Постанова № 28077066, 11.12.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а- 12449/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 р. м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко О.В.,

при секретарі - Нікітенко Л.Ю.,

за участі представників:

позивача - Сидорук Т. П., відповідача - Озацької О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ "Харківська бісквітна фабрика", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові ДПС, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.11.2012 року № 0000590042 та № 0000580042, винесені відповідачем.

В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач зазначив, що на час проведення перевірки мав в наявності документи, які податкове законодавство пов'язує з правом платника податків на формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Стверджує, що взаємовідносини позивача з ТОВ "Просистемз" та ТОВ "ЛБЛ" склалися в межах звичайної господарської діяльності, мали реальний характер та підтверджені належними документами.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про його задоволення в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги адміністративного позову не визнав. В обґрунтування заперечень вказав, що позивач в складі податкового кредиту з податку на додану вартість задіяв суми по взаємовідносинам з ТОВ "Просистемз" та ТОВ "ЛБЛ" які мають ознаки фіктивності, оскільки за даними АІС "Реєстр платників податків" контрагентам позивача визначений стан "9" -"Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням", у зв'язку з чим неможливо провести з ними зустрічні звірки. Господарські операції між позивачем та його постачальниками (ТОВ "Просистемз", ТОВ "ЛБЛ") носять безтоварний характер, оскільки документи, які містять недостовірні відомості, не є належними. Просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, з'ясувавши фактичні обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за наслідком аналізу змісту норм матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з таких підстав та мотивів.

В ході розгляду справи судом з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" з питання законності та достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість за липень 2012 р. та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за липень 2012 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у декларації за червень 2012 р., за наслідками якої складений Акт перевірки № 477/42-13/00377265 від 19.10.2012 року.

Як свідчать матеріали справи, висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201, п. 200.1 п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, у зв'язку з чим завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2012 року на суму 1790,00 гривень та завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2012 на суму 1465,00 гривень.

На підставі висновків акту документальної позапланової виїзної перевірки № 477/42-13/00377265 від 19.10.2012 року та згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ДПС 02.11.2012 року винесені податкові повідомлення -рішення № 0000590042 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1465,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9049840671 від 17.08.2012 р.) за липень 2012 р. та штрафні санкції у розмірі 733,00 грн. та № 0000580042 про зменшення розміру від'ємного суми податку на додану вартість у розмірі 1790,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9049840671 від 17.08.2012 р.) за липень 2012 р. та штрафні санкції у розмірі 0,00 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в акті перевірки, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Як з'ясовано в ході судового розгляду та підтверджено матеріалами справи висновки відповідача про порушення ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" вимог податкового законодавства, ґрунтуються на доводах про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту червня та липня 2012 року по взаємовідносинам з ТОВ "Просистемз", ТОВ "ЛБЛ", що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ за червень 2012 року на суму 1465,00 грн. та за липень 2012 року на суму 1790,00 грн., у зв'язку з чим завищено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1465,00 грн. за червень 2012 року.

Суд з такими висновками відповідача не погоджується, вважає їх помилковими та такими, що документально не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник. Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку. Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду. Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Разом з цим суд відмічає, що податкова накладна, як підстава для нарахування податкового кредиту, має бути складена за наслідками реального виконання господарської операції особою, яка має необхідний обсяг податкової правосуб'єктності, в іншому випадку такий документ не може мати сили первинного документа у розумінні ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підтверджувати факт здійснення господарської операції навіть за наявності у такого документа усіх формальних реквізитів.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому суд звертає увагу, що дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

В ході дослідження операцій, на підставі яких позивачем були сформовані дані податкового обліку, судом встановлено, що взаємовідносини ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" з ТОВ "Просистемз" склались на підставі договору поставки № ПС-85/218/12 від 01 лютого 2012 р., згідно умов якого, постачальник (ТОВ "Просистемз") зобов'язується передати (поставити) у власність покупця (ПАТ "Харківська бісквітна фабрика") товар, найменування якого зазначається у рахунках - фактурах (видаткових накладних тощо), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач є підприємством харчової галузі виробництва, оскільки за даними Довідки Головного управління статистики у Харківській області № 423105 від 27.04.2011 р. ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" здійснює такі види діяльності як виробництво какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів, виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання тощо. Тобто, господарська діяльність позивача, передбачає, процес виробництва кондитерських виробів на відповідному обладнанні, що повинно знаходитись у відповідному технічному стані. Отже, придбання запасних частин до обладнання (різьблених стрижнів, гайок, комплектів протирального матеріалу Kimtech Prep Wettask, інших матеріалів до обладнання тощо) прямо пов'язані із господарською діяльністю позивача.

