Постанова № 28075245, 11.12.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.12 Справа № 5015/3069/12

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Костів Т.С

суддів Малех І.Б.

Желік М.Б.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 № 2038 від 01.11.12р.

на рішення господарського суду Львівської області від 15.08.2012 р.

у справі № 5015/3069/12

за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Болехів, Івано-Франківська обл.

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Дрогобич

про стягнення 18842,90 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: - ОСОБА_4.(довіреність від 28.11.2012р.)

від відповідача: - не з'явився

Права та обов'язки, передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України, роз'яснено.

Відводів складу суду не заявлено.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Львівської області від 15.08.12 р. (суддя Рим Т.Я.) у справі №5015/3069/12 позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Болехів, Івано-Франківська обл. до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Дрогобич про стягнення 18842,90 грн. задоволено частково. Вирішено стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 14969,00 грн.- боргу , 1419,66 грн. -пені, 58,54 грн. інфляційних втрат та 347,99 грн. - 3 % річних. В задоволені решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Львівської області від 15.08.12р. у справі № 5015/3069/12, відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 -подав апеляційну скаргу, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Апелянт вказує на те, що суд неправомірно розглянув справу за його відсутності, позбавивши його можливості надати заперечення на вимоги позивача. Скаржник звертає увагу суду на те, що спроб досудового врегулювання спору не було, а вказана позивачем адреса у позовній заяві не відповідає фактичній.

На підставі наведеного скаржник просить рішення господарського суду Львівської області від 15.08.12 р. у справі № 5015/3069/12 скасувати, а справу скерувати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.12 р. поновлено пропущений строк на оскарження рішення в апеляційному порядку, подані скаржником матеріали визнано достатніми для прийняття їх до провадження в апеляційній інстанції, розгляд справи призначено на 29.11.12 р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.12р. розгляд скарги відкладено з підстав, наведених у ній.

11.12.12р. в судове засідання представник позивача з'явився, надав усні пояснення по суті спору, що аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу (зареєстровано канцелярією суду 11.12.12 за №7572).

Представник апелянта в судове засідання 11.12.12 р. не з'явився, ухвали про порушення провадження та поновлення строку, котрі надсилались на адресу, вказану апелянтом у заяві про поновлення пропущенного строку, повернулись на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Відтак, згідно постанови Пленуму Вищого Господарського суду України №18 від 26.12.2012р. якщо ухвалу про

порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в них докази, заслухавши представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити,а рішення господарського суду Львівської області від 15.08.2012 року у справі 5015/3069/12 залишити без змін з огляду на наступне:

Відповідно до ч.2 ст. 101 ГПК України суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів та вірно встановлено місцевим господарським судом між сторонами укладено договір поставки товару №БР-697 від 22.12.2010 р., відповідно до п.1.1 якого постачальник -ФОП ОСОБА_3 зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю -ФОП ОСОБА_2 визначений цим договором товар (надалі -товар), а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п.2.7 договору поставки, датою поставки партії товару вважається дата фактичної передачі товару, про що робиться відмітка у відповідній накладній та засвідчується підписами уповноважених представників сторін

Згідно п.7.1 договору, розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому або готівковому порядку по факту поставки товару. Постачальник залишає за собою право надавати покупцю відтермінування на оплату товару протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару (пункт 7.3 Договору).

Як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 25 272,96 грн., що підтверджується видатковою накладною №00000850 від 11.11.2011р. Як встановлено судом першої інстанції, повернення товару позивачу на суму 10 303,96 грн. підтверджується видатковими накладними на повернення від покупця: №БР-00000052 від 26.01.2012 р. на суму 9 124,37 грн. та №БР-00000139 від 16.02.2012 р. на суму 608,11 грн., №БР-00000140 від 16.02.2012 р. на суму 571,48 грн.

Львівський апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції щодо висновку про порушення відповідачем п.п.7.1., 7.3 договору від 22.12.10р., оскільки відповідач зобов'язаний був здійснити оплату поставленого товару до 25.11.11р., хоча як вбачається з наданих позивачем документів та недоведено відповідачем протилежного, оплат за поставлений товар не здійснено, а погашення боргу здійснено в рахунок повернення товару на суму 10 303,96 грн., відтак у відповідача виник обов'язок сплати позивачу боргу у сумі 14 969,00 грн.

Згідно з пунктом 11.3 договору за порушення строків (термінів) оплати фактично поставленої партії товару покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі 0,75% від суми заборгованості, за кожен день протермінування оплати. Проте, статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", встановлено обмеження щодо розміру пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України. Відтак, колегія Львівського апеляційного господарського суду погоджується і з висновком суду першої інстанції щодо стягнення пені у сумі 1 419,66 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вірним є висновок суду першої інстанції щодо нарахування інфляційних втрат у сумі 58,54 грн. з врахуванням рекомендацій Вищого господарського суду України (інформаційний лист ВГСУ від 17.07.2012 р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права") та 3% річних у сумі 347,99 грн.

Колегія суддів погоджується з застосуванням при розгляді спору ст. 712 ЦК України щодо обов'язків покупця за договором поставки, ст. 530 ЦК України щодо строку оплати товару, ст.ст. 509,526 ЦК України щодо зобов'язання та його виконання, ст.ст.612,625 ЦК України щодо невиконання зобов'язання та відповідальність за невиконання чи прострочення виконання зобов'язання.

Судом першої інстанції вірно зроблено висновок щодо відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу в сумі 3 000,00 грн., оскільки сплата послуг адвоката має підтверджуватись відповідним фінансовим документом, оформленим належним чином, а платіжне доручення №141 від 20.07.2012 р. про оплату послуг адвоката не містить відмітки банківської установи, що не відповідає вимогам, встановленим в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, відтак не може вважатись належним доказом.

Щодо посилання скаржника (відповідача) на те, що справу розглянуто за його відсутності, оскільки він не отримував ухвали про порушення провадження, а адреса, вказана позивачем не відповідає дійсній, суд зазначив наступне:

Згідно п.2 ч.2 ст.104 ГПК України, підставою для скасування рішення суду є, зокрема, розгляд справи господарським судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали про порушення провадження від 25.07.2012р. у справі №5015/3069/12 надіслана відповідачу 26.07.2012р. на дві адреси: одна з них вказана у спеціальному витязі з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.38-39), інша -вказана позивачем у позовній заяві. Вказана ухвала отримана ним 27.07.2012р., що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, на яких наявний підпис відповідача (а.с.28,29).

Відтак, місцевим судом завчасно та належним чином повідомлено відповідача про час та місце розгляду справи №5015/3069/12, що надало йому можливість забезпечити повноважного представника в судове засідання та надати відзив на позов. Крім того ст.75 ГПК України передбачено, що якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на наведене, зазначені посилання відповідача не можуть вважатися підставою для скасування рішення місцевого суду по справі №5015/3069/12.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 15.08.12 р. у справі № 5015/3069/12 прийняте на підставі матеріалів справи, у відповідності до норм матеріального та процесуального права, посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є безпідставними, документально не обґрунтованими, такими, що не ґрунтуються на законодавстві, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Керуючись ст.ст. 1, 21, 33, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд , -

П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення господарського суду Львівської області від 15.08.12р. у справі № 5015/3069/12 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

3.Матеріали справи скеровуються до господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 105 ГПК України 17.12.2012 року.

Головуючий-суддя Костів Т.С.

Суддя Малех І.Б.

Суддя Желік М.Б.