Постанова № 28076035, 19.12.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2012 р. Справа № 2а/0470/14155/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗлатіна Станіслава Вікторовича при секретаріПетранцов О.Ю. за участю: представника позивача представника відповідача Буденко Ю.Ф. Довгопола О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Корадо-Імпекс" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

23.11.2012 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2012 року № 0000032207 прийняте Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Дніпропетровська.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно дійшов висновку про нереальність правочинів, укладених позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Норіус Компані».

Позивач зазначає, що позивач отримав товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Норіус Компані», що підтверджується копіями видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, що підтверджують отримання та використання отриманих позивачем товарно-матеріальних цінностей у процесі його господарської діяльності.

Таким чином, позивач вважає, що надав всі докази які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарської діяльності та факт реальності господарських операцій з ТОВ «Норіус Компані»

Ухвалою суду від 26.11.2012 року відкрито провадження у адміністративній справі.

Позивач у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав суду заперечення на позовну заяву, у яких зазначив про не спрямованість правочинів, укладених позивачем з ТОВ «Норіус Компані»на настання реальних наслідків з наступних причин:

- позивачем не надано відповідачу документів, що засвідчують транспортування товарів від ТОВ «Норіус Компані» до позивача згідно видаткової накладної № РН-0000210 від 27.03.2012 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

02.11.2012 року відповідачем проведено документальну планову невиїзну перевірку ТОВ ВКФ «Корадо Імпекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати додатку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Норіус Компані» за березень 2012 року.

За наслідками вищевказаної перевірки складно Акт № 1316/22-7/20225994 від 02.11.2012 року.

У вищевказаному акті відповідачем зроблено висновок про не спрямованість правочину укладеного між позивачем та ТОВ «Норіус Компані» на настання реальних наслідків, у зв'язку з тим, що позивачем не надано відповідачу документів, що засвідчують транспортування товарів за видаткової накладної № РН-0000210 від 27.03.2012 року від ТОВ «Норіус Компані» до позивача.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми «р» № 0000032207 від 14.11.2012 року, яким позивачу визначено грошові зобов'язання з ПДВ у розмірі 57 868,75 грн., з яких 46 295,00 грн. - основний платіж та 11 573,75 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Суд не погоджується з висновками відповідача зробленим у № 1316/22-7/20225994 від 02.11.2012 року щодо нереальності правочину укладеного між позивачем та ТОВ «Норіус Компані» у зв'язку з наступним.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факт здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну , повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарської операції між позивачем та ТОВ «Норіус Компані».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Норіус Компані» укладеного договір купівлі-продажу № 10 нк/я від 12.07.2011 року, у відповідності до умов якого ТОВ «Норіус Компані» зобов'язувалась поставити позивачу цукор-пісок, а позивач зобов'язувався отримати товар та розрахуватися за нього.

У відповідності до п.6.1 договору купівлі-продажу № 10 нк/я від 12.07.2011 року поставка товару за договором здійснюється на умовах визначених у додатках (специфікаціях).

Факт поставки товарно-матеріальних цінностей підтверджується наступними документами:

видатковою накладною № РН-0000210 від 27.03.2012 року

видатковою накладною № РН-0000211 від 28.03.2012 року

Позивач оплатив отримані товарно-матеріальні цінності від ТОВ «Норіус Компані», що листом ТОВ «Ноніус Компані» від 11.04.2012 року № 1104/1, який знаходиться у матеріалах справи.

ТОВ «Норіус Компані» виписало позивачу податкові накладні № 56 від 28.03.2012 року, та № 54 від 27.03.2012 року, загальна сума ПДВ 46 295,00 грн. Вказані податкові накладні включено до Єдиного реєстру податкових накладних.

У відповідності до відомостей з офіційного сайту Державної податкової служби України свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Норіус Компані» було анульовано 13.09.2012 року, тобто на момент здійснення господарської операції з позивачем у березні 2012 році ТОВ «Норіус Компані» було платником податку на додану вартість та вправі було видавати податкові накладні.

Судом встановлено, що товар придбаний позивачем у ТОВ «Норіус Компані» використовувався у господарській діяльності позивача, оскільки позивачем здійснюється оптова торгівля цукром, шоколадом та кондитерськими виробами, що також не заперечується і відповідачем.

Щодо тверджень відповідача про те, що відсутність у позивача товарно-транспортних накладних підтверджує відсутність факту перевезення товару, то суд зазначає наступне.

Згідно п.200.10 ст. 200 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, підставою для ведення бухгалтерського та податкового обліку господарської операції є первинні документи, які повинні відповідати законодавчо встановленим вимогам.

Судом встановлено, що первинні документи, а саме: видаткові накладні та податкові накладні за господарською операцією позивача з ТОВ «Норіус Компані» складені у відповідності до законодавства України.

Під час перевірки позивачем надано позивачу товарно-транспорту накладну № 000115 від 29.03.2012, яка підтверджує факт перевезення товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною № РН-0000211 від 28.03.2012 року.

Щодо перевезення товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною № РН-0000210 від 27.03.2012 року позивачем не надано до перевірки товарно-транспортну накладну.

Позивачем у судовому засіданні надано суду товарно-транспортну накладну № 000364 від 27.03.2012 року, яка підтверджує факт перевезення товарно-матеріальних цінностей за видатковою накладною № РН-0000210 від 27.03.2012 року.

Таким чином, судом на встановлено рух товарів від ТОВ «Норіус Компані» до позивача.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Позивачем надано суду також документи, а саме: договори між позивачем та ТОВ «Метро кеш енд Кері Україна» та ТОВ «АТБ Макрет», видаткові, товарні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт подальшої реалізації отриманих від ТОВ «Норіус Компані» товарно-матеріальних цінностей позивачем.

Таким чином, вказані документи, у розумінні інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року «Щодо підтвердження даних податкового обліку», є документами, які можуть підтверджувати, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мав місце.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування, що правочин укладений позивачем з ТОВ «Норіус Компані» здійснений без мети настання реальних наслідків.

На підставі викладеного, податкове повідомлення - рішення відповідача від 14 листопада 2012 року № 0000032207 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 50, 70, 71, 72, 86, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Карадо-Імпекс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14 листопада 2012 року № 0000032207 Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми «Карадо-Імпекс» судовий збір у розмірі 578,69 гривень.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 19 грудня 2012 року

Суддя С.В. Златін