Рішення № 28074788, 10.12.2012, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2012 р.Справа № 5023/4941/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Рудяк Т.О.

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "Укртелеком" в о. ХФ ПАТ "Укртелеком" м. Харків до ВЧ № А 1451 МОУ, м. Харків про стягнення коштів у розмірі 12 224,34 грн. за участю представників сторін:

позивача - Гур'єв В.М., за дов.

відповідача - Пономаренко В.І., за дов.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" звернувся до господарського суду Харківської з позовною заявою до військової частини А-1451 , в якій просить суд стягнути 11 703 17 грн. основного боргу, 261, 59 грн. пені, 91,78 збитків від інфляції та 3% річних у розмірі 167,80 грн. В обґрунтування позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору № 448303-743 від 01.04.2010 року, а саме щодо повної та своєчасної оплати отриманих від позивача послуг.

На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Харківської області від 07.12.2012 року "щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи", автоматизованою системою документообігу господарського суду Харківської області справу призначено для розгляду судді Прохорову С.А.

Представник позивача в судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, надав витребувані ухвалою суду документи.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що борг у сумі 12 224,34 грн. виник не з вини військової частини А1451, оскільки відповідач є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат. Крім того, звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру суми пені на 90 відсотків, в зв'язку з відсутністю належного фінансування.

Суд, розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Згідно Закону України «Про телекомунікації» між позивачем та відповідачем 03.01.2003 року укладений договір № 592500010 про надання телекомунікаційних послуг і відкритий особовий рахунок № 590120.

За умовами укладеного договору позивач - Оператор телекомунікацій повинен надавати телекомунікаційні послуги, а відповідач - проводити оплату послуг у терміни, визначені договором.

Крім того, 16.04.2007 року між позивачем та відповідачем укладений договір № 057101419/1148 про надання телекомунікаційних послуг і відкритий особовий рахунок №1148. За умовами укладеного договору позивач - Оператор телекомунікацій повинен надавати телекомунікаційні послуги, а відповідач - проводити оплату Послуг у терміни, визначені договором.

Також, між ПАТ «Укртелеком» та Військовою частиною А-1451 укладений договір № 1272 - 10 від 14.11.2011 року і відкритий особовий рахунок № 63769. За даним договором позивач повинен надати послугу доступу до місця в каналі кабельної каналізації та використання місця в каналі кабельної каналізації, а відповідач повинен своєчасно та у повному обсязі оплачувати вартість послуг.

Позивач виконував свої обов'язки за вищевказаними договорами та надавав відповідачу телекомунікаційні послуги, що підтверджується наданими до матеріалів справи документами.

Однак, відповідач порушував свої зобов'язання в частині оплати за надані послуги, в зв'язку з чим станом на 01.09.2012 року загальна сума заборгованості за вищевказаними Договорами склала 11 703,17 грн.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості за надані послуги не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договорами № 592500010 про надання телекомунікаційних послуг від 03.01.2003 року, № 057101419/1148 про надання телекомунікаційних послуг від 16.4.2007 року та № 1272-10 від 14.11.2011 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми. За таких обставин, позовні вимоги позивача в розмірі 167,80 грн. 3% річних та інфляційних в сумі 91,78 грн., обґрунтовані, відповідають вимогам діючого законодавства та підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Так, відповідно до умов договорів № 592500010 про надання телекомунікаційних послуг від 03.01.2003 року, № 057101419/1148 про надання телекомунікаційних послуг від 16.4.2007 року та № 1272-10 від 14.11.2011 року, позивачем за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань відповідачу була нарахована пеня у загальній сумі 261,59 грн.

10.12.2012 року відповідач звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру суми пені на 90 відсотків, посилаючись на скрутне матеріальне становище та відсутність належного фінансування, а також те, що військова частина А1451 (відповідач) є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету. Всі витрати такої установи узгоджуються з органом, який уповноважений здійснювати фінансування такої установи, для чого складається кошторис, в який вносяться всі статті витрат.

Відповідно до п.3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи, що відповідач є неприбутковою установою, тобто утримується за рахунок коштів відповідного (державного) бюджету, а також на відсутність належного фінансування, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання відповідача та в порядку ст.83 ГПК України зменшити розмір нарахованої пені на 50 відсотків - до 130,79 грн.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимоги в частині стягнення пені в сумі 130,80 грн. слід відмовити.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 526, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А-1451 (61018, м.Харків, вул.Дерев*янко, б.3, р/р 39219000000281 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 08208941) на користь Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Харківської філії ПАТ "Укртелеком" (61002, м.Харків, вул.Іванова, 7/9, р/р 26003592, ХОД ВАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 350589, код ЄДРПОУ 25614660) 11 703,17 грн. основного боргу, пеню в сумі 130,79 грн., збитки від інфляції в сумі 91,78 грн., три відсотки річних в сумі 167,80 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми пені у розмірі 130,80 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 17.12.2012 р.

Суддя Прохоров С.А.

справа №5023/4941/12