Постанова № 28076632, 28.11.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

28 листопада 2012 р. № 2-а- 11507/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Волкова Л.М. при секретарі судового засідання Сковира Л. Ю.

за участю:

представника позивача -Міліруд Є.О., діє за дорученням від 03.03.12

представника відповідача -Калініна О.О., діє за дорученням від 30.05.12 № 3071/10/10-012

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Українсько-російсько-американського товариства з обмеженою відповідальністю підприємства «СПЕЦ»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив суд скасувати та визнати не чинними податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Харкові ДПС № 0000570041 від 04.10.2012р. на суму ПДВ в розмірі 953820 грн. й штрафними санкціями в розмірі 113 867 гри. та № 0000580041 від 04.10.2012 р. на суму податку на прибуток в розмірі 1749225 грн. та штрафними санкціями в розмірі 66318 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що правочини були укладені та виконані сторонами угод в повному обсязі, у відповідності до вимог діючого законодавства, у зв'язку з чим оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи, та підлягають скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на відповідність оскаржуваних повідомлень-рішень вимогам діючого законодавства.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Українсько-російсько-американське товариства з обмеженою відповідальністю підприємство «СПЕЦ»зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку як платник податків у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби, є платником ПДВ.

СДПІ з ВПП у м. Харкові ДПС була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства по податку на прибуток за період 2010 -2011р. та податку на додану вартість за період грудень 2011 року по правовим відносинам з ТОВ «Монт-Сервіс»та за період червень, липень, серпень 2011 року по правовим відносинам з ТОВ «Ект-Сервіс», за результатами якої був складений Акт перевірки № 422/41-018/05837085 від 21.09.2012 року (а.с. 14-42 т. 1).

Відповідно до висновків Акту перевірки № 422/41-018/05837085 від 21.09.2012 року, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем. 198.3, п. 198.4 ст. 198, п. 201.4, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за період грудень-вересень 2011 року в сумі 953820,00грн.; п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження нарахованої суми податку на прибуток на суму 1020 438 грн., в т.ч. 4 кв. 2010 року -265 268,0 грн. 1 кв. 2011 року -755 170,0 грн.; порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138 Податкового Кодексу України, що призвело о до заниження нарахованої суми податку на прибуток за 2-4 квартали 2011 року на суму 728 787,0 грн., а саме: 2 кв. 2011р.-495 969,0 грн. 3 кв. 2011р.-222 588,0 грн. 4 кв. 2011р.- 10 230,0 грн.

На підставі Акту перевірки № 422/41-018/05837085 від 21.09.2012 СДПІ з ВПП у м. Харкові ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000570041 від 04.10.2012р., яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1067687,00 грн., з яких: 953820,00 грн. за основним платежем, 113867,00 грн. за штрафними санкціями. (а.с. 9), а також податкове повідомлення-рішення № 0000580041 від 04.10.2012р., яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку прибуток у розмірі 1815543,00 грн., з яких: 1749225,00 грн. за основним платежем, 66318,00 грн. за штрафними санкціями. (а.с. 10)

З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки № 422/41-018/05837085 від 21.09.2012 судом встановлено, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували викладені в акті перевірки висновки відповідача про нереальність угод, укладених позивачем та ТОВ «Монт-Сервіс», ТОВ «Ект-Сервіс».

Суд, перевіряючи висновок вказаного вище акту перевірки на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, приходить до наступного.

В судовому засіданні було встановлено, що між позивачем (покупець) і ТОВ «Монт-Сервіс»(продавець) було укладено Договір поставки товарів № 011110/08 від 01.01.2011 року, предметом якого була поставка товару, а саме програмної продукції виробництва корпорації Microsoft. Перелік вказаного товару був узгоджений сторонами відповідно додатку до договору № 1 від 01.01.2011 року (а.с.46-49 т. 1).

