Постанова № 28065933, 06.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7970/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Оксененко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"06" грудня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Оксененка О.М.,

суддів - Бистрик Г.М., Усенка В.Г.,

при секретарі -Меєчко К.П.,

за участю представників позивача - Кожарко О.О. і Чорноштан А.С., представника відповідача - Турченко Д.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів і заступника прокурора Дніпровського району м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва про стягнення адміністративно-господарських (штрафних) санкцій в розмірі 1 147 228, 62 грн.,

В С Т А Н О В И Л А:

Заступник прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з позовом до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2011 рік у розмірі 1 147 228, 62 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2012 року у задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Дніпровського району м. Києва та Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів подали апеляційні скарги, в яких просять його скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

В своїх апеляційних скаргах вони посилаються на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до невірного вирішення справи

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а постанова суду - скасуванню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, до прокуратури Дніпровського району м. Києва надійшли матеріали з Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо невиконання відповідачем нормативу працевлаштування інвалідів.

Прокуратурою під час проведення перевірки встановлено, що згідно звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік за формою № 10-ПІ, затвердженої наказом Мінпраці України від 10.02.2007р. № 42, середньооблікова чисельність працівників облікового складу підприємства у 2011 році становила 1 329 осіб.

Перевіркою встановлено, що відповідно до ст.19 Закону № 875 норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві у 2011 році становить 53 особи.

Згідно наданих підприємством списків працюючих інвалідів середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність становить 23 особи.

З огляду на викладене, заступником прокурора Дніпровського району міста Києва зроблено висновок, що відповідач не виконав норматив робочих місць для забезпечення та працевлаштування на 30 інвалідів, в зв'язку з чим оскільки, відповідачем не створено робочих місць для інвалідів й відповідно не працевлаштовано, то відповідно до ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у відповідача утворилась заборгованість за невиконання нормативу по створенню робочих місць по працевлаштуванню інвалідів 1 139 706,60 грн.

Крім того, кількість днів існування боргу у період з 16.04.2012р. до 18.05.2012р. включно складає 33 дні. Сума пені, що необхідно сплатити становить 7 522,02 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва складає 1 147 228,62 грн.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що КП УЖГ щомісяця протягом 2011 року подавались звіти за формою №3-ПН, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року №420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення" до Дніпровського центру зайнятості міста Києва, тобто відповідачем дотримано вимог статті 18 Закону №875-XII щодо надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів. Таким чином, відсутній склад правопорушення у сфері господарювання щодо працевлаштування інвалідів у 2011 році, тому відсутня вина у відповідача щодо невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Крім того, чинним законодавством для відповідача не встановлено обов'язку здійснювати пошук інвалідів для працевлаштування.

Проте колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 9, 10 ст. 10 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів визначається виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, які відрізняються від зазначених у цій статті, застосовуються положення цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 р. середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу у КП УЖГ у 2011 р. становила 1 329 чоловік, отже чином норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становив - 53 робочих місць.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, що використовує найману працю - виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний для всіх роботодавців норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Дія зазначеного Закону розповсюджується на всі підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю та є однаковою для всіх. Самостійне тлумачення окремих статей Закону відповідачем не може розцінюватись як їх виконання в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України від 21.03.91 р. № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи й організації, а також приватні підприємці, які використовують найману працю і в штаті яких перебуває 8 і більше осіб повинні не тільки надавати створені робочі місця для працевлаштування інвалідів, але і звітувати перед Фондом соціального захисту інвалідів про їхнє працевлаштування або не працевлаштування відповідно до «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування», затвердженим постановою КМУ від 31.01.07 р. № 70.

Форма звіту й інструкція з його заповнення затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.07 р. № 42 «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»та Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів».

Звіт за формою № 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»подається або надсилається рекомендованим листом Фонду за місцем реєстрації підприємства один раз на рік до 1 березня року, наступного за звітним. При надсиланні Звіту поштою підприємству не потрібно дотримуватися передбачених законодавством строків.

Відповідно до п. 3.7 Інструкції щодо заповнення форми звітності «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»№ 10-ПІ сума санкції розраховується як добуток фактичної середньорічної зарплати штатного працівника підприємства та кількості інвалідів, яким підприємство не надало робочі місця відповідно до розрахованого нормативу (якщо на підприємстві працює більше 15 штатних працівників) або половини цієї суми (якщо на підприємстві працює від 8 до 15 осіб). Підприємство, на якому працює 15 осіб (включно), суму санкцій визначає в розмірі половини середньої річної заробітної плати (лист Міністерства праці та соціальної політики України й Фонду соціального захисту інвалідів від 17.04.2006 р. № 06ю-75/667).

Надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, є обов'язком підприємств, установ, організацій, у разі належного виконання якого до них не можуть бути застосовані адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів.

Згідно ч. 4 ст. 20 Закону України «Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності зобов'язані щомісяця подавати цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів.

Така інформацію надається шляхом подачі звітів про наявність вакансій за формою № 3-ПН, затвердженою наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 (далі - Наказ).

Відповідно до Наказу звіт про наявність вакансій за формою № 3-ПН подається за наявності вакансій.

Вакансія саме для прийняття на роботу інваліда обумовлюється підприємством у графі 15 Звіту за формою № 3-ПН.

У графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України «Про зайнятість населення», із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Із зазначених норм права вбачається, що у разі наявності у відповідача протягом 2011 року вільних вакансій, він зобов'язаний був щомісяця подавати до відповідного центру зайнятості звіти за формою № 3-ПН.

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем вчасно подавались звіти про наявність робочих місць у 2011 році та сторони цього не заперечують.

Але колегія суддів звертає увагу на інший факт. Так, у вказаних звітах у встановленому Наказом порядку не було відображено, що зазначені у них вакантні місця призначені саме для інвалідів.

Згідно Наказу дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду), зокрема, інвалідів, вносяться до графи 15 звіту.

У наданих відповідачем звітах за формою № 3-ПН графа 15 - не заповнена.

Крім того, у відповідності до загальних положень Наказу підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

На думку колегії суддів надання інформації про наявність вакансій у повному обсязі передбачає надання інформації, в тому числі, про кількість вакантних посад.

Таким чином можливо зробити висновок, що відповідач при подачі зазначених звітів, не звітував про наявність вакансій для інвалідів та можливість створення робочих місць для відповідної кількості таких робітників. Отже, має місце вина останнього у ненаданні інформації про кількість місць для інвалідів і, таким чином, має місце перешкоджання відповідачем у працевлаштуванні інвалідів органами зайнятості та порушення прав інвалідів на працю.

З огляду на те, що КП УЖГ не виконало нормативу працевлаштування інвалідів у 2011 році та не забезпечило надання Дніпровському районному центру зайнятості у встановленому законом порядку інформації про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, колегія суддів вважає, що відповідач зобов'язаний був самостійно нарахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції, передбачені ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Оскільки такі дії відповідачем вчинені не були, колегія суддів вважає, що адміністративний позов позовом заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про їх стягнення в судовому порядку є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Таким чином, доводи апеляційних скарг Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, заступника прокурора Дніпровського району м. Києва спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 17 липня 2012 року, та є підставами для її скасування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, заступника прокурора Дніпровського району м. Києва - задовольнити, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2012 року - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів та заступника прокурора Дніпровського району м. Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 липня 2012 року -скасувати.

Адміністративний позов заступника прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва в дохід Державного бюджету України (на р/р 31219230700001 ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 24262621, код призначення платежу 50070000) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2011 рік у сумі 1 147 228, 62 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і стоки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Оксененко О.М.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.