Рішення № 2807028, 10.01.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.01.09 р. Справа № 9/225

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Промексім”, м.Донецьк

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ

про стягнення 124 796грн.36коп.

за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Промексім”, м.Донецьк

про стягнення 9 544грн.80коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача за первісним позовом: Сідак-Жарова Н.О. – представник (за довіреністю №25/12 від 25.12.2008р.); Мотін В.С. – представник (за довіреністю №25/12 від 25.12.2008р.);

від відповідача за первісним позовом: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Промексім”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ про стягнення заборгованості в розмірі 124 796грн.36коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 119 310грн.00коп., пені в розмірі 1 803грн.99коп., 3% річних в розмірі 451грн.08коп., інфляційних витрат в розмірі 2 028грн.27коп. та збитків в розмірі 1 203грн.02коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №15/138 від 16.01.2006р., специфікацію №9 від 08.10.2008р. до даного договору, видаткову накладну №ЭК-0002995 від 09.10.2008р., рахунок-фактуру №ЭК-0004241 від 07.10.2008р., довіреність на отримання ТМЦ №1361 від 09.10.2008р., товар-транспортну накладну №946978, претензію №671 від 28.10.2008р.

Крім того, позивачем надана заява про забезпечення позову №868 від 22.12.2008р., відповідно з якою останній просить суд забезпечити позов шляхом накладання арешту на майно та поточний рахунок відповідача.

Судом дана вимога позивача залишена без задоволення як необґрунтована, оскільки доказів в підтвердження наявності підстав, які б ускладнили або зробили неможливим виконання судового рішення позивачем не надано, судом не встановлено.

Відповідач надав відзив на позовну заяву №17/894-5946 від 22.12.2008р., відповідно з яким позовні вимоги не визнає, посилаючись на не отримання всього пакету документів, передбачених п.6.2 договору.

Позивач надав заперечення на відзив №881 від 25.12.2008р, згідно з якими наполягає на задоволенні позовних вимог.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №724551 Відкрите акціонерне товариство „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ станом на 17.12.2008р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України зареєстроване як юридична особа.

25.12.2008р. відповідач звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою про стягнення неустойки за прострочення поставки продукції в розмірі 9 544грн.80коп.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги відповідач посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю „Промексім”, м.Донецьк своїх договірних зобов`язань щодо своєчасної поставки продукції.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.12.2008р. зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ прийнято до розгляду спільно із первісним позовом.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Промексім” надало відзив на зустрічну позовну заяву №8 від 06.01.2009р., відповідно з яким зустрічні позовні вимоги не визнає, посилаючись на їх необґрунтованість.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача за первісним позовом, господарський суд встановив:

16.01.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Промексім”, м.Донецьк та Відкритим акціонерним товариством „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ укладений договір поставки №15/138, відповідно з яким постачальник (позивач за первісним позовом) зобов`язується передати у встановлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а покупець (відповідач за первісним позовом) зобов`язується у відповідності до умов даного договору прийняти цю продукцію (товар) та оплатити її (п.1.1 договору).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки №15/138 від 16.01.2006р.

Відповідно до п.1.2 договору, найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якість та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки поставки визначаються у специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного договору.

08.10.2008р. сторонами підписано специфікацію №9 до договору поставки №15/138 від 16.01.2006р., відповідно з якою сторони узгодили найменування, кількість, якість продукції, що повинна бути поставлена, а також вартість продукції, умови та строки поставки та умови оплати.

Оскільки зазначена специфікація підписана сторонами без заперечень та скріплена печатками підприємств, у судовому порядку недійсною не визнана, тому вона вважається належною підставою для здійснення відповідної поставки продукції.

За твердженням позивача за первісним позовом, на виконання умов договору та у відповідності до специфікації №9 від 08.10.2008р., останнім на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 119 310грн.00коп., що підтверджується видатковою накладною №ЭК-0002995 від 09.10.2008р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем за первісним позовом зазначеного товару підтверджується підписом представника відповідача за первісним позовом на зазначеній накладній в графі „получил(а)” та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №1361 від 09.10.2008р (копія довіреності додана до матеріалів справи). В даній довіреності зазначено, що цінності отримані за договором №15/138 від 16.01.2006р.

На сплату отриманого товару позивачем за первісним позовом на адресу відповідача виставлений рахунок-фактура №ЭК-0004241 від 07.10.2008р., копія якого наявна в матеріалах справи (докази повторного направлення зазначеного рахунку-фактури відповідачу залучені до матеріалів справи).

Пунктом 8.4 договору встановлено, що умови оплати оговорюються на кожну партію товару і визначаються в специфікаціях до договору.

В свою чергу, згідно умов специфікації №9 від 08.10.2008р., оплата товару здійснюється протягом 10 днів з моменту поставки товару.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто, як зазначено позивачем за первісним позовом, кінцевим строком оплати отриманого товару є 19.10.2008р.

Втім, як зазначено вище, відповідач за первісним позовом, зазначає, що строк оплати отриманої продукції не наступив, оскільки всупереч п.5.3, п.6.2 договору позивач за первісним позовом до теперішнього часу не надав відповідачу рахунок та сертифікат якості згідно вищезазначеної поставки.

Суд не приймає заперечення відповідача за первісним позовом з огляду на наступне:

Розділами 5 та 6 договору (на які посилається відповідач за первісним позовом в обґрунтування своїх заперечень) встановлено умови поставки та умови передачі товару, в той час, як умови оплати товару передбачені розділом 8 договору.

Як зазначено вище, оплата товару здійснюється протягом 10 днів з моменту поставки товару.

Крім того, за приписом п.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

В свою чергу, фактичне здійснення позивачем за первісними позовом поставки товару та отримання відповідного товару відповідачем підтверджено наявними у справі доказами. Претензії відповідача за первісними позовом щодо неотримання товару або отримання його неналежної якості сторонами не представлені, а тому суд вважає, що товар за видатковою накладною №ЭК-0002995 від 09.10.2008р. отриманий відповідачем без заперечень.

При цьому сама видаткова накладна №ЭК-0002995 від 09.10.2008р. містить посилання на рахунок-фактуру №ЭК-0004241 від 07.10.2008р., а отже на момент прийняття товару відповідач був обізнаний про наявність зазначеного рахунку-фактури.

Згідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В свою чергу, відповідно до п.2 ст.252 Цивільного кодексу України, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 Цивільного кодексу України).

Таким чином, прийнявши продукцію від позивача, у відповідача за первісним позовом, у всякому випадку, виникло зобов`язання щодо оплати отриманого товару, а відтак зазначений позивачем за первісним позовом кінцевий строк оплати товару (19.10.2008р.) є правомірним.

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, відповідач не здійснив оплату вартості отриманого товару, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 119 310грн.00коп.

28.10.2008р. позивачем за первісним позовом на адресу відповідача направлена претензія №671 від 28.10.2008р. з вимогою про сплату виниклої заборгованості (докази відправлення та отримання даної претензії відповідачем наявні матеріалах справи). Однак дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 119 310грн.00коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що сума боргу в розмірі 119 310грн.00коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем поставленого товару, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Промексім”, м.Донецьк в частині стягнення основного боргу в розмірі 119 310грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.5 договору встановлено, що в разі несвоєчасної оплати поставленої продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення за кожен день прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 1 803грн.99коп. за період прострочення з 19.10.2008р. по 04.12.2008р.

Розглянувши розрахунок позивача, враховуючи прострочення оплати продукції, суд вважає, що зазначена сума пені не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення пені в розмірі 1 803грн.99коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, сума індексу інфляції становить 2 028грн.27коп. за період прострочення з 19.10.2008р. по 04.12.2008р. та 3% річних становлять суму в розмірі 451грн.08коп. (за період прострочення з 19.10.2008р. по 04.12.2008р.).

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд дійшов висновку, що зазначені останнім суми не суперечать вимогам чинного законодавства, а відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Промексім”, м.Донецьк в частині стягнення суми індексу інфляції в розмірі 2 028грн.27коп. та 3% річних в розмірі 451грн.08коп. підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач за первісним позовом просить суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 1 203грн.02коп.

В обґрунтування зазначеної вимоги позивач посилається на п.9.3 договору, відповідно з яким незалежно від сплати неустойки (штрафу, пені) сторона, що порушила умови договору, відшкодовує іншій стороні нанесені в результаті цього збитки в частині, що не покрита неустойкою (штрафом, пенею).

За твердженням позивача за первісним позовом, для закупівлі товарів та для ведення господарської діяльності останній використовував кредитні кошти, за користування якими згідно кредитної угоди №15-93/42-1311/08 від 11.06.2008р. сплачував 20% річних.

Як зазначено позивачем, через несвоєчасне виконання зобов`язань з боку відповідача за первісним позовом Товариству з обмеженою відповідальністю „Промексім” було завдано збитків у вигляді необхідності сплати процентів за користування кредитними коштами, які позивач за первісним позовом сплачував Промінвестбанку за кредитною угодою №15-93/42-1311/08 від 11.06.2008р.

На думку позивача, за час прострочення оплати товару за договором поставки №15/138 від 16.01.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Промексім” сплатило банку проценти за користування кредитними коштами в розмірі 3 007грн.01коп.

Враховуючи частину покриття цієї суми пенею, позивач за первісним позовом суму в розмірі 1 203грн.02коп. визначає як збитки, понесені останнім в результаті невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Суд не приймає посилання позивача за первісним позовом з огляду на наступне:

За приписом ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема, відшкодування збитків.

Частиною 2 ст.22 Цивільного кодексу України до збитків віднесені: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Аналогічно, стаття 224 Господарського кодексу України визначає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Крім того, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню, включається, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

З огляду на зазначене, суд вважає, що в даному випадку сплата банківській установі процентів за користування кредитними коштами не є збитками в розумінні ст.22 Цивільного кодексу України та ст.225 Господарського кодексу України, оскільки позивачем за первісним позовом не доведено, що відповідна сума кредиту була надана саме для виконання договірних зобов`язань за договором поставки №15/138 від 16.01.2006р.

