Рішення № 28073694, 27.11.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.11.12 р. Справа № 22/87

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Риженко Т.М., судді Сажневої М.В., судді Осадчі А.М.

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь», м.Енергодар, Запорізька область

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіваш Агро», м.Маріуполь, Донецька область

про: стягнення 252 000,00грн.

за участю:

від позивача:

від відповідача:

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.06.2011р. по 30.06.2011р., з 30.06.2011р. по 09.08.2011р., з 09.11.2011р. по 17.11.2011р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь», м.Енергодар, Запорізька область

(далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіваш Агро», м.Маріуполь, Донецька область (далі - Відповідач) про стягнення помилково перерахованих грошових коштів у сумі 200 000,00грн., доходів які одержав Відповідач користуючись грошовими коштами у розмірі 40 000,00грн., процентів за користування помилково перерахованими коштами у сумі 12 000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на помилкове перерахування на рахунок Відповідача за платіжним дорученням №113 грошових коштів у розмірі 200 000,00грн., у зв'язку з неповерненням Відповідачем помилково перерахованих коштів Позивачу завдано шкоду.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь», платіжного доручення №113 від 31.03.2009р. на суму 200 000,00грн., претензії №73 від 27.12.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 174, 193, 199 Господарського кодексу України, ст.ст. 1-2, 3-4, 12-13, 12, 22, 28, 32-34, 44-46, 471, 49, 54-58 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 18.05.2011р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

18.05.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву в якому проти позовних вимог заперечує з наступних підстав. За твердженням Відповідача: у лютому 2009 року до Відповідача звернувся Позивач з пропозицією про укладання договору на вирощування та подальший продаж йому сільськогосподарської продукції - нута (турецький горіх), за допомогою електронної пошти надіслав проект майбутнього договору. Вказує,що переговори тривали деякий час, за наслідками чого, були погоджені також наступні умови договору:

- вид продукції - нут (горох турецький);

- назва державного стандарту - ГОСТ 8758-76 для НУТА;

- кількість продукції - 800,0 (+/- 10%);

Ціна за одиницю - 350,00 доларів США, загальна сума договору - 280 000,00 доларів США, порядок і умови доставки - на умовах франко - борт автомобіля, строки здавання-приймання продукції - врожай 2009 року;

- обов'язки контрактанта щодо подання допомоги в організації виробництва сільськогосподарської продукції та її транспортування;

- взаємна майнова відповідальність сторін у разі невиконання ними умов договору.

Вказані умови були викладені письмово у договорі купівлі продажу сільськогосподарського врожаю 2009 року №09/007 від 23.03.2009 року (надалі - Договір, який 26.03.2009 Позивач підписав та надіслав за допомогою засобів факсового зв'язку на адресу Відповідача. Пункт 10.6 даного Договору передбачав, що факсимільні копії підписаного договору мають юридичну силу до обміну Сторонами оригіналами. 27.03.2009р. Товариство підписало та повернуло цей Договір Позивачу за допомогою факсового зв'язку. Оригінал Договору Позивач у подальшому та й не надав. Відповідно до п.4.2 договору. Позивачв строк до 01.04.2009 року повинен був перерахувати Відповідачу 20% від суми договору, тобто 56 000,00 доларів США, для початку проведення підготовчих робіт. Але через фінансові труднощі Позивача, сторони погодили, що Позивач перераховує лише 200 000,00грн. авансу для компенсації вартості придбання пального та добрив. Виходячи з того, що Позивач та Відповідач є платниками податку на додану вартість за ставкою 20%, Відповідачем Позивачу було видано податкову накладну №4 від 31.03.2009р. 08, 10 та 11 вересня 2000 року за накладними №23, 24, 25, 26 на адресу Позивача було відвантажено 76820 кг. нуту. Після відвантаження вищевказаної продукції будь-які відносини з Позивачем було припинено. Крім того Відповідачем було надано належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіваш Агро», договору купівлі-продажу сільськогосподарського врожаю 2009 року №09/007 від 23.03.2009р., податкової накладної, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту, видаткової накладної.

18.05.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про:

- витребування належним чином засвідченої копії податкової декларації з податку на додану вартість за перший та другий квартал 2009 року з додатком №2 - розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів;

- витребування у Державної податкової інспекції у м.Енергодар належним чином засвідчену копію податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «Інтерсталь» за перший та другий квартал 2009 року з додатком №2 - розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 01.06.2011 року справу передано на розгляд судді Макаровій Ю.В.

01.06.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення по справі у яких зазначає, що у відповідності до ч.3 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей, за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування факсів здійснення всіх господарських операцій покладається на посадових осіб підприємства - постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей (п. 15 Інструкції №99). Відповідальність за несвоєчасне складання документів, за недостовірність даних, приведених у первинних документах (в даному випадку нібито оформлені та видані продавцем товару накладні №23 від 08.09.2009р., №24 від 08.09.2009р., №25 від 10.09.2009р., №25 від 11.09.2009р.) несуть особи, що складали та підписували ці документи, тобто працівники ТОВ «Сіваш-Агро». Крім того, згідно приписів п.2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, первинні документи (довіреність при відпустці товару), підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою та змістом, тобто перевіряють наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству. За твердженням Позивача, на балансі ТОВ «Інтерсталь» не знаходяться та ніколи не знаходились автомобілі МАЗ держ. №09531НА та №01789НА, ТОВ «Інтерсталь» не мало за весь час існування товариства жодних трудових відносин з водіями або працівниками з призвіщами Олейніков та Мінаков. Також звертають увагу про відсутність у ТОВ «Інтерсталь» Договору №09/007 від 23.03.2009 року у ТОВ «Інтерсталь», що унеможливлює надання його суду. Такого Договору не укладалося, посилання на нього у платіжному доручення №113 від 31.03.2009р. здійснено помилково.