Факт придбання позивачем у ТОВ "Просистемз" запасних частин до обладнання на загальну суму 8791,07 грн., у т.ч. ПДВ -1465,31 грн., підтверджується видатковими накладними № ПС-0000789 від 01.06.2012 р., № ПС-0000791 від 01.06.2012 р., № ПС-0000855 від 13.06.2012 р. Факт отримання ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" вказаних товарів засвідчується записами № 1111, № 1130, № 1239 в Журналі реєстрації довіреностей. Факт поставки товару (8 комплектів протирального матеріалу Kimtech Prep Wettask) підтверджується товарно-транспортною накладною № ПС-0000791 від 01.06.2012 р. Доставка інших товарів з міста Київ до міста Харків здійснювалась ТОВ "П.В.К." на підставі договору № 0349_01/12 від 10.01.2012 р. з ТОВ "Просистемз", що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 16.05.2012 р. № сКЦИБ-0006565, від 31.05.2012 р. № сКЦИБ-0007598, від 30.06.2012 р. № сКЦИБ-0008462. Після отримання товару, він був оприбуткований на технічному складі позивача згідно прибуткових ордерів № 120605-022 від 05.06.2012 р., № 120605-025 від 05.06.2012 р. та № 120615-018 від 15.06.2012 р.

З відомостей оприбуткування матеріалів за періоди з 01.05.2012 по 31.05.2012 р. та з 01.06.2012 р. по 30.06.2012 р. та даних актів про списання матеріалів за період червень -вересень 2012 р. вбачається не тільки рух придбаних у ТОВ "Просистемз" товарів, а й їх використання позивачем у власній господарській діяльності.

Позивач розрахувався за отримані матеріали грошовими коштами на підставі платіжних доручень № 1206142481 від 14.06.2012 р., № 1206263669 від 26.06.2012 р., що підтверджується банківськими виписками.

Від ТОВ "Просистемз" отримані податкові накладні, зокрема: № 14 від 01.06.2012 р. на суму 928,80 грн., у т.ч. ПДВ -154,80 грн.; № 15 від 01.06.2012 р. на суму 7 347,07 грн., у т.ч. ПДВ - 1 224,51 грн.; № 77 від 13.06.2012 р. на суму 516,00 грн., у т.ч. ПДВ -86,00 грн., що були включені позивачем до складу податкового кредиту червня 2012 року, оскільки вони містять усі обов'язкові реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 Податковим кодексом України та відображені в реєстрах отриманих податкових накладних за червень 2012 р.

Листом № 48 від 01.10.2012 року ТОВ "Просистемз" підтвердило факт поставки вказаних товарно-матеріальних цінностей та зазначила про формування по ним податкових зобов'язань по податку на додану вартість, що підтверджуються податковими деклараціями з ПДВ із додатками № 5 до них у відповідних податкових звітних періодах.

Крім того, судом встановлено, що 25.07.2012 року між ТОВ "ЛБЛ" (Продавець) та ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" (Покупець) укладений договір поставки № 498/12, згідно умов якого, Продавець зобов'язується продати (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) освітлювальні прибори, далі - Товар, найменування, асортимент, кількість та ціна якого зазначені у видатковій накладній. Згідно з положень п. 3.1. та п. 4.3. договору поставки № 498/12 від 25.07.2012 р. Продавець (ТОВ "ЛБЛ") зобов'язується поставити товар позивачу та надати разом із партією товару наступні документи: видаткову та податкову накладну, ТТН.

Придбання позивачем у ТОВ "ЛБЛ" 10 штук світильників світлодіодних СВО 600х600 на загальну суму 10740,00 грн., у т.ч. ПДВ -1790,10 грн. підтверджується накладною № 133 від 30.07.2012 року. Поставка товару здійснювалась на підставі товарно-транспортної накладної № РН-000133 від 30.06.2012 р. Суд відмічає, що доводи відповідача про безтоварність вказаної господарської операції з причин порушення порядку заповнення товарно-транспортної накладної у даті її складання є необґрунтованими та спростовуються доказами, що містяться у справі, зокрема, актом № 30-07 від 30.07.2012 року приймання-передачі виконаних робіт (транспортних послуг) до договору транспортних послуг № 27/27/12-1 від 27.07.2012 року, укладеного між перевізником ОСОБА_3 та ТОВ "ЛБЛ", згідно якого, переміщення вантажу у місті Харкові відбувалося по маршруту: склад ТОВ "ЛБЛ" (вул. Єнакіївська, 4) -склад ТОВ "Телеком-Мобил" (вул. Котлова,115) -склад "ПАТ "ХБФ" (вул. Лозівська, 8), а також, самою накладною № 133 від 30.07.2012 р., на зворотному боці якої, міститься відмітка "Пропуск-штамп на ввоз (внос) материальных ценностей" саме за 30.07.2012 р.

