Рішення № 28074826, 12.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2012 р.Справа № 5023/4084/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.

розглянувши справу

за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора м. Харків в інтересах держави в особі Державного підприємства "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство", смт. Кочеток; 3-я особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Відділ Держкомзему у Печенізькому районі Харківської області, смт. Печеніги; 3-я особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Печенізька селищна рада Печенізького району Харківської області, смт. Печеніги; 3-я особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківське обласне управління водних ресурсів, м. Харків до відповідача 1 - Печенізької районної державної адміністрації, с. Печеніги , відповідача 2 - Публічного акціонерного товариства "Фонд екологічних заходів", м. Харків про визнання недійсними договорів та скасування розпорядження за участю :

прокурора - Хряк О.О., за посвідченням № 38 від 03.02.2012р.;

позивача - Педченко А.П., за довіреністю б/н від 02.02.2012р.;

3-ї особи 1 - не з"явився;

3-ї особи 2 - не з"явився;

3-ї особи 3 - не з"явився;

відповідача 1 - не з"явився;

відповідача 2 - Гопей О.В., за довіреністю від 04.09.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Державного підприємства "Чугуєво - Бабчанське лісове господарство" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить поновити строк на звернення до суду із даним позовом та прийняти його до провадження, винести рішення, яким скасувати розпорядження Печенізькою районної державної адміністрації від 15.09.2003 за №311 "Про затвердження проектів відведення земельних ділянок із земель лісового фонду та земель запасу Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ВАТ "Фонд екологічних заходів", винести рішення, яким визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 11 га на території Печенізької селищної ради Печенізького району, що укладений між Печенізькою райдержадміністрацією та ВАТ "Фонд екологічних заходів" від 16.10.2003, скасувавши запис про його державну реєстрацію за № 22 від 24.10.2003 року, винести рішення, яким визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 3,95 га на території Печенізької селищної ради Печенізького району, що укладений між Печенізькою райдержадміністрацією та ВАТ "Фонд екологічних заходів" від 16.10.2003, скасувавши запис про його державну реєстрацію за № 21 від 24.10.2003. Позовні вимоги обґрунтовує незаконністю прийняття розпорядження Печенізькою районної державної адміністрації від 15.09.2003 за №311 "Про затвердження проектів відведення земельних ділянок із земель лісового фонду та земель запасу Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ВАТ "Фонд екологічних заходів".

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав наведених у позовній заяві, раніше поданих правових обґрунтування до позовних вимог (вх.16593, т. І, а.с. 140-142). Крім того, прокурор в порядку ст. 22 ГПК України через канцелярію суду додаткове право обґрунтування позовних вимог (вх.22011), в яких посилається на те, що прокуратурою встановлено факт незаконного вилучення земель лісогосподарського призначення, оскільки вивчення проектів землеустрою, наданих по них погодженням відповідних державних органів, розпорядження Печенізької районної державної адміністрації, яким вони затверджені, з урахуванням встановлено, що фактичні цілі надання та наміри використання земельних ділянок ТОВ "Фонд екологічних заходів" свідчать про зміну їх цільового призначення із земель лісового фонду та запасу на рекреаційне призначення шляхом вилучення з лісогосподарського використання ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство", чим порушено вимоги ст.ст. 18-20, 116, 123, 124 та 149 Земельного кодексу України. Крім того, прокурор зазначає, що спірні земельні ділянки відносяться до лісів 1-ї групи, у зв'язку з чим право розпорядження ними, враховуючи їх значну площу, відноситься до компетенції Кабінету Міністрів України.

Представник позивача також в судовому засіданні позовні вимоги підтримує. Через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав заяву про доручення до матеріалів справи фрагментів з планшету № 1 базового лісовпорядкування 2006 року та № 10 базового лісовпорядкування 1990р., посилаючись на які зазначає суду, що спірні земельні ділянки знаходяться в користуванні ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство".

Третя особа на стороні позивача 1 (Відділ Держкомзему у Печенізькому районі Харківської області) в судове засідання свого повноважного представника не направила, але надала суду заяву (вх. 21432), в якій просить розглянути справу за відсутності її представника та зазначає, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Третя особа на стороні позивача 2 (Печенізька селищна рад Печенізького району Харківської області) також в судове засідання свого повноважного представника не направила, надала суду заяву (вх. 743), в якій зазначає, що при вирішенні справи покладається на розсуд суду та просить розглянути справу без участі її представника.

Третя особа на стороні позивача 3 (Харківське обласне управління водних ресурсів) в судове засідання не з'явилась, але через канцелярію суду надала заяву про відкладення розгляду справи (вх. 477).

Відповідач 1 (Печенізька райдержадміністрація) своїм правом на участь представника в судовому засіданні не скористалась, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В судовому засіданні, якому був присутній представник 1-го відповідача, він заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав наведених у письмовому запереченні на позов, поданих клопотанням (вх.19278, т. ІІ, а.с. 24-28), в яких зазначає, що з боку райдержадміністрації не було порушень ст.ст. 51, 57 Земельного кодексу України щодо надання відповідачу 2 права користування земельних ділянок на умовах оренди для рекреаційного використання, що в матеріалах справи наявні всі необхідні погодження, в тому числі з постійним лісокористувачем у відповідності до положень ст. 18 Лісового кодексу України.

Представник 2-го відповідача по справі (ВАТ "Фонд екологічних заходів") в повному обсязі заперечує проти задоволення позовних вимог, просить відмовити в задоволенні позову прокурора з підстав наведених у раніше наданих відзиву на позовну заяву та пояснень по суті заявлених позовних вимог (т. І, а.с. 84-88, а.с. 131-135, 137-139), а також поданих в судове засідання в порядку ст. 22 ГПК України додаткових письмових поясненнях на позов (вх. 22203), в яких зазначає, що в матеріалах справи відсутні об'єктивні дані вважати, що спірні лісові земельні ділянки відносяться до лісів 1 групи, дані земельні ділянки передавались в користування 2-му відповідачу без їх вилучення у постійного користувача у відповідності до положень ст. 18 Лісового кодексу України, а щодо посилань прокурора на незаконне будівництво на спірних земельних ділянках, то представник 2-го відповідача зазначив, що будівництво на території лісових земельних ділянок можливо у відповідності до вимог закону та з додержанням відповідних обмежень і погоджень.

Ухвала від 26.11.2012р. суд попередив сторони, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представника позивача та представника 2-го відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.

В ході проведення Харківською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері перевірки додержання вимог земельного законодавства на території Печенізького району Харківської області встановлено, що розпорядженням Печенізької районної державної адміністрації (відповідач 1) від 08.09.2003р. за № 306 ВАТ "Фонд екологічних заходів"(відповідач 2) надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку площами 11 га та 3,95 га із земель лісового фонду та земель запасу на території Печенізької селищної ради.

15.09.2003р. Печенізькою районною державною адміністрацією прийнято розпорядження № 311, яким затверджено проект землеустрою та передано в оренду вказаному товариству земельні ділянки для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку, зокрема загальною площею 11 га (в тому числі із земель лісового фонду 10,61 га та із земель запасу 0,39 га), а також земельну ділянку загальною площею, 3,95 га (в тому числі із земель лісового фонду площею 3,71 га та із земель запасу площею 0,24 га).

На підставі зазначеного розпорядження 16.10.2003р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 укладені договори оренди земельних ділянок 11 га (із них: землі лісового фонду - 10,61 га та землі запасу 0,39 га) та 3,95 га (із них: землі лісового фонду -3,71 га, землі запасу -0,24 га), що зареєстровані у Харківській регіональній філії ХРЗ ДЗК за №№ 22, 21 відповідно.

Відповідно до п. 2.1. договорів оренди землі земельні ділянки передаються в оренду з метою несільськогосподарського використання для рекреаційного призначення.

Прокурор у позовній заяві зазначає, що при передачі в оренду земельних ділянок фактично змінено цільове призначення земель лісогосподарського призначення на рекреаційне, зокрема їх забудова будинками відпочинку, в результаті чого відбулося вилучення земельних ділянок із постійного користування ДП "Чугуєво-Бабчанським держліспгоспом"(позивач).

Прокурор вказує на те, що вилучення земельної ділянки для потреб не пов'язаних із веденням лісокористування у постійного землекористувача та и передача у користування для рекреаційного призначення, має здійснюватись за згодою державного підприємства та лише після припинення права постійного користування земельної ділянки постійним землекористувачем за його заявою, з подальшою розробкою проекту відведення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та передачі в оренду за рішенням відповідного органу виконавчої влади.

Посилаючись на положення ст.ст. 20, 21, 60, 61 Земельного кодексу України прокурор вважає, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішення органів державної влади про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Відповідно до документації із землеустрою (п.п. 1.1., 1.3. пояснювальної записки) щодо ділянки площею 11 га проект відведення розроблено щодо земель рекреаційного призначення, частина з якої є берегом Печенізького водосховища та знаходиться у його прибережній захисній смузі. Відповідно до експлікації земельних угідь (п. 1.3. пояснювальної записки) із вказаної площі ділянки розміром 10,61 га перебуває у постійному користуванні лісогосподарського підприємства та представлена лісами 1 групи, а 0,39 га -піски (включаючи пляжі).

Аналогічний склад угідь щодо земельної ділянки площею 3,95 га, з яких лісами 1 групи представлена площа 3,7 га, а пісками -0,24 га (п.п. 1.1., 1.3. пояснювальної записки проекту відведення).

В даному випадку, на думку прокурора, з посиланням на ст. 149 Земельного кодексу України рішення щодо вилучення земельної ділянки площею 10,61 га, що представлена лісами 1 групи, зі зміною цільового призначення із постійного користування ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" та передачі її у користування повинен був приймати виключно Кабінет Міністрів України та лише після припинення права постійного користування землею зазначеним лісогосподарським підприємством.

Посилаючись на вищевикладені обставини та норми права, прокурор вважає, що Печенізькою райдержадміністрацією незаконно прийнято розпорядження від 15.09.2003р. № 311 "Про затвердження проектів відведення земельних ділянок із земель лісового фонду та земель запасу Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ВАТ "Фонд екологічних заходів", чим порушено вимоги ст.ст. 18-20,116, 123, 124 та 149 Земельного кодексу України, в зв'язку з чим він просить скасувати зазначене розпорядження та у відповідності до положень ст.ст. 203, 215 ЦК України визнати недійсними договори оренди земельних ділянок №№ 21, 22 від 24.10.2003р.

В позовній заяві прокурор просить відновити строк позовної давності, зазначаючи, що факти незаконної передачі в оренду земельної ділянки лісогосподарського призначення ВАТ "Фонду екологічних заходів"з фактичною зміною цільового призначення для забудови стали йому відомі лише в ході проведення перевірки у серпні 2012р.

Відповідачем 1 суду клопотанням (вх. 19278, т. ІІ, а.с. 24-28) були наданні заперечення на позов прокурора, в яких він посилаючись на положення ст.ст. 51, 57 Земельного кодексу та ст. 18 Лісового позову зазначає, що зміни цільового призначення земельних ділянок чи порядку надання їх в оренди, є необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи наявні документи: Пояснювальні записки до проектів відведення земельних ділянок; Погодження "Чугуєво-Бабчанського держлісгоспу" про надання права користування земельними ділянками на умовах оренди для рекреаційного використання ВАТ "Фонд екологічних заходів"; Погодження Харківського обласного виробничого управління меліорації та водного господарства меж ділянки водного фонду на території Печенізької селищної ради; Висновок Печенізького районного відділу містобудування архітектури та житлово-комунального господарства про надання права користування земельною ділянкою н умовах оренди для рекреаційного призначення ВАТ "Фонд екологічних заходів"; Висновок Печенізького районного відділу земельних ресурсів про погодження місця розташування об'єкта рекреаційного призначення ВАТ "Фонд екологічних заходів"; Висновок Начальника регіональної інспекції екології та природних ресурсів північного регіону Харківської області про погодження місця розташування об'єкта рекреаційного призначення ВАТ "Фонд екологічних заходів"; Висновок Печенізької районної санепідемстанції про погодження місіця розташування об'єкта рекреаційного призначення ВАТ "Фонд екологічних заходів"; Акт вибору земельної ділянки; крім того, в усіх наданих документах та у п. 2.1. договорів оренди земельних ділянок від 16 жовтня 2003 року зазначено, що земельні ділянки відносяться та передаються для рекреаційного призначення.

Відповідачем 2 по справі надані суду відзив на позовну заяву та пояснення по суті заявлених позовних вимог (т. І, а.с. 84-88, а.с. 131-135, 137-139), заяву про застосування строків позовної давності (т.І, а.с. 137-139), додаткові пояснення (вх. 22203), в яких він зазначає, що в матеріалах справи відсутні об'єктивні дані вважати, що спірні лісові земельні ділянки відносяться до лісів 1 групи, спірні земельні ділянки передавались йому в користування без їх вилучення у постійного користувача у відповідності до положень ст. 18 Лісового кодексу України, а щодо посилань прокурора на незаконне будівництво на спірних земельних ділянках, то представник 2-го відповідача зазначив, що будівництво на території лісових земельних ділянок можливо у відповідності до вимог закону та з додержанням відповідних обмежень і погоджень.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до положень ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В даному разі з матеріалів справи вбачається, що позивач довідався про ті обставини, котрі стали на його думку та думку прокурора підставою для скасування розпорядження Печенізької районної державної адміністрації від 15.09.2003р. № 311 та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 24.10.2003р. №№ 21, 22 ще в 2003 році, що підтверджується матеріалами проектів відведення земельних ділянок відповідачу 2 (т.І, а.с. 20-66), в яких наявні висновки ДП "Чугуєво-Бабчанського держлісгоспу" про умови погодження передачі в оренду зазначених вище земельних ділянок. Відтак, перебіг строку позовної давності розпочався 12.09.2003р., з моменту погодження вказаних проектів земельних ділянок рекреаційного призначення для передачі їх в оренду строком на 49 років відповідачу 2, і закінчився 12.09.2006р. З позовною заявою прокурор звернувся лише 10.09.2012р., тобто, з пропуском строку позовної давності.

Відповідач 2 заявив про сплив строку позовної давності щодо скасування розпорядження Печенізької районної державної адміністрації від 15.09.2003р. № 311 та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, укладених на підставі нього в наданих суду заяві (вх.16502, т. І, а.с. 137-139).

Посилання прокурора на те, що він довідався про порушення прав позивачів лише під час проведеної перевірки є юридично неспроможними. По-перше, така позиція прокурора не відповідає ч.1 ст. 261 ЦК України відповідно до положень якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері, приймаючи на себе компетенцію представляти інтереси позивача у спірних правовідносинах, автоматично приймає на себе обов'язок бути компетентним (обізнаним) в усіх юридично значущих обставинах цих відносин.

У відповідності до ст. 19 ЗУ "Про прокуратуру" в редакції від 11.07.2003р., яка була чинна на момент винесення спірного розпорядження першим відповідачем та в редакції чинного договору предметом прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів є: 1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; 2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; 3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Згідно до положень ст. 20 ЗУ "Про прокуратуру" в редакції від 11.07.2003р., яка була чинна на момент винесення спірного розпорядження при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення.

Отже прокурор вважається таким, що довідався або міг довідатись про порушення прав позивача безпосередньо в момент винесення розпорядження Печенізькою райдержадміністрацією. По-друге, навіть не будучи компетентним у представництві інтересів позивача у даних відносинах прокурор, як і будь-яка інша фізична чи юридична особа міг довідатись про наявність обставин, які стали підставою для подачі позову безпосередньо в момент їх виникнення в 2003 році після підписання райдержадміністрацією розпорядження № 311 від 15.09.2003р. Це пояснюється тим, що в силу ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами, а відповідно відкритими. Крім того, відповідно до Наказу Генеральної прокуратури від 28.10.2002, № 3 "Про організацію роботи органів прокуратури у здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів", який діяв на момент укладення договору оренди, прокурор повинен здійснювати нагляд за додержанням законів органами виконавчої влади, місцевого самоврядування, здійснювати, керуючись принципом незалежності прокуратури від органів виконавчої влади. По-третє, наведена позиція прокурора не відповідає принципам справедливості, добросовісності, розумності цивільного законодавства (ст.3 ЦК України), адже в такому разі кожна процесуальна дія органу прокуратури (порушення наглядового провадження, кримінальної справи чи просто проведення перевірки тощо) могла б вважатись початком перебігу строку позовної давності. Враховуючи, що строки проведення таких перевірок та порушення відповідних проваджень не обмежені це привело б до того, що і строки позовної давності фактично не були б у цих випадках обмежені. Тим більше, що кількість органів прокуратури, котрі можуть проявити таку активність у кожних правовідносинах, є значною. Отже це є очевидно неприйнятним, оскільки це б звело нанівець правовий інститут позовної давності та поставило б учасників господарських правовідносин у нерівне становище, надаючи перевагу державі (в інтересах якої може звернутися прокурор) та порушуючи тим самим принципи економічної багатоманітності та рівний захист усіх суб'єктів господарювання (ст. 6 ГК України).

Таким чином, суд вважає строк позовної давності в даному разі пропущеним, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Також, відмовляючи в позові суд приймає до уваги, що з урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), враховуючи, що прокурор згідно ст. 29 ГПК України несе обов'язки і керується правами сторони, обов'язок по доведенню зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення та їх незаконного вилучення у позивача із постійного користування покладений на прокурора та позивача.

Проте, в даному випадку цей тягар доказування прокурором та позивачем не витриманий, належних доказів суду не надано.

Твердження прокурора наведені ним, як фактичні підстави позову також не відповідають дійсності.

Так, не підтверджується матеріалами справи твердження прокурора про зміну цільового призначення земельних ділянок.

Прокурор стверджує, що оскаржуваним розпорядженням відповідача 1 було фактично змінено цільове призначення земельних ділянок та їх вилучено з постійного користування позивача.

Згідно з умовами Розпорядження Печенізької райдержадміністрації № 311 від 15.09.2003р. затверджено проекти відведення земельних ділянок відповідачу 2 для рекреаційного використання під розміщення будинків відпочинку та надано в оренду земельні ділянки з цією метою площею 11 га, в тому числі із земель лісового фонду площею 10,61 га, із земель запасу площею 0,39 га та загальною площею 3,95 га, в тому числі із земель лісового фонду площею 3,71 га, із земель запасу площею 0,24 га, на території Печенізької селищної ради терміном на 50 років.

Це відповідає вимогам ч.5 ст.9 Лісового кодексу України (в редакції від 15.05.2003р.) згідно якої у тимчасове користування за погодженням з постійними лісокористувачами земельні ділянки лісового фонду можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об'єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземним юридичним особам та громадянам (далі - тимчасові лісокористувачі) для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

У відповідності до положень ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Крім того, у відповідності до ст. 5 та ч. 3 ст. 18 Лісового Кодексу України право на орендне користування земельними ділянками лісового фонду для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних т туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт надається юридичним і фізичним особам відповідними місцевими радами за погодженням з постійними лісокористувачами.

Таким чином, законом передбачено використання земель лісового фонду в цілях рекреаційного призначення за погодженням з постійними лісокористувачами.

В матеріалах справи наявні відповідні погодження з ДП "Чугуєво-Бабчанським держліспгоспом" від 12.09.2003р. про надання права користування земельною ділянкою на умовах оренди для рекреаційного використання відповідачем 2 (т.І, а.с. 32, 56), в яких позивач погодив передачу в оренду спірних земельних ділянок, цільове призначення яких - 4.3 - землі рекреаційного призначення, на території Печенізької селищної ради за рахунок земель лісового фонду Печенізького лісництва кв. -150, виділи 15, 23 при дотриманні умов використання земельних ділянок за цільовим призначення без їх вилучення із земель лісового фонду.

Крім того, в матеріалах справи містяться: Пояснювальні записки до проектів відведення земельних ділянок; Погодження Харківського обласного виробничого управління меліорації та водного господарства меж ділянки водного фонду на території Печенізької селищної ради; Висновок Печенізького районного відділу містобудування архітектури та житлово-комунального господарства про надання права користування земельною ділянкою н умовах оренди для рекреаційного призначення ВАТ "Фонд екологічних заходів"; Висновок Печенізького районного відділу земельних ресурсів про погодження місця розташування об'єкта рекреаційного призначення ВАТ "Фонд екологічних заходів"; Висновок Начальника регіональної інспекції екології та природних ресурсів північного регіону Харківської області про погодження місця розташування об'єкта рекреаційного призначення ВАТ "Фонд екологічних заходів"; Висновок Печенізької районної санепідемстанції про погодження місця розташування об'єкта рекреаційного призначення ВАТ "Фонд екологічних заходів"; Акт вибору земельної ділянки.

В усіх зазначених документах та у п. 2.1. договорів оренди земельних ділянок від 16 жовтня 2003 року зазначено, що земельні ділянки відносяться та передаються для рекреаційного призначення.

Суперечить також вимогам Закону твердження прокурора про те, що укладанням спірних договорів сторони порушили вимоги про необхідність попереднього вилучення земельної ділянки.

