Рішення № 2807540, 15.01.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.01.09 р. Справа № 43/185

Господарський суд Донецької області у складі судді І.В. Зубченко

При секретарі судового засідання Башевій В.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України Донецькій області, м. Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасвуглепереробка”, м. Українськ

про стягнення суми боргу у розмірі 43200 грн., штрафу у сумі 4320 грн.

Представники сторін:

від позивача: Свістельник Г.О. за дов. №21/1-167/Сг. від 19.09.2007р.

від відповідача: Доканова Н.І. за дов. №051 від 21.09.2007р.

В судовому засіданні брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасвуглепереробка”, м. Українськ про стягнення суми боргу у розмірі 43200 грн., штрафу у сумі 4320 грн.

Відповідно до заяви про зменшення позовних вимог №21/1-1171/Кр від 12.01.09р. позивач просив стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 21120грн., штраф в розмірі 4320грн.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, тому його заява приймається судом і справа розглядається з урахуванням остаточно змінених позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору а саме: порушення останнім порядку сплати вартості наданих послуг.

У судовому засіданні були досліджені наступні докази: договір №137/Кр від 11.08.2008р., дислокація на 2008р. (Додаток №1 до договору), протокол узгодження договірної ціни (Додаток №6 до договору), акти прийому-здачі виконаних робіт №КР-0004578 за жовтень 2008р. та №КР-0003714 за вересень 2008р., акт звірки розрахунків, правоустановчі документи.

Відповідач відповідно до відзиву №3 від 13.01.09р. визнав позовні вимоги у сумі 25440грн.

Згідно із ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 ГПК України.

Крім цього, представникам у судовому засіданні роз’яснено вимоги ст.81-1 ГПК України.

Судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, відповідача господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Оскільки, між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч.1 ст.174 ГК України).

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п.1 ст.193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п.1 ст.193 ГК України.

Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інши правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або не настання певної події.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

11.08.2008р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №137/Кр. Згідно до умов договору позивач взяв на себе зобов’язання забезпечити виконання пропускного режиму на об’єкті Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасвуглепереробка”, м. Українськ, позначеного на плані-схемі, надалі “об’єкт” співробітниками Красноармійського МВДСО УДСО при ГУМВС України в Донецькій області, а відповідач в свою чергу, зобов’язався сплатити вартість наданих охоронних послуг.

Відповідно до п.6.3. договору оплата послуг здійснюється відповідачем на умовах попередньої оплати, шляхом внесення щомісячних платежів на розрахунковий рахунок позивача, у розмірі визначеному розрахунком-дислокацією.

Першу оплату відповідач здійснює впродовж п’яти банківських днів після підписання сторонами договору, а усі наступні платежі – не пізніше п’яти днів до кінця кожного місяця (п.6.4. договору). За бажанням відповідача позивач надає відповідачу рахунки, податкові накладні, акти виконаних робіт в термін обумовлений згодою сторін (п.6.9. договору).

На виконання умов договору позивач у жовтні 2008р. та у вересні 2008р. надав відповідачу охоронні послуги на суму 43200 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг за жовтень 2008р. №КР-0004578, за вересень 2008р. №КР-0003714.

Означені акти підписані уповноваженими особами, як позивача, так і відповідача та засвідчені фірмовими печатками юридичних осіб.

Як вбачається з тексту позовної заяви та матеріалів справи, зауважень щодо якості наданих охоронних послуг від відповідача не поступало, однак розрахунки за жовтень 2008р. та вересень 2008р. передбачені договором №137/Кр від 11.08.2008р. та актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг за жовтень 2008р., за вересень 2008р. останнім у повному обсязі не здійсненні.

Отже, свої зобов’язання щодо своєчасної сплати грошових коштів за одержані послуги відповідач, всупереч ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, виконав не в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 21120грн. (з урахуванням часткової проплати, відповідно до банківської виписки №431 від 16.12.08р.).

Разом з тим, відповідачем не надано доказів здійснення своєчасної оплати послуг у загальній сумі 43200 грн., що відповідно до пункту 8.2. договору, є підставою для нарахування штрафу.

Посилаючись на пункт 8.2. договору, позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 4320грн.

Згідно із пунктом 8.2. договору у разі порушення зобов’язань обумовлених п.п.4.1.5., 6.3., 6.4., 6.6., 8.1. договору, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 10% від суми кожного невиконаного зобов’язання. Якщо порушення, зазначених зобов’язань будуть систематичні (більше ніж два рази) - відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 50% від суми кожного своєчасно невиконаного зобов’язання.

За умовами ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

З розрахунку суми штрафу вбачається, що штраф розрахований у розмірі 10% від суми невиконаного зобов’язання.

Факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов’язань по оплаті послуг наданих позивачем за вересень - жовтень 2008р. є доведеним, тому згідно пункту 8.2. договору нарахування штрафу в розмірі 10% від суми несвоєчасно виконаного зобов’язання є обґрунтованим.

Згідно зі ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін. Такими засобами доведення є письмові і речові докази, висновки судових експертів, пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому засіданні.

Відповідач відповідно до відзиву №3 від 13.01.09р. визнав позовні вимоги у сумі 25440грн.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, враховуючи, що позов позивачем обґрунтований, відповідає законодавству, фактичним обставинам справи та підтверджений відповідними доказами, а також те, що відповідач підтвердив факт наявності заборгованості перед позивачем, вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до приписів ст.49 ГПК України, судові витрати, а саме державне мито, інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у зв’язку із задоволенням заявлених позовних вимог підлягають віднесенню на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.4, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 78, 81-1, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасвуглепереробка”, м. Українськ, про стягнення суми боргу в розмірі 21120грн., штрафу в розмірі 4320грн., задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасвуглепереробка” (85485, Донецька обл., м. Українськ, вул. Октябрьська, 1; ідентифікаційний код 32011542; МФО 334817) на користь Управління державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області (83023, м. Донецьк, вул. Ходаковського, 10 “а”; ідентифікаційний код 08596860; МФО 335894) суму боргу в розмірі 21120грн., штраф у розмірі 4320грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 254,40грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 63,17грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Зубченко І.В.