Ухвала суду № 28071763, 12.12.2012, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2012 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Литвинюк І. М.

суддів: Височанської Н.К., Міцнея В.Ф.

секретаря: Лисак О.А.

за участю: представника ПАТ «Державний ощадний банк України»- Мамонтової І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі філії Чернівецького обласного управління АТ «Ощадбанк», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки, за апеляційною скаргою ОСОБА_4, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 жовтня 2012 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору поруки № 1613 від 20 листопада 2007 року, посилаючись на те, що між нею та ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії Чернівецького обласного управління АТ «Ощадбанк», ОСОБА_3 було укладено договір поруки №1613. В договорі зазначено, що вона є поручителем ОСОБА_3 перед ВАТ «Державний ощадний банк України»за своєчасне та повне виконання зобов'язань за договором відновлювальної кредитної лінії № 896, укладеного 20 листопада 2007 року між відповідачами.

Вважає даний договір поруки недійсним, оскільки підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, що встановлені частинами першою, третьою, п'ятою, шостою ст. 203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Просила визнати недійсним з моменту вчинення договір поруки № 1613 від 20 листопада 2007 року, укладений між Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України»в особі філії Чернівецького обласного управління АТ «Ощадбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 жовтня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

На дане рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 жовтня 2012 року представник апелянта ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянт вважає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування і винесення нового рішення.

Посилається на те, що серед умов договору поруки відсутні умови щодо оплати послуг, наданих поручителем боржнику. Таким чином, спірний договір укладений з порушенням норм чинного законодавства, що в силу приписів ст. 215 ЦПК України є підставою для визнання такого договору недійсним.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно виходив з того, що при підписанні договору поруки від 20 листопада 2007 року сторонами дотримані всі вимоги законодавства і підстав для визнання його недійсним немає.

Матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 20 листопада 2007 року між ПАТ «Державний ощадний банк України»в особі філії Чернівецького обласного управління АТ «Ощадбанк»та ОСОБА_3 був укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 896.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»20 листопада 2007 року уклало договір поруки №1613 з ОСОБА_2, за яким нею було взято на себе зобов'язання відповідати перед Кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов»язання за кредитним договором.

Згідно зі ст. 626 ЦК України порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, безпосередньо на права та обов'язки боржника цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Відповідно до ст. 558 ЦК України поручитель має право на оплату послуг, наданих боржникові.

Проте чинним законодавством імперативно не зобов'язано поручителя укладати договір поруки на відплатній основі, а також не заборонено виступати поручителем безвідплатно на підставі ч. 3 ст. 6 ЦК України, відповідно до якої сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Викладена позиція не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, однією з яких є свобода договору, та вимогам цивільного законодавства щодо здійснення цивільних прав, у тому числі права особи відмовитися від свого майнового права (п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 12 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1, 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України. Згідно із зазначеними вимогами зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, тощо.

Отже, чинним законодавством України та умовами оспорюваного договору поруки не встановлений обов'язок поручителя на укладання договору поруки на відплатній основі.

Оскільки договір поруки не може бути визнаний недійсним із підстав відсутності положень щодо відплатності або безвідплатності послуг поручителя, то до оспорюваного у вказаній справі договору поруки не може бути застосовано наслідки недійсності правочину.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення на підставі повно з'ясованих обставин справи, із додержанням норм матеріального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, який діє за договором та в інтересах ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 жовтня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: