Рішення № 28075096, 10.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2012 р.Справа № 5023/4725/12 (н.р. 5023/5948/11)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.

розглянувши справу

за позовом Прокурора Зміївського району Харківськой області, м. Зміїв в інтересах держави в особі позивача-1: Державного підприємства Зміїївське лісне господарство, м. Зміїв; позивача-2: Задонецької сільської ради, с. Задонецьке; 3-я особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держкомзему у Харківській області, м. Харків 3-я особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Харківська обласна державна адміністрація, м. Харків 3-я особа - 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління Держкомзему у Зміївському районі Харківської області, м. Зміїв до відповідача - 1: Державного підприємства "Завод хімічних реактивів" Науково-технологічного комплексу "Інститут "Монокристалів" Національної академії наук України, м. Харків , відповідача - 2: Зміївської районної Державної адміністрації, м. Зміїв; 3-я особа - 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Зміївського нотаріального округу Харківської області Гаврильєв В.І., м. Зміїв 3-я особа - 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство Харківський регіональний центр земельного кадастру в особі Зміївської районної філії, м. Зміїв про визнання недійсним договору оренди землі, скасування розпорядження, звільнення земельної ділянки за участю представників сторін:

прокурора - Хряк О.О., за посвідченням № 38 від 03.04.2012р.;

позивача 1 - не з"явився;

позивача 2 - не з"явився;

3-ї особи 1 на стороні позивача - не з"явився;

3-ої особи 2 на стороні позивача - не з"явився;

3-ої особи 3 на стороні позивача - не з"явився;

відповідача 1 - Боровик А.І., за довіреністю № 12/1066 від 02.11.2012 р.;

відповідача 2 - не з"явився;

3-ї особи 1 на стороні відповідача - не з"явився;

3-ої особи 2 на стороні відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

18.07.2011р. прокурор Зміївського району Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі позивача-1 Задонецької сільської ради та позивача-2 ДП "Зміївське лісне господарство" до відповідача-1 ДП заводу хімічних реактивів НТК "Інститут монокристалів "НАН України, відповідача-2 Зміївської районної державної адміністрації. Позивач просить суд визнати недійсним договір оренди земель на території Задонецької сільської ради, укладений між Зміївською районною державною адміністрацією та ДП завод хімічних реактивів НТК "Інституту монокристалів", зобов"язати Управління Держкомзему у Зміївському районі внести відповідні зміни до ф.6-зем., та зобов"язати ДП завод хімічних реактивів НТК "Інституту монокристалів" звільнити земельну ділянку площею 0,5141 га та привести її у придатний до використання стан. В обгрунтування позовних вимог посилається на п.2 ст.121 Конституції України, ст.36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст.20, 116, 149, 151, 207 ЗК України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.12.2011р. у справі №5023/5948/11 в задоволенні позову прокурора про визнання укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 19.09.2003р. було відмовлено повністю. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.05.2012р. вказане рішення скасовано частково, прийнято нове рішення яким названий договір оренди визнано недійсним, зобов'язано відповідача-1 звільнити земельну ділянку та привести її у придатний до використання стан. Постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2012р. вказані рішення місцевого та постанова апеляційного судів скасовані, справу передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Під час нового розгляду справи прокурор уточнив позовні вимоги. Згідно заяви від 16.11.2012р. №04-41-132-11 (т.V а.с. 96-98), прийнятої до розгляду ухвалою суду від 26.11.2012р., прокурор просить суд скасувати розпорядження Зміївської районної державної адміністрації від 15.07.2003 №332 та від 09.09.2003 №416, на підставі яких було укладено договір оренди земельної ділянки від 19.09.2003 року між Зміївською районною державною адміністрацією та ДП "Завод хімічних реактивів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України"; визнати недійсним договір оренди земель на території Задонецької сільської ради, укладений 19.09.2003 між Зміївської районною державною адміністрацією та ДП "Завод хімічних реактивів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України" та скасувати його державну реєстрацію; зобов'язати ДП "Завод хімічних реактивів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України" звільнити земельну ділянку кадастровий номер 6321782500:01:012:0003, площею 0,5141 га та привести її у придатний до використання стан.

