Постанова № 28075229, 14.12.2012, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 р. Справа № 5023/7333/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Ільїн О.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

прокурора -Кабанець В.О.

позивача - Гончаров Р.І., Устинова Л.А.

третьої особи - не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2141 Х/1-12) на рішення господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2011 року у справі № 5023/7333/11

за позовом Харківського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Пісочинської селищної ради, смт. Пісочин Харківського району Харківської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Головне управління Держкомзему у Харківській області, м.Харків

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, с. Подвірки Дергачівського району Харківської області

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2011 року Харківський міжрайонний прокурор Харківської області в інтересах держави в особі Пісочинської селищної ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_3 (далі - відповідач) звільнити та за власний рахунок привести земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 у придатний для використання стан, та повернути її за належністю позивачу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2011 року по справі № 5023/7333/11 (суддя Буракова А.М.) позовні вимоги позивача задоволено повністю. Крім того, стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач із рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області 12 жовтня 2011 року у справі № 5023/7333/11 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Крім того, зазначає, що наявність торгівельного павільйону та влаштування літнього кафе на спірній земельній ділянці не є самочинним будівництвом, оскільки такі дії були узгоджені з власником земельної ділянки -позивачем, в зв'язку з чим вчинення дій по використанню земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, є використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, без застосування ст. 212 ЗК України. Відповідач вважає правомірним застосування до спірних відносин ч. 5 ст. 120 ЗК України. Також в апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в зв'язку з неналежним повідомленням відповідача про місце та час розгляду справи.

Прокурор надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначає про законність, обґрунтованість оскаржуваного рішення та безпідставність апеляційної скарги відповідача, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначає про те, що рішення суду першої інстанції є законним та прийнятим на підставі належних доказів, в зв'язку з чим просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2012 р. зупинено провадження у даній справі до вирішення господарським судом Харківської області пов'язаної з нею справи № 5023/3026/12.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.11.2012 р. поновлено провадження у справі.

В додатково наданих поясненнях по справі позивач посилається на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 р. по справі №5023/3026/12, якою залишено без змін рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2012 р. про відмову ФОП ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до Пісочинської селищної ради про зобов'язання виділити спірну земельну ділянку та укласти договір оренди для експлуатації нежитлових приміщень.

Третя особа письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідача не надала, будучи належним чином повідомлена про місце та час розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, не реалізувала своє право на участь у судовому процесі та не забезпечила явку свого представника в судове засідання.

Відповідачем заявлено клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги в зв'язку з неможливістю особисто прибути у призначене судове засідання з причин знаходження його у лікарні.

Прокурор та представники позивача залишили вирішення зазначеного клопотання на розсуд суду та зауважили про можливість розгляду апеляційної скарги без участі відповідача.

Відповідно до пункту 3.9.2. Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Враховуючи невизначення тривалості часу перебування відповідача у лікувальному закладі виходячи із наданої до матеріалів справи копії довідки, а також те, що передбачений ст. 102 ГПК України двомісячний строк розгляду апеляційної скарги закінчується, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання.

Приймаючи до уваги те, що явка відповідача та третьої особи не була визнана судом обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників відповідача та третьої особи за наявними матеріалами у справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників прокуратури та позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, прокурор звернувся до суду з позовною заявою про зобов'язання відповідача звільнити та за власний рахунок привести земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 у придатний для використання стан, та повернути її за належністю позивачу. В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на підтвердження факту використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючих документів, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України та обмежує її законного власника в праві розпорядитися нею, використовувати за призначенням, чим спричиняється істотна шкода державним інтересам.

Місцевим господарським судом встановлено, що Харківською міжрайонною прокуратурою здійснено перевірку дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, в результаті якої виявлений факт використання останнім земельної ділянки орієнтованою площею 0,0160 га, що знаходиться за адресою: смт.Пісочин, вул. Молодіжна, 1-А, для експлуатації та обслуговування магазину-кафе. Зазначена земельна ділянка належить до земель загального користування, однак у відповідача відсутні документи, що посвідчують право користування земельною ділянкою.

