Постанова № 28075109, 11.12.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2012 р. Справа № 5024/2162/2011Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Бойко Л.І., Величко Т.А.

при секретарі судового засідання Альошиній Г.М.,

за участю представників:

від позивача - Ніколенко С.А., довіреність №6 від 10.12.2012р.;

від відповідача - участі не брали;

від третьої особи (товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Тур") -Швець О.В., довіреність №1 від 05.11.2012р.;

від третьої особи (відкритого акціонерного товариства „Промтехмонтаж-2") - участі не брали;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Тур"

на рішення господарського суду Херсонської області від 06.09.2012 року

у справі №5024/2162/2011

за позовом: колективного виробничо-комерційного підприємства „Побутсервіс"

до відповідача: Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

- товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Тур";

- відкритого акціонерного товариства „Промтехмонтаж-2";

про визнання недійсними рішень

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 06.09.2012р. у справі №5024/2162/2011 (суддя Клепай З.В.) позовні вимоги колективного виробничо-комерційного підприємства "Побутсервіс" (далі- КВКП "Побутсервіс"), задоволено повністю: визнано недійсним рішення Круглоозерської сільської ради від 16 травня 2000 р. №82 "Про видачу свідоцтва на право власності на базу відпочинку" та рішення виконавчого комітету Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 27 травня 2009 року №37 "Про надання дозволу на оформлення права власності на раніше побудовані житлові будинки, господарські споруди та базу відпочинку". Судове рішення мотивоване невідповідністю оспорених рішень органу місцевого самоврядування вимогам чинного законодавства та визначеній законом компетенції органу, який видав ці акти.

Не погодившись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Тур" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 06.09.2012р. у справі №5024/2162/2011 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також на законність рішень, прийнятих Круглоозерською сільською радою та її виконавчим комітетом.

В судових засіданнях представник ТОВ "Оптіма-Тур" апеляційну скаргу підтримав та при цьому заявив клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Одеським апеляційним господарським судом пов'язаної з нею справи №5024/781/2011.

В задоволенні вказаного клопотання ТОВ "Оптіма-Тур" слід відмовити, так як скаржником не доведена неможливість розгляду цієї справи до вирішення справи №5024/781/2011 за позовом КВКП "Побутсервіс" до Круглоозерської сільської ради, ТОВ "Оптіма-Тур" про визнання права постійного землекористування, визнання недійсними рішень та додаткової угоди (далі - справа №5024/781/2011). При цьому, колегією суддів враховано той факт, що провадження у справі №5024/781/2011 зупинено до вирішення даної справи №5014/2162/2011 (том ІІ а.с.97-98), що свідчить про об'єктивну неможливість задоволення клопотання апелянта про зупинення провадження.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги висловив заперечення (том ІІІ а.с.1-3). Відповідач та третя особа (ВАТ "Промтехмонтаж-2") участі в судовому засіданні не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (том І а.с. 140-141, том ІІ а.с.107, 109-112), власну позицію щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не виклали.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи (товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Тур"), обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до державного акту серії ХС-VIII від 15 жовтня 1993 року, зареєстрованому за №2 в Книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею, Голопристанському районному побутовому комбінату була надана у постійне користування земельна ділянка площею 31,6 га.

13.12.1993 року між організацією орендарів «Побутсервіс», утвореною трудовим колективом Голопристанського районного побутового комбінату, та Фондом комунального майна Голопристанського району укладено договір №2 купівлі-продажу майна державних підприємств юридичним особам, згідно умов якого організація орендарів «Побутсервіс»викупила державний цілісний майновий комплекс державного підприємства Голопристанського районного побутового комбінату та стала правонаступником майнових прав і зобов'язань придбаного цілісного майнового комплексу державного підприємства, майно якого приватизовано.

Згідно пунктів 1.1, 3.3 статуту колективного виробничо-комерційного підприємства «Побутсервіс», схваленого рішенням загальних зборів підприємства позивача №1 від 15.04.1994 р. та зареєстрованого Голопристанською районною державною адміністрацією від 03 травня 1994 року за №186, КВКП «Побутсервіс»засноване шляхом перетворення орендного підприємства «Побутсервіс»та є його повним правонаступником.