В обґрунтування позовних вимог прокурор у позовній заяві та у письмових поясненнях по справі (т.І а.с. 4-7, т.V а.с.96-98), посилається на порушення відповідачами вимог земельного законодавства, чинного на момент ухвалення спірного розпорядження та укладення спірного договору оренди землі. Так, зокрема, прокурор вказує на порушення порядку вилучення земельної ділянки у попереднього землекористувача, порядку відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, порядку зміни цільового призначення земель, порядку визначення розміру орендної плати тощо. Тим самим, на думку прокурора, відповідачами порушені вимоги ст.ст. 20, 116, 149, 151, 207 Земельного кодексу України, ст.16 Лісового кодексу України, ст. 14 Закону України «Про оренду землі», ст.24 Закону України «Про плату за землю» та ін..

В судових засіданнях прокурор підтримує позовні вимоги, наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.

Позивач-1 Задонецька сільська рада правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, пояснень щодо позову прокурора та витребуваних судом документів не надав.

Позивач-2 ДП «Зміївське лісне господарство» правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив пояснень щодо позову прокурора не надав. Через канцелярію суду позивачем-2 надані документи на виконання вимог ухвали суду (т.V а.с.4-14).

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держкомзему у Харківській області правом на участь представника у судовому засіданні не скористалася, причину неявки не повідомила пояснень щодо позову прокурора не надала. Через канцелярію суду третьою особою надані документи на виконання вимог ухвали суду (т.V а.с.15-93).

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Харківська обласна державна адміністрація правом на участь представника у судовому засіданні не скористалася. У письмових поясненнях третя особа-2 просить суд розглядати справу за її відсутності та повідомляє суд про те, що вона не підтримує позовні вимоги прокурора, але просить ухвалити рішення на розсуд суду (т.V а.с.111-113).

Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління Держкомзему у Зміївському районі Харківської області правом на участь представника у судовому засіданні не скористалася, причину неявки не повідомила пояснень щодо позову прокурора та витребуваних судом документів не надала.

Відповідач-1: Державне підприємство «Завод хімічних реактивів» Науково-технологічного комплексу «Інститут монокристалів» Національної академії наук України у відзиві на позов та у письмових поясненнях по справі (т.V а.с.15-18, 114-115, ) проти задоволення позову заперечує. В обґрунтування заперечень відповідач-1 посилається на пропуск прокурором строку позовної давності, на додержання під час ухвалення спірного розпорядження та договору оренди землі усіх приписів чинного на той час земельного законодавства. На думку позивача положення ст.149 Земельного кодексу України допускали передачу земельної ділянки в оренду без її вилучення у попереднього землекористувача; положення ст.9 Лісового кодексу України допускали передачу земель лісового фонду в оренду для рекреаційних цілей без зміни цільового призначення; положення Закону України «Про оцінку земель» набули чинності після укладення спірного договору оренди землі, що означало можливість укладення договору без проведення грошової оцінки тощо. В судовому засіданні представник відповідача-1 підтримує викладені у відзиві та письмових поясненнях заперечення, просить відмовити у позові в повному обсязі.

Відповідач-2 Зміївська районна Державна адміністрація правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Зміївського нотаріального округу Харківської області Гаврильєв В.І. та Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство Харківський регіональний центр земельного кадастру в особі Зміївської районної філії також правом на участь представників у судовому засіданні не скористалися, причину неявки не повідомили, витребуваних судом документів не надали.

Усі учасники судового процесу, в т.ч. ті, котрі не направили своїх представників у судове засідання, Про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресами, вказаними у позовній заяві та повідомлення про вручення відповідних поштових відправлень та факт розміщення ухвал суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відомості якого відповідно до ст.ст. 2, 5 Закону України «Про доступ до судових рішень» є відкритими та офіційними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, суд установив наступне.

15.07.2003р. відповідачем-2 Зміївською районною державною адміністрацією видано розпорядження №332, яким (з урахувань змін внесених розпорядженням від 25.02.2004р. №71), яким відповідачеві-1 ДП "Завод хімічних реактивів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України" надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки (т.І а.с.13-14).