В ході проведеної прокуратурою перевірки встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 02.11.2009 р. по справі № 29/415-09, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2012 р., за відповідачем визнано право власності на магазин, кафе літ. "А-1", загальною площею 160 кв.м., розташований по вул. Молодіжній, 1А в смт. Пісочин Харківського району.

Проте, як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та відповідачем договір оренди земельної ділянки за вищезазначеною адресою не укладався.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад.

За приписами статті 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

5 серпня 2011 року державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Харківської області Ляшенком Ю.А. проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства відповідачем при використанні земельної ділянки орієнтовною площею 0,0160 га по вул. Молодіжній, 1-А у смт. Пісочин Харківського району Харківської області, в результаті якої встановлено, що відповідач використовує зазначену земельну ділянку для експлуатації та обслуговування магазину-кафе без правовстановлюючих документів, чим порушено вимоги ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України.

Зазначене відображено в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 05.08.2011 р. (т. 1 а. с. 11), на підставі якого Управлінням Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель винесено припис про усунення порушень земельного законодавства від 05.08.2011 р. (т. 1 а. с. 13).

Крім того, 08.08.2011 р. Управлінням Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель складено протокол та винесено постанову про накладення на відповідача адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. за скоєння останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.188 Кодексу України про адміністративні правопорушення (т. 1 а. с. 12, 14).

Доказів скасування або оскарження зазначеної постанови та акту відповідачем не надано та в матеріалах справи не міститься.

Із листа Головного управління Держкомзему у Харківській області від 04.07.2011 р. також вбачається, що відповідачем в порушення ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України використовується земельна ділянка, розташована за адресою: смт. Пісочин, вул.Молодіжна,1-А без правовстановлюючої документації.

Відповідно до пункту 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

За приписами статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідачем не надані докази в підтвердження відповідного рішення щодо передачі йому зазначеної земельної ділянки у власність чи надання її у користування.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно зі статтею 126 зазначеного Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідач не надав доказів в підтвердження наявності у нього документа, що підтверджує право власності, право постійного користування чи право оренди спірної земельної ділянки у відповідності до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з посиланнями суду першої інстанції на приписи статей 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 20 Закону України "Про землеустрій", якими передбачено порядок укладення договорів оренди, відповідно до якого при наданні земельних ділянок у оренду повинна розроблятись землевпорядна документація (проект відведення чи технічна документація). Після виготовлення землевпорядна документація, погоджена в установленому порядку відповідними органами державного контролю, подається на розгляд відповідного органу місцевого самоврядування чи державної виконавчої влади, до повноважень якого належить надання у користування земельної ділянки. За наслідками розгляду землевпорядної документації відповідний орган приймає рішення про надання земельної ділянки в оренду.

Матеріали справи не містять погодження відповідачем з відповідними органами вищезазначених документів у встановленому законом порядку.

Разом з тим, матеріали справи містять рішення господарського суду Харківської області від 17.09.2012 р. по справі № 5023/3026/12, залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.11.2012 р., яким ФОП ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позовних вимог до Пісочинської селищної ради про зобов'язання виділити земельну ділянку та укласти договір оренди для експлуатації нежитлових приміщень.

Зазначеним рішенням встановлено, що позивач на законних підставах відмовив відповідачу в виділенні земельної ділянки для експлуатації належних йому приміщень по вул. Молодіжній, 1-А в смт. Пісочин Харківського району Харківської області. При цьому, відповідачем не спростовується, що зазначена земельна ділянка займаються ним самовільно без будь-яких документів дозвільного характеру, договору оренди, державного акту на право власності тощо.