На підтвердження реальності проведення вказаної господарської операції між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та ТОВ "ЛБЛ" позивачем наданий лист контрагента (№ 03-12-1 від 03.12.2012 року) в якому зазначено про технічну описку в даті складання ТТН (замість належної дати "30 липня 2012 року" помилково зазначено "30 червня 2012 року") та формування ним (ТОВ "ЛБЛ") податкових зобов'язань з ПДВ по податковій накладній № 43 від 30.07.2012 р., що підтверджуються податковою декларацією по ПДВ за липень 2012 року із додатком № 5 до неї, наданих до органів ДПС.

Факт отримання позивачем від ТОВ "ЛБЛ" 10 штук світильників світлодіодних СВО 600х600 підтверджується записом № 1538 у Журналі реєстрації довіреностей, що виписана на працівника ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" - ОСОБА_4 Після доставки вищевказаних ТМЦ на територію позивача, цей товар був оприбуткований на технічному складі згідно прибуткового ордеру № 120730-020 від 30.07.2012 р. Згідно бухгалтерської довідки ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" № 1156 від 07.12.2012 року освітлювальні прибори (світильники світлодіодні СВО 600х600 тощо) обліковуються як запаси та об'єднані позивачем загальною назвою "світильник ЛПО 4х18", оскільки вказані товари мають один і той же розмір та аналогічний принцип роботи.

З копій відомостей про оприбуткування матеріалів з 01.07.2012 р по 31.07.2012 р., акту списання матеріалів № 120827-007 від 30.08.2012 р., звіту про рух матеріалів, тарних матеріалів, ПММ, запчастин та комплектуючих за періоди: з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р., журналу-ордеру за період 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р., що містяться у справі вбачається і рух товарів (освітлювальних приборів) у позивача, придбаного ним у ТОВ "ЛБЛ", і підтверджено фактичне їх використання під час здійснення власної господарської діяльності.

Від ТОВ "ЛБЛ" позивачем отримана податкова накладна № 43 від 30.07.2012 р. на суму 10740,00 грн., у т.ч. ПДВ -1790,00 грн., що включена до Реєстру отриманих податкових накладних за липень 2012 р.

Аналіз вказаної податкової накладної свідчить про те, що вона містить усі обов'язкові реквізити передбачені п. 201.1 ст. 201 Податковим кодексом України.

Позивач розрахувався у повному обсязі грошовими коштами згідно платіжного доручення від 31.07.2012 р. № 1207316888, що підтверджується банківською випискою.

Вищевикладені обставини придбання товарів позивачем та його транспортування, відображення в бухгалтерському обліку позивача цих господарських операцій, відомості щодо оприбуткування та використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача, підтверджені належними та допустимими доказами, та не викликають у суду будь-яких сумнівів в реальності здійснення ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" господарської діяльності та тих операцій, в межах яких сформовано податковий кредит та бюджетне відшкодування по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "Просистемз", ТОВ "ЛБЛ".

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося раніше, позивач за придбані товари у ТОВ "Просистемз" та ТОВ "ЛБЛ" розрахувався повністю грошовими коштами, що підтверджується банківськими виписками та не заперечується відповідачем.

З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" господарські операції між ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та його контрагентами (ТОВ "Просистемз", ТОВ "ЛБЛ") є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснювалась виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Тобто, грошові кошти списані з рахунку позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи не має.

Статус позивача та його контрагентів (ТОВ "Просистемз", ТОВ "ЛБЛ") підтверджується доданими до матеріалів справи доказами і не заперечувався відповідачем ані в письмових запереченнях, ані в ході судового засідання.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а отже, за змістом Податкового кодексу України, - окремими платниками податку на додану вартість. Тобто, ТОВ "Просистемз" та ТОВ "ЛБЛ" не мають будь-яких дефектів у своєму правовому статусі суб'єктів господарювання та платників податку на додану вартість, а тому мали право укладати договори та виписувати відповідні податкові накладні.