Крім того, суд зазначає, що необхідними умовами цивільно-правової відповідальності по відшкодуванню збитків за загальними правилами є:

1) протиправність поведінки;

2) збитки, як результат протиправної дії;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданими збитками;

4) вина особи, що заподіяла збитки.

Втім, цивільно-правова відповідальність по відшкодуванню збитків настає при наявності зазначених умов у сукупності. Відсутність хоча б однієї з умов є підставою для відмови щодо відшкодування збитків.

Оскільки сплата процентів повинна здійснюватись позивачем незалежно від того, чи своєчасно виконано відповідачем за первісним позовом зобов`язання щодо оплати товару, тому суд вважає, що між протиправною поведінкою відповідача і збитками позивача за первісним позовом відсутній причинний зв`язок.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення збитків в розмірі 1 203грн.02коп. є необґрунтованими, недоведеними, а тому підлягають залишенню без задоволення.

На ряду з викладеним, як зазначено вище, Відкрите акціонерне товариство „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ звернулось до суду із зустрічною позовною заявою з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промексім”, м.Донецьк неустойки за прострочення поставки продукції в розмірі 9 544грн.80коп.

В обґрунтування своїх вимог Відкрите акціонерне товариство „Енергомашспецсталь” посилається на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю „Промексім” умов договору щодо строків поставки відповідного товару.

Як зазначено вище, відповідно до п.1.2 договору, строки та обсяги поставки визначаються специфікаціями. В свою чергу, умовами специфікації №9 від 08.10.2008р. встановлено, що строком поставки є 08.10.2008р., а загальна вартість поставленого товару повинна становити 123 000грн.00коп.

Відповідно до ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, з матеріалів справи вбачається, що фактична поставка продукції здійснена відповідачем за зустрічним позовом 09.10.2008р. та сума цієї поставки становить 119 310грн.00коп. про що свідчить дата видаткової накладної №ЭК-0002995 від 09.10.2008р.

Таким чином, відповідачем за зустрічним позовом порушені строки поставки продукції та її обсяги, передбачені договором та специфікацією.

За приписом ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст.230 господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 9.1 договору встановлено, що за прострочення поставки продукції або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 8% вартості непоставленої в строк продукції.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, у судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі зазначеного пункту договору, враховуючи несвоєчасну поставку товару, позивачем за зустрічним позовом нараховано неустойку в розмірі 9 544грн.80коп.

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає його обґрунтованими, однак таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

З приписів зазначених статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин (зворотнього судом не встановлено), суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У зв’язку з зазначеним, враховуючи те, що однодневним простроченням поставки товару позивачу за зустрічним позовом не причинено збитків, суд вважає в даному випадку за можливе зменшити розмір неустойки.

Оскільки неустойка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов`язань для стимулюваня їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов`язання (санкцією), як правового наслідку його порушення, тому вона має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

В даному випадку, беручи до уваги надто короткий термін прострочення поставки, розмір неустойки, на думку суду, не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення.

З огляду на вищезазначене, суд вважає за доцільне вимоги позивача за зустрічним позовом щодо стягнення неустойки в розмірі 9 544грн.80коп. задовольнити частково та зменшити розмір неустойки на 90%.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 10% від суми неустойки, яка нарахований позивачем, а саме – 954грн.48коп.

За первісним позовом судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

За зустрічним позовом судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 22, 252, 253, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 664, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 225, 230, 233 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Промексім”, м.Донецьк до відповідача, Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ про стягнення заборгованості в розмірі 124 796грн.36коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 119 310грн.00коп., пені в розмірі 1 803грн.99коп., 3% річних в розмірі 451грн.08коп., інфляційних витрат в розмірі 2 028грн.27коп. та збитків в розмірі 1 203грн.02коп.. – задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” (за адресою: м.Краматорськ, Донецька область, 84306, р/р 2600901517252 в філії ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” м.Донецьк, МФО 334817, код ЄДРПОУ 00210602, ІПН 002106005156) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Промексім” (за адресою: вул.Куйбишева, 31 б, м.Донецьк, 83101, р/р 26002301749391 в ГУ ПІБ в Донецькій області, МФО 334635, код ЄДРПОУ 30375820, ІПН 303758205677) суму основного боргу в розмірі 119 310грн.00коп., пеню в розмірі 1 803грн.99коп., 3% річних в розмірі 451грн.08коп. та інфляційні витрати в розмірі 2 028грн.27коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 1 235грн.93коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116грн.86коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог за первісним позовом відмовити.

Зустрічні позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь”, м.Краматорськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Промексім”, м.Донецьк про стягнення 9 544грн.80коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Промексім” (за адресою: вул.Куйбишева, 31 б, м.Донецьк, 83101, р/р 26002301749391 в ГУ ПІБ в Донецькій області, МФО 334635, код ЄДРПОУ 30375820, ІПН 303758205677) на користь Відкритого акціонерного товариства „Енергомашспецсталь” (за адресою: м.Краматорськ, Донецька область, 84306, р/р 2600901517252 в філії ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” м.Донецьк, МФО 334817, код ЄДРПОУ 00210602, ІПН 002106005156) неустойку в розмірі 954грн.48коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог за зустрічним позовом відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 10.01.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя