Рішення № 2806999, 08.01.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.09 Справа № 14/234пд(2/568пд)

Суддя Лісовицький Є.А., розглянувши заяву відповідача –Приватного підприємства “Техно-торговий центр “Укрпром-Консоль”, про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Луганської області від 07.02.08 у справі №2/568пд

за позовом Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ

до Приватного підприємства “Техно-торговий центр “Укрпром-Консоль”, м. Луганськ

про розірвання договору, стягнення 69862 грн. 90 грн., демонтування рекламних конструкцій

Представники:

від позивача: не прибув;

від відповідача –Щербак М.Ф., довіреність від 11.04.08.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть справи: Відповідач звернувся з заявою про перегляд рішення господарського суду Луганської області від 07.02.2008р. по справі 2/568пд за нововиявленими обставинами, оскільки на момент винесення рішення господарським судом постановою Ленінського районного суду м.Луганська від 14.08.07 частково визнано неправомірним та скасовано рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.04.07 № 115 «Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська»та повністю визнано противоправним і скасовано додаток до цього рішення, який визначав порядок розрахунку плати за користування місцями розміщення рекламних засобів. Між тим, на думку відповідача, розрахунок плати за договором від 17.05.07 № 374 здійснено позивачем на підставі даного Порядку. Сума боргу, стягнута рішенням господарського суду від 07.02.08, не відповідає дійсному розміру плати.

Оскільки відповідач не був учасником справи, що розглядалась Ленінським районним судом, і про прийняте рішення йому не було відомо, а зазначена постанова суду має суттєве значення для вирішення спору, відповідач просив переглянути рішення господарського суду від 07.02.08 за нововиявленими обставинами, скасувати його, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Дана заява була прийнята судом до розгляду, оскільки наведена обставина мала суттєве значення для вирішення спору, а наявності обставин, що свідчили б про пропуск строку на звернення з заявою, не вбачалось.

Позивач вважає позовні вимоги необґрунтованими та заперечує проти задоволення заяви.

При розгляді заяви судом було встановлено, що відповідачу напевно стало відомо про наявність постанови Ленінського районного суду м.Луганська від 14.08.07 у червні 2008 року –коли він звернувся з позовом про визнання недійсним п.4.2 договору від 17.05.07 № 374 укладеного сторонами.

За даним позовом було порушено провадження у справі № 10/22 пд.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 09.12.08 у позові відмовлено.

Відповідачем подано клопотання про відновлення строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, у якому вказано, що при розгляді справи № 10/22пд відділ реклами Луганської міської ради постійно заперечував проти того, що розрахунок плати у договорі здійснений на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.04.07 № 115 «Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська».

Дана обставина встановлювалась рішенням господарського суду Луганської області від 02.10.08, але воно не набрало законної сили та було скасовано постановою Луганського апеляційного господарського суду від 09.12.08.

Лише при розгляді апеляційної скарги дана обставина була встановлена остаточно.

На підтвердження суду надані копії відзивів на позов, апеляційної скарги у справі № 10/22пд.

Суд вважає за можливе задовольнити клопотання та відновити строк на звернення з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, оскільки з наданих матеріалів дійсно вбачається зловживання відділом реклами Луганської міської ради правами сторони у процесі, а саме безпідставне заперечення проти факту нарахування плати за договором від 17.05.07 № 374 згідно рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 13.04.07 № 115 «Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська».

Таке заперечення певним чином викликало сумніви у відповідача щодо порядку нарахування плати за договором і лише при розгляді апеляційної скарги цей факт був встановлений, що знайшло відображення у постанові Луганського апеляційного господарського суду від 09.12.08 у справі № 10/22пд.

Тому суд дійшов висновку, що вказані відповідачем обставини є поважними для відновлення строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та відновлює даний строк.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін суд, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 07.02.2008р. по справі 2/568пд стягнуто з Приватного підприємства «Техно-торговий центр «Укрпром-Консоль»на користь Відділу реклами Луганської міської ради заборгованість за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій в сумі 64554 грн. 33 коп., пеню в розмірі 1931 грн. 43 коп., витрати по сплаті державно мита у сумі 698 грн. 63 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

Розірвано договір тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська № 374 від 17.05.07.

Зобов’язано приватне підприємство «Техно-торговий центр «Укрпром-Консоль»демонтувати рекламні конструкції, що розташовані за адресою:

м. Луганськ кв. Волкова напроти магазину «Єврордом»за зупинкою;

м. Луганськ вул.Оборонная напроти акумуляторного заводу;

м. Луганськ вул. Хєрсонськая біля будинку по вул. Мєргєльная, 76;

м. Луганськ вул. Хєрсонськая перехрестя з вул. 50-ліття Образованія СССР;

м. Луганськ вул.Станкостроітєльная перехрестя з вул. Будьонного біля магазину № 311;

м. Луганськ вул. Станкостроітєльная перехрестя з вул. Плєханова;

м. Луганськ вул. Хєрсонськая (зупинка Мєргєльная);

м. Луганськ вул. Донєцкая (перехрестя з вул.Оборонная);

м. Луганськ вул. Хєрсонськая (напроти школи «Альфа»).

Провадження у справі в сумі 3377 грн. 14 коп. припинено. Стягнуто з Відділу реклами Луганської міської ради на користь Державного бюджету України судові витрати по сплаті державно мита у сумі 698 грн. 63 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.,

Своє рішення суд мотивував тим, що на виконання вимог ст. 26 Закону України «Про рекламу»та у відповідності з рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради № 142/6 від 16.05.07 сторонами у справі добровільно укладено договір тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська від 17.05.07 № 374.

Відповідно до п. 4.2, п.4.3 розділу 4 укладеного сторонами договору сторони домовились щодо суми та порядку внесення плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів.

З наданого розрахунку позивача вбачається наявність заборгованості відповідача перед позивачем за період з травня по листопад (включно) 2007 року у сумі 67931 грн. 41 коп.

З наданих платіжних доручень відповідача вбачається, що під час розгляду справи, платіжними дорученнями від 24.12.07 № 481 на суму 3377 грн. 14 коп. та від 28.01.08 № 27 на суму 4551 грн. 80 коп. ним частково перераховано позивачеві заборгованість за листопад-грудень 2007 року та січень 2008 року. Враховуючи призначення платежу даних платіжних доручень, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1.1 ст. 80 ГПК України (за відсутністю спору) лише у сумі 3377 грн. 14 коп., яка перерахована згідно платіжного доручення від 24.12.07 № 481, оскільки, дане платіжне доручення містить призначення платежу «за листопад 2007 року»та входить до заявленого позивачем періоду стягнення.

Тому, відповідно до вимог п.1.1 ст. 80 ГПК України, провадження у справі у сумі заборгованості –3377 грн. 14 коп. підлягає припиненню, з віднесенням судових витрат з цієї частині позовних вимог на відповідача, оскільки борг було перераховано ним після звернення позивача з позовом до суду.

Згідно уточненого розрахунку сума заборгованості за період з травня 2007 року по листопад 2007 року (включно) у сумі 64554 грн. 33 коп., обґрунтована та підтверджена матеріалами справи.

Заявлена позивачем до стягнення пеня, нарахована у відповідності до вимог п. 5.5 розділу 5, укладеного сторонами договору.

Згідно уточненого розрахунку позивача, сума пені склала 3034 грн. за період з 21.06.07 по 06.12.07. Оскільки, позивачем було заявлено до стягнення пеню лише у сумі 1931 грн. 43 коп., то суд вважав дану суму обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Критерієм істотного порушення закон визначає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

Оскільки за договором від 17.05.07 № 374 позивач розраховував на отримання певної суми плати відповідно до умов договору ( за заявлений період позивач розраховував отримати суму 79310 грн. 97 коп.) то, порушення відповідача щодо сплати плати за користування у сумі 64554 грн. 33 коп. є істотним. Тому, вимогу позивача щодо розірвання договору від 17.05.07 № 374, суд вирішив також задовольнити.

Відповідач звернувся з заявою про перегляд рішення господарського суду Луганської області від 07.02.2008р. по справі 2/568пд за нововиявленими обставинами, просить скасувати його, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Оцінивши матеріали справи суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню, рішення від 07.02.08 –скасуванню, а у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно ст..112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

Між сторонами у справі, 17.05.07, укладено договір про надання в тимчасове користування та використання місць для розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська № 374 (надалі - Договір), за умовами якого “Робочий орган” (позивач у справі) надав “Користувачу”( відповідачу у справі) в тимчасове користування рекламні місця, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, для розташування рекламних засобів.

Порядок та умови внесення плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, перебувають в комунальній власності територіальної громади м. Луганська врегульовано статтею 4 Договору.

Зокрема, пунктом 4.2. Договору передбачено, що плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають в комунальній власності територіальної громади м. Луганська визначається згідно Порядку, встановленому рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради і складає 12232,04 грн., в тому числі 20 % ПДВ 2038,67 грн., місяць (розрахунок на додатку № 2).

Відповідач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 14.08.2007р. по справі № 2"а"-642/2007, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2007р. по справі № 2"а"-3633/2007, скасовано рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 115 від 13.04.2007р. та додаток до нього, яким керувався позивач при нарахуванні оплати за користування рекламними засобами.

Правовідносини сторін регулюються Законом України „Про рекламу”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 „Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами”, нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Закон України „Про рекламу” визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва та споживання реклами.

Статтею 16 вищевказаного Закону передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 2067 від 29.12.2003.

Пунктом 32 типових правил встановлено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, - на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для не наземного та не дахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

З вищевказаного вбачається, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, не є договірною, тобто не може бути вільно передбачена умовами договору на розсуд сторін.

Вищевказаним Законом та Правилами не визначено порядок укладення договорів з предмету тимчасового користування місцем розташування зовнішньої реклами, тому у даному випадку до цих відносин застосовуються норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Укладення договору між сторонами є правом сторін, але плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, не може бути встановлена на розсуд сторін.

Стаття 648 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору, укладеного на підставі правового акту органу державної влади, органу місцевого самоврядування, обов’язкового для сторін договору, має відповідати цьому акту.

Ст. 632 ЦК України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 40 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

Згідно з правилами ст.16 Закону України «Про рекламу»виконавчі органи міських рад, здійснюючи свою компетенцію при розміщенні розповсюджувачами зовнішньої реклами, зобов’язані діяти в порядку та на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, при укладенні Договору сторони договору не були вільними у визначенні ціни (плати), яка визначалась відповідно до вищевикладених актів законодавства, а повинні були дотримуватись цих актів.

В спірному договору відсутнє посилання на конкретне рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 115 від 13.04.2007р., але з розрахунку (додаток № 2 до договору) вбачається, що розрахунок здійснено згідно умов даного рішення.

Також ця обставина встановлена постановою Луганського апеляційного господарського суду від 09.12.08 у справі № 10/22пд.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 14.08.2007р. по справі № 2"а"-642/2007, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 25.10.2007р. скасовано рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 115 від 13.04.2007р. та додаток до нього, яким керувався позивач при нарахуванні оплати за користування рекламними засобами за договором.

Дана обставина має суттєве значення для справи і не була відома заявнику –відповідачу у справі, на момент винесення рішення від 07.02.08.

Отже рішення у справі № 2/568 пд від 07.02.08 підлягає скасуванню.

Згідно статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, до переліку яких віднесено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам Цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 Цивільного кодексу України.

Розрахунок плати у договорі від 17.05.07 № 374 здійснено з порушенням умов п. 32 типових правил та з порушенням вимог вищезазначених нормативних актів з урахуванням постанови Ленінського районного суду м. Луганська від 14.08.2007р. по справі № 2"а"-642/2007.

Ціна (плата) є істотною умовою договору, без якої неможливе укладення договору, відтак недійсність окремої частини договору тягне недійсність його в цілому.

За таких обставин, договір № 374 від 17.05.2007р. визнається недійсним з моменту укладення. Питання щодо застосування наслідків недійсності правочину не вирішується, з огляду на положення п. 3 ст. 207 ГК України,

Звертаючись з позовом відділ реклами Луганської міської ради обґрунтовував свої вимоги лише невиконанням відповідачем зобов’язань за договором № 374 від 17.05.2007р., який визнано недійсним.

Тому у задоволенні позову слід відмовити за необґрунтованістю. Суд також враховує, що дозволи на розміщення спеціальних конструкцій –світлових щитів, надані відповідачу згідно рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 16.05.07 № 142/6. Доказів скасування даного рішення суду не надано.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Згідно вимог ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 7-93 за розгляд позовної заяви з позивача слід стягнути державне мито у сумі 698 грн. 63 коп. за майновою вимогою, 85 грн. держмита за немайновими вимогами та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн.

З відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню сума недоплаченого держмита 42 грн. 82 коп. за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 46, 49, 82, 83, 84, 85, 112-114 ГПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Приватного підприємства “Техно-торговий центр “Укрпром-Консоль”, про перегляд рішення господарського суду Луганської області від 07.02.08 у справі №2/568пд за нововиявленими обставинами задовольнити.

2. Скасувати рішення господарського суду від 07.02.08.

3. Прийняти нове рішення у справі.

4. Визнати недійсним Договір № 374 «Про надання в тимчасове користування і використання місць, для розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають в комунальній власності територіальної громади м. Луганська», укладений між сторонами 17.05.2007р. з моменту його укладення.

5. У задоволенні позову відмовити.

6. Стягнути з відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, код 34791800 на користь Приватного підприємства «Техно - торговий центр «Укрпром-Консоль», м. Луганськ, вул. Рабочая, 25, код 33432760 витрати по сплаті державного мита в сумі 391 грн. 82 коп. за подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Стягнути з Приватного підприємства «Техно - торговий центр «Укрпром-Консоль», м. Луганськ, вул. Рабочая, 25, код 33432760 на користь Державного бюджету України на поточний рахунок 31118095700006, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, одержувач –УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, банк –ГУ ДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095 державне мито в сумі 42 грн. 82 коп. Наказ видати Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції м.Луганська.

8. Стягнути з відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, код 34791800 на користь Державного бюджету України на поточний рахунок 31118095700006, МФО 804013, ЄДРПОУ 24046582, одержувач –УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, банк –ГУ ДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095 державне мито в сумі 783 грн. 63 коп.; на користь Державного бюджету України на поточний рахунок 31211259700006, МФО 804013, ОКПО 24046582, одержувач –УДК у м. Луганську, банк –ГУ ДКУ в Луганській області, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. Наказ видати Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції м.Луганська.

У судовому засіданні 08.01.09 було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення. Дане рішення набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення 10 січня 2009 р.

Суддя Є.А.Лісовицький