Рішення № 2806685, 14.01.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2009 р. Справа № 57/245-08

вх. № 8814/4-57

Суддя господарського суду

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - позивача - Висоцька Н.О., дов. № 31 від 30.10.08р.

Відповідач - Харченко О.О., дов № 01-23/86 від 31.12.2008 р., юрисконсульт;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "Харківшляхбуд"

про стягнення 824399,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю „Євро Лізінг” звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача – Відкритого акціонерного товариства „Харківшляхбуд” заборгованість у сумі 725857,80 грн., пені у сумі 65476,17 грн., індекс інфляції у сумі 20459,75 грн. та покласти на відповідача судові витрати, мотивуючи свої неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань по договору фінансового лізингу № 382 від 18 липня 2007 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 грудня 2008 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 09 грудня 2008 року о 11:10 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 грудня 2008 року, розгляд справи відкладено на 14 січня 2009 року, у зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та невиконання умов ухвали від 03 грудня 2008 року щодо подання витребуваних судом документів.

Через канцелярію господарського суду Харківської області позивачем надано додаткові документи (вх. № 649 від 14.01.2009 р.), які долучено до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області позивачем надано відзив на позов та додаткові документи (вх. № 648 від 14.01.2009 р.), які долучено до матеріалів справи.

У призначеному судовому засіданні 14 січня 2009 року представник позивача підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача суму заборгованості у розмірі 824399,12 грн. визнавав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 липня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг» (далі - позивач) та Відкрите акціонерне товариство «Харківшляхбуд» (далі - відповідач) був укладений договір фінансового лізингу № 382 (далі - договір), у відповідності до умов якого позивач передає відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу ТЗ (транспортні засоби) у відповідності з замовленням.

Розділом 5 договору (п.п. 5.1, 5.2, 5.8) передбачено, що за переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачується лізингові платежі, які включають суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ, комісію за наданий у лізинг ТЗ та інші витрати лізингодавця (позивача), що безпосередньо пов’язані з виконанням договору, розмір та строки сплати лізингових платежів встановлюється у Плані лізингу (додатку 3 до договору) та інших додатках. Пунктами 19.2, 19.3, 19.3 договору сторонами було погоджено, що термін дії договору зумовлений стоком лізингу, який вказується в плані лізингу окремо щодо кожного ТЗ, договір втрачає свою силу після виконання сторонами своїх зобов’язань по ньому, зміни та доповнення до договору можуть викладені тільки у письмовій формі.

На виконання умов договору фінансового лізингу № 382 від 18 липня 2007 року позивач передав, а відповідач прийняв на підставі замовлення наступні транспортні засоби:

-FOTON AUMAN BJ3251DLPJB-1, шасі № Y89DSK32В7АВ57028, реєстраційний № АА2875ЕВ, акт прийому-передачі № 382/004 від 20 серпня 2007 року;

-FOTON AUMAN BJ3251DLPJB-1, шасі № Y89DSK32В7АВ57027 реєстраційний № АА2869ЕВ, акт прийому-передачі № 382/005 від 21 серпня 2007 року;

- Каток ДУ 84 а, акт прийому-передачі № 382/006 від 17 серпня 2007 року;

- Каток ДУ 98 а, акт прийому-передачі № 382/007 від 17 серпня 2007 року;

- Фронтальний погрузчик FOTON AuLion FL956F, реєстраційний № 12555КС, акт приймання-передачі № 382/008 від 17 серпня 2007рку;

- Автогрейдер ДЗ 98. шасі № 4715, акт приймання-передачі № 382/009 від 26 жовтня 2007 року;

- Бульдозер Б10М.01-ЕН , шасі № 159044, акт приймання-передачі № 382/010 від 22 жовтня 2007 року;

- Бульдозер Б10М.01-ЕН , шасі № 159059, акт приймання-передачі № 382/011 від 22 жовтня 2007 року;

- МАЗ 642808-232 шасі №Y3M64220870006415, реєстраційний № АА0486ЕН, акт приймання-передачі № 382/012 від 26 жовтня 2007 року;

- Пр/тяж 816 (93384-0000010-00), шасі № Х4493384А70000019, реєстраційний № АА5646ХТ, акт приймання-передачі № 382/013 від 8 листопада 2007 року;

- Фронтальний погрузчик FOTON AuLion FL956F, шасі № 9F6F15417WН, реєстраційний №07561КС, акт приймання-передачі № 382/014 від 26 жовтня 2007 року;

- Екскаватор DOOSAN Solar 255-LS-V, шасі № DHKHEMYOC70001501, акт приймання-передачі № 382/015 від 30 жовтня 2007 року;

- Екскаватор DOOSAN Solar 255-LS-V, шасі № DHKHEMYOТ70001525, акт приймання-передачі № 382/016 від 30 жовтня 2007 року.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами були підписані плани лізингу та відповідні зміни до них:

- план Лізингу №382/004 зі змінами від 17 серпня 2007 року;

- план Лізингу № 382/ зі змінами від 20 серпня 2007 року;

- план Лізингу № 382/006 зі змінами від 16 серпня 2007 року;

- план Лізингу № 382/007 зі змінами від 16 серпня 2007 року;

- план Лізингу № 382/008 зі змінами від 16 серпня 2007 року;

- план Лізингу № 382/009 зі змінами від 25 жовтня 2007 року;

- план Лізингу № 382/010 зі змінами від 22 жовтня 2007 року;

- план Лізингу № 382/011 зі змінами від 22 жовтня 2007 року;

- план Лізингу № 382/012 зі змінами від 25 жовтня 2007 року;

- план Лізингу № 382/013 зі змінами від 07 листопада 2007 року;

- план Лізингу № 382/014 зі змінами від 25 жовтня 2007 року;

- план Лізингу № 382/015 зі змінами від 29 жовтня 2007 року;

- план Лізингу № 382/016 зі змінами від 29 жовтня 2007 року,

якими сторони погодили істотні умови Договору, а саме, тривалість лізингу, дату надання, повернення ТЗ розмір лізингових платежів, періодичність сплати лізингових платежів, місячний пробіг, дата повернення, місце передачі та інші.

З матеріалів справи вбачається, що факт передачі предмету лізингу відповідачу підтверджується підписаними сторонами двосторонніми актами здачі-прийому ТЗ: акт прийому-передачі № 382/004 від 20 серпня 2007 року; акт прийому-передачі № 382/005 від 21 серпня 2007 року; акт прийому-передачі № 382/006 від 17 серпня 2007 року; акт прийому-передачі № 382/007 від 17 серпня 2007 року; акт приймання-передачі № 382/008 від 17 серпня 2007рку; акт приймання-передачі № 382/009 від 26 жовтня 2007 року; акт приймання-передачі № 382/010 від 22 жовтня 2007 року; акт приймання-передачі № 382/011 від 22 жовтня 2007 року; акт приймання-передачі № 382/012 від 26 жовтня 2007 року; акт приймання-передачі № 382/013 від 8 листопада 2007 року; акт приймання-передачі № 382/014 від 26 жовтня 2007 року; акт приймання-передачі № 382/015 від 30 жовтня 2007 року; акт приймання-передачі № 382/016 від 30 жовтня 2007 року . Крім того, факт належного виконання робіт підтверджується відомостями, викладеними у відзиві на позов, поясненнями представника відповідача, що були дані ним у судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено уповноваженими представниками обох сторін, відповідачем було отримано ТЗ уповноваженою особою, зауважень до якості ТЗ не було. Таким чином, вказані документи свідчать про те, що відповідач отримав товар належної якості.

Як вказує позивач у позовній заяві, відповідач не виконав свої зобов’язання щодо своєчасного внесення лізингових платежів на підставі виставлених позивачем рахунків-фактури в строки визначені договором та планами лізингу, внаслідок чого у нього виникла заборгованість на 24.11.2008 року у сумі 725 857,75 грн., що стало підставою для звернення позивача до господарського суду Харківської області з відповідним позовом.

Як вбачається з пояснень обох сторін, інших договорів в усній чи письмовій формі, окрім договору фінансового лізингу № 382 від 18 липня 2007 року, між сторонами не укладалось.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні будь-які докази погашення відповідачем заборгованості в добровільному порядку.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов’язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконати її обов’язку.

Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України) .

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов’язку в натурі (присудження до виконання обов’язку в натурі)

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 статті 903 Цивільного Кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 статті 806 Цивільного кодексу України та Договору до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 2 зазначеного Закону передбачено, відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Як встановлено статтею 286 Господарського кодексу України, та статтею 762 Цивільного Кодексу Украйни, зобов'язання Лізингоодержувача полягає у своєчасному внесенні лізингових платежів за користування транспортним засобом, що випливає з договірних зобов'язань, який Лізингоодержувач сплачує Лизінгодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Разом з тим, за приписом ч. З статті 285 Господарського кодексу України та умовами Договору Відповідач повинен сплачувати Позивачу лізингові платежі за весь період користування транспортним засобом.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі лізингоотримувачем сплачувати періодичні лізингові платежі за користування об'єктом лізингу встановлені частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України, частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України та статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Згідно з п. 5.1. договору за переданий у лізинг ТЗ в період з Дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в Плані лізингу (Додаток 3 до Договору) та інших додатках.

Відповідно до п. 5.8 договору, оплата вартості послуг Лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний Лізінговий платіж здійснюється у наступному порядку:

- сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ сплачується у сумі, зазначеній у Плані лізингу;

- комісія Лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ кожен місяць розраховується за наступною формулою:

КЛПМ = КЛПЛ + (ЛППЛ * КоефКВ - ЛППЛ), де:

КЛПМ - комісія Лізінгодавця за поточний місяць;

КЛПЛ - комісія Лізінгодавця за відповідний місяць згідно Плану лізингу;

ЛППЛ - лізинговий платіж за відповідний місяць згідно Плану лізингу;

КоефКВ - коефіцієнт зміни курсу валюти, який розраховується наступним чином: офіційний ; валюти, зазначеної у Плані лізингу, за даними НБУ на момент виставлення рахунку Лізингодавцем ; валюти, зазначений у Плані лізингу.

Дата лізингового платежу за відповідний період користування ТЗ за планом лізингу визначена 20 число кожного місяця.

Станом на момент розгляду справи, відповідач в порушення домовленості сторін 76804,56 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов’язання з оплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № 382, який був укладений між сторонами 18 липня 2007 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, , інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджували сплату заборгованості по договору фінансового лізингу № 382 від 18 липня 2007 року у сумі 725857,75 грн., документів, що спростовували викладене у позові, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 725857,75 грн. заборгованості з лізингових платежів, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов’язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення.

У відповідності до п. 16.1 договору, сторонами була встановлена відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у вигляді пені в розмірі 0,1 (однієї десятої) % від простроченої суми за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення внесення лізингових платежів позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 65476,17грн.

Таким чином, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачам пеню на всю суму заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 65476,17грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов’язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про стягнення на користь позивача пені у сумі 65476,17грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 12605,40 грн. та 20459,75 грн. інфляційних витрат, нарахованих вірно згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов’язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними і підлягаючими задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита пропорційно задоволених вимог та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 11, 15,16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 692, 762, 806, 903 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 175,179, 193, 198, 224, 232, 258, 285, 286, 292, 343 Господарського кодексу України, ст..1, 2,16 Закону України "Про фінансовий лізинг" статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Харківшляхбуд” (61202, м. Харків, вул.. Ахсарова, 2, код 03450502, р/р 260000137898 у ВАТ „Ін промбанк”, МФО 351878 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізінг” (03062, м. Київ, пр. Перемоги, 67, поштова адреса: 03035, м. Київ, вул.. Сурікова, 3, код 32774741, п/р 2600510828 в ВАТ АБ „Укргазбанк”, МФО 320478 заборгованість в сумі 725857,80 грн., пені в сумі 65476,17 грн, 3% річних в сумі 12605,40 грн., індекс інфляції в сумі 20459,75 грн., держмита 8243,99 грн. та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішення законної сили.

Повний текст рішення підписано 19 січня 2009 року.

Суддя