Рішення № 28074793, 10.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2012 р.Справа № 5023/4522/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жигалкіна І.П.

при секретарі судового засідання Бережановій Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Фермерського господарства "Київська Русь", с. Красне до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Пісчанська", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Профагро", м. Харків про стягнення 574 106,69 грн. за участю представників сторін:

позивача - Страхова С.А. (дов. № 21 від 19.02.2012 р.)

відповідача - Коваль О.А. (дов. № 219 від 20.04.2012 р.)

3-ї особи - Куманецького О.М. (дов. № 260 від 28.12.2011 р.)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фермерське господарство "Київська Русь", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Пісчанська" (надалі - Відповідач) суму спричиненої шкоди в розмірі 574 106,69 грн. та покладення на Відповідача судового збору.

У судовому засіданні 06 грудня 2012 року:

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд задовольнити їх. У наданому клопотанні просив суд призначити судову бухгалтерську експертизу. Також надав додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи.

Представник Відповідача у судовому засіданні та у наданому доповненні до пояснень проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Також надав клопотання про витребування доказів. Проти клопотання Позивача про призначення судової бухгалтерської експертизи заперечує.

Представник третьої особи у судовому засіданні стосовно заявлених позовних вимог, клопотання Позивача про призначення судової бухгалтерської експертизи та клопотання Відповідача про витребування доказів залишає на розсуд суду.

Представник Позивача проти клопотання Відповідача про витребування доказів заперечує.

Дослідивши матеріали справи та заявлені клопотання суд зазначає, що у задоволенні клопотання Позивача про призначення судової бухгалтерської експертизи слід відмовити, а також слід відмовити у задоволені клопотання Відповідача про витребування доказів, на підставі наступного.

Статтею 41 ГПК України щодо призначення і проведення судової експертизи зазначено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Позивач при заявлені клопотання щодо проведення судової бухгалтерської експертизи не надав документального та нормативного обґрунтування, та доказів, які підтверджували потребу у спеціальних знаннях. А тому суд не вбачає можливості задовольнити клопотання Позивача.

Відповідно до статті 38 ГПК України, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: (1) який доказ витребовується; (2) обставини, що перешкоджають його наданню; (3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; (4) обставини, які може підтвердити цей доказ.

У наданому клопотанні про витребування доказів, Відповідачем не виконано вимоги статті 38 ГПК України та не надано відповідних доказів щодо підтвердження з яких випливає, що цей доказ має Позивач та обставин, які може підтвердити цей доказ.

Судом оголошено перерву у судовому засіданні до 10 грудня 2012 року до 10 години 00 хвилин для дослідження матеріалів справи.

10 грудня 2012 року судове засідання продовжено у тому ж судовому складі.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд задовольнити їх.

Представник Відповідача у судовому засіданні та у наданому обґрунтуванні проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Представник третьої особи у судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог залишає на розсуд суду.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Керівництвом ТОВ АФ «Пісчанська» 08.07-09.07.2011 року проводились авіа - хімроботи (АХР), по внесенню десиканта Грінфорт ДК 150 на озимій пшениці, на землях орендованих відповідачем в територіальних межах Красненської сільської ради Первомайського району Харківської області.

Зазначені авіа - хімроботи проводилися без погодження з Первомайською райСЕС і територіальною інспекцією Мінекобезпеки, що являється порушенням п.5.1 «Державних санітарних правил авіаційного внесення пестицидів і агрохімікатів в народному господарстві України» №382 від 18.12.1996р.

ТОВ АФ «Пісчанська» не попередила населення та фермерські господарства на території Красненської сільської ради Первомайського району Харківської області про місце, термін і час проведення АХР про заборону випасання худоби поблизу обробляємих площ. При проведенні АХР був використаний препарат Грінфорт ДК 150 якого.

При внесенні десиканту були пошкоджені посіви Сількогосподарських культур ФГ «Київська Русь»: кукурудза на площі - 24,6 га (поле № 2), соняшнику на площі 86,88 га. (поле № 7), просо на площі 13 га (поле № 5).

Матеріальні збитки спричинені ФГ «Київська Русь» з вини ТОВ АФ «Пісчанська» в результаті незаконного застосування десиканта Грінфорт ДК 150 складають 574 106 грн. 69 коп.

Викладені обставини Позивач обґрунтовує Актом обстеження посівів ФГ Київська Русь» від 21.07.2011 року; Актом встановлення наявності десиканта Грінфорт ДК 150 в посівах сільгоспкультур ФГ «Київська Русь» від 13.07.2011 року; Актом виконання робіт по встановленню врожайності кукурудзи, на площі 24,6 га по ФГ «Київська Русь» від 22.09.2011 року; Актом виконання робіт по встановленню врожайності соняшника на площі 86,88 га від 03.09.2011 року по ФГ « Київська Русь»; Актом виконання робіт по встановленню врожайності проса на площі 13 га, від 27.08.2011 року по ФГ «Київська Русь»; довідкою управління агропромислового розвитку Первомайської РДА Харківської обл. від 19.12.2011 року про закупівельну ціну проса, соняшника, кукурудзи врожаю 2011 року; Результатом дослідження вмісту десиканта Грінфорт ДК 150 у рослинах. кукурудзи, проса, соняшника на полях ФГ «Київська Русь» № 07-05/70 від 19.07.2011р.; Розрахунком збитків ФГ по «Київська Русь» внаслідок порушенням ТОВ АФ «Пісчанська» п. п.5.1,5.2, 2.10 «Державних санітарних правил авіаційного внесення пестицидів і агрохімікатів в народному господарстві України» № 382 від 18.12.1996 р., та ст. 12.3акону України «Про пестициди і агрохімікати»; претензією ФГ «Київська Русь» до ТОВ АФ «Пісчанська» від 16.01.2012 р.; Протоколом № 180 про порушення санітарних норм від 14 серпня 2011 року; Постановою про накладення штрафу № 180 від 14.08.2011 року.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що у задоволенні позовних вимог Позивача слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.1,2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

В роз'ясненні Вищого арбітражного суду від 01.04.1994, № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" зазначено, що крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду і самою шкодою .

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи .

Частина 3 статті 20 Закону України "Про пестициди і агрохімікати" встановлює, що відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушень законодавства про пестициди та агрохімікати, здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Позивач обґрунтовує свої вимоги про стягнення збитків з відповідачів ч. 2 ст. 1172 ЦК України.

Роз'ясненнями ВАСУ від 01.04.94 р. "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (з рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 29 грудня 2007 року №04-5/239 це роз'яснення викладено у новій редакції) зазначено, що відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником (виконавцем) відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (замовлення), безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

Преамбулою Закону України "Про захист рослин" встановлено що, цей закон регулює правовідносини, пов'язані із захистом рослин сільськогосподарського та іншого призначення, багаторічних і лісових насаджень, дерев, чагарників, рослинності закритого ґрунту, продукції рослинного походження від шкідників, хвороб та бур'янів, визначає права і обов'язки підприємств, установ, організацій усіх форм власності та громадян, повноваження органів виконавчої влади і посадових осіб у цій сфері.

Згідно до ст. 2 зазначеного Закону відносини у сфері захисту рослин регулюються цим Законом, Законами України "Про пестициди і агрохімікати", "Про карантин рослин", іншими нормативно-правовими актами.

Встановлюючи відповідальність за забруднення пестицидами і агрохімікатами ч. 1 ст. 20 Закону України "Про пестициди і агрохімікати" зазначає, що відповідальність несуть особи, винні у забрудненні пестицидами і агрохімікатами понад допустимі рівні сільськогосподарської сировини, кормів, харчових продуктів, ґрунту, води, повітря.

Згідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, відповідно до Закону України "Про пестициди і агрохімікати" відповідальність осіб за забруднення пестицидами і агрохімікатами сільськогосподарської сировини залежить від рівня такого забруднення.

Позивач наполягає на тому, що спричинення йому шкоди було завдано внаслідок дії препарату Грінфорт ДК 150, який використовувався відповідачем.

Відповідно до Посвідчення про державну реєстрацію серія Б № 02463 від 05.07.2010 р. препарат «Грінфорт ДК 150» включено в Перелік пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, в тому числі для застосування авіаційним методом.

Згідно до ч.2 ст.34 ГПК України та ч. 1 ст. 20 Закону України "Про пестициди і агрохімікати" належним доказом забруднення може бути лише експертний (лабораторний) висновок спеціаліста стосовно токсикологічного дослідження наданого матеріалу забруднення, при цьому цей спеціаліст повинен мати відповідні повноваження на здійснення такої експертизи відповідно до вищезазначених законодавчих актів щодо захисту росли, а також мати безпосередньо предмет дослідження.

В наданій Позивачем копії Результатів дослідження від 19.07.2011 р. № 07-05/70 не вказано номери полів та їх площі, з яких були взяті зразки на аналіз. Також не були вказані назви сортів сільгоспкультур, зразки з яких були досліджені. Таким чином цей документ не доводить факту дослідження зразків рослин саме пошкоджених посівів.

До того ж в результатах не вказано назву діючої речовини препарату та невірно вказано його назву: замість «Грінфорт ДК 150» зазначено лише «Грінфорт». В Переліку пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні міститься більше п'ятнадцяти препаратів, в назву яких входить слово «Грінфорт». Це виключає можливість встановити, який саме препарат було виявлено у взятих на аналіз зразках.

Посилання Позивача на Протокол № 180 про порушення санітарних норм від 04.08.2011 p., Постанову про накладення штрафу № 180 від 04.08.2011 р., та Акт від 13.07.2011 р. якими були встановлені вказані вище порушення вимог нормативних актів, що регламентують питання застосування пестицидів, є безпідставними, оскільки вказані документи не можуть бути належним доказами встановлення факту заподіяння ТОВ «АГРОФІРМА «Пісчанська» шкоди посівам соняшнику, проса і кукурудзи Позивача, так як між цими порушеннями і їх можливими наслідками відсутній безпосередній причинно-наслідковий зв'язок, що є однією з необхідних умов настання господарсько-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків. Оскільки можливі допущені формальні порушення тих чи інших положень, які нормативно регламентують проведення авіаційно-хімічних робіт, не тягнуть за собою невідворотного настання наслідків у вигляді заподіяння шкоди.

Крім того, суд зазначає, що Позивачем до матеріалів справи не надано розрахунку заподіяної Відповідачем школи на суму 574 106,69 грн., як це передбачено п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України, а заявлене клопотання Позивачем про призначення судової бухгалтерської експертизи (т. ІІІ а.с. 63) суд з одного боку розцінює, як зловживання процесуальними правами, оскільки воно подано за два дні до закінчення строку розгляду справи, а з іншого, клопотання є таким, що ставить питання до експерта, які не віднесені до його компетенції зокрема щодо факту спричинення збитків.

Позивачем також не надано доказів в обґрунтування належних йому на речовому праві земельних ділянок з розміру яких здійснювався розрахунок завданих збитків.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Статтею 129 Конституції України зазначено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкорюються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією з основних засад судочинства.

За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Враховуючи, що Відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови у задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, керуючись Законом України "Про пестициди і агрохімікати", Законом України "Про захист рослин", статтями 6, 11, 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статтями 1 Господарського кодексу України, керуючись статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 14.12.2012 р.

Суддя Жигалкін І.П.