01.06.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано акт звіряння взаємних розрахунків який підписано та завірено печаткою з боку Позивача, відповідно до якого заборгованість станом на 05.05.2011р. складає 200 000,00грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.06.2011р. задоволено клопотання Відповідача про витребування доказів та зобов'язано Державну податкову інспекцію у м.Енергодар надати належним чином засвідчену копію податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь» за перший та другий квартал 2009 року з додатком №2 - розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 20.06.2011р. справу передано на розгляд судді Риженко Т.М.

21.06.2011р. Позивачем через канцелярію суду надані письмові пояснення по справі у яких зазначає, що Відповідачем у відповідності до вимог ГПК України не подано належних і допустимих доказів, які підтверджують факт наявності оформленого належним чином договору №09/00 від 23.03.2009р. та доказів, які б підтвердили відпуск для ТОВ «Інтерсталь» продукції за даним договором. Цими діями Відповідач прагне затягнути час проведення безпідставно отриманої за помилковим банківським платежем грошової суми ТОВ «Інтерсталь». Про очевидність відсутності відпуску товару та отримання його ТОВ «Інтерсталь»,спростування позиції відповідача вказує факт відсутності обов'язкової у таких випадках, оскільки при здійсненні операції з отримання матеріальних цінностей повинна складатися довіреність, скріплення печаткою якої є обов'язковою. Форма довіреності на отримання цінностей затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96р. №99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей». Також зазначають, про відсутність у ТОВ «Інтерсталь» Договору №09/007 від 23.03.2009р. у ТОВ «Інтерсталь», що унеможливлює надання його суду. Такого Договору не укладалось, посилання на нього у платіжному доручення №113 від 31.03.2009 року здійснено помилково. Видаткові накладні, які містять підпис та печатку лише відповідача, у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» взагалі не є первинними документами, адже за відсутністю підпису уповноваженого довіреністю представника Покупця не підтверджують проведення господарської операції з передачі товару, а, відтак, не можуть, розцінюватись як доказ подальшого передання товару. Таким чином, встановлений факт внесення Позивачем грошових коштів у сумі, щодо якої сторонами ані попередньо, ані в подальшому не були встановлені належні правові підстави, вказує на наявність передбаченої законодавством сукупності умов для примусового виконання Відповідачем кондиційного зобов'язання перед Позивачем з повернення грошових коштів в сумі 200 000,00грн. Виходячи з зазначених обставин та вимог чинного законодавства, приймаючи до уваги матеріали судової практики з аналогічних питань, відсутність у відповідача, і взагалі підтверджуючих документів: про правову підставу для набуття та збереження грошових коштів ТОВ «Інтерсталь», отриманих за платіжним дорученням №113 від 31.03.2009р., про відпуск через уповноважених ТОВ «Інтерсталь», поставку та отримання саме довіреною особою ТОВ «Інтерсталь» від ТОВ «Сіваш Агро» товару просять задовольнити позовні вимоги. Крім того було надано належним чином засвідчені копії наступних документів: повідомлення про злочин №15 від 03.03.2011р., запиту до Маріупольського Міського управління ГУМВС України в Донецькій області №29 від 25.04.2011р., скарги на постанову оперуповноваженого ДБСБЕЗ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області майора міліції Гринька С.М. від 29.03.2011р. про відмову у порушенні кримінальної справи №41 від 03.06.2011р.,податкових декларацій з податку на додану вартість, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації з податку на додану вартість, договору на закупівлю сільськогосподарської продукції від 01.11.2007р.

21.06.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано клопотання №45 від 21.06.2011р. про витребування, дослідження та залучення документів до матеріалів справи у ТОВ «Сіваш Агро» документів.

21.06.2011р. Державною податковою інспекцією у м.Енергодар через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії податкових декларацій з податку на додану вартість за період з січня 2009 року по червень 2009р.

21.06.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надані письмові пояснення по справі у яких зазначає, що: спірний договір укладався у спрощеній формі, а саме: шляхом обміну листами та вчиненням дій на його виконання, що передбачено ст. 181 ГК України та ст.205 ЦК України, а тому встановити наявність договірних правовідносин, через заперечливу позицію Позивача, можливо лише за допомогою непрямих доказів. По перше, Позивач надіслав підписаний зі свого боку проект договору факсом. ТОВ «Сіваш Агро» його підписало та відправило також факсом Позивачу. Пункт 10.6 даного договору передбачав юридичну силу факсових копій до обміну оригіналами. Пункт 4.2 даного Договору передбачено здійснення передплати до 01.04.2009рю 31.03.2009р. Позивач виконав цю умову, перерахувавши 200 000,00грн., які ТОВ «Сіваш Агро» погодило та прийняло в рахунок виконання умов договору. По друге, надати оригінал договору ТОВ «Сіваш Агро» не має можливості, оскільки. через дії Позивача воно його назад не отримало. По трете, 08, 10 та 11 вересня 2009 року за накладними №23, 24, 25, 26 в рахунок виконання договірних зобов'язань ТОВ «Сіваш Агро» на адресу Позивача було відвантажено 76850 кг. нуту. Перевезення вказаного вантажу здійснював ФОП Федько С.М. на автомобілях МАЗ держ.номер 017-89 НА, 095-31 НА. Вказаний перевізник виконував ї раніше доручення Позивача, про що свідчить ТТН№013289 від 17.03.2009р. По четверте, ТОВ «Інтерсталь» скористалося податковим кредитом у розмірі 33 333,33грн. Який було підтверджено податковою накладною №4 від 31.03.2009 року відповідно до вимог п.п.7.2.3, 7.2.6, п.7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».ю що виключає твердження про помилковість перерахування коштів. По п'яте, 29.03.2011 року постановою о/у ВДБСБЕЗ Маріупольського МУ ГУМВС України у Донецькій області майора міліції Гринько С.Н. директору ТОВ «Інтерсталь» Троцькому В.Б. було відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо посадових осіб ТОВ Сіваш Агро» відносно розтрати помилково перерахованих коштів у сумі 200 000,00грн. Крім того Відповідачем було надано належним чином засвідчені копії наступних документів: товарно-транспортної накладної, запиту від 02.06.2011р. №42, постанови про відмову про порушення кримінальної справи від 29.03.2011р.

