванням рішенням ДПІ у Радомишльському районі від 22.04.2008 № 212320 штрафних (фінансових) санкцій в сумі 43851,20 грн. відповідно до вимог п. 1, п. 3 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 № 265/95-ВР слугували висновки перевірки, викладені в акті від 17.04.2008 № 57/2320/31019074, про порушення позивачем вимог п. 1, п. 2, п. 6 ст. 3 цього Закону відповідно.

Порушення норм закону полягало у тому, що позивач не провів розрахункові операції через реєстратор розрахункових операцій з видачею особі, яка отримує товар, розрахункового документа встановленої форми на повну суму проведеної операції, а також не забезпечив зберігання використаних книги обліку розрахункових операцій за № 0619000083.

Податковий орган виходив з того, що позивачем станом на 01.09.2007 за період з вересня 2006 року по серпень 2007 року перевищено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) для підприємств споживчої кооперації, які здійснюють роздрібну торгівлю та громадське харчування на території села, що складає 75 тис. грн., тому, відповідно до вимог п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»позивач зобов'язаний був застосовувати реєстратор розрахункових операцій при здійсненні розрахункових операцій.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права, на які посилається позивач у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно та правильно встановили обставини у справі та надали їм правову оцінку.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а також граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), при перевищенні якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 23.08.2000 № 1336 затверджено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2 зазначеної Постанови встановлено граничний розмір річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у разі перевищення якого застосування реєстраторів розрахункових операцій є обов'язковим для форм та умов проведення діяльності, визначених, зокрема, у п. 4 переліку (роздрібна торгівля та громадське харчування на території села, що здійснюється підприємствами споживчої кооперації, а також сільськогосподарськими товаровиробниками, які використовують продукцію власного виробництва) -75000 грн. на один структурний (відокремлений) підрозділ (пункт продажу товарів (надання послуг).

Терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій або безготівковій формі із застосуванням РРО визначені постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 № 121, пунктом 2 якої передбачено, що термін переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, які здійснюють діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг та яким згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 № 1336 дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, складає один місяць з дати перевищення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій.

Отже, досягнення граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг) згідно з п. 2 постанови № 1336 повинно було стати підставою для переходу позивачем на облік розрахункових операцій із застосуванням РРО.

При цьому суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з позицією судів попередніх інстанцій про те, що у розумінні ст. 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та Постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення реалізації статті 10 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 23.08.2000 № 1336, «річний обсяг розрахункових операцій»є обсягом розрахункових операцій за останні 12 місяців, а не обсягом розрахункових операцій за календарний рік, який розпочинається 1 січня і закінчується 31 грудня.

Таким чином, суди дійшли правильних висновків про те, що з перевищенням позивачем граничного розміру річного обсягу розрахункових операцій з продажу товарів (надання послуг), у позивача виник обов'язок проводити розрахункові операції виключно через РРО.

Враховуючи дотримання судами норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи, повноту та правильність встановлених обставин, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кооперативного підприємства «Лілея»залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23.10.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2009 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло