Рішення № 28068876, 14.12.2012, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 2506/8630/2012 Провадження по справі 2/2506/3059/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.12.2012 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Литвиненко І.В.

при секретарі Суспо Л. Ю.,

за участю позивача, відповідача, представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, в якому, просив визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1, визнати право власності на ? частину дачі АДРЕСА_2, та виділити йому рухоме майно, а саме: меблеву стінку з під світкою, кухонний набір меблів (стіл та м'який куточок), вітальню, холодильник », шафу тридверну, одне ліжко, одну тумбочку при ліжкову, телевізор рідкокристалічний, а інше спільне майно виділити відповідачу.

Відповідач звернувся із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та просила визнати за нею право власності на ? частину автомобіля ВАЗ 21063, право власності на ? КІА RIO 2006 року випуску кузов № НОМЕР_1 чорного кольору державний номер НОМЕР_2 та право власності на ? частину гаражу АДРЕСА_3, припинити право спільної сумісною власності на квартиру АДРЕСА_1, залишивши за нею право власності на цю квартиру.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив не включати до переліку майна, що підлягає поділу пральну машинку «Індезіт», також погодився на те, щоб за ним було визнано право власності на гараж, а за відповідачем -право власності на дачний будиночок. Позовні вимоги ОСОБА_3 не визнав.

Відповідач та представник відповідача визнали позовні вимоги частково, а саме: не визнали позовні вимоги в частині включення до спільного сумісного майна квартири АДРЕСА_1, дивану -ліжка «Дельфін», стінки «Піонер, набору ПК, принтеру,оскільки ці речі купувались для дітей, а також не визнала позов щодо поділу телевізора «Радуга», оскільки це майно відсутнє. Свої позовні вимоги підтримала та просила не включати до переліку майна, що підлягає поділу автомобіль ВАЗ 21063, оскільки визнала той факт, що фактично цей автомобіль був відчужений в період шлюбу, не заперечувала, щоб за позивачем було визнано право власності на гараж, а за нею на дачний будиночок.

Заслухавши пояснення сторін, представника відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 03.08.1985 року. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 листопада 2009 року шлюб розірваний. Від шлюбу сторони мають синів: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Під час шлюбу ними було придбано квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 19.10.2004 року (а. с. 61), покупцем в цьому договорі зазначена відповідач -ОСОБА_3, що спростовує її твердження про те, що дійсним покупцем даної квартири була її мама -ОСОБА_6, а квартира відповідачу була надана в тимчасове користування, крім того, відповідачем не доведено, що вказану квартиру придбано за особисті кошти відповідача, а не за кошти сім'ї. Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 19.10.2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського нотаріального округу ОСОБА_7 спростовує показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_8 в частині того, що квартира була куплена матір'ю відповідача та для неї. Крім того, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не повідомили яку саме суму коштів було передано їх бабусею мамі для купівлі спірної квартири. Свідок ОСОБА_4 повідомив, що кошти, які пересилала їх бабуся ОСОБА_6, витрачались на потреби сім'ї. Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 повідомили, що їм відомо про купівлю двокімнатної квартири за кошти мами відповідача лише зі слів самого відповідача.

Відповідно до інформації СТ «Янтар (а.с. 170, 189), членом садівничого товариства є ОСОБА_3, пайові внески нею не вносились, відомостей щодо дати забудови та введення в експлуатацію будинку АДРЕСА_2 в садівничому товаристві не існує. Відповідно до відповіді Автокооперативу № 45, ОСОБА_2 є членом АК № 45, щодо внесення позивачем пайових внесків в АК № 45 відомості відсутні, відомостей про те, в якому році був добудований гараж АДРЕСА_3 немає.

Відповідно до п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 04.10.91 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з врахуванням конкретних обставин залишити його одній із сторін, а іншій присудити грошову компенсацію. Також відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Оскільки на дачний будинок, що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_2 та на гараж АДРЕСА_3 відсутня технічна документація, а отже будівництво, добудови здійснювалася без належного дозволу та відповідного проекту, вважаються спільним сумісним майном сторін є будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані ними, тому за згодою позивача та відповідача, суд приходить до висновку, про те, що за позивачем необхідно визнати право власності на будівельні матеріали, які були використані при будівництві гаражу АДРЕСА_3, а за відповідачем - право власності на будівельні матеріали, які були використані при будівництві дачного будиночку, що розташований на дачній ділянці АДРЕСА_2.

Відповідно до договору купівлі -продажу будинку від 29.11.2006 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_12 продали будинок, що розташований в АДРЕСА_4, що належав продавцям у рівних частинах на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом виданого 26.09.2002 року за р. № 2-1535 та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 05 вересня 2006 року за р. № 1 -2875. Будинок відчужений за 140560 грн. Кошти продавцями за договором були розділені порівну та них були ними придбані автомобілі, що підтверджується показннями свідка ОСОБА_12 та рахунком -фактурою № ЧН-0002051 від 01.12.2006 року. Автомобіль КІА RIO 2006 року випуску кузов № НОМЕР_1 чорного кольору державний номер НОМЕР_2 був придбаний за 76139 грн. 04 коп. Суд погоджується з доводами позивача про те, що у придбання автомобіля КІА RIO 2006 року випуску кузов № НОМЕР_1 чорного кольору державний номер НОМЕР_2 були вкладні на 92,3 % його особисті кошти -70280 грн., які одержані позивачем від продажу спадкового майна та частково -на 7,7 % були вкладені спільні кошти сторін. Відповідачем ОСОБА_3 вказаний автомобіль оцінений в 64000 грн., з такою оцінкою погодився і позивач, а отже, суд вважає за можливе визнати право власності на автомобіль КІА RIO 2006 року випуску кузов № НОМЕР_1 чорного кольору державний номер НОМЕР_2 за позивачем, оскільки ним на 92,3 % було вкладено особистих коштів. 7,7 % вартості автомобіля від оцінки, здійсненої позивачем становить 4928 грн, які є спільними коштами подружжя, вкладеними в автомобіль, половина від цієї суми становить 2464 грн., які суд вважає за можливе компенсувати за рахунок рухомого майна, оскільки автомобіль є річчю неподільною.

Відповідно до ч. 7 ст.57 СК України, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною

власністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч. 1,2 та 3 ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Суд приходить до висновку про те, що не підлягає включенню до спільного майна, яке підлягає розподілу автомобіль ВАЗ 21063, який фактично був відчужений подружжям під час перебування у шлюбі, що визнано відповідачем та підтверджується копією розписки, довідкою та копією довіреності від 12.09.2012 року ( а. с. 204, 206, 207), також пральна машина «Індезіт», оскільки позивач просив виключити її із переліку спільного майна подружжя, що підлягає розподілу; не підлягає включенню до спільного майна і розподілу телевізор «Радуга», оскільки наявність на час розірвання шлюбу не доведена позивачем, спростовується актом, що наданий ним (а.с. 16).

Відповідно до ст. 174 СК України майно, придбане батьками або одним з них для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), є власністю дитини. На підставі ст.. 174 СК України, суд вважає, що диван-ліжко «Дельфін», стінка «Юніор», набір ПК та принтер були придбані для задоволення потреб дітей сторін, які на час їх придбання були неповнолітніми, тому, суд вважає, що у задоволенні позову щодо поділу цього майна слід відмовити.

Сторони за згодою між собою визначили вартість спірного майна та не заявляли клопотання про призначення експертизи. Отже, з урахуванням вартості майна, визначеної сторонами та потреби в ньому кожної із сторін, суд вважає за необхідне поділити майно наступним чином: виділити ОСОБА_2 м'який куточок (диван, два ліжка-крісла) вартістю 1500 грн, DVD »вартістю 200 грн, холодильник «Snaige»вартістю 2000 грн, кухонний набір меблів (м'який куточок та стіл обідній) вартістю 1500 грн, виділити ОСОБА_3 телевізор »вартістю 2000 грн, меблеву стінку з підсвіткою вартістю 2000 грн, корпусні меблі для кухні вартістю 1800 грн, меблі для вітальні, вартістю 1750 грн., спальний гарнітур, вартістю 2000 грн. Оскільки корпусні меблі - кухонна стінка, стінка з під світкою та меблі для вітальні виготовлялись для квартири АДРЕСА_5, в якій проживає відповідач,суд вважає за доцільне це майно виділити саме їй.

Для врівноваження часток з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути 710 грн. 24 коп..

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, пропорційно задоволеним вимогам слід розподілити судові витрати - стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 939 грн. 10 коп. судових витрат та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 214 грн.60 коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 213-215, 218 ЦПК України, ст.. ст.. 57, 62, 69, 71 СК України суд,-

в и р і ш и в:

позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на будівельні матеріали, які були використані при будівництві гаражу АДРЕСА_3.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на будівельні матеріали, які були використані при будівництві дачного будиночку, що розташований на дачній ділянці АДРЕСА_2.

Визнати право власності за ОСОБА_2 на автомобіль КІА RIO 2006 року випуску кузов № НОМЕР_1 чорного кольору державний номер НОМЕР_2.

Поділити спільне сумісне майно наступним чином:

Виділити ОСОБА_2 м'який куточок (диван, два ліжка-крісла) вартістю 1500 грн, DVD »вартістю 200 грн, холодильник «Snaige»вартістю 2000 грн, кухонний набір меблів (м'який куточок та стіл обідній) вартістю 1500 грн, визнавши за ним право власності на це майно.

Виділити ОСОБА_3 телевізор NG»вартістю 2000 грн, меблеву стінку з під світкою вартістю 2000 грн, корпусні меблі для кухні вартістю 1800 грн, меблі для вітальні, вартістю 1750 грн., спальний гарнітур, вартістю 2000 грн., визнавши за нею право власності на це майно.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 710 грн. 24 коп. (сімсот десять грн.. двадцять чотири коп.). для врівноваження часток.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 939 грн. 10 коп. (дев'ятсот тридцять дев'ять грн.. десять коп.) судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 214 грн.60 коп. судового збору.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Чернігівської області.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: