Постанова № 28076914, 18.12.2012, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2012 рокум. ПолтаваСправа №2а-1670/7550/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Петрової Л.М.,

при секретарі - Іванюк Є.В.,

за участю:

представника позивача - Ломаки С.М.,

представника відповідача - Мурич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діорит" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діорит" 03 грудня 2012 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 листопада 2012 року №0001432301/238.

В обґрунтування даної вимоги позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси ТОВ "Діорит" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації за серпень 2011 року.

Підставою прийняття оспорюваного у справі податкового повідомлення-рішення став Акт перевірки від 30 жовтня 2012 року №4497/22-209/31529741, складений на підставі проведеної Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Діорит" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Новатрейд-буд" за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року.

Позивач не погоджується з висновками податкової інспекції, викладеними в Акті перевірки, та зазначає, що доводи контролюючого органу про завищення товариством від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2011 року в розмірі 11616,00 грн. є безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що господарські взаємовідносини ТОВ "Діорит" з ТОВ "Новатрейд-буд" мали реальний характер та підтверджені документами бухгалтерського обліку. Контрагент позивача на момент здійснення господарської операції та складання податкової накладної був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мав свідоцтво платника податку на додану вартість, яке на момент виникнення спірних відносин не було анульовано. Висновок про нікчемність договірних правовідносин з ТОВ "Новатрейд-буд", яку перевіряючі пов'язують з безтоварністю операцій, на думку позивача є помилковим, оскільки зміст договору, укладеного з вищевказаним підприємством, не суперечить актам цивільного законодавства України, а фактичне виконання умов договору підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі Акту перевірки від 30 жовтня 2012 року №4497/22-209/31529741, підлягає визнанню нечинним та скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийняте на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач у ході проведення перевірки.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд визнати нечинним та скасувати спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У своїх письмових запереченнях відповідач посилався на те, що в ході проведення перевірки ТОВ "Діорит" встановлено порушення останнім вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством завищено від'ємне значення суми ПДВ за серпень 2011 року в розмірі 11616,00 грн. Зазначав, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Новатрейд-буд" не спричиняють реального настання правових наслідків з огляду на виявлення фактів порушень суб'єктами господарювання вимог податкового законодавства у ланцюгах постачання до позивача.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Діорит" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Комсомольської міської ради Полтавської області 26 вересня 2001 року, ідентифікаційний код 31529741 /а.с. 8/.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100345923 серії НБ №201050, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 10/, позивач є платником податку на додану вартість та перебуває на обліку в Кременчуцькій об'єднаній державній податковій інспекції Полтавської області Державної податкової служби, що підтверджується копією довідки форми №04-ОПП /а.с. 11/.

Кременчуцькою ОДПІ у період з 29 жовтня 2012 року по 30 жовтня 2012 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ "Діорит" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Новатрейд-буд" за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 30 жовтня 2012 року №4497/22-209/31529741 /а.с. 30-40/, у якому зазначено, зокрема, про заниження позивачем податку на додану вартість в розмірі 11616,00 грн.

Вказаний висновок контролюючий орган мотивує даними автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту на рівні ДПС України. Крім того, посилається на результати перевірки ТОВ "Новатрейд-буд", оформлені актом Кіровоградської ОДПІ від 25 листопада 2011 року №153/2330/37231787. Зокрема, спираючись на висновки даної перевірки, стверджує про нікчемність договірних відносин між ТОВ "Діорит" та ТОВ "Новатрейд-буд".

Не погодившись із зазначеними доводами позивачем подано заперечення на Акт перевірки від 30 жовтня 2012 року №4497/22-209/31529741 до Кременчуцької ОДПІ /а.с. 43-44/.

За наслідками розгляду даного заперечення відповідачем складено відповідь від 19 листопада 2012 року №36419/10/22-209 /а.с. 45-51/, у якій наведено зміст Акту перевірки та вказано на помилкове зазначення у висновку до Акту перевірки від 30 жовтня 2012 року №4497/22-209/31529741 посилання на заниження позивачем ПДВ за серпень 2011 року. Натомість відповідачем зазначено про завищення ТОВ "Діорит" від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2011 року на 11616,00 грн. /а.с. 51/.