21.06.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Федько Сергія Миколайовича.

09.08.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про витребування у Маріупольського МУ ГУМВС України у Донецькій області матеріалів перевірки зави директора ТОВ «Інтерсталь» Троцьбкого В.Б. (ЖРЗСЗ №1893/2 від 08.08.2011 року).

09.08.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчену копію повідомлення прокуратури м.Маріуполь №133-233-11р-3039-вих 11 про скасування постанови оперуповноваженого ДБСБЕЗ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області майора міліції Гринька С.М. від 29.03.2011р. (ЖРЗСП №1893 від 25.03.2011р.) про відмову у порушенні кримінальної справи.

30.08.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копію скарги №58 від 19.08.2011р. про постанову оперуповноваженого ДБСБЕЗ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області майора міліції Гринька С.М. від 08.08.2011р. (ЖРЗСП №1893/2 від 08.08.2011р.) про відмову у порушенні кримінальної справи.

Розпорядженням голови господарського суду Донецької області від 30.08.2011р. призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Риженко Т.М., судді Демідова П.В., Соболєва С.М.

31.08.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано клопотання №61 від 22.08.2011р. про витребування у ТОВ «Сіваш Агро», дослідження та залучення документів до матеріалів справи.

01.09.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано клопотання №61 від 22.08.2011р. про витребування у ТОВ «Сіваш Агро», дослідження та залучення документів до матеріалів справи.

21.09.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано копію скарги №70 від 08.09.2011р. на дії заступника прокурора м.Маріуполя Матвєєва у вигляді відмови скасувати постанову оперуповноваженого ДБСБЕЗ Марупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області майора міліції Гринька С.М. від 08.08.2011р. (ЖРЗСП №1893/2 від 08.08.2011р.) про відмову у порушенні кримінальної справи.

18.10.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано клопотання №95 від 14.10.2011р. про витребування у ТОВ «Сіваш Агро», дослідження та залучення документів до матеріалів справи.

18.10.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення по справі №96 від 14.10.2011р. у яких зазначає, що оскільки договір №09/007 від 23.03.2009р. ТОВ «Інтерсталь» з ТОВ «Сіваш Агро» не укладало, не підписувало, то жодної довіреності на отримання від ТОВ «Сіваш Агро» нуту, як і іншого товару, ТОВ «Інтерсталь» в 2009р. жодній особі, працівникові не видавало. Також не укладало договорів з іншими господарюючими суб'єктами на транспортування та отримання від ТОВ «Сіваш Агро» на користь ТОВ «Інтерсталь».Підтвердженням цього є відсутність у жодної особи документів, необхідних для здійснення господарських операцій, та отримання товару. Підписання видаткової накладної не є вчиненням правочину. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Отже, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Зазначив, що про відсутність факту здійснення господарської операції свідчать, зокрема, такі обставини. коли результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції, зокрема, відображення отримання послуг без їх фактичного надання, як це є у даному випадку. Навіть у випадку наявності, що у даному розглядуваному випадку відсутнє, наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

18.10.2011р. Позивачем через канцелярію суду надані письмові пояснення по справі №97 від 14.10.2011р. щодо наявності договору №09/007 від 23.03.2009 року між Сторонами, нібито виготовленого у формі факсиміле. За твердженням Позивача порядок виготовлення факсиміле регламентується Умовами і правилами провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженими наказом Міністерства внутрішніх справ №17 від 11.01.1999 року. Для виготовлення факсиміле не потрібно дозволу органів внутрішніх справ, але воно виготовляється за клопотаннями, підписаними керівником підприємства, для якого призначається факсиміле. Оскільки факсиміле є по суті штампами, при їх використанні слід дотримуватися положень Інструкції про порядок видачі міністерствами та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствами, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 11.01.1999р. №17. Відповідальність та контроль за дотримання порядку зберігання та законність використання факсиміле, покладається на керівників підприємств. Поряд з іншими печатками і штампами факсиміле враховуються в Журналі обліку та видачі печаток і штампів. Зазначають, що у ТОВ «Інтерсталь» відсутній і ніколи не було штампу, кліше договору №09/007 від 23.03.2009р. За клопотанням ТОВ «Інтерсталь» такий штамп, кліше не виготовлялося. Наслідки недотримання умов законодавства, якщо договір було укладено за допомогою факсиміле без досягнення погодження сторін стосовно використання факсиміле, питання дійсності такого договору стає суттєвим. Фактично такий договір не відповідатиме вимогам законодавства, оскільки факсимільний підпис без попередньої домовленості про його використання не можна вважати підписом уповноваженої особи. Такий договір виражає волю лише однієї сторони, а інша сторона його фактично не підписала, тобто письмового договору не існує. Виходячи з наведеного, Відповідачем у відповідності до вищевказаних вимог ГПК України не подано належних і допустимих доказів, які б могли підтвердити факт наявності оформленого належним чином договору №09/007 від 23.03.2009р. та доказів які б могли підтвердити відпуск з боку ТОВ «Сіваш Агро» для ТОВ «Інтерсталь» продукції за даним договором.

19.10.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано копію скарги на дії прокурора м.Маріуполя Різницького С.А. у вигляді відмови скасувати постанову оперуповноваженого ДБСБЕЗ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області майора міліції Гринька С.М. від 08.08.2011р. (ЖРЗСП №1893/2 від 08.08.2011р.) про відмову у порушенні кримінальної справи.

19.10.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: підсумки збору врожаю сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду, довідку за підписом директора та бухгалтера, яка свідчить про те, що ТОВ «Сіваш Агро» отримало від ТОВ «Інтерсталь» у якості передплати за договором №09/007 від 23.03.2009р. суму у розмірі 200 000,00грн., інших договорів між сторонами не укладалось.

