Рішення № 28073761, 31.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-7/13945-2012 31.10.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ»

до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»

про стягнення 44 501,61 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники сторін:

від позивача: Датій О.А. -довіреність № 11 від 15.02.2012;

від відповідача: не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Січ»звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»про стягнення 44 501,61 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання щодо повноти та своєчасності перерахування позивачу частини страхового відшкодування в межах прийнятих на себе лімітів відповідальності згідно умов Договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 12/08/09ORS від 12.08.2009 року та умов Ковер-Нот № 21-Т/11-4 від 28.03.2011 року.

З цих підстав, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 44 501,61 грн. -основного боргу, 1 680,00 грн. -судового збору.

Ухвалою від 10.10.2012 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 31.10.2012.

В судове засідання 31.10.2012 представник відповідача не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.09.97р. N 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Провадження у справі порушено ухвалою від 10.10.2012, що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Представник позивача в судовому засіданні 31.10.2012 позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 31.10.2012 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2009 року між Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Оранта-Січ» (перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Оранта-Січ», далі по тексту -позивач, перестрахувальник) та Закритим акціонерним товариством «Українська екологічна страхова компанія»(перейменовано в Приватне акціонерне товариство «Українська екологічна страхова компанія», далі по тексту -відповідач, перестраховик) було укладено Договір про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 12/08/09ORS (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору предметом Договору є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) Сторонами на факультативній (необов'язковій) основі за договорами факультативного перестрахування (ретроцесії) відповідно до чинного законодавства України, а також права і обов'язки Сторін, які приймають участь у перестрахуванні (ретроцесії). Під ризиком (страховим ризиком) Сторони розуміють визначену подію, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки вірогідності або/чи випадковості настання. Під передачею ризику в перестрахування розуміється страхування одним Страховиком на визначених договором факультативного перестрахування (ретроцесії), ковер-нотою (далі - конкретний договір перестрахування) умовах ризику виконання всіх або частини своїх обов'язків перед Страхувальником у іншого Страховика. Сторона, що передає ризик у перестрахування, надалі іменується Перестрахувальник. При цьому, Перестрахувальник - це або Страховик, що прийняв на себе ризик по оригінальному договору страхування (страховому полісу) і передає його в перестрахування, або Ретроцедент якщо Страховик (Ретроцедент) сам прийняв ризик у перестрахування і частково передає його іншому ІІерестраховику (Ретроцесіонеру) у ретроцесію, тобто подальше перестрахування.

Згідно з п. 2.1. Договору пропозиція про прийняття ризику в перестрахування здійснюється шляхом надання Перестраховику проекту конкретного договору перестрахування, підписаного Перестрахувальником і засвідченого його печаткою, що надсилається Перестраховику за допомогою факсимільного, поштового зв'язку або електронною поштою.

Як слідує з п. 2.2. Договору якщо Перестраховик погоджується з умовами, викладеними у конкретному договорі перестрахування, він підписує його, завіряє круглою печаткою і один примірник повертає Перестрахувальнику.

У відповідності до умов розділу 2 Договору між позивачем і відповідачем 28.03.2011 року було укладено Ковер-Нот № 21-Т/11-4 (далі по тексту -Ковер-Нот) за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у перестрахування ризик за договором страхування транспортного засобу № 011105 від 23.03.2011 року, що укладений між ПАТ «Страхова компанія «Оранта-Січ»з Капустіной Іриной Вітальївною, за умовами якого було застраховано транспортний засіб марки RX-450H»державний номер АР 8887 ВТ.

За Ковер-Нотом відповідач отримав від позивача перестрахувальну премію в розмірі 4 018,00 грн., яку позивач перерахував відповідачу платіжними дорученнями № 162 від 06 квітня 2011 року на суму 3 403,00 грн., та № 304 від 11 липня 2011 р. на суму 615,00 грн. За умови Ковер-ноту його підписання зобов'язує перестраховика (відповідача) дотримуватися всіх законних рішень перестрахувальника (позивача), які можуть бути прийняті у відповідності з умовами перестрахування.

Згідно п. 16 Ковер-Ноту ліміт відповідальність перестраховика (відповідача) складає 8,93%, що еквівалентна 50 000,00 грн.

18.11.2011 року Капустіна І.В. звернулася до позивача з заявою про страхову виплату. Підставою для звернення стало настання страхової події 17.11.2011 року -викрадення (угон) застрахованого транспортного засобу марки RX-450H», державний номер АР 8887 ВТ.

Згідно постанови про порушення кримінальної справи і прийняття до свого провадження у/д № 7051102 від 17.11.2011, порушеної слідчим СО Орджонікідзевського РО ЗГУ ГУВМВС в Запорізькій області, транспортний засіб LEXUS RX - 450Н держаний номер АР 8887 ВТ, було 17.11.2011 року викрадено.

У зв'язку зі зверненням Капустіної І.В. до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування (копія заяви в матеріалах справи), позивачем було визнано вищезазначену подію страховим випадком, про що складено відповідні страхові акти, видано накази на здійснення виплати страхового відшкодування Капустіній І.В. (зазначені документи містяться в матеріалах справи) у розмірі 498 338,28 грн.

На підставі страхового акту Капустіній І.В. було сплачено страхове відшкодування у розмірі 498 338,28 гривень. На підтвердження чого позивач надав суду платіжні доручення: № 570 від 03.04.2012 на суму 70 000,00 грн., № 572 від 04.04.2012 на суму 70 000,00 грн., № 598 від 05.04.2012 на суму 30 000,00 грн., № 599 від 06.04.2012 на суму 20 000,00 грн., № 611 від 09.04.2012 на суму 23 537,95 грн., № 632 від 12.04.2012 на суму 52 254,97 грн., № 810 від 15.05.2012 на суму 23 392,78 грн., № 812 від 17.05.2012 на суму 24 501,61 грн., № 853 від 18.04.2012 на суму 75 647,75 грн., № 915 от 28.05.2012 на суму 20 000 грн., № 940 від 31.05.2012 на суму 44 501,61 грн., № 969 від 06.06.2012 на суму 44 501, 61 грн. (копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи).

Однак, як слідує з матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти перерахування позивачу частини страхового відшкодування в межах прийнятих на себе лімітів відповідальності згідно умов Договору та Ковер-Ноту у останнього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 44 501,61 грн., на підтвердження іншого суду не надано жодних доказів.

Листами від 18.11.2011 № 4-25/1647 та від 02.04.2012 року № 4-25/1719 позивач повідомив відповідача про викрадення транспортного засобу марки S RX-450Н»держаний номер АР 8887 ВТ, та про сплату збитку в розмірі 44 501,61 грн. відповідно до умов Ковер-Ноту, однак ні відповіді, ні сплати збитків позивач не отримав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 987 ЦК України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про страхування»перестрахування - страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, сплатив страхове відшкодування Капустіній І.В. в розмірі 498 338,28 грн., а відповідач в порушення умов Договору та Ковер-Ноту не сплатив позивачу частини страхового відшкодування в межах прийнятих на себе лімітів.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 44 501,61 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75 ст.ст. 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(03150, м.Київ, Печерський район, вул. Димитрова, будинок 5-Б, код ЄДРПОУ 30729278) на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Січ» (69104, Запорізька обл., місто Запоріжжя, Комунарський район, вулиця Малиновського, будинок 16, код ЄДРПОУ 02307292) 44 501 (сорок чотири тисячі п'ятсот одну) грн. 61 коп. -основного боргу, 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: 05.11.2012 року.