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Відповідно до Довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ТОВ "Просистемз" та ТОВ "ЛБЛ" знаходились за юридичною адресою, записів про непідтвердження відомостей про юридичну особу не було внесено.

Отже, будь-які акти неможливості проведення зустрічної звірки із ТОВ "Просистемз" та ТОВ "ЛБЛ" в зв'язку із направленням повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, не є допустимими доказами даного факту.

Також суд зазначає, що укладені між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Просистемз", ТОВ "ЛБЛ") не були визнані недійсними, а відповідачем не заперечувалась дійсність податкових накладних та факту сплати ціни товарів за договорами з урахуванням ПДВ.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про невідповідність фактичним обставинам справи доводів відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" за перевірений період з ТОВ "Просистемз" та ТОВ "ЛБЛ".

Суд зазначає, що акт перевірки № 477/42-13/00377265 від 19.10.2012 року, складений відповідачем, не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі за текстом - Порядок), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. № 984 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772. Відповідачем не наведено жодних належних та допустимих доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за угодами з контрагентами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача з його контрагентом чи про несумісність предметів угод з напрямом господарської діяльності позивача.

Крім цього, суд відмічає, що законодавець не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту та бюджетне відшкодування сум ПДВ від будь-якого стану інших осіб (контрагентів Позивача), зокрема, стану платника податку -9 "Направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням". Питання податкового кредиту, встановлення від'ємного значення суми ПДВ та бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків (позивача по цій справі).

Належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України та ст. 70 КАС України доказами факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст. ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, в акті перевірки відповідача не зазначено жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб позивача чи його контрагентів або за викладеними в акті фактами їх діяльності, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином або наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податку на додану вартість, яка відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим. Висновок про те, що платник податків не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентом узгоджується з практикою Європейського Суду (Рішення Європейського Суду від 22 січня 2009 року у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява № 3991/03), відповідно до п. 714 якого, визначено, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

За встановлених в ході судового розгляду обставин щодо реальності здійснених позивачем господарських операцій, які підтверджені належним чином складеними первинними документами суб'єктів господарювання, що на час вчинення спірних господарських операцій мали необхідний обсяг правоздатності та були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість, за відсутності фактів вчинення позивачем нікчемних угод або угод, які суперечать інтересам держави та суспільства, інші доводи заперечень відповідача на висновки суду не впливають.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем на підставі п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, за змістом яких контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, якщо дані перевірок результатів діяльності такого платника податків свідчать про завищення розміру від'ємної суми податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, заявлених у податкових деклараціях.

Натомість, з досліджених в ході судового розгляду справи письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність в діях позивача порушень положень Податкового кодексу України та, відповідно, відсутність факту завищення розміру від'ємної суми податку на додану вартість та бюджетного відшкодування, заявлених у податкових деклараціях, оскільки ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" мало достатні і передбачені Податковим кодексом України підстави для віднесення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ "Просистемз" та ТОВ "ЛБЛ", зокрема, у червні 2012 року у розмірі 1465,31 грн. та у липні 2012 року у розмірі 1790,10 грн. відповідно. Висновки відповідача викладені в акті перевірки позивача не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи. Таким чином, завищення розміру від'ємної суми податку на додану вартість у розмірі 1790,00 грн. по податковій декларації з ПДВ (№ 9049840671 від 17.08.2012 р.) за липень 2012 р. та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1465,31 грн. по податковій декларації (№ 9049840671 від 17.08.2012 р.) за липень 2012 р. не мало місця.

Оскільки, ПАТ "Харківська бісквітна фабрика" не допустила порушень чинного податкового законодавства, у відповідача відсутні законі підстави застосовувати до позивача штрафні санкції.

Відповідно до ст. 9, ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За встановлених в ході судового розгляду обставин суд дійшов висновку про невідповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, що дає суду підстави для задоволення позову та скасування оскаржуваних правових актів індивідуальної дії.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення №0000580042 та №0000590042 від 02.11.2012р., винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Харкові ДПС.

Стягнути на користь публічного акціонерного товариства "Харківська бісквітна фабрика" (код 00377265) з Державного бюджету України 107,30 (сто сім) грн. 30 коп. сплаченого судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 17 грудня 2012 року.

Суддя Шевченко О.В.