Рішення № 28073583, 04.12.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.12.12 р. Справа № 5006/13/99/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Макарової Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Росфармадон", Донецька обл., м. Красноармійськ

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Красноармійський машинобудівний завод", м. Донецьк

про: стягнення 420034грн.81коп.

За участю представників сторін

від позивача: Остапчук О.В. за наказом №3ок від 29.04.2011р. - директор

від відповідача: Помялова Я.О. за довіреністю від 23.10.2012р.

СУТЬ СПОРУ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Росфармадон", Донецька обл., м. Красноармійськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства "Красноармійський машинобудівний завод", м. Донецьк про стягнення суми основного боргу у розмірі 420034грн.81коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 2/09-11 від 02.09.2011р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Позивач через канцелярію суду 30.11.2012р. надав письмові пояснення по суті спору та витребувані судом документи.

Відповідач надав відзив на позовну заяву № 764 від 30.11.2012р., яким визнав позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні 04.12.2012р. позивач підтримав позовні вимоги, визначив, що заявлена сума боргу виникла за товар, поставка якого здійснювалася за видатковими накладними № РН-0000001 від 21.09.2011р., № РН-0000002 від 04.10.2011р., відповідач проти позовних вимог не заперечив. Сторони повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів на обґрунтування власної правової позиції по суті спору, вважають наявних у матеріалах справи доказів достатньо для прийняття рішення у цьому судовому засіданні.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши під час судового засідання представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

02.09.2011р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 2/09-11, згідно з яким постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити його на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.4 договору предметом постачання за даною угодою є товар, асортимент, кількість і ціна якого вказані в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно із п. 5.2 договору розрахунки за товар здійснюються в національній валюті шляхом перерахування 100% передплати грошовими коштами на розрахунковий рахунок постачальника за узгоджену партію товару.

На виконання п. 1.4 договору сторони уклали специфікацію № 1 від 15.09.2011р. та № 3 від 04.10.2011р. до договору № 02/09-11 від 02.09.2011р., якими погодили предмет договору, визначивши його найменування, кількість, ціну за одиницю, загальну вартість, яка відповідно складає 17026грн.81коп. та 403008грн.00коп. Крім того, п. 4 вказаних специфікацій сторони визначили умови оплати - 100% передоплата.

Пунктом 10.9 договору сторони передбачили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р.

Додатковою угодою від 23.07.2012р. про розірвання договору № 2/09-11 від 02.09.2011р. сторони дійшли згоди розірвати договір № 2/09-11 від 02.09.2011р. та встановили, що обов'язки сторін, виконання яких сторонами розпочалося до моменту набрання чинності цією угодою, повинні бути виконанні сторонами в наступному порядку та на таких умовах: покупець протягом 7 календарних днів з дня підписання даної додаткової угоди, погашає заборгованість за товар, отриманий на підставі договору № 2/09-11 від 02.09.2011р.

Договір та додаткова угода до нього підписані директорами ТОВ "Росфармадон" та ПАТ "Красноармійський машинобудівний завод" без будь-яких заперечень та скріплені печатками юридичних осіб.

Позивач в обгрунтування позовних вимог стверджує, що у виконання умов договору № 2/09-11 від 02.09.2011р. здійснив поставку товару відповідачу за видатковими накладними № РН-0000001 від 21.09.2011р. та № РН-0000002 від 04.10.2011р., який залишився повністю не оплаченим.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями погасити виниклу заборгованість, які залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Викладене призвело до звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню повністю, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 420034грн.81коп.

Підставою позову є поставка товару на підставі договору № 2/09-11 від 02.09.2011р. за видатковими накладними № РН-0000001 від 21.09.2011р., № РН-0000002 від 04.10.2011р., саме за якими і викникла заявлена сума боргу, з чим визначився позивач у довідці від 30.11.2012р. про стан заборгованості (а.с. 22), акті звірки (а.с.27).

Договір № 2/09-11 від 02.09.2011р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач, керуючись п. 1.3 договору № 2/09-11 від 02.09.2011р., здійснив поставку обумовленого сторонами в специфікації № 1 від 15.09.2011р. до договору товару відповідачу за видатковою накладною № РН-0000001 від 21.09.2011р. на суму 17026грн.81коп.; товар, погоджений сторонами специфікацією № 3 від 04.10.2011р. до договору був поставлений позивачем за видатковою накладною № РН-0000002 від 04.10.2011р. на суму 403008грн.00коп., всього загальною вартістю 420034грн.81коп.

Факт отримання товару відповідачем за вказаними накладними підтверджується підписом його представника та також відбитком печатки товариства в графі „Отримав", що також підтверджено відповідачем у наданому суду відзиві та під час судового засідання.

Господарський суд приймає до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно Договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього Товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 2/09-11 від 02.09.2011р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У пункті 5.2 договору № 2/09-11 від 02.09.2011р., пункті 4 специфікацій до договору сторони дійшли згоди, що розрахунки за товар здійснюються в національній валюті шляхом перерахування 100% передплати грошовими коштами на розрахунковий рахунок постачальника за узгоджену партію товару.

Сторони Додатковою угодою від 23.07.2012р. про розірвання договору № 2/09-11 від 02.09.2011р. змінили порядок оплати товару, обумовивши обов'язок покупця протягом 7 календарних днів з дня підписання даної додаткової угоди погасити заборгованість за товар, отриманий на підставі договору № 2/09-11 від 02.09.2011р.

Відповідно до п. 10.7 договору № 2/09-11 від 02.09.2011р. усі зміни і доповнення до цього договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони здійснені у письмовій формі і підписані особами, уповноваженими на те договірними сторонами.

Вказана Додаткова угода оформлена належним чином відповідно до п. 10.7 договору, складена в письмовій формі, підписана уповноваженими представниками обох сторін, їх підписи скріплені печатками підприємств.

Враховуючи, що Додаткова угода про розірвання договору № 2/09-11 від 02.09.2012р. була укладена між сторонами 23.07.2012р., то з урахуванням вимог п. 2 вказаної угоди щодо строків оплати, граничний строк оплати спірного товару для відповідача наступив 30.07.2012р., а вже з 31.07.2012р. почалося прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отриманий товар.

Відповідач у відзиві та безпосередньо в судовому засіданні підтвердив факт наявності заборгованості в розмірі 420034грн.81коп., посилаючись в якості підстави прострочення виконання грошового зобов'язання на відсутність грошових коштів.

Наявність суми боргу в розмірі 420034грн.81коп. підтверджується двостороннім актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 29.11.2012р. та довідкою за підписом директора ТОВ «Росфармадон» про стан заборгованості.

Відповідно до ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи що предмет та підстави позову стосуються лише прав і обов'язків сторін, визнання позовних вимог не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Докази погашення боргу в сумі 420034грн.81коп. суду не надані, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем залишилося невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, враховуючи те, що сума основного боргу підтверджена матеріалами справи, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Росфармадон", Донецька обл., м. Красноармійськ суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з повним задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Росфармадон", Донецька обл., м. Красноармійськ до Приватного акціонерного товариства "Красноармійський машинобудівний завод", м. Донецьк про стягнення 420034грн.81коп. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Красноармійський машинобудівний завод" (юридична адреса: 83086, м. Донецьк, пл. Комунарів, будинок 4, код ЄДРПОУ 04719432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росфармадон" (юридична адреса: 83005, м. Донецьк, вул. Купріна, 56, квартира 10, код ЄДРПОУ 34266911) суму основного боргу в розмірі 420034грн.81коп., витрати на оплату судового збору в розмірі 8400грн.71коп.

У судовому засіданні 04.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2012р.

Суддя Макарова Ю.В.