Постанова № 28077121, 30.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

30 листопада 2012 р. № 2-а- 12400/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Сковира Л. Ю.

за участю:

представника позивача -Підвербна Л.В., діє за дорученням від 02.11.12

представника відповідача -Канаєва К.М., діє за дорученням № 4702/9/10-014 від 24.10.12

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Творче об'єднання «Два товариша»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000042305 від 04.01.12р.; скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000032305 від 04.01.12р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, в обґрунтування яких зазначив, що правочини були укладені та виконані сторонами угод в повному обсязі, у відповідності до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи, та підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на відповідність оскаржуваних рішень вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Творче об'єднання «Два товариша» зареєстровано як юридична особа 14.04.2006 року, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 28) та перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС, є платником ПДВ.

Фахівцями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Творче об'єднання «Два товариша»щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», їх реальності та повноти відображення в обліку за травень 2011 року, за результатами якої був складений Акт перевірки № 6292/2305/34333715 від 26.12.2011 року (а.с. 9-18).

Відповідно до висновків Акту перевірки № 6292/2305/34333715 від 26.12.2011 року, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у травні 2011 року у сумі 10210 грн.; п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за 2 квартал 2011року в сумі 11742,00грн.

На підставі Акту перевірки № 6292/2305/34333715 від 26.12.2011 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області ДПС з посиланням на встановлені перевіркою порушення, були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000042305 від 04.01.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість у розмірі 15315,00 грн., з яких 10210,00 грн. за основним платежем, 5105,00 грн. за штрафними санкціями (а.с. 6) та № 0000032305 від 04.01.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 14677,50 грн., з яких 11742,00 грн. за основним платежем, 2935,50 грн. за штрафними санкціями (а.с. 7).

З дослідженого судом Акту перевірки № 6292/2305/34333715 від 26.12.2011 року судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про нереальність угод, укладених між позивачем та ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс».

Суд, перевіряючи висновок вказаного вище акту перевірки на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

Судом було встановлено, що між ТОВ «Творче об'єднання «Два товариша»і ТОВ ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс»було укладено Договір про надання маркетингових послуг № 11 від 18.04.2011 року, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати комплекс маркетингових послуг на території ТРК «Екватор»за адресою м. Рівне, вул. Макарова 23, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх (а.с. 19-20). Вартість вказаних робіт узгоджувалась сторонами шляхом підписання протоколу узгодження ціни (а.с. 21). Перелік маркетингових послуг був узгоджений сторонами відповідно до технічного завдання до договору № 11 від 18.04.2011. Видами послуг визначені у технічному завданні є: розробка сценарію заходу, організація промоушн заходів, роздача листівок, роздача рекламних матеріалів під час заходів, розробка дизайну сцени і рекламних листівок заходів, оздоблення повітряними кульками козирка і сцени, організація музичного супроводу, установка відбійників, роздавання повітряних кульок, організація світлового супроводу заходів, організація спец ефектів (а.с. 23).

Вказані роботи були в повному обсязі виконані, про що свідчить акт виконаних робіт, копія сценарію, фото таблиця, рекламні листівки заходу (а.с. 24, 64-66, 81-83).

Вартість наданих послуг була в повному обсязі оплачена позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс»(а.с. 27).

ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс»на адресу позивача була виписана податкова накладна № 64 від 04.05.2012 року (а.с. 26).

Замовлені позивачем у ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс»маркетингові послуги за вказаним вище договором, були попередньо замовлені позивачу ТОВ «Маркет-Сервіс Святошинський», відповідно до Договору № 22/03-4 від 22.03.2011 року (а.с. 55-58).

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем та його контрагентом у ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс»було виконано договорів про надання маркетингових послуг, вказані послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності.

Також суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, відповідно до ч.2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість, податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, платника податку на прибуток, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Судом встановлено та відображено в акті перевірки, що ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс» на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення ДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, перебув зареєстрованим у встановленому порядку як юридична особа.

Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладені між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договори в судовому порядку оспорювалися, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаних договорів недійсними.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Порядок № 985), суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в Акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем результату проведених робіт, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат суми витрат, сплачені у складі вартості послуг, отриманих від ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс», а також до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ сплачені у складі вартості послуг отриманих від ТОВ «Бізнес-консалтинг плюс».

Крім того, суд зазначає, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також Юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0000042305 від 04.01.12р. та № 0000032305 від 04.01.12р. дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариство з обмеженою відповідальністю "Творче об'єднання "Два товариша" до Державна податкова інспекція у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000042305 від 04.01.12р.

3. Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000032305 від 04.01.12р.

4. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 05 грудня 2012 року.

Суддя Волкова Л.М.