Рішення № 28074095, 13.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/13636-2012 13.12.12

За позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду

спеціального призначення «Спецжитлофонд»

До Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів

Шевченківського району».

Про стягнення 2 933,02 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Калінчук В.В. -представник за довіреністю № 044/24-15 від 04.01.12.

Від відповідача: Коломийченко І.В. представник за довіреністю № 77-Д від 03.08.12.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення 2 933,02 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що в зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 3525 від 01.01.05., у останнього перед Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»виникла заборгованість по сплаті орендних платежів, що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.12. порушено провадження у справі № 5011-30/13636-2012, розгляд справи призначено на 06.11.12.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.12. на підставі ст. 77 ГПК України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконання ним вимог ухвали суду, розгляд справи відкладено на 22.11.12.

В судовому засіданні 22.11.12. судом встановлено, що місцезнаходженням відповідача є інша адреса, ніж та, що зазначена в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 22.11.12. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.12. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 29.11.12.

Представник відповідача в судове засідання 29.11.12. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, проте 29.11.12. через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.12. замінено найменування відповідача з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради на Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»; за клопотанням позивача на підставі ст. 69 ГПК України продовжено строк вирішення спору у справі № 5011-30/13636-2012 на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 13.12.12.

В судовому засіданні 13.12.12. представником позивача підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.12.12. подав письмовий відзив на позовну заяву та проти позову заперечив з підстав, викладених в відзиві.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/13636-2012.

В судовому засіданні 13.12.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.05. між позивачем (далі -Орендодавець) та відповідачем (далі -Орендар) укладено Договір № 3525 на оренду жилого приміщення (далі -Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, 1.2) Орендодавець надає, а Орендар приймає на визначений в п. 6.1 Договору термін в орендне користування жиле приміщення: квартиру № 56 у будинку № 10 по вул. Борщагівській з характеристикою: житлова площа 39,5 кв.м, загальна площа 57,3 кв.м.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що за користування орендованим приміщенням Орендар сплачує Орендодавцю орендні платежі згідно з умовами цього Договору.

Приписами п. 2.1.1 Договору встановлена плата за оренду жилого приміщення, яку сплачує Орендар у сумі 5,28 грн. на місяць за 1 кв. м. загальної площі, що складає 302,54 грн. у т.ч. ПДВ 50,42 грн.

Відповідно до пункту 2.1.2 Договору, орендні платежі сплачуються Орендодавцю щомісячно до 10 числа поточного місяця.

Орендні платежі та оплата комунальних послуг сплачується орендарем по день фактичної передачі орендодавцю жилого приміщення за актом прийому-передачі (п. 2.1.7 Договору).

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині внесення орендних платежів, заборгованість відповідача перед позивачем за період з 01.09.11. по 31.06.12. становить 2 933,02 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно -правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті орендної плати в терміни, визначені Договором, в повному обсязі не виконав, доказів оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Суд не приймає доводи відповідача, викладені в письмовому відзиві на позовну заяву, стосовно того, що строк дії Договору закінчився 01.07.05., з огляду на наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.05.08. у справі № 3/194 стягнуто з орендаря на користь орендодавця заборгованості за оренду приміщення за Договором.

Вказаним рішенням суду встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно пункту 6.1 Договору, термін його дії закінчується 01.07.2005.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що цей договір може бути продовжений за згодою Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення терміну дії договору від орендаря надійшло письмове звернення з проханням пролонгації договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

За відсутності заяв жодної із сторін договору про припинення дії Договору, він в силу закону є продовжений на тих самих умовах.

Приписами п. 6.3 Договору визначено, що після закінчення терміну дії договору або у випадку відмови орендаря від оренди жилого приміщення, воно передається орендодавцю за актом прийому-передачі.

Вважаючи на те, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому підтвердженням виконання орендарем свого обов'язку щодо передачі об'єкта оренди позивачу є підписаний обома сторонами акт приймання-передачі орендованого приміщення. В матеріалах справи такий акт відсутній.

Отже, відповідач користується житловим приміщенням загальною площею 57,30 кв. м. (квартиру № 56) у будинку № 10 на вул. Борщагівській, а тому зобов'язаний згідно розділу 2 Договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір. (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, на момент розгляду даної справи набрало законної сили та діє рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.08. у справі № 3/194, то встановлені у ньому факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

При цьому, при розгляді даної справи судом встановлено, що акт приймання-передачі орендованого приміщення за Договором між сторонами не підписувався, отже відповідач користується житловим приміщенням загальною площею 57,30 кв. м. (квартирою № 56) у будинку № 10 на вул. Борщагівській, внаслідок чого зобов'язаний згідно розділу 2 Договору та ч. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України, сплачувати за таке користування оренду плату.

Вказаного відповідачем не спростовано і зворотного суду не доведено.

При цьому, суд критично ставиться до доводів відповідача стосовно того, що останній є неналежним відповідачем у даній справі. Вказане твердження обґрунтовано тим, що балансоутримувачем є КП «Керуюча дирекція». Проте, позивачем не вказано балансоутримувачем якого майна є КП «Керуюча дирекція»і яким чином вказане стосується Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», яке є Орендарем за спірним Договором.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»в порушення покладеного на нього законом та Договором обов'язку по сплаті орендної плати за користування приміщенням не виконав, в зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 2 933,02 грн., яку відповідачем станом на час прийняття судового рішення не погашено, внаслідок чого позовні вимоги Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»про стягнення 2 933,02 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49 ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»(03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, б. 10/8; ідентифікаційний код 31731838) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд»(04071, м. Київ, вул. Оболонська, б. 34; ідентифікаційний код 31454734) 2 933 (дві тисячі дев'ятсот тридцять три) грн. 02 коп. заборгованості та 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.12.12.

Суддя Т.М. Ващенко