Судом було встановлено, що позивачем було придбано у ТОВ «Монт-Сервіс»програмна продукція виробництва корпорації Microsoft, що підтверджується копіями видаткових накладних (а.с. 75, 79, 86, 91, 96, 100, 105, 109, 113, 123, 130, 142, 148, 154, 159, 166, 170, 176, 180, 199, 204, 210, 216, 221, 216, 231, 237, 241, т. 1).

Отриманий товар було оприбутковано позивачем, що підтверджується приходними ордерами.

Вартість вказаного товару була оплачена позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Монт-Сервіс», що підтверджується копією виписки з розрахункового рахунку позивача, відкритого в установі банку.

ТОВ «Монт-Сервіс»на адресу позивача були виписані податкові накладні № 302 від 01.12.2010 року, № 351 від 06.12.2010 року, № 421 від 09.12.2010 року, № 172 від 13.12.2010 року, № 530 від 16.12.2010 року, № 616 від 22.12.2010 року, № 662 від 27.12.2010 року, № 3 від 04.01.2011 року, № 80 від 14.01.2011 року, № 217 від 27.01.2011 року, № 158 від 24.01.2011 року, № 223 від 28.01.2011 року, № 234 від 28.01.2011 року, № 224 від 28.01.2011 року, № 243 від 31.01.2011 року, № 6 від 01.02.2011 року, № 62 від 07.02.2011 року, № 123 від 11.02.2011 року, № 133 від 15.02.2011 року, № 169 від 17.02.2011 року, № 125 від 11.02.2011 року, № 221 від 23.02.2011 року, № 11 від 04.05.2011 року, № 49 від 06.05.2011 року, № 102 від 16.05.2011 року, № 263 від 30.05.2011 року, № 153 від 19.05.2011 року, № 39 від 05.07.2011 року, № 8 від 01.07.2011 року, № 160 від 15.07.2011 року, № 290 від 28.07.2011 року, № 286 від 22.09.2011 року (а.с. 76, 80, 87, 92, 97, 101, 106, 110, 114, 118, 124, 130, 134, 138, 143, 149, 155, 160, 167, 171, 177, 181, 195, 200, 205, 211, 217, 222, 227, 232, 238, 242, т. 1).

Судом встановлено, що придбаний позивачем у ТОВ «Монт-Сервіс»товар було використано в безпосередній господарській діяльності - торгівлі. (а.с. 244-250 т. 1, 1-91 т. 2).

В судовому засіданні було встановлено, що між позивачем (покупець) і ТОВ «Ект-Сервіс»(продавець) було укладено Договір поставки № 77 від 20.10.2010 року, предметом якого була поставка товару, перелік якого відповідно до умов договору узгоджувався шляхом направлення позивачем на адресу ТОВ «Ект-Сервіс»заявок. (а.с. 50-52 т. 1; а.с. 18-186, т. 3).

З досліджених судом матеріалів справи, було встановлено, що позивачем було придбано у ТОВ «Ект-Сервіс»товарно-матеріальні цінності, а саме комплектуючи вироби та оргтехніка, що підтверджується видатковими накладними № 19676 від 01.06.2011р., №21499 від 01.07.2011р., №23632 від 02.08.2011 р., №23486 від 02.08.2011 р., №23795 від 05.08.2011р. (а.с. 96,105,113,120, 123 т. 2).

Вказану продукцію було доставлено силами позивача, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копіями товарно-транспортних накладних. (а.с. 154-157, т. 2)

Отриманий товар було оприбутковано позивачем, що підтверджується приходними ордерами.

Вартість вказаного товару була оплачена позивачем шляхом перерахування безготівкових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Ект-Сервіс», що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 100-102,107-108,117-118,125 т. 2).

ТОВ «Ект-Сервіс»на адресу позивача були виписані податкові накладні № 24 від 01.06.2011 року, № 95 від 02.08.2011 року, № 57 від 01.07.2011 року, № 135 від 05.08.2011 року, № 99 від 02.08.2011 року, (а.с. 99,106,116,121,124 т. 2)

Тобто, судом встановлено, що придбаний позивачем у ТОВ Ект-Сервіс»товар було використано в безпосередній господарській діяльності -торгівлі. (а.с. 126-147 т. 2).

