Рішення № 28074020, 11.12.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-33/4589-2012 11.12.12Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

до публічного акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня"

про стягнення 4 027 364,22 грн.

Представники:

від позивача: Голиця В.В. -представник за довіреністю № 68 від 06.03.2012 року;

від відповідача: не з'явився.

встановив:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" до відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" про стягнення 4 027 364,22 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.08.2008 року між публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (далі - банк) та відкритим акціонерним товариством «Завод «Ленінська кузня»(далі - позичальник/боржник) укладено кредитний договір № 36882-20/8-1, у відповідності до положень якого банк надав позичальнику кредит у вигляді відзивної відновлювальної кредитної лінії в сумі 17 000 000,00 грн. строком з 12.08.2008р. по 11.08.2009р., зі сплатою 24,0 % річних.

Пунктами 7.1.-7.5. кредитного договору визначено, що початком нарахування плати за користування кредитною лінією є дата списання кредитних коштів або їх частини з позичкового рахунку. Плата за користування кредитними коштами нараховується щомісячно за період включно з 25 числа по останній робочий день місяця за період включно з 1-го числа по 30 (31)-е число поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів.

Згідно з п. 8.1. кредитного договору, плата за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього місяця, коли плата за користування кредитом сплачується разом із основною сумою кредиту.

Пунктом 9.1. кредитного договору встановлено, що у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % річних від простроченої суми.

Пунктом 9.2. кредитного договору передбачено сплату позичальником пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожний день прострочення платежу, в разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом.

Відповідно до договору від 15.02.2009 року про внесення змін до кредитного договору відсоткову ставку за користування кредитними коштами було встановлено в розмірі 25 % річних.

Згідно з положеннями договору від 26.06.2009 року про внесення змін до кредитного договору, банк надає позичальнику кредит у вигляді відзивної відновлювальної кредитної лінії в сумі 3 750 000,00 грн. строком по 25.07.2011 року, зі сплатою 25,0 % річних. Крім того, встановлено графік зменшення ліміту кредитування.

На виконання умов кредитного договору банк перерахував позичальнику кредит в розмірі 19 250 000,00 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви меморіальними ордерами. Проте, в порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків, у зв'язку з чим станом на 06.04.2012 року в останнього виникла заборгованість за кредитом в розмірі 3 281 250,00 грн. та по нарахованим відсоткам в розмірі 428 385,42 грн.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного, публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулось до суду з вимогою про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" заборгованості по кредиту в розмірі 3 281 250,00 грн., заборгованості по відсоткам нарахованим за період з 01.10.2011 року по 05.04.2012 року в розмірі 428 385,42 грн., пені за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 221 551,80 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в розмірі 14 280,60 грн., 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 68 771,40 грн. та інфляційне збільшення суми кредиту в розмірі 13 125,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.04.2012 року порушено провадження у справі № 5011-33/4589-2012, розгляд справи призначено на 17.04.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.04.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням сторонами вимог суду, розгляд справи відкладено на 24.04.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.04.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, розгляд справи відкладено на 28.05.2012 року.

У відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі в судовому засіданні від 28.05.2012 року оголошено перерву до 05.06.2012 року.

01.06.2012 року до відділу діловодства господарського суду м. Києва від публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по кредиту в розмірі 3 029 857,93 грн., заборгованість по відсоткам нарахованим за період з 01.10.2011 року по 05.04.2012 року в розмірі 428 385,42 грн., пеню за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 221 551,80 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в розмірі 14 280,60 грн., 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 68 771,40 грн. та інфляційне збільшення суми кредиту в розмірі 13 125,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.06.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, розгляд справи відкладено на 18.06.2012 року,.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.06.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, розгляд справи відкладено на 26.06.2012 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.06.2012 року зупинено провадження у справі № 5011-33/4589-2012 до вирішення господарським судом міста Києва справи № 5011-35/6359-2012 за позовом публічного акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" до публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про визнання недійсним кредитного договору № 36882-20/8-1 від 12.08.2008 року та визнання недійсними договорів про внесення змін до нього від 04.11.2008 року, від 21.11.2008 року, від 15.02.2009 року, від 31.03.2009 року, від 26.06.2009 року, від 27.08.2010 року, 25.02.2011 року, від 24.03.2011 року, від 25.04.2011 року, від 27.05.2011 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.11.2012 року провадження по справі поновлено, розгляд справи призначено на 27.11.2012 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.11.2012 року, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача та невиконанням останнім вимог суду, розгляд справи відкладено на 11.12.2012 року.