Колегія суддів приймає до уваги листи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 06.07.2011 р. та 26.07.2011 р., в яких остання зазначила про проведення перевірки дотримання відповідачем законодавства у сфері містобудівної діяльності, в результаті якої встановлено, що дозволи на виконання будівельних робіт з будівництва вищезазначених об'єктів Інспекцією не видавались, інформація про початок робіт до Інспекції не надходила, вищевказані об'єкти в експлуатацію у встановленому законодавством порядку не приймалися.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанову Вищого господарського суду України від 17.01.2012 р. по справі № 29/415-09, яка на його думку, підтверджує факт правомірності користування спірною земельною ділянкою, колегія суддів вважає безпідставними. Як вбачається із змісту постанови суду касаційної інстанції підставою для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду та залишення без змін рішення суду першої інстанції було неправомірне поновлення судом прокурору, який звернувся з апеляційною скаргою в інтересах сторони у справі, пропущеного строку на апеляційне оскарження, що призвело до перегляду судового рішення господарського суду Харківської області по суті без відповідних законних підстав.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на положення ч. 5 ст. 120 ЗК України, згідно з якими у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду фізичними або юридичними особами, які не можуть мати у власності земельних ділянок, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташований жилий будинок, будівля або споруда, на умовах оренди, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки існує законодавчо врегульована процедура набуття особами у власність чи користування земельної ділянки відповідно до цивільно-правових договорів, укладення яких передбачено нормами діючого законодавства.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що він звертався до позивача з заявами про надання дозволу на передачу в тимчасове користування зазначеної земельної ділянки, не є підставою для зайняття земельної ділянки без правовстановлюючих документів.

Положеннями статті 212 Земельного кодексу України передбачено в якості правових наслідків самовільного зайняття земельної ділянки звільнення земельної ділянки та приведення її у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд.

Враховуючи те, що факт самовільного зайняття та використання відповідачем земельної ділянки по вул. Молодіжній, 1-А у смт. Пісочин Харківського району Харківської області, без правовстановлюючих документів та договору оренди землі, обов'язковість яких передбачена статтями 125, 126 Земельного кодексу України, встановлений господарськими судами та підтверджується матеріалами справи, в тому числі актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, приписом про усунення порушень земельного законодавства, протоколом про адміністративне порушення та постановою про накладення адміністративного стягнення, то колегія суддів дійшла висновку про наявність в діях відповідача складу цивільного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтями 211, 212 Земельного кодексу України. В зв'язку з чим позовні вимоги позивача про звільнення відповідачем і за власний рахунок приведення зазначеної земельної ділянки у придатний для використання стан, та повернення її за належністю позивачу, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на постанову Вищого господарського суду України від 17.01.2012 р. по справі № 29/415-09, яка на його думку, підтверджує факт правомірності набуття права власності на майно, що знаходиться на спірній земельній ділянці, колегія суддів вважає безпідставними.

В зазначеній постанові суд касаційної інстанції не переглядає постанову суду апеляційної інстанції по суті на предмет її законності та правильного застосування норм чинного законодавства, не дає оцінку спірним правовідносинам, а саме питанню правомірності набуття відповідачем права власності на об'єкти нерухомого майна, що розташовані на земельній ділянці по вул. Молодіжній, 1-А у смт. Пісочин Харківського району Харківської області. Підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції Вищий господарський суд України зазначає про неправомірність поновлення судом прокурору, який звернувся з апеляційною скаргою в інтересах сторони у справі, пропущеного строку на апеляційне оскарження, що призвело до перегляду судового рішення господарського суду Харківської області по суті без відповідних законних підстав.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що розгляд справи було здійснено судом першої інстанції за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про місце та час засідання суду, що є порушенням норм процесуального права, колегія суддів не приймає до уваги.

Як вбачається із матеріалів справи, суд першої інстанції ухвалою від 26.09.2012 р. відкладав розгляд справи за клопотанням відповідача та надавав йому можливість скористатись своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, однак останній ними не скористався.

При цьому колегія суддів зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", "за закінченням терміну зберігання" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").

Оскільки відповідач жодного разу в судове засідання суду першої інстанції не з'явився, ніяких доказів не представив, місцевий господарський суд правомірно на підставі статті 75 Господарського кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12.10.2011 р. залишити без змін.

Повний текст постанови складено 12 грудня 2012 року.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Тихий П.В.