У відповідності до пункту 7 статті 34 Закону України "Про підприємства в Україні", чинного на момент здійснення реорганізації орендного підприємства "Побутсервіс" в КВКВ "Побутсервіс", при перетворенні одного підприємства в інше, до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права і обов'язки колишнього підприємства.

Таким чином, колективне виробничо-комерційне підприємство "Побутсервіс", що створене внаслідок перетворення, є правонаступником усієї сукупності майнових прав та обов'язків Голопристанського районного побутового комбінату, у тому числі прав та обов'язків щодо земельної ділянки площею 31,6 га, розташованої на території Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.

Зазначене підтверджується матеріалами справи (том І а.с.15-16, том ІІІ а.с.9, 15-22), а також встановлено постановою господарського суду Херсонської області від 25.03.2008 р. у справі №9/128-АП-08 за позовом КВКП «Побутсервіс»до Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України" в особі Херсонської регіональної філії про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень та скасування рішення суб'єкта владних повноважень (далі - справа №9/128-АП-08).

Вказаною постановою господарського суду Херсонської області від 25.03.2008 р. у справі №9/128-АП-08, залишеною без змін ухвалами від 17.06.2008 р. Одеського апеляційного адміністративного суду та від 13.10.2010 р. Вищого адміністративного суду України, скасовано як протиправне рішення Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області від 20.12.2002 р. №47 "Про припинення права постійного користування земельною ділянкою та вилучення земельної ділянки", а також зобов'язано державне підприємство "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України" в особі Херсонської регіональної філії внести запис про реєстрацію державного акту на право постійного користування землею серії ХС-VIII від 15.10.1993 року, виданого згідно рішення ХІІІ сесії Херсонської обласної ради народних депутатів від 29.04.1993 р. №253 із одночасним проведенням заміни землекористувача на його правонаступника - колективне виробничо-комерційне підприємство «Побутсервіс», код ЄДРПОУ 03057420 (том І а.с.20-27).

В силу правил частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

За змістом і направленістю положень вищевказаної статті рішення суду з адміністративної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору, - з тих же підстав, що й рішення суду з цивільної справи. Відсутність безпосередньої вказівки з цього приводу в зазначеній статті Господарського процесуального кодексу України зумовлена виключно тією обставиною, що її формулювання належить до того періоду часу, коли адміністративного судочинства як такого ще не існувало (пункт 38 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.03.2009 р. №01-08/163 "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи викладене є хибними доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем факту його правонаступництва прав та обов'язків Голопристанського районного побутового комбінату щодо земельної ділянки площею 31,6 га, розташованої на території Круглоозерської сільської ради Голопристанського району, право постійного користування якою посвідчено державним актом серії ХС-VIII від 15.10.1993 р.

Рішенням Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області №82 від 16.05.2000 р. „Про видачу свідоцтва на право власності на базу відпочинку" (далі- рішення №82 від 16.05.2000 р.) підтверджено право власності на базу відпочинку ВАТ „Промтехмонтаж-2", що знаходиться в с. Більшовик Голопристанського району та направлено документи в Херсонське ОБТІ для видачі свідоцтва про право власності (том І а.с. 40).

В подальшому між ВАТ „Протехмонтаж-2" („продавець") та ТОВ „Оптіма-Тур" („покупець") було укладено договір купівлі-продажу №24 від 24.05.2001р. (далі -договір №24 від 24.05.2011р.), за умовами якого продавець продав покупцю базу відпочинку в с.Більшовик Голопристанського району Херсонської області, а покупець зобов'язався оплатити і прийняти вказане майно (том І а.с. 43).