08.11.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано клопотання №116 від 02.11.2011р. про витребування у ТОВ «Сіваш Агро», дослідження та залучення документів до матеріалів справи. Також надано письмові пояснення в яких за твердженням Позивача, Відповідачем не враховані положення ст. 34 Господарського процесуального кодексу, яка встановлює, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, а саме ТОВ «Сіваш Агро» не надав в розумінні ст.ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України належних і допустимих доказів в оригіналі, які довели наявність договору та відпуск саме для ТОВ «Інтерсталь» товару, посилання представника Відповідача про відпуск для ТОВ «Інтерсталь» нуту за помилково перерахованим платежем в обґрунтування своїх заперечень матеріалами справи не підтверджуються, спростовуються відсутністю оригіналу договору №09/00 та довіреностей на право отримання для ТОВ «Інтерсталь» товару, тобто не доведені відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України. Відтак встановлений факт внесення Позивачем грошових коштів у сумі, щодо якої сторонами ані попередньо, ані в подальшому не були встановлені належні правові підстави, вказує на наявність передбаченої законодавством сукупності умов для примусового виконання Відповідачем кондиційного зобов'язання перед Позивачем з повернення грошових коштів в сумі 200 000,00грн.

15.11.2011р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії відповіді УБЗБЕЗ ГУМВС України в Донецькій області №2/5913 від 10.10.2011р. про неповноту перевірки за заявою ТОВ «Інтерсталь» про порушення кримінальної справи у відношенні посадових осіб ТОВ «Сіваш Агро» та скасування Постанови оперуповноваженого ДБСБЕЗ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області майора міліції Гринька С.М. від 08.08.2011р. (ЖРЗСП №1893/2 від 08.08.2011р.) про відмову у порушенні кримінальної справи; відповіді Прокуратури Донецької області №4/2/1-41-233-1-11 від 03.11.2011р. про скасування Постанови оперуповноваженого ДБСБЕЗ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області майора міліції Гринька С.М. від 08.08.2011р. (ЖРЗСП №1893/2 від 08.08.2011р.) про відмову у порушенні кримінальної справи.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 17.11.2011р. замінено склад судової колегії суддю Соболєву С.М. замінено на суддю Курило Г.Є.

29.11.2011р. Позивачем через канцелярію суду надані письмові пояснення №125 від 23.11.2011р. в яких посилається на наступні підстави. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Усі господарські факти, що зафіксовані в бухгалтерському обліку, мають бути доказовими, тобто мати документально підтверджений характер. Документ повинен містити підписи відповідальних осіб. Перший підпис належить керівнику, другий - головному бухгалтеру. Згідно ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Керівник забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання вимог щодо порядку оформлення та подання для обліку первинних документів. Виходячи з наведеного, відповідачем у відповідності до вищевказаних вимог ГПК України не подано належних і допустимих доказів, які б могли підтвердити факт господарської операції, здійснення господарської операції шляхом надання оригіналу оформленого належним чином договору №09/007 від 23.03.2009р.

01.12.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано письмові пояснення по справі у яких зазначає, що позивач надіслав підписаний зі свого боку проект договору факсом. ТОВ «Сіваш Агро» його підписало та відправило також факсом Позивачу. Відповідно до п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв до 01.01.2011 року, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема - дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг) що підлягають поставці. У зв'язку з цим, в березні 2009 року, в податковій декларації з податку на додану вартість (скорочена) ТОВ «Сіваш Агро» поставило в Розділ 1. Податкові зобов'язання код рядка 1 суму 200 000,00грн. (колонка А без ПДВ-166 667,00 грн., колонка Б сума ПДВ-33333,00грн.) В підтвердження - Додаток 2 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» розділ 1 Податкові зобов'язання №з/п-1. Друге підтвердження в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних - розділ 2 Видані податкові накладні №з/п 1, дата виписки 31.03.2009р. Згідно з бухгалтерським стандартом сума у розмірі 200 000,00грн. була відображена на рахунку №361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями». По балансу ТОВ «Сіваш Агро» сума у розмірі 200 000,00грн. відображена по кредиту рахунка №361. За наслідками вищевказаної операції з перерахування коштів, ТОВ «Інтерсталь» скористалося податковим кредитом у розмірі 33333,33грн. Який було підтверджено податковою накладною №4 від 31.03.2009 року відповідно до вимог пп.7.2.3, 7.2.6, 7.2 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість». Крім того Відповідачем було надано належним чином засвідчені копії наступних документів: виписки з рахунку, податкової накладної, податкової декларації з податку на додану вартість, реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 11.01.2012р. справу передано на розгляд головуючого судді Соболєва С.М., суддів Сгари Е.В., Курило Г.Е.

03.01.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано клопотання про надання пропозицій з питання проведення експертизи.

18.01.2011р. Відповідачем через канцелярію суду надано письмові пояснення по справі у яких зазначає, що призначення по справі експертизи є недоречним, оскільки неодноразово надані письмові пояснення та наявні в матеріалах справи докази, підтверджуються наявність факту договірних відносин між сторонами.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 18.01.2012р. справу передано на розгляд головуючого судді Риженко Т.М.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.01.2012р призначено судову економічну експертизу по справі та зупинено провадження по справі.

Відповідно до супровідного листа від 07.05.2012р. №537/24-623/25/2012 у зв'язку з несплатою проведення експертизи, на підставі п.1 п.13 Інструкції «Про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень», матеріали справи №22/87 повернулись без виконання.

Розпорядженням заступника господарського суду Донецької області від 30.07.2012р. замінено склад судової колегії суддю Курило Г.Є. замінено на суддю Попкова Д.О.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 14.08.2012р. замінено склад судової колегії суддю Сгара Е.В. замінено на суддю Лавшину Г.В.

