Ухвала суду № 28077212, 29.11.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2012 року м. Київ К-21080/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Борисенко І.В.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 року

у справі № 2а-18674/09/0570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс»

до Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області

про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Люкс»звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення -рішення.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2009 р. позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 р. постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2009 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить суд скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, відповідачем проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Люкс»за серпень 2009 року та складено акт № 350/212-11-1-30617606.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 1116531640/0 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 65 000,40 грн., у тому числі за основним платежем 54 167,00 грн., та штрафних фінансових санкцій на суму 10 833,40 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.17.2 ст.17 Закону України „Про податок на додану вартість", а саме: завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2009 року у сумі 54 166,67 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач направив відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2009 року разом із розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, де було включено суму податку на додану вартість у розмірі 54 166,67 грн. Відповідно до копії податкової накладної від 7 лютого 2008 року, № 343, Закрите акціонерне товариство Торговий дім „ДЗАК" продало позивачу автокран КТА-18.01 за ціною 270833,33 грн., яку позивач помилково зазначив як операцію з придбання в періоді серпень 2009 року про що листом від 22.10.2009 за № 49 повідомив відповідача.

Відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -сума, на яку платник податку право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку. Нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, на момент перевірки позивач мав податкову накладну від 07.02.2008 року ЗАТ „Торговий дім „ДЗАК" що була включена до податкової декларації позивача за серпень 2009 року. Відповідачем була надано суду першої інстанції заяву відповідно до якої сума визначена податковим повідомленням-рішенням з 07.02.2008 року по теперішній час не подавалась позивачем для відшкодування з державного бюджету.

Відповідно до пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 днів, з дня здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, щодо неправомірності прийнятого податкового повідомлення -рішення, оскільки відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Нарахування податкового кредиту здійснюється лише на підставі податкової накладної, яка позивачем була отримала тільки в 2009 році та в інших періодах не використовувалась.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, стосовно того, що позивач правомірно включив до складу податкового кредиту в серпні 2009 року податок на додану вартість в сумі 54166,67 грн., відповідно до податкової накладної № 343 від 07.02.2008 року за придбання автокрану.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 року у справі № 2а-18674/09/0570 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Димитрові Донецької області відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.11.2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 року у справі № 2а-18674/09/0570 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді І.В. Борисенко О.І. Степашко