Розпорядженням Зміївської районної державної адміністрації від 09.09.2003р. №416 (з урахувань змін внесених розпорядженням від 25.02.2004р. №71) проект відведення земельної ділянки було затверджено та надано в оренду відповідачеві-1 ДП "Завод хімічних реактивів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України" земельну ділянку загальною площею 0,5141 га для обслуговування бази відпочинку, в тому числі лісовкриті площі - 0,4406 га, не вкриті лісовою рослинністю - 0,0736 га із земель Зміївського держлісгоспу (Задонецького лісництва квартал 178 виділ 5) на території Задонецької сільської ради (квартал 178 виділ 5) терміном на 25 років (т.І а.с.12-13).

19.09.2003р. на підставі зазначеного розпорядження Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, між відповідачами Зміївською районною державною адміністрацією Харківської області та ДП "Завод хімічних реактивів" НТК "Інститут монокристалів"НАН України" був укладений договір оренди земельної ділянки. Відповідно до умов відповідачем-2 відповідачеві-1 була передана в оренду відповідна земельна ділянка загальною площею 0,5141 га для обслуговування бази відпочинку, в тому числі лісовкриті площі - 0,4406 га, не вкриті лісовою рослинністю - 0,0736 га із земель Зміївського держлісгоспу (Задонецького лісництва квартал 178 виділ 5) на території Задонецької сільської ради (квартал 178 виділ 5) терміном на 25 років (т.І а.с.18-25).

Пунктом 2.3. договору було визначено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовому вигляді та у розмірі 4.756,22 грн. за 1 га орендованої площі, грошова плата вноситься на рахунок Задонецької сільської ради в розмірі 2.445,17 грн. в рік за 0,5141 га. За цією ставкою відповідачем-2 позивачеві-2 сплачувалась орендна плата за користування спірною земельною ділянкою (т.V а.с. 58-91). При цьому абзацом 2 пункту 1 договору було встановлено, що грошова оцінка земельної ділянки не проводилась.

Факт передачі відповідачу-1 відповідачем-2 спірної земельної ділянки в оренду підтверджується відповідним актом прийому-передачі земель підписаним відповідачам (т.V а.с.25).

01.06.2011р. Державною інспекцією з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області було проведено перевірку за результатами якої складено Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01.06.2001р. Актом встановлено, що розпорядження голови Зміївської райдержадміністрації від 09.09.2003р. №416 прийнято з порушенням вимог п. 2 ст. 20, п. 5 ст. 116, ст.ст. 149, 151, 207 Земельного кодексу України, а саме не проведено вилучення цих земель з ДП "Зміївське лісове господарство", не проведено зміну цільового призначення цих земель, не нараховані втрати лісогосподарського виробництва.

Такі обставини на думку прокурора свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави та є підставою для їх захисту у спосіб, вказаний в уточненій позовній заяві.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст.373 ЦК України, ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

На підставі ч.2 статті 125 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону - частина 2 статті 126 Земельного кодексу України.

Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови від 06.11.2009р.№9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків. Отже, в даній справі необхідною умовою для визнання договору оренди земельної ділянки від 19.09.2003р. недійсним є встановлення обставин, визначених ст.48 ЦК УРСР 1963р. (чинного на момент укладення спірного договору) - невідповідності угоди вимогам Закону.

Згідно частини 1 статті 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

У відповідності ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У відповідності до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Зазначені положення ЦК УРСР та ЦК України узгоджуються з положеннями ч.1 ст. 207 ГК України, відповідно до якої господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Обставини справи з урахуванням названих норм права приводять суд до висновку проте, що в даному разі дійсно має місце невідповідність змісту договору оренди земельної ділянки від 19.09.2003р. вимогам Закону в частині умов щодо розміру орендної плати.

Так відповідно ст.2 Закону України «Про плату за землю» (в редакції від 19.06.2003р. чинній на момент ухвалення спірного розпорядження та укладення спірного договору оренди) використання землі в Україні є платним. Плата з землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Статтею 23 та статтею 24 цього ж закону визначено, що грошова оцінка земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Грошова оцінка землі застосовується для економічного регулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.

Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 26.12.2002р.) розмір орендної плати є однією з істотних умов договору оренди землі.

Наразі, як вбачається з умов договору оренди земельної ділянки від 19.09.2003р. (див. абз.2 п.1) грошова оцінка не проводилася. Це означає, що розмір орендної плати вказаної у пункті 2.3. договору оренди визначений з порушенням наведених приписів чинного законодавства. Це в свою чергу означає невідповідність змісту договору оренди земельної ділянки від 19.09.2003р. вимогам Закону та наявність підстав для визнання його недійсним на підставі ст.48 ЦК УРСР як і на підставі п.1 ч.1 ст.203, ст.215 ЦК України та ст.207 ГК України.

Так само, існування наведених порушень означає невідповідність Закону (ст.ст. 2, 23, 24, Закону України «Про плату за землю» (в редакції від 19.06.2003р.), п.3 ч.2 ст.14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 26.12.2002р.)) розпорядження Зміївської районної державної адміністрації від 09.09.2003р. №416 та від 15.07.2003р. №332, якими було ухвалено передати спірну земельну ділянку в оренду без зміни цільового призначення, без додержання приписів закону про проведення грошової оцінки землі та без визначення розміру орендної плати у визначений Законом спосіб. Наявність цих порушень відповідно п.10 ч.2 ст.16 ЦК України та абз.3 ч.2 ст.20 ГК є підставою для визнання незаконним відповідного розпорядження як, рішення органу державної влади, що суперечать законодавству та ущемлює права та законні інтереси держави.

Порушення інтересів держави наразі полягає в тому, що внаслідок передачі в оренду земельної ділянки без додержання встановленого Законом порядку визначення орендної плати за землю держава в особі позивача-2 недоотримала належні їй грошові кошти.

До цього ж наслідку призвело ще одне порушення вимог пункту 3 частини 2 статті 14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції від 26.12.2002р.), допущене відповідачами під час укладення спірного договору оренди - відсутність у договорі умов щодо індексації орендної плати.

Обґрунтованим суд знаходить твердження прокурора про невідповідність спірних розпорядження Зміївської районної державної адміністрації від 09.09.2003р. №416 та договору оренди земельної ділянки від 19.09.2003р. приписам ч.2 ст.20 Земельного кодексу України. Відповідно вказаної норми зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

З пункту 2 розпорядження Зміївської районної державної адміністрації від 09.09.2003р. №416 та абзацу 1 підпункту 2.1. договору оренди земельної ділянки від 19.09.2003р. випливає, що спірна земельна ділянка надана відповідачем-2 відповідачеві-1 для «обслуговування бази відпочинку» - тобто, для рекреаційного призначення. Разом з тим спірна земельна ділянка до земель рекреаційного фонду (ст.ст.50-52 Земельного кодексу України) не відноситься. Доказів її вилучення з земель лісового фонду (ст.ст. 55-57 Земельного кодексу України) не надано.

Зі змісту статті 57 Земельного кодексу України вбачається, що використання на умовах оренди земель лісового фонду у рекреаційних цілях допускається виключно підприємствами, установами та організаціями, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Втім, відповідачем-1 доказів створення у нього спеціалізованого лісогосподарського підрозділу, як того вимагає ст.57 Земельного кодексу України, не надано.

Суд приймає до уваги посилання прокурора на наявність порушень наведених норм Закону України «Про плату за землю» та Закону «Про оренду землі» (т.V а.с.125) попри те, що у первісній позовній заяві прокурор не посилався на них як на юридичну підставу позову. Суд при цьому керується Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» у пункті 2 якої визначено, що суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову). Також суд бере до уваги Постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» абзацом 7 пункту 3.12 якої визначено, що не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог.

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав.