31.08.2012р. через канцелярію суду на запит суду від 14.08.2012р. надійшли матеріали про відмову в порушенні кримінальної справи за 2011 рік №83 (ЖРЗПЗ Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ №1893 від 25.03.2011 року за фактом перевірки заяви директора ТОВ «Інтерсталь» Троцького В.Б.).

03.09.2012р. головним бухгалтером ТОВ «Інтерсталь» Очаковськію Наталією Василівною через канцелярію суду надано письмові пояснення по справі у яких зазначає, що бухгалтерський облік здійснених платежів здійснюється на підставі банківських виписок про оплати, здійснених за допомогою «Клієнт-банк».Оскільки ТОВ «Інтерсталь» в попередні періоди мало договірні взаємовідносини з ТОВ «Сіваш Агро», переказ грошових коштів було прийнято як звичайний платіж. Оскільки ТОВ «Інтерсталь» не виписувало довіреності на отримання від ТОВ «Сіваш - Агро» товару, товарно-транспортні накладні ТОВ «Інтерсталь» не отримувало, то були відсутні обов'язкові документи, як підстави для внесення даних до бухгалтерського обліку. Такі дії щодо відображення господарської операції, якої фактично та документально не було, бухгалтером не здійснювались та не могли здійснюватись.

14.09.2012р. Енергодарською ОДПІ Запорізької області ДПС через канцелярію суду на запит суду надано письмові пояснення від 10.09.2012р. №6175/8/22-118 у яких зазначає, що в податковому кредиті підприємством податкової накладної №4 від 31.03.2009 року, яка була виписана ТОВ «Сіваш Агро», м.Маріуполь, Донецької області, на загальну суму 200 000,00грн. та відображена у податковому кредиті за березень 2009 року у сумі 33 333,33грн. Дана сума не заявлялась до відшкодування з бюджету. Договір №09/007 від 23.03.2009 року ТОВ «Інтерсталь» з ТОВ «Сіваш Агро» не надано, що пояснюється підприємством, як відсутність вказаного договору з причин незавершення переговорів та непідписання договору. ТОВ «Інтерсталь» надані копії банківських документів, які підтверджують перерахування грошових коштів у сумі 200 000,00грн. на рахунок ТОВ «СІваш Агро» з призначенням платежу: за нут згідно договору №09/007 від 23.03.2009 року у т.ч. ПДВ 33 333,33грн. Підтверджуючих документів на отримання товару підприємством та транспортування не надано, що пояснюється підприємством, як відсутність наявності отримання товару. Крім того надано належним чином засвідчені копії наступних документів: податкової декларації з податку на додану вартість, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, виписок з банківського рахунку, податкової накладної, реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 03.10.2012р. замінено склад судової колегії суддю Левшину Г.В. замінено на суддю Бокову Ю.В.

24.10.2012р. директором ТОВ «Інтерсталь» Троцьким Володимиром Борисовичем через канцелярію суду надано письмові пояснення по справі, в яких посилається на наступні підстави. Переговорні процеси ТОВ «Інтерсталь» з контрагентами мають, декілька етапів, перший з них, як правило, включав телефонні переговори з істотних умов договорів. Після цього, у випадку досягнення домовленостей, готовився проект договору, який включав істотні умови договору, реквізити сторін та дату, номер договору, місце укладення і т.ін. Вся ця інформація з'ясовується в телефонному режимі. Після починається другий етап, який включає підписання договору сторонами, в одних випадках директор ТОВ «Інтерсталь» виїжджає до контрагента, в іншому уповноважена особа контрагента приїжджає у м.Енергодар, в обох випадках ставляться оригінали підписів та печатки двох сторін договору. В усіх випадках укладені договори знаходяться у директора, ним зберігаються. При досягненні домовленості оплати ТОВ «Інтерсталь» здійснює через систему «Клієнт-банк» з комп'ютера фірми. Тому, у березні 2009р. при оформленні та передачі даних через «Клієнт-оплату» про оплату з контрагентами ТОВ «Інтерсталь» помилково були використана інформація з реквізитами ТОВ «СІваш-Агро», з яким хоча раніше і були договірні відносини, але за останньою пропозицією ще не були визначені предмет договору, номер договору та інші умови та реквізити, а переговорний процес ще тривав. При цьому зазначають, що переговори з ТОВ «Сіваш-Агро» ще не були завершені у зв'язку з неузгодженістю інших істотних умов договору, у зв'язку з чим договір не був підписаний. Так, не було вирішено питання про умови оплати та ціну договору. У зв'язку з технічною помилкою, пов'язаною з помилковим отриманням серед інших паперів реквізитів ТОВ «Сіваш Агро» та відсутністю інформації про незавершеність процесу укладення договору, цей папір з даними ТОВ «Сіваш-Агро», як це зазвичай було у випадках з існуючими договорами з іншими контрагентами, був використаний для оформлення електронного платіжного доручення №113 від 31.03.2009р. з зазначенням, як у нотатках про переговори, даних про неіснуючий та непідписаний з боку ТОВ «Інтерсталь» договір: «За нут согласно договора №09/007 від 23.03.2009р.».

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 24.10.2012р. замінено склад судової колегії замінено суддю Бокову Ю.В. на суддю Сгара Е.В.

05.11.2012р. головним бухгалтером ТОВ «Інтерсталь» Очаковськію Наталією Василівною через канцелярію суду надано письмові пояснення по справі у яких зазначає, що пароль до системи клієнт банк формально має тільки директор ТОВ «Інтерсталь» Троцький В.Б., але фактично, після включення системи шляхом введення паролю, були неодинокі випадки, коли безпосереднє оформлення платіжних доручень та натискання на клавішу комп'ютера для здійснення платежу здійснювали інші особи, які працювали на ТОВ «Інтерсталь», або його близькі родичі. За твердженням бухгалтера їй не відомо, хто конкретно оформив платіжне доручення №113 від 31.03.2009р., хто конкретно вказав підставу оплати неіснуючий договір, хто конкретно натиснув клавішу комп'ютера для здійснення платежу в адресу ТОВ «Сіваш-Агро».