На підставі Акту перевірки, з врахуванням відповіді на заперечення від 19 листопада 2012 року №36419/10/22-209, Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 22 листопада 2012 року №0001432301/238, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по податковій декларації з ПДВ за липень 2011 року на 11616,00 грн. /а.с. 41/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню-рішенню суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що визначені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийняте воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Пунктами 200.1 - 200.3 статті 200 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У свою чергу, за приписами статей 187, 198 Податкового кодексу України правомірність віднесення платником податків до складу податкового зобов'язання та податкового кредиту сум податку на додану вартість має бути підтверджена відповідними бухгалтерськими документами, що свідчитимуть про фактичне отримання таким платником товарів (послуг), оплату їх вартості, а також наявність мети щодо використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та не заперечувалося представниками сторін, що необхідність зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ за серпень 2011 року на 11616,00 грн. відповідач пов'язує з безтоварністю господарської операції ТОВ "Діорит" з ТОВ "Новатрейд-буд" щодо купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей у серпні 2011 року.

Так, відповідно до наданої позивачем до матеріалів справи копії договору купівлі-продажу від 01 травня 2011 року №11/07-162 /а.с. 12-14/ ТОВ "Новатрейд-буд" зобов'язувалося здійснити поставку ТОВ "Діорит" товарно-матеріальних цінностей за узгодженими специфікаціями, а ТОВ "Діорит" прийняти та оплатити такий товар.

На виконання умов даного договору ТОВ "Новатрейд-буд" у серпні 2011 року реалізовано ТОВ "Діорит" ланку гусеничну 1080.34.01 кількістю 10 шт, вартістю 26799,96 грн. (в т.ч. ПДВ - 4466,66 грн.); колесо ведуче кількістю 1 шт, вартістю 17150,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2858,33 грн.), втулку натяжного колеса кількістю 2 шт, вартістю 5400 грн. (в т.ч. ПДВ - 900,00 грн.), втулку натяжної осі кількістю 2 шт, вартістю 4699,99 грн. (в т.ч. ПДВ - 783,33 грн.), колесо ведуче вартістю 15650,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2608,33 грн.) відповідно до специфікації від 01 серпня 2011 року №2 /а.с. 16/.

У зв'язку із викладеним, ТОВ "Новатрейд-буд" виписано податкову накладну від 11 серпня 2011 року №152 на загальну суму 69699,96 грн. (в т.ч. ПДВ - 11616,66 грн.) /а.с. 21/.

Дослідивши в судовому засіданні копію вказаної податкової накладної, судом встановлено, що її оформлено згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України.

Податковою інспекцією не заперечується, що на момент видачі вказаної податкової накладної ТОВ "Новатрейд-буд" знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ.

Відтак, наведена податкова накладна підтверджує факт придбання позивачем у ТОВ "Новатрейд-буд" товарно-матеріальних цінностей загальною вартістю 69699,96 грн. (в т.ч. ПДВ - 11616,66 грн.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підтвердження реальності здійснення вищезазначеної господарської операції позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії: рахунків-фактур від 20 липня 2011 року №НО-000018411 та від 11 серпня 2011 року №НО-000192 /а.с. 17-18/, видаткової накладної від 11 серпня 2011 року №НО-154 /а.с. 19/, прибуткової накладної від 11 серпня 2011 року №0-00000402 /а.с. 20/, актів приймання-передачі товарів /а.с. 28-29/.

Дослідивши в судовому засіданні вищевказані копії документів, судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто вони є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Оплату вартості придбаних товарів позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Новатрейд-буд", що підтверджується копіями платіжних доручень від 01 серпня 2011 року №1068, від 11 серпня 2011 року №1123 /а.с. 79-80/.

З метою отримання товарів на складі Постачальника директором ТОВ "Діорит" відряджено до м. Кіровоград відповідальних працівників /а.с. 24-27/. Транспортування товарно-матеріальних цінностей здійснювалося власним автотранспортом позивача, що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля від 11 серпня 2011 року №193862, копію якого позивачем надано до матеріалів справи /а.с. 22/ .

Суд зазначає, що зауваження до форми та порядку проведення розрахунків, а також транспортування товарів у Акті перевірки та письмових запереченнях відповідача на позов - відсутні.

Придбані товарно-матеріальні цінності позивачем оприбутковано відповідно до прибуткової накладної від 11 серпня 2011 року №0-00000402 /а.с. 20/ та використано у власній господарській діяльності, на підтвердження чого позивачем до матеріалів справи надано копію акта списання товарно-матеріальних цінностей /а.с. 81/.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) вищевказаної господарської операції, встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів податку на додану вартість в розмірі 11616,66 грн. та підтверджено використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Вищевикладене в своїй сукупності дає підстави стверджувати, що позивачем правомірно, на підставі виписаної ТОВ "Новатрейд-буд" податкової накладної від 11 серпня 2011 року, віднесено до складу податкового кредиту за серпень 2011 року суму податку в розмірі 11616,00 грн.

Доводи відповідача про відсутність у ТОВ "Новатрейд-буд" основних засобів та працівників суд вважає необґрунтованими, оскільки ні Акт перевірки, ані заперечення відповідача на позов не містять відомостей про те, на підставі яких даних контролюючий орган дійшов такого висновку.

Посилання Кременчуцької ОДПІ на результати перевірки ТОВ "Новатрейд-буд" та встановлення порушень вимог податкового законодавства суб'єктами господарювання у ланцюгах постачання до позивача як на підставу для зменшення ТОВ "Діорит" розміру від'ємного значення ПДВ за серпень 2011 року суд вважає безпідставними з огляду на приписи статті 61 Конституції України, статті 218 Господарського кодексу України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності.

Окрім того, суд зазначає, що вказані доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України, яку суд в силу приписів частини другої статті 8, частини другої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язаний враховувати при вирішенні спору по суті.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги є надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України неодноразово висловлювала правову позицію в даній категорії справ, відповідно до якої: якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум, сплачених в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту у разі, якщо останній має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Що стосується доводів контролюючого органу про нікчемність договірних правовідносин сторін, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За приписами статті 228 вказаного Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, в ході судового розгляду справи наявності таких доказів не встановлено. Так само, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що договір купівлі-продажу від 01 травня 2011 року №11/07-162 суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що укладення такого правочину не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Слід зазначити, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (адже діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтями 191, 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (адже наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (адже відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

Разом з тим, реальність здійснення господарських операцій між ТОВ "Діорит" та ТОВ "Новатрейд-буд" на підставі вищевказаного договору підтверджується належним чином оформленими первинним документами бухгалтерського обліку, копії яких наявні в матеріалах справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача про нікчемність договірних правовідносин сторін.

З огляду на вищевказане, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пунктів 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Окрім того, варто зазначити, що у спірному податковому повідомленні-рішенні контролюючим органом зазначено про зменшення розміру від'ємного значення ПДВ ТОВ "Діорит" за липень 2011 року, тоді коли у Акті перевірки зазначено про завищення позивачем розміру від'ємного значення ПДВ за серпень 2011 року.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, матеріалами справи в повному обсязі підтверджено реальність спірних господарських операцій та факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів/робіт податку на додану вартість загалом в розмірі 11616,66 грн.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, а відтак податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 22 листопада 2012 року №0001432301/238 підлягає скасуванню.

При цьому, зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 22 листопада 2012 року №0001432301/238.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 116,16 грн., що сплачений відповідно до платіжних доручень від 28 листопада 2012 року №1341, від 05 грудня 2012 року №1360 /а.с. 2, 2а/.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діорит" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 22 листопада 2012 року №0001432301/238.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діорит" (код ЄДРПОУ 31529741) витрати зі сплати судового збору в розмірі 116,16 грн. (сто шістнадцять гривень шістнадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 19 грудня 2012 року.

Суддя Л.М. Петрова