27.05.2009р. виконавчим комітетом Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області було прийнято рішення №37 „Про оформлення дозволу на раніше побудовані житлові будинки, господарські споруди та базу відпочинку" (далі- рішення №37 від 27.05.2009р.), яким вирішено: дати дозвіл ТОВ „Оптіма-Тур" на оформлення права колективної власності на базу відпочинку „Монтажник", що знаходиться в с. Більшовик Голопристанського району по вул. Чорноморській, яка належить їм згідно договору купівлі-продажу №24 від 24.05.2001р. та реєстру БТІ від 06.11.2001р. №2, а також зобов'язано Херсонське державне БТІ видати свідоцтво на право колективної власності на базу відпочинку „Монтажник", що знаходиться в с. Більшовик Голопристанського району по вул. Чорноморській і належить їм згідно договору купівлі-продажу №24 від 24.05.2001р. та реєстру БТІ від 06.11.2001р. №2 (том І а.с. 39).

На підставі вказаного рішення товариству з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Тур" було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС №306563 від 16.06.2009р. (том І а.с. 42).

Із матеріалів справи також вбачається, що 07.06.2004р. між Круглоозерською сільською радою („орендодавець") та ТОВ „Оптіма-Тур" („орендар") було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - договір від 07.06.2004р.), згідно якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, рекреаційного призначення, що знаходиться в с.Більшовик, загальною площею 1,1961 га (том І а.с.29-33). Згідно пункту 8 зазначеного договору в редакції додаткової угоди до нього від 21.12.2009р. даний договір укладено строком на 15 років (том І а.с.34).

Пунктом 15 зазначеного договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення бази відпочинку "Монтажник" із забудованих земель запасу сільської ради села Більшовик.

За інформацією відділу Держкомзему у Голопристанському районі Херсонської області та що не заперечується учасниками процесу, земельна ділянка площею 1,1961 га, що орендується ТОВ "Оптіма-Тур" за вказаним договором оренди від 07.06.2004 р. під розміщення бази відпочинку "Монтажник", є частиною земельної ділянки, площею 31,6 га, право постійного користування якою посвідчено державним актом серії ХС-VIII від 15.10.1993 р. (том І а.с.28, том ІІ а.с. 84-86, том ІІІ а.с. 12-14, 23-26).

Вказане свідчить про те, що на земельній ділянці, право постійного користування якою посвідчено державним актом серії ХС-VIII від 15.10.1993 р., виданого Голопристанському районному побутовому комбінату, правонаступником якого є позивач, розташовано нерухоме майно. Право власності на зазначене нерухоме майно зареєстровано за третіми особами на підставі оспорених КВКП «Побутсервіс»рішень відповідача.

З огляду на положення статті 377 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що до особи яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, та враховуючи норми статті 120 Земельного кодексу України, згідно якої у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти, не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачем факту порушення оспореними рішеннями прав та обов'язків останнього.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 р. від відповідача витребовувались документи, на підставі яких приймались оспорені рішення. Круглоозерською сільською радою Голопристанського району Херсонської області вимоги суду залишені без реагування.

Із змісту рішення №82 від 16.05.2000р. вбачається, що воно прийнято за результатами розгляду клопотання та матеріалів обстеження бази відпочинку ВАТ "Промтехмонтаж-2", керуючись статтями 20, 25 Закону України "Про власність", статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 20 Закону України "Про власність", який був чинним на момент прийняття сільською радою рішення №82 від 16.05.2000 р., визначено, що суб'єктами права колективної власності є, зокрема, акціонерні товариства. У відповідності до норм статті 25 Закону України "Про власність" об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане в результаті його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом.

Підстави набуття ВАТ "Промтехмонтаж-2" права власності на базу відпочинку в рішенні Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області №82 від 16.05.2000 р. не зазначені, що свідчить про те, що відповідачем за відсутності правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності ВАТ "Промтехмонтаж-2" на нерухоме майно -базу відпочинку в селі Більшовик Голопристанського району Херсонської області, прийнято оспорене рішення №82 від 16.05.2000 р. Зазначені обставини місцевим господарським судом правомірно визнано як підставу для визнання недійсним цього рішення Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області та обгрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

У відповідності до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам (стаття 11 цього Закону).

Правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції (стаття 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Розділом ІІ Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначені повноваження, зокрема, сільських рад та їх виконавчих комітетів у сфері соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку, в галузі бюджету, фінансів і цін, в галузі управління комунальною власністю, в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку, у галузі будівництва, у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, у сфері соціального захисту населення, галузі зовнішньоекономічної діяльності, а також повноваження щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Жодним нормативним актом не передбачено право органу місцевого самоврядування приймати рішення про підтвердження права власності на нерухоме майно, а також надання органом місцевого самоврядування/отримання суб'єктом господарювання дозволу на оформлення права власності.

При прийнятті рішення №37 від 27.05.2009 р. відповідачем не було враховано норми пункту 2.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 р. за №157/6445 в редакції станом на день прийняття оспореного рішення виконавчого комітету сільської ради №37 від 27.05.2009 р. (далі - Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно), відповідно до якого тільки за заявою власника або належним чином уповноваженої ним особи здійснюється реєстрація права власності на нерухоме майно, і зазначена дія не потребує отримання спеціального дозволу органу місцевого самоврядування на оформлення права власності.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про невідповідність рішення №37 від 27.05.2009р. в частині надання органом місцевого самоврядування суб'єкту господарювання дозволу на оформлення права власності вимогам законодавства та визначеній законом компетенції виконавчого органу сільської ради.

Оспорене рішення №37 від 27.05.2009 р. прийнято на підставі статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", яка визначає повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі будівництва. Жодне із положень зазначеної норми не містить повноважень виконавчого органу місцевого самоврядування зобов'язувати БТІ видавати свідоцтва про право власності.

Згідно підпункту 10 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції станом на 27.05.2009 р., до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо обліку та реєстрації відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" делеговані повноваження це повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Пунктом 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в редакції станом на 27.05.2009 р. було передбачено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності про право власності: а) органами місцевого самоврядування; б) органами приватизації; в) Державним управлінням справами на житлові та нежитлові об'єкти.

За таких обставин, у Круглоозерської сільської ради були відсутні правові підстави для зобов'язання Херсонське державне БТІ видати свідоцтво про право власності ТОВ "Оптима-Тур" на об'єкти нерухомого майна.

На підставі пункту 6.2 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в редакції станом 27.05.2009 р. БТІ за дорученням органів місцевого самоврядування може лише здійснити підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності, проте не видавати такі свідоцтва.

До того ж, як вбачається із матеріалів справи, свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії САС №306563 від 16.06.2009 р., було видано на підставі оспореного рішення виконавчого комітету ради №37 від 27.05.2009 р. саме Круглоозерською сільською радою (том І а.с.42).

Згідно частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до положень пункту 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

В силу вимог частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності з частиною другою цієї статті одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на викладені обставини та норми законодавства, господарський суд Херсонської області дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

При цьому, обгрунтовано відхилено судом першої інстанції доводи відповідача щодо пропуску строку позовної давності.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

В силу статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у справі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно частини першої статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В даному випадку перебіг позовної давності починається з моменту, коли позивач довідався або міг довідатись про порушення свого права прийняттям відповідачем оспорених рішень. КВКП "Побутсервіс" про існування оспорених рішень дізналось лише у 2011р. під час розгляду справи №5024/781/2011, а тому колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності підстав вважати строк позовної давності пропущеним.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції вийшов за межі своєї компетенції та розглянув адміністративний спір є необгрунтованими, оскільки даний спір є спором про право і незалежно від участі в ньому Круглоозерської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від 06.09.2012 р. ґрунтується на повному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи та оцінки доказів, тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Оптіма-Тур" залишити без задоволення, рішення господарського суду Херсонської області від 06.09.2012 року у справі №5024/2162/2011- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст складено та підписано 14.12.2012р.

Головуючий суддя Таран С.В.

Суддя Бойко Л.І.

Суддя Величко Т.А.