05.11.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано письмові пояснення по справі у яких зазначає, що договори про поставку ТОВ «Інтерсталь» для ТОВ «Сіваш-Агро» насіння у зв'язку з закінченням строку зберігання відсутні, тому не має можливості їх надати, але це можливо встановити, витребувавши у відповідача аналогічні договори, товарно-транспортні накладні, податкові накладні, податкові декларації з відомостями про податковий кредит, оформлених у зв'язку з отриманням ТОВ «Сіваш-Агро» у 2009 році насіння від ТОВ «Інтерсталь». При цьому зазначають, що поставка насіння нуту здійснена ТОВ «Інтерсталь» в адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіваш Агро»у загальній кількості 44,31 т:12 березня 2009 року, у кількості 14,560т; 17 березня 2009 року - у кількості 29,750 т. Тобто поставка насіння ТОВ «Інтерсталь» відбувалась 12 та 17 березня 2009 року, та не стосується помилкового перерахування коштів у сумі 200 000,00грн. згідно платіжного доручення №113 від 31 березня 2009 року. На це вказуються такі обставини: поставка здійснена 12 та 17 березня 2009 року; надана відповідачем копія (при відсутності його оригіналу) договору №09/004 датується 23.03.2009р.; помилковий платіж здійснено 31.03.2009 року. Таким чином, поставка насіння 12 та 17 березня 2009 року не могла бути здійснена за Договором, який датується більш пізнішою датою.

05.11.2012р. Позивачем через канцелярію суду надано клопотання №98-гс від 29.10.2012р., №99-гс від 29.10.2012р., №100-гс від 29.10.2012р., про витребування у ТОВ «Сіваш Агро», дослідження та залучення документів до матеріалів справи.

06.11.2012р. Відповідачем через канцелярію суду надано письмові пояснення по справі у яких посилається на наступні підстави:

- щодо надання оригіналу договору №09/007 від 23.03.2009р.: надати оригінал спірного договору №09/007 від 23.03.2009р. ТОВ «Сіваш Агро» не має можливості, оскільки. останній укладався у спрощений формі, а саме: шляхом обміну листами та вчиненням дій на його виконання, що передбачено ст. 181 ГК України та ст. 205 ЦК України. Позивач надіслав підписаний зі свого боку проект договору факсом. ТОВ «Сіваш Агро» його підписало та відправило також факсом Позивачу. Пункт 10.6 даного Договору передбачав юридичну силу факсимільних копій до обміну оригіналами. Пункт 4.2 даного Договору передбачав здійснення передоплати до 01.04.2009 року. 31.03.2009 року Позивач виконав цю умову, перерахувавши 200 000,00грн., які ТОВ «Сіваш Агро» погодило та прийняло в рахунок виконання умов договору. Щодо надання оригіналу договору №09/00 від 23.03.2009р.: ТОВ «Сіваш Агро» договорів з ТОВ «Інтерсталь» договір з ТОВ «Інтерсталь» за №09/00 від 23.03.2009 року не укладало, у зв'язку з цим, оригінал даного договору у ТОВ «Сіваш Агро» відсутній. Є лише проект договору №09/00____ від 23.03.2009 року, який ТОВ «Інтерсталь» направило електронною поштою на адресу ТОВ «Сіваш Агро», згодом даний проект став договором за №09/007 від 23.03.2009р. Щодо вирощування у 2009 року нуту: У 2009 році ТОВ «Сіваш Агро» було вирощено 102,0 тони нуту, після обробки залишилося 98,9 тон нуту, з яких ТОВ «Інтерсталь» 08,10 та 11 вересня 2009 року за накладними №23, 24, 25, 26 на адресу Позивача було відвантажено 76,85 тон нуту. Після відвантаження вищевказаної продукції будя-які відносини з Позивачем було припинено.

15.11.2012р. Відповідачем через канцелярію суду надані письмові пояснення по справі у яких зазначає, що на підтвердження існування спірного договору вказуються наступні документи та обставини:

- платіжне доручення №113 від 31.03.2009 року яке ТОВ «Інтерсталь» передало для виконання своєму банку. Призначення платежу у ньому зазначено: за нут відповідно до договору №09/007 від 23.03.2009р., в т.ч. ПДВ 20% - 33 333,33грн.;

- відображення ТОВ «Інтерсталь» у податковому обліку з ПДВ за 2009 рік податкового кредиту на суму 33 333,33грн. за рахунок ТОВ «Сіваш Агро»;

- акт звірки взаємних розрахунків від 07.04.2010 року за період з 01.01.2009 року по 21.03.2010р. по договору №09/007, складений ТОВ «Інтерсталь» та направлений на адресу ТОВ «СІваш Агро»; У вказаному акті є описки щодо номеру договору №ИН-№07-0007 або №ИН-№09.007), оскільки договорів з такими номерами ТОВ «Сіваш Агро» ніколи з ТОВ «Інтерсталь» не укладало. Був один договір №09/007 від 23.03.2009 року. У вказаному акті є посилання на платіжне доручення №113 від 31.03.2009 року та податкову накладну №4 від 31.03.2009 року, яку ТОВ «СІваш Агро» видало ТОВ «Інтерсталь».

- товарно-транспортні накладні №013289 від 17.03.2009 року, за якою в рамках договору №09/007 від 23.03.2009 року ТОВ «Інтерсталь» поставило на адресу ТОВ «СІваш Агро» насіння нуту для засівання полів.

- матеріали щодо відмови у порушенні кримінальної справи відносно директора ТОВ «Сіваш Агро», в яких є пояснення водіїв вантажних автомобілів, які вказуються на те, що здійснювали перевозку нуту зі складів ТОВ «СІваш Агро» на склади ТОВ «Інтерсталь».

Крім того Відповідачем надано акт звіряння взаємних розрахунків, який підписано та завірено печатками з боку обох сторін без зауважень.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 15.11.2012 року замінено склад судової колегії суддів Попкова Д.О., Сгара Е.В. замінено на суддів Сажневу М.В., Осадчу А.М.