Крім того, з акту перевірки № 422/41-018/05837085 від 21.09.2012 року вбачається, що під час проведення перевірки було встановлено, що товар, придбаний позивачем у ТОВ «Монт Сервіс», було отримано позивачем та оприбутковано, про що безпосередньо зазначено в акті перевірки. (а.с. 18, т. 1)

Стосовно товарів, отриманих позивачем від ТОВ Ект-Сервіс»,в акті перевірки містіться данні щодо наявності вказаних товарів в місцях зберігання позивача. (а.с. 41, т. 1)

Також суд зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів визначені нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ч.2 ст. 9 якого первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та деталізовані приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88), згідно з п.2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Оцінивши зазначені вище первинні документи за правилами ст.86 КАС України, суд зазначає, що зміст оглянутих документів містить назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми або змісту, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

У ході розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей цих первинних документів.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім того, суд при вирішенні спору вважає за необхідне взяти до уваги приписи ч.4 ст.70 КАС України, де зазначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, суд зауважує, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права, а таким чином за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість, податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, платника податку на прибуток, яка (слід розуміти -відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору, взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Судом встановлено та відображено в актах перевірки, що ТОВ «Монт-Сервіс»та ТОВ «Ект-Сервіс»на момент здійснення господарських операцій, висновок про нереальність яких став підставою для винесення СДПІ з ВПП у м. Харкові ДПС оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, перебували зареєстрованими у встановленому порядку як юридичні особи.

Разом з тим, податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договорів.

З огляду на наведене вище, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат суми витрат, сплачені у складі вартості товарів, отриманих від ТОВ «Монт-Сервіс»та ТОВ «Ект-Сервіс».

Крім того, суд зазначає, що порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує виключно з недоліками, які на його думку мають місце в діяльності підприємства-контрагента, але обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес»АД проти Болгарії від 22.01.09 р. судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про невідповідність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень № 0000570041 від 04.10.2012р., № 0000580041 від 04.10.2012 р. вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Стосовно позовним вимог щодо визнання вказаних податкових повідомлень-рішень нечинними, суд зазначає наступне.

Відповідно до теорії права, чинність -це властивість нормативно-правового акту, яка визначається в обов'язковість застосування норм права (загальнообов'язкових правил поведінки, що забезпечуються державою як засіб регулювання суспільних відносин), протягом певного часу, на певній території, щодо певного кола осіб (визначеного або не визначеного). Тобто, визнання нечинним може бути застосовано як спосіб захисту порушеного права лише у разі оскарження нормативно-правового акту, що виокремлено законодавцем в ч. 11 ст. 171 КАС України. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правовими актами індивідуальної дії - рішеннями, дію яких поширено на конкретну особі, і які є актами одноразового застосування норми права шляхом покладення на вказану особу обов'язку сплатити певні податкові зобов'язання. Таким чином, враховуючи вкладене, суд приходить до висновку, що способом поновлення порушеного права особи у разі оскарження податкового повідомлення-рішення є скасування вказаного акту.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, ст.ст. 11, 12, 51, 71, 72, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161, ст. 162, ст. 163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Українсько-російсько-американське товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "СПЕЦ" до Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Харкові ДПС № 0000570041 від 04.10.2012р. на суму ПДВ в розмірі 953820 грн. й штрафними санкціями в розмірі 113 867 грн. та № 0000580041 від 04.10.2012 р. на суму податку на прибуток в розмірі 1 749 225 грн. та штрафними санкціями в розмірі 66 318 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Українсько-російсько-американське товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "СПЕЦ" витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,0 грн.

5. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 03 грудня 2012 року.

Суддя Волкова Л.М.