Рішення № 2806508, 08.01.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.01.09 р. Справа № 9/211

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Центр Фармація”, м.Київ

до відповідача Донецького комунального підприємства „Фармація”, м.Донецьк

про стягнення 18 363грн.38коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Бізнес Центр Фармація”, м.Київ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Донецького комунального підприємства „Фармація”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 18 363грн.38коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 16 012грн.67коп., пені в розмірі 2 089грн.52коп. та 3% річних в розмірі 261грн.19коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №08/136/18 від 01.03.2008р., видаткову накладну №4977-ТОВ від 15.04.2008р., довіреність на отримання ТМЦ серії НБМ №218907 від 17.04.2008р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 26.11.2008р., 17.12.2008р., 30.12.2008р. заявлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, у судове засідання не з`явився, тому згідно ст.75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Розгляд справи відкладався.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

01.03.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Бізнес Центр Фармація”, м.Київ та Донецьким комунальним підприємством „Фармація”, м.Донецьк укладений договір поставки №08/136/18, відповідно з яким постачальник (позивач) постачає, а покупець (відповідач) купує та сплачує товар, асортимент якого визначено в п.1.2 цього договору, на умовах, визначених в цьому договорі (п.1.1 договору).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором поставки №08/136/18 від 01.03.2008р.

За твердженням позивача, на виконання умов договору, позивачем на адресу відповідача була здійснена поставка товару на загальну суму 16 052грн.10коп., що підтверджується видатковою накладною №4977-ТОВ від 15.04.2008р., копія якої наявна в матеріалах справи.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного товару підтверджується підписом представника відповідача на зазначеній накладній в графі „товари по накладній отримав. Претензій щодо якості та термінів придатності товарів не маю” та печаткою підприємства, а також довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії НБМ №218907 від 17.04.2008р. (копія довіреності додана до матеріалів справи). В довіреності зазначено, що цінності отримані за накладною №4977-ТОВ від 15.04.2008р.

Відповідно до п.4.1 договору, датою здійснення поставки товару та моментом переходу до покупця права власності на товар вважається дата передачі товару покупцеві або його перевізнику (дата накладної) на складі постачальника.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються шляхом переказу грошових коштів покупцем на поточний рахунок постачальника в строки, визначені в специфікації на кожну чергу поставки, але за будь-яких умов не пізніше 5 банківських днів з дати здійснення поставки.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого товару є 22.04.2008р.

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, відповідач неповністю оплатив вартість отриманого товару, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви за останнім утворилась заборгованість в розмірі 16 012грн.67коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.

Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 16 012грн.67коп.

Для всебічного та об`єктивного розгляду справи, господарський суд ухвалами від 26.11.2008р., 17.12.2008р., 30.12.2008р. зобов`язав відповідача надати письмові пояснення стосовно наявності підпису та печатки на видатковій накладній №4977-ТОВ від 15.04.2008р. та стосовно наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей НБМ № 218907 від 17.04.2008р.

Однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідні пояснення не надані.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що сума боргу в розмірі 16 012грн.67коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, враховуючи фактичне отримання відповідачем поставленого товару, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Центр Фармація”, м.Київ в частині стягнення основного боргу в розмірі 16 012грн.67коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов’язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що за порушення термінів оплати, визначених в п.5.1 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню (штрафну неустойку) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені, від загальної вартості несплаченого товару, за кожен день прострочення.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 2 089грн.52коп. за період прострочення з 23.04.2008р. по 07.11.2008р. (199 днів).

Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на наступне:

За приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, в даному випадку нарахування пені повинно припинятися 23.10.2008р., тобто пеня стягується за 183 дні прострочення.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 2 089грн.52коп. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 1 911грн.02коп.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, 3% річних становлять суму в розмірі 261грн.19коп. (за період прострочення з 23.04.2008р. по 07.11.2008р.).

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд вважає, що зазначена сума не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