27.11.2012р. представником Відповідача надані наступні документи: пояснення відносно того чого сторінки договору мають відмінності одна від одної, а також надані копії декларацій з ПДВ за 2009-2010рр., журнал реєстрації видаткових накладних за 2009р., роздруківку електронного листа від 24.03.2009р.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, про час та дату слухання справи повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судове засідання з»явився, проти задоволення позовних вимог заперечив.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Платіжним дорученням №113 від 31 березня 2009 року Позивачем були перераховані кошти на рахунок Відповідача у розмірі 200 000,00грн., за нут відповідно договору №09/007 від 23.03.2009 року.

Як стверджує Позивач в позовній заяві, між сторонами був намір укласти договір №09/007 від 23.03.2009 року, однак вказаний договір так і не був укладений між сторонами, постачання нуту Відповідачем не здійснювалось, в результаті чого Позивач вважає, що сума у розмірі 200 000,00грн. була перерахована за відсутності будь-яких правових підстав.

Претензією №73 від 27.12.2010 року Позивач просив повернути отриману суму у розмірі 200 000,00грн.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що станом на день звернення Позивача до суду Відповідач не вчинив дій спрямованих на добровільне врегулювання спору, сплачені кошти Відповідачем не повернуті.

Вищевикладене стало підставою для звернення до господарського суду Донецької області за захистом порушеного права.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, проте представлені Відповідачем документи та сформована на їх основі позиція викладена у відзиві, не спростовують означеного висновку суду, оскільки:

- Відповідно до ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Однак, дослідивши наявний в матеріалах справи договір №09/007 від 23.03.2009р., який накож надавався представником Відповідача в судовому засіданні для огляду як оригінал, встановив, що зазначений договір підписаний лише однією стороною (підпис, мокра печатка).

Укладення договору є процесом досягнення згоди з усіх істотних умов договору, водночас досягнення згоди з усіх істотних умов тягне за собою факт укладення договору, який є юридичним фактом. Відсутність підпису та відбитку печатки другої сторони правочину - покупця свідчить про те, що сторони у належній формі не визначили коло усіх істотних умов та вказує на те, що спірний договір виражає волю лише однієї сторони, що відповідно ст. 626 Цивільного кодексу України суперечить визначенню поняття «договір». Тобто, відсутність узгодженої сторонами письмової форми свідчить про неукладеність зазначеного договору.

- Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. На підтвердження передачі товару Позивачу Відповідач надав суду видаткові накладні. Однак, суд вважає, що вказані накладні не можуть розглядатися як докази передачі товару Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь оскільки в них відсутній підпис та печатка Позивача. Інших доказів передачі товару Позивачу Відповідачем не надано, таким чином, документи, що представлені Відповідачем в якості доказів по справі не мають доказової сили.

Суду наданий акт від 07.04.2010р., який як з боку Відповідача так і з боку Позивача підписаний головними бухгалтерами.

Відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999р. із змінами та доповненнями, головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер): забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Таким чином, діючим законодавством на бухгалтера (головного бухгалтера) не покладений обов'язок вчинення дій, які б свідчили про визнання (невизнання) наявності на підприємстві заборгованості. Зазначена особа лише організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій та забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Проте, приписами діючого законодавства не заборонено надавати будь-які повноваження особі (головному бухгалтеру, бухгалтеру, працівнику підприємства тощо) для здійснення нею представницьких функцій від імені підприємства, у тому числі на визнання суми заборгованості.

Відповідно до п.3 ст. 237 Цивільного кодексу України, представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Будь-яких доказів того, що особа, яка підписала акт звірки має право на вчинення дій, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора, суду не надано.

Крім того, у загальному розумінні звірка (звіряння) передбачає перевірку точності та відповідності чомусь, зіставлення чогось із чимось. Акт звірки складається не в результаті здійснення господарської операції, а з метою встановлення (підтвердження) реальних показників дебіторсько-кредиторської заборгованості підприємства і його не можна вважати первинним документом. Акт звірки розрахунків, який підписаний лише особами, до повноважень яких входить здійснення перевірки стану бухгалтерському обліку без права представлення інтересів підприємства на підставі відповідних документів, може бути лише підставою для складення первинного документа (наприклад бухгалтерської довідки).

Звірка взаємних розрахунків між контрагентами полягає в звірянні даних обома сторонами щодо обраного об'єкта звірки (надходження/здійснення оплат тощо), перевірянні обґрунтування виявлених розбіжностей (відмінностей), приведенні облікових показників у відповідність до реальних даних.

Отже, акт звірки розрахунків, що підписаний лише головними бухгалтерами (бухгалтером) підприємства, має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Водночас, відсутність в зазначеному документі підписів перших керівників сторін або інших осіб, які в силу довіреності (доручення, договору тощо) мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається із змісту позовної заяви предметом даного позову є стягнення Відповідача суми безпідставно отриманих грошових коштів у сумі 200 000,00грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як стверджує Позивач, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіваш Агро» була досягнута попередня усна домовленість укласти договір №09/007, щодо поставки нуту.Однак в подальшому сторони істотні умови не погоджували, договір не підписували.

31 березня 2009 року платіжним дорученням №113 Позивач помилково перерахував на розрахунковий рахунок Відповідача кошти у розмірі 200 000,00грн., в призначенні платежу якого, зазначено, що платіж здійснений за договором №09/007 від 23.03.2009р. за нут.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

В свою чергу, зобов'язання з безпідставного набуття або збереження майна є одним з видів позадоговірних зобов'язань, які регулюються положеннями глави 83 Цивільного кодексу України. Обов'язковою умовою, з якого законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття або збереження майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте чи збережене особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом, іншим правовим актом чи правочином.

Згідно із ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України означений законодавчий припис у повній мірі стосується і грошових коштів, які є видом майна у розумінні ст.177 цього Кодексу.

Виходячи із змісту наведених положень, можливість реалізації зазначеного кондикційного зобов'язання вимагає наявності наступної сукупності умов:

- збільшення (набуття) майна у набувача (або збереження такого майна) з одночасним зменшенням майна у потерпілого у відповідному розмірі (або не збільшення такого майна);

- збільшення (збереження) майна у набувача за рахунок потерпілого;

- первісна відсутність правових підстав для збільшення (збереження) майна у набувача, або відпадіння таких підстав у подальшому.

Встановлення наявності сукупності зазначених умов є предметом доказування для Позивача та, відповідно, оцінки для суду.

Враховуючи, що підстава на якій Позивачем сплачені Відповідачу грошові кошти відсутня, а тому ці кошти отримані Відповідачем помилково і є безпідставно набутим майном.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскільки відсутні докази наявності між сторонами договірних відносин, предметом яких є грошові кошти, перераховані Позивачем платіжним дорученням №113 від 31.03.2009р. у розмірі 200 000,00грн., ці кошти отримані Відповідачем без достатніх правових підстав, а відтак, підлягають поверненню на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Доказів повернення позивачу безпідставно отриманих коштів у сумі 200 000,00грн. Відповідачем до матеріалів справи не надано.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, Відповідачем належним та допустимими доказами не спростовані, вони підлягають задоволенню в повному обсязі.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити 3% річних.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних від суми загального боргу за період з 31.03.2009р. по 31.03.2011р. складає 12 000,00грн.

Судом встановлено, що Позивачем невірно визначений початок прострочення грошового зобов'язання 31.03.2011р.

Позивачем було направлено претензію №73 від 27.12.2010р. з вимогою повернути помилково перераховані кошти, суд вважає, що претензія, яка направлена Відповідачу з вимогою повернути кошти у розмірі 200 000,00грн. (докази отримання підтвердженні повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи) є вимогою повернути суму помилково перерахованих коштів у розмірі 200 000,00грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таки чином, суд вважає за необхідне в даному випадку застосувати положення ст. 530 Цивільного кодексу України, на підставі якої зобов'язання щодо повернення попередньої оплати у Відповідача виникає з моменту пред'явлення Позивачем грошової вимоги.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність у Позивача права на повернення коштів в розмірі 200 000,00грн. саме 12.01.2011р.

Як встановлено судом у Відповідача саме 12.01.2011року виник обов'язок повернути Позивачу суму у розмірі 200 000,00грн., відповідно до норм ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України. До цієї дати у Відповідача не існувало зобов'язання перед Позивачем у вигляді повернення грошових коштів у сумі 200 000,00грн.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог за період з 12.01.2011р. (початок періоду прострочення грошового зобов'язання) по 31.03.2011р. (дата встановлена Позивачем у розрахунку) у сумі 1 298,63грн.

Таким чином, встановлений судом факт внесення Позивачем грошових коштів у сумі, щодо якої сторонами ані попередньої, ані подальшим фактичним прийняттям здійсненої поставки не були встановлені належні правові підстави, вказує на наявність передбаченої законодавством сукупності умов для примусового виконання Відповідачем кондиційного зобов'язання перед Позивачем з повернення грошових коштів у сумі 200 000,00грн.

Відповідно до ч.2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст.536 даного Кодексу). Водночас, безпосередньо ст. 536 або інші положення діючого законодавства не визначає розміру означених процентів, що зумовлює застосування в порядку ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України аналогії закону, адже ч.7 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України забороняє відмовляти у розгляді справи через неповноту, неясність або відсутність законодавства.

За висновком суду, найбільш подібні до передбачених ч.2 ст. 1214 Цивільного кодексу України відсотків за користування чужими грошима, які, так само як кондиційне зобов'язання в цілому не визначається мірою відповідальності за певні порушення, є (подібними) відсотки, що нараховуються за користування позикою відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.

За приписами ч.1 ст. 1048 Цивільного кодексу України у разі не встановлення розміру процентів сторонами, він визначається на рівні облікової ставки НБУ. Відтак судом встановлено, що Позивачем невірно визначений розмір процентів у сумі 20%. Здійснивши перевірку представленого Позивачем розрахунку за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи «Законодавство» суд дійшов висновку про часткове задоволення у розмірі 6 709,59грн.

Щодо залучення у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Федько Сергія Миколайовича.

Приписи ст. 27 ГПК України визначають що залучення до участі у справі третіх осіб здійснюється за відповідною заявою такої особи, за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду, у випадку якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї зі сторін.

Доказів на підтвердження того, що рішення з господарського спору в даній справі може вплинути на права та законні інтереси Федько Сергія Миколайовича, суду не представлено.

Також суд відмовляє у задоволенні заявлених клопотань Позивача про витребування, дослідження та залучення документів до матеріалів справи у ТОВ «Сіваш Агро» документів, у зв'язку з недоцільністю.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь», м.Енергодар, Запорізька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіваш Агро», м.Маріуполь, Донецька область про стягнення помилково перерахованих грошових коштів у сумі 200 000,00грн., доходів які одержав Відповідач користуючись грошовими коштами у розмірі 40 000,00грн., процентів за користування помилково перерахованими коштами у сумі 12 000,00грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіваш Агро» (ЄДРПОУ 33653993, бул.50 років Жовтня, 40/41, м.Маріуполь, 87516) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсталь» (ЄДРПОУ 30284993, пр.Будівельників, 22, м.Енергодар, Запорізька область. 71503) отримані та збережені без достатньої правової підстави грошові кошти у сумі 200 000,00грн., та відсотки за користування ними у сумі 6 709,59грн., 3% річних у сумі 1 298,63грн., державне мито в розмірі 2080,08грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 194,80грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 27.11.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий суддя Риженко Т.М.

Суддя Сажнева М.В.

Суддя Осадча А.М.

Повний текст рішення складено та підписано 03.12.12р.