В судове засідання 11.12.2012 року з'явився представник позивача та надав пояснення по суті справи, відповідно до яких в повному обсязі підтримав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість по кредиту в розмірі 3 029 857,93 грн., заборгованість по відсоткам нарахованим за період з 01.10.2011 року по 10.12.2012 року в розмірі 958 474,05 грн., пеню за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 221 551,80 грн., пеню за несвоєчасну сплату процентів по кредиту в розмірі 23 792,82 грн., 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання в розмірі 131 268,49 грн. та інфляційне збільшення суми кредиту в розмірі 25 998,61 грн., а також 65 453,00 грн. судового збору.

Окрім того представник позивача в повному обсязі підтримав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову № 2724/25-6615 від 06.04.2012 року, відповідно до якої просить суд накласти арешт на грошові кошти відкритого акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" в межах заявлених позовних вимог.

Вказана заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду або зробити його неможливим.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, про поважні причини неявки повноважного представника відповідача суд не повідомлений, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 04176 02644160 від 03.12.2012 року.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

12.08.2008 року між акціонерним банком «Київська Русь» (банк за договором) та відкритим акціонерним товариством "Завод "Ленінська кузня" (позичальник за договором) укладено кредитний договір № 36882-20/8-1.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статуту публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»в новій редакції, затвердженого загальними зборами акціонерів акціонерного банку «Київська Русь»(протокол № 02/11 від 27.04.2011 року), публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь»є правонаступником акціонерного банку «Київська Русь», який було створено як закрите акціонерне товариство згідно з Установчим договором про створення та діяльність акціонерного банку «Київська Русь»від 25.03.1996 року і вперше зареєстровано Національним банком України 30.05.1996 року за № 258.

Згідно п. 1.3. статуту публічного акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня» (нова редакція), затвердженого черговими загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня»(протокол № б/н від 22.04.2011 року), публічне акціонерне товариство «Завод «Ленінська кузня»є повним правонаступником всіх прав та обов'язків державного заводу «Ленінська кузня»та відкритого акціонерного товариства «Завод «Ленінська кузня».

Між сторонами укладені договори про внесення змін від 26.06.2009 року та від 15.02.2009 року до кредитного договору № 36882-20/8-1 від 12.08.2008 року, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до положень розділу 1 кредитного договору, предметом кредитного договору є надання банком позичальнику грошових коштів, у вигляді відзивної відновлювальної кредитної лінії, в розмірі 17 000 000,00 грн. зі сплатою 24 % річних на строк до 11.08.2009 року.

Відповідно до договору від 15.02.2009 року про внесення змін до кредитного договору, банк в межах кредитної лінії надає позичальнику кредитний транш в розмірі 3 000 000,00 грн. зі строком погашення не пізніше 31.03.2009 року та сплатою 25 % річних за користування кредитними коштами.

Згідно з положеннями договору від 26.06.2009 року про внесення змін до кредитного договору, банк надає позичальнику кредит у вигляді відзивної відновлювальної кредитної лінії в сумі 3 750 000,00 грн. строком по 25.07.2011 року, зі сплатою 25,0 % річних. Крім того, встановлено графік зменшення ліміту кредитування.

Положеннями п. 4.1 та 4.2 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути банку отриманий кредит в повному обсязі та сплатити плату за користування кредитом та фіксовану плату за надання кредиту, в розмірі, строк та у порядку, встановлених кредитним договором.

Пунктами 7.1.-7.5. кредитного договору визначено, що початком нарахування плати за користування кредитною лінією є дата списання кредитних коштів або їх частини з позичкового рахунку. Плата за користування кредитними коштами нараховується щомісячно за період включно з 25 числа по останній робочий день місяця за період включно з 1-го числа по 30 (31)-е число поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів.

Відповідно п. 8.1. кредитного договору, плата за користування кредитними коштами здійснюється щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця за винятком останнього місяця, коли плата за користування кредитом сплачується разом із основною сумою кредиту.