Підстави для вилучення земельної ділянки визначені в ст.149 ЗК України (в редакції від 11.07.2003р.). положення цієї норми не містять вимог по проведенню вилучення земельної ділянки в разі надання її в тимчасове користування без зміни цільового призначення.

Із залучених до матеріалів справи доказів вбачається, що спірні земельні ділянки у ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" не вилучені, тому посилання на повноваження КМ України щодо розпорядження відповідною земельною ділянкою є недоцільними, адже такі повноваження мають місце лише при вирішенні питання про вилучення земельної ділянки.

У відповідності до ст. 19 Лісового кодексу (в редакції, що діяла на момент винесення розпорядження Печенізькою райдержадміністрацію та укладення спірних договорів оренди) тимчасові лісокористувачі мають право здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів, користуватися земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт відповідно до умов договору;

При цьому, вилучення земельної ділянки не є обов'язковою умовою для передачі лісів у відповідності до ст. 18 чинного Лісового кодексу України, відповідно до якої довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства.

Як свідчать матеріали справи не тільки не змінилось цільове використання земельних ділянок, а також вони перебувають в постійному користуванні ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство", що підтверджується письмовою відповіддю Відділу Держкомзему у Печенізькому районі Харківської області від 08.10.2012р. № 01-16/2154, згідно якої спірні земельні ділянки є землями лісогосподарського призначення, які знаходяться в користуванні ДП "Чугуєво-Бабчанське лісове господарство" та надані в оренду для використання в цілях рекреації (т. І, а.с. 136).

Своїм листом від 16.07.2012р. № 01-11/357 позивач повідомив прокурора, що погодження на вилучення земельних ділянок лісового фонду на території Печенізького району ВАТ "Фонд екологічних заходів" не надавались.

Таким чином, земельні ділянки з користування лісогосподарського державного підприємства не вилучалися та їх цільове призначення не змінене.

Суд зауважує, що у відповідності до ст. 48 Цивільного кодексу Української РСР, що діяв на момент укладення спірних договорів оренди землі недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

У відповідності до ч.1 ст. 215 чинного ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пленум Верховного Суду України в п.7 Постанови від 06.11.2009р. N9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує настання певних юридичних наслідків.

Отже, у даній справі необхідною умовою для визнання спірних договорів оренди недійсним є встановлення норми права, котрій суперечить спірний договорі і доведення факту невідповідності змісту договорів цій нормі.

Враховуючи вищевикладені норми права та наявні в матеріалах справи докази, суд зазначає, що прокурором не доведені суду порушення з боку 1-го відповідача норм земельного та лісового законодавства України. Відтак, в даному разі позовні вимоги не містять під собою правових підстав, що в свою чергу є додатковою підставою для відмови від позову.

Зазначення прокурором про можливе будівництво на земельних ділянках в прибережній захисній смузі з посиланням на положення ст.ст. 60, 61 Земельного кодексу України, не підтверджено матеріалами справи. Так прокурором не надано ні доказів знаходження будівель, ні їх якісних характеристик (тимчасова, капітальна) ні доказів належності права власності на них відповідачу 2.

Таким чином, вимоги прокурора та позивача про скасування розпорядження Печенізької районної державної адміністрації від 15.09.2003р. за № 311 "Про затвердження проектів відведення земельних ділянок із земель лісового фонду та земель запасу Печенізької селищної ради та надання їх в оренду ВАТ "Фонд екологічних заходів" та визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок №№ 21, 22 від 24.10.2003р. не законні, не обґрунтовані, а відтак не підлягають задоволенню судом.

Відповідно похідні від названих позовних вимог вимоги про скасування записів про державну реєстрацію договорів оренди також задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання розподілу судового збору суд керується ст. 49 ГПК України. Відповідно ст. 49 ГПК України судовий збір у даній справі покладається на прокурора. Втім враховуючи звільнення прокурора від сплати державного мита ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" судовий збір в даному разі не стягується.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтею 15, 16, 203, 215, 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 57, 60, 61, 149 Земельного кодексу України, ст.ст. 19, 20 ЗУ "Про прокуратуру", ст.ст. 9, 18, 19 Лісового кодексу України, статтями 1, 3, 4, 4-3, 12, 22, 29, 33, 35, 43, 44, 46, 47-1, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 17.12.2012 р.

Суддя Бринцев О.В.

Справа № 5023/4084/12