З наданих відповідачем-1 доказів, а саме документів, котрі стали підставою для винесення розпорядження Зміївської районної державної адміністрації від 09.09.2003р. №416 та для укладення договору оренди земельної ділянки від 19.09.2003р. (т.V а.с. 15-112) вбачається, що грошова оцінки землі дійсно не проводилася. Цей факт також підтверджується, поясненнями представника відповідача-1, наданими ним безпосередньо в судовому засіданні.

Не витримують критики посилання відповідача-1, надані ним у письмових поясненнях (т.V а.с.119), на відсутність необхідності проводити грошову оцінку землі мотивовані тим, що спірний договір було укладено до набрання законної сили Законом України «Про оцінку земель». Відсутність цього закону не унеможливлювала проведення грошової оцінки. До набрання чинності вказаним законом порядок проведення грошової оцінки був визначений Методикою грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затв. ПКМУ від 30.05.1997р. №525. Обов'язок проведення грошової оцінки - у чинних на момент винесення спірного розпорядження та укладення спірного договору оренди названих вище нормах Закону України «Про плату за землю» та Закону «Про оренду землі».

Суд критично оцінює посилання відповідача-1 (т.І а.с. 55-61, т.V а.с. 114-118) на судові рішення у господарських та адміністративних спорах, прямо або непрямо пов'язаних із скасуванням розпоряджень Зміїівської районної державної адміністрації, пов'язаних із розпорядженням, що є предметом оскарження у даному спорі - розпорядженням від 09.09.2003р. №416. Суд зауважує, що жодне з наданих відповідачем-1 судових рішень не винесене у тотожному спорі - спорі між тими ж сторонами, про той же предмет з тих же підстав, а відтак передбачені п.2 ч.1 ст.80 ГПК України підстави для припинення провадження у справі наразі відсутні.

Твердження відповідача-1 про преюдиціальний характер цих рішень також не ґрунтуються на законі і не відповідають матеріалам справи. Так у відповідності до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Проте, наведені у наданих відповідачем-1 висновки (зокрема у рішенні у справі 53/177-10) є оціночними судженням суду, правовою оцінкою встановлених фактів, а не самим встановленим фактом. Такий висновок суду має значення для вирішення відповідної справи на підставі зібраних у ній матеріалів і не може носити імперативного характеру для іншого суду під час вирішення іншого спору на підставі інших матеріалів справи.

Наведена оцінка узгоджується із правовою позицією Пленуму Вищого господарського суду України, який у пункті 2.6. постанови "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18 зазначив, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Стосовно строку позовної давності суд зазначає наступне. Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З матеріалів справи вбачається, що прокурор довідався про порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави спірними розпорядження Зміївської районної державної адміністрації від 09.09.2003р. №416 та договором оренди земельної ділянки від 19.09.2003р. з моменту проведення відповідної перевірки - 01.06.2011р. Тобто, станом на дату подачі позову (18.07.2011р.) трирічний строк позовної давності не скінчився, і таким чином підстав для відмови в позові на цій підставі немає. Такий висновок суду відповідає позиції Вищого господарського суду України, наведеній ним у постанові від 19.04.2012р. у справі №5023/7886/11 (т.ІІІ а.с.2017).

Крім того, приходячи до висновку про відсутність правових підстав для застосування до даних вимог позовної давності суд враховує таке. Відповідно ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В даному разі відповідачем-1 про застосування позовної давності заявлено у відзиві на позов від 01.11.2012р. №12/1059 (т.ІV а.с.15-18). При цьому відповідач-1 просить застосувати строк позовної давності по відношенню первісних позовних вимог - тих які були предметом спору у даній справі з початку і до їх зміни прокурором заявою від 16.11.2012р. №04-41-132-11 (т.V а.с. 96-98). По відношенню до нових (уточнених) позовних вимог ні відповідачем-1, ні відповідачем-2 заяв про застосування строків позовної давності не подавалося. Це означає, що навіть в разі якщо вважати, що трирічний строк позовної давності в даному разі минув, то все одно, підстав для застосування строку позовної давності, передбачених ч.3, 4 ст.267 ЦК України у суду немає.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх підстав для задоволення позовних вимог прокурора про скасування розпорядження Зміївської районної державної адміністрації від 15.07.2003 №332 та від 09.09.2003 №416; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 19.09.2003р.; та скасувати його державну реєстрацію; зобов'язання звільнити земельну ділянку кадастровий номер 6321782500:01:012:0003, площею 0,5141 га та привести її у придатний до використання стан.

При цьому суд зауважує, що задоволення цих позовних вимог прокурора не перешкоджає відповідачам в майбутньому після усунення названих вище недоліків (після проведення грошової оцінки землі і правильного визначення розміру орендної плати, встановлення її індексації, належного оформлення цільового використання землі, створення у відповідача-1 спеціалізованого лісогосподарського підрозділу тощо) укласти подібний договір оренди цієї ж земельної ділянки на законних підставах.

В частині позовних прокурора про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 19.09.2003р. суд залишає позов без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України (господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору).

Всупереч вимог ухвали суду від 19.10.2012р. прокурор не надав витребувані судом уточнення позовних вимог з приведенням їх у відповідність до вимог чинного законодавства в цій частині, у відповідність до обставин справи та з урахуванням постанови ВГСУ від 03.10.2012р. у справі №5023/5948/11. Фактично надані прокурором уточнення в частині скасування державної реєстрації спірного договору не можуть бути предметом розгляду в судовому порядку, адже прокурором не вказано і не залучено в якості відповідача у справі орган, який здійснив реєстрацію. Насправді ж, як випливає з відміток, що містяться на тексті договору оренди земельної ділянки від 19.09.2003р. (т.І а.с. 24) таких органів було три - Задонецька сільська рада, Зміївська районна державна адміністрація, Зміївська районна філія ХРЦДЗК. Не вказано прокурором і необхідних індивідуалізуючих ознак спірного акту реєстрації - назви реєстру, дати, реєстрації, номер запису тощо. Такі обставини унеможливлюють вирішення спору по суті в цій частині і обумовлюють залишення позову в цій частині без розгляду.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача-1 та відповідача-2 в рівних частках. Тобто, з відповідачів стягненню на користь бюджету підлягає по 1411,50 грн. (941,00 грн. х 3 / 2 = 1411,50 грн.) судового збору, котрий підлягає сплаті за три вимоги немайнового характеру у відношенні яких позов задоволено за ставками судовго збору на дату звернення прокурора із позовом.

На підставі викладеного, на підставі ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.48 ЦК УРСР, ст.ст. 15, 16, 203, 205 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 207 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 27, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати розпорядження Зміївської районної державної адміністрації від 15.07.2003 №332 та від 09.09.2003 №416, на підставі яких було укладено договір оренди земельної ділянки від 19.09.2003 року між Зміївською районною державною адміністрацією та ДП "Завод хімічних реактивів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України".

Визнати недійсним договір оренди земель на території Задонецької сільської ради, укладений 19.09.2003 між Зміївської районною державною адміністрацією та ДП "Завод хімічних реактивів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України".

Зобов'язати ДП "Завод хімічних реактивів" НТК "Інститут монокристалів" НАН України" звільнити земельну ділянку кадастровий номер 6321782500:01:012:0003, площею 0,5141 га та привести її у придатний до використання стан.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині скасування державної реєстрації договору оренди земельної від 19.09.2003р. позов залишити без розгляду.

Стягнути з ДП Завод хімічних реактивів НТК "Інститут монокристалів" НАН України (61166, м.Харків, пр-т Леніна,25, код ЄДРПОУ 00205096) на користь державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача коштів 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п.п. 1, 2) - 1411,50 судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Задонецької районної Державної адміністрації (63404, Харківська область, Зміївський район, м.Зміїв, вул.Леніна,9 код ЄДРПОУ 04059639) на користь державного бюджету України (Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача коштів 37999654, рахунок 31215206783003 в ГУ ДКСУ у Харківський області, МФО 851011, призначення платежу *; 101; код бюджетної класифікації 22030001; 03500039 Судовий збір ГС Х/о, п.п. 1, 2) - 1411,50 судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.12.2012 р.

Суддя Бринцев О.В.

/Справа № 5023/4725/12/