На виконання умов кредитного договору банк перерахував на поточний рахунок позичальника кредит в розмірі 19 250 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами:

№ СК002003 від 14.08.2008 року на суму 3 500 000,00 грн.;

№ СК002002 від 22.08.2008 року на суму 550 000,00 грн.;

№ СК004002 від 28.08.2008 року на суму 3 200 000,00 грн.;

№ СК004002 від 01.09.2008 року на суму 1 000 000,00 грн.;

№ СК007002 від 29.09.2008 року на суму 3 000 000,00 грн.;

№ СК.004002 від 17.10.2008 року на суму 500 000,00 грн.;

№ 4379 від 05.11.2008 року на суму 3 000 000,00 грн.;

№ СК.009002 від 21.11.2008 року на суму 750 000,00 грн.;

№ 0833 від 22.07.2009 року на суму 3 750 000,00 грн.

Судом встановлено, що в порушення умов договору та норм чинного законодавства, відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті відсотків, у зв'язку з чим станом на 11.12.2012 року в останнього виникла заборгованість за кредитом в розмірі 3 029 857,93 грн. та по нарахованим відсоткам за період з 01.10.2011 року по 10.12.2012 року в розмірі 958 474,05 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, станом на 11.12.2012 року факт наявності заборгованості за кредитним договором № 36882-20/8-1 від 12.09.2008 року по кредиту в розмірі 3 029 857,93 грн. та по відсоткам за користування кредитом нарахованим за період з 01.10.2011 року по 10.12.2012 року в розмірі 958 474,05 грн., позичальника перед банком належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, банк нарахував позичальнику пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 23 792,82 грн., пеню за прострочення сплати кредиту в розмірі 221 551,80 грн., 3 % річних в розмірі 131 268,49 грн. та витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 25 998,61 грн.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Як зазначено в ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.1. кредитного договору встановлено, що у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 % річних від простроченої суми.

Відповідно п. 9.2. кредитного договору, у разі несвоєчасної (неналежної) сплати плати за користування кредитом, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Суд встановив, що розрахунок інфляційних витрат, наданий позивачем є не вірним, оскільки відповідно до норм чинного законодавства, індекс інфляції зараховується за весь час прострочення зобов'язання. Отже, позивач має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), тому суд наводить власний розрахунок суми інфляційних витрат:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу26.07.2011 - 31.12.20113281250.001.0000.0001.01.2012 - 31.01.20123281250.001.0026562.5001.02.2012 - 29.02.20123281250.001.0026562.5001.03.2012 - 31.03.20123281250.001.0039843.7501.04.2012 - 30.04.20123281250.001.0000.0001.05.2012 - 31.05.20123281250.000.997-9843.7501.06.2012 - 30.06.20123029857.930.997-9089.5701.07.2012 - 31.07.20123029857.930.998-6059.7201.08.2012 - 31.08.20123029857.930.997-9089.5701.09.2012 - 30.09.20123029857.931.0013029.8601.10.2012 - 31.10.20123029857.931.0000.0001.11.2012 - 30.11.20123029857.930.999-3029.86 Всього:- 11 113,86З огляду на вищевикладене та у зв'язку з тим, що позивачем не надано доказів того, що між сторонами існувала письмова угода щодо нарахування пені у разі несвоєчасного повернення кредиту, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати кредиту в розмірі 221 551,80 грн. та витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 25 998,61 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведене та наявність в публічного акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" заборгованості за кредитним договором № 36882-20/8-1 від 12.08.2008 року по кредиту в розмірі 3 029 857,93 грн. та по відсоткам за користування кредитом нарахованим за період з 01.10.2011 року по 10.12.2012 року в розмірі 958 474,05 грн., суд погоджується з розрахунком пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 23 792,82 грн. та 3 % річних в розмірі 131 268,49 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до положень статті 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.. 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня" (04176, м Київ, вул. Електриків, 26, ідентифікаційний код 14312364) на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»(04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, ідентифікаційний код 24214088) заборгованість по кредиту в розмірі 3 029 857 (три мільйони двадцять дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн. 93 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом нарахованим за період з 01.10.2011 року по 10.12.2012 року в розмірі 958 474 (дев'ятсот п'ятдесят вісім тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 05 коп., пеню за прострочення сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 23 792 (двадцять три тисячі сімсот дев'яносто дві) грн. 82 коп. та 3 % річних в розмірі 131 268 (сто тридцять одна тисяча двісті шістдесят вісім) грн. 49 коп., а також 60 750 (шістдесят тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 42 коп. судового збору

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 14.12.2012 року.

Суддя С.М.Мудрий