Рішення № 28065486, 11.12.2012, Приморський районний суд м. Одеси

11.12.2012

Провадження № 2/1522/8605/12

справа № 1522/12197/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2012 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Івченка В.Б.

при секретарі Січінава М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна»про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини доходів,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна»про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних їй сум при звільненні, починаючи з 08.09.2011 року і по день постановлення рішення, виходячи із середньоденного заробітку у розмірі 147, 24 гривень, та компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 162,36 гривень.

Підтримуючи позовні вимоги, представник позивача пояснив, що відповідач ТОВ «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна», не виконуючи рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.09.2011р., Апеляційного суду Одеської області від 23.12.2011 року, на день подання позову так і не здійснило виплати ОСОБА_1 належних їй сум при звільненні, в тому числі й боргу по заробітній платі, що, на думку позивача, є підставою для відповідальності передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Крім того, як зазначає представник позивача, через невиплату належних ОСОБА_1 сум, вона продовжує втрачати частину своїх доходів, що зумовлено інфляційними чинниками. Таким чином, сума компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до розрахунку позивача складає 162, 36 гривень.

У судовому засіданні представник позивача звернувся до суду з клопотанням про залучення до матеріалів справи розрахунку середнього заробітку за час затримки виплати належних позивачці сум при звільнені, починаючи з 08.09.2011 року і по день погашення заборгованості належних звільненому працівникові сум 16.11.2012 року, відповідно до якого сума середнього заробітку за час затримки виплати належних позивачці сум при звільненні, починаючи з 08.09.2011 року і по день фактичного розрахунку16.11.2012 року складає 44 319, 24 гривні.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі та просив суд задовольнити позов, з підстав, викладених у позовній заяві.

Представником відповідача по справі до суду були надані письмові заперечення та пояснення, у яких просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки рішенням Апеляційного суду Одеської області від 23.12.2011 року позивачці було відмовлено у стягнення середнього заробітку за час прострочення проведення розрахунку при звільненні у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з цією вимогою. Крім того відповідач стверджує, що не мав змоги виконати рішення Апеляційного суду Одеської області від 23.12.2011 року, оскільки йому не було відоме місцезнаходження позивача та номер його карткового рахунку, а позивач свідомо не звертався до відповідача чи до виконавчої служби за виконанням рішення суду.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07.09.2011р. стягнуто з ТОВ «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна»на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 квітня 2009 року по 22 липня 2009 року в сумі 8568 гривень 46 коп.; компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати з травня 2009 року по квітень 2011 року в сумі 1473 гривні 25 коп.; грошову компенсацію за невикористані у 2009 році дні щорічної відпустки в сумі 2800 грн. 20 коп.; середній заробіток за час прострочення проведення розрахунку при звільненні з 23 липня 2009 року по 07 вересня 2011 року в сумі 107 647 гривень 80 копійок, без врахування податків та обов'язкових платежів, що підлягають відрахуванню із заробітної плати, в задоволенні решти частини позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 23.12.2011 року вищезазначене рішення Приморського районного суду м. Одеси в частині стягнення середнього заробітку за час прострочення проведення розрахунку скасоване, ухвалено нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна»про стягнення середнього заробітку за час прострочення проведення розрахунку при звільненні відмовлено, в решті рішення залишено без змін.

Відповідно до ч.3.ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 23.12.2011 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна»про стягнення середнього заробітку за час прострочення проведення розрахунку при звільненні з 23 липня 2009 року по 07 вересня 2011 року відмовлено у зв'язку з пропуском звернення до суду з цією вимогою.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати належних їй сум при звільнені, починаючи з 08.09.2011 року (що є наступним днем від ухвалення рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.09.2011р.) по день постановлення рішення, в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на рішення Конституційного суду України №4-рп/2012 від 22.02.2012р. по справі №1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 2371 цього кодексу, п.1 резолютивної частини якого зазначається, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Статтею 117 КЗпП України встановлено обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові у разі затримки розрахунку при звільненні його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідач ТОВ «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна»16 листопада 2012 року здійснив сплату заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 відповідно до рішення Апеляційного суду Одеської області від 23.12.2011 року, що підтверджується квитанцією від 16.11.2012р., яка міститься в матеріалах справи.

Суд не бере до уваги твердження відповідача, що він не мав змоги виконати рішення суду через відсутність засобів зв'язку з позивачкою, оскільки ТОВ «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна»брало участь в розгляді справи судом першої інстанції, подавало апеляційну скаргу на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.09.2011р., де ОСОБА_1 була стороною по справі, таким чином в матеріалах справи містяться її контактні данні.

Крім того, позивачка направляла на адресу відповідача лист від 27.03.2012 р. з вимогою здійснити виплату належних їй сум при звільненні, який був отриманий ТОВ «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна»10.04.2012р. відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Однак, відповідач, не виконуючи рішення Апеляційного суду Одеської області від 23.12.2011 року, навіть після звернення позивача з вимогою про виплату належних їй сум при звільненні, ніяким чином не відреагував на дане звернення, відповідно не мав намірів виконувати рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. Забороняється провадити виплату заробітної плати у магазинах роздрібної торгівлі, питних і розважальних закладах, за винятком тих випадків, коли заробітна плата виплачується працюючим у цих закладах особам.

За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Відповідачем не надано доказів звернення до позивача з письмовим повідомленням про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, та з пропозицією з'явитися за місцем роботи для отримання розрахунку.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що позивач за виконанням рішення не звертався до державної виконавчої служби, оскільки відповідно до положень ст. 368 ЦПК України це є правом особи на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до преамбули закону України «Про виконавче провадження»цей закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Посилання відповідача на те, що позивач не звертався до виконавчої служби за виконанням рішення свідчить про те, що ТОВ «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна»не збиралось виконувати рішення суду у добровільному порядку.

Україна як соціальна, правова держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, а також право на належні умови праці, своєчасне отримання винагороди (стаття 1, частини перша, друга, четверта, сьома статті 43 О Конституції України).

Правосуддя в Україні здійснюється з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права.

За статтею 47 КзПП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КзПП України, а саме у день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КзПП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в рішенні №4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року по справі №1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, яке набрало законної сили, у мотивувальній частині рішення дійшов висновку, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» сума середнього заробітку, який відповідач зобов'язаний сплатити позивачу за час затримки розрахунку складає 44 319, 24 гривні (5595, 29 грн./ фактична заробітна плата за останні два місяці роботи/ : 38 днів/ кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи/ = 147, 24 грн./ розмір середньоденної заробітної плати/ х 301днів /кількість днів затримки).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»підприємства, установи, організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Суд погоджується з розрахунком компенсації втрати частини доходів позивача в у зв'язку з порушенням строків їх виплати, який підлягає стягненню з відповідача, складеним позивачем відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 21.02.2001 р. №159.

Керуючись статтями 3, 60, ст. 209, 213 -215, 218 ЦПК України, ст. 116, 117, 233 КЗпП України, Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»від 19.10.2000р. №2050-ІІІ, рішенням Конституційного Суду України №4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна»(ідентифікаційний код 22909478) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати належних їй сум при звільнені, починаючи з 08.09.2011 року і по день фактичного розрахунку, виходячи із середнього заробітку в розмірі 147,24 гривень, що в сумі складає 44 319(сорок чотири тисячі триста дев'ятнадцять) гривень 24 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільне підприємство С.Т.Р. Україна»( ідентифікаційний код 22909478) на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати в розмірі 162,36 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Суддя В.Б.Івченко