Рішення № 28073539, 07.11.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.11.12 р. Справа № 5006/29/87/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/», м.Вишгород, Київська область

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 77 223,70грн., пені у сумі 2 671,73грн., 3% річних у розмірі 520,47грн.

за участю:

від позивача: Савицький О.Д. (за довіреністю);

від відповідача: ОСОБА_3.(за довіреністю);

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/», м.Вишгород, Київська область (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка, Донецька область (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 77 223,70грн., пені у сумі 2 671,73грн., 3% річних у розмірі 520,47грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором №12/01-12 від 17.05.2012р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору №12/01-12 від 17.05.2012р., видаткової накладної №643 від 17.05.2012р., видаткової накладної (повернення) №ДА-000750 від 02.07.2012р., правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан плюс /Україна/».

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст. 49, 61, 64, 66, 67 Господарського процесуального кодексу України.

09.10.2012р. Відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву у якому зазначає, що 02 липня 2012 року Відповідачем було здійснено повернення товару, що підтверджується видатковими накладними (повернення) №ДА-000750 на суму 17 509,90грн., №ДА-000747 на суму 12 123,60грн., №ДА-000749 на суму 5 541,70грн., таким чином товару було повернено на загальну суму 35 175,20грн. Крім того, на складі Відповідача знаходиться товар Позивача на суму 24 484,00грн. Неодноразово Позивачу пропонувалось забрати залишок нереалізованого товару. Умови повернення нереалізованого товару не суперечать умовам Договору від 17.05.2012р. Відтак залишок боргу перед Позивачем складає 34 934,80грн. Крім того Відповідачем було надано належним чином засвідчені копії наступних документів: видаткових накладних (повернення), правоустановчих документів Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Заявою від 07.11.2011р. №б/н Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог заявивши стягнення суму боргу за накладною №643 від 17.05.2012р. у розмірі 49 418,80грн., пеню у сумі 1 709,76грн., 3% річних у розмірі 337,13грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 07.11.2011р. №б/н, оскільки згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір вимог. Суд приймає вказане зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх - небудь охоронюваних законом інтересів.

Представник Позивача у судове засідання 07.11.2012р. з'явився, підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви від 07.11.2011р. №б/н.

Представник Відповідача у судове засідання 07.11.2012р. з'явився, позовні вимоги в частині заяви про зменшення позовних вимог від 07.11.2011р. №б/н визнав.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

17 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/» (Продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір №12/01-12, відповідно п.1.1 якого Продавець продає, а Покупець купує та реалізовує Продукцію на умовах, зазначених у Договорі.

У розділі 2 договору Сторони дійшли згоди щодо ціни та порядку оплати:

- Покупець зобов'язаний оплатити кожну партію Продукції у розмірі 100% її вартості протягом 30 (днів) календарних днів з моменту передачі Продукції на складі Постачальника (база поставки - «франко-склад Постачальника») або на складі Покупця (база поставки - «франко-склад Покупця»), включаючи фактичну дату поставки та дату платежу. При цьому в межах зазначеного строку Покупець має право здійснити оплату різними за розміром частинами або одночасно усією сумою. Валюта платежу - гривня України (п.2.3 Договору);

- зобов'язання Покупця з оплати за продукцію вважаються виконаними в момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Покупець зобов'язаний впевнитись у належності платоспроможності обслуговуючого банку, а Продавець має право вимагати у Покупця оплату за продукцію, у випадку якщо грошові кошти, не надійшли до банку Продавця з причин які залежать від банку Покупця, у тому числі: у випадку введення банку Покупця тимчасової адміністрації, або мораторію на задоволення вимог кредиторів, або відкриття процедури банкротства, або неплатоспроможності банку, або будь-яких інших обставин (п.2.4 Договору);

Згідно п.5.2 договору у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань з оплати продукції Продавець має право стягнути з Покупця, а Покупець зобов'язаний оплатити Продавцю неустойку (пеню) від суми боргу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент порушення грошового зобов'язання, за кожен день прострочень. Покупець надає Продавцю право утримання нарахування пені з грошових коштів, отриманих Продавцем в рахунок оплати продукції.

У пункті 7.1 договору Сторони встановили, що договір вступає в дію з 10.05.2012р. та діє до 31 грудня 2012р.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 94 594,00грн., що підтверджується видатковою накладною №643 від 17.05.2012р., вказана накладна підписана та завірена печатками з боку обох сторін без зауважень.

Відповідачем було здійснено часткове повернення товару, що підтверджується видатковими накладними (повернення) №ДА-000750 на суму 17 509,90грн., №ДА-000747 на суму 12 123,60грн., №ДА-000749 на суму 5 541,70грн.,

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 49 418,80грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору №12/01-12 від 17.05.2012р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на суму 94 594,00грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати не була здійснена оплата за поставлений товар.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 49 418,80грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 49 418,80грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов'язань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок відповідача сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних від суми загального боргу складає 337,13рн., за період з 16.06.2012р. по 06.09.2012р.

Проте судом встановлено, що Позивачем невірно визначений початок прострочення заборгованості 16.06.2012р., оскільки відповідно п.2.3 договору Покупець зобов'язаний оплатити кожну партію Продукції у розмірі 100% її вартості протягом 30 (днів) календарних днів з моменту передачі Продукції на складі Постачальника, отже 17.05.2012р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу + 30 календарних днів, відтак 17.06.2012р. є початком прострочення заборгованості.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" дійшов висновку про їх задоволення у розмірі 332,16грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.5.2 договору у випадку несвоєчасного виконання грошових зобов'язань з оплати продукції Продавець має право стягнути з Покупця, а Покупець зобов'язаний оплатити Продавцю неустойку (пеню) від суми боргу у розмірів подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент порушення грошового зобов'язання, за кожен день прострочень. Покупець надає Продавцю право утримання нарахування пені з грошових коштів, отриманих Продавцем в рахунок оплати продукції. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок нарахування пені дійшов висновку щодо задоволення пені за період з 17.06.2012р. по 06.09.2012р. у розмірі 1 660,80грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/», м.Вишгород, Київська область до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Горлівка, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 49 418,80грн., пені у сумі 1 709,76грн., 3% річних у розмірі 337,13грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (84629, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/» (07300, Київська область, м.Вишгород, вул.Шолуденко, 19, ЄДРПОУ 32878486) заборгованість у розмірі 49 418,80грн., пеню у розмірі 1 660,80грн., 3% річних у сумі 332,16грн., судовий збір у сумі 1 028,99грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити

У судовому засіданні 07.11.12р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Риженко Т.М.

Повний текст рішення складено та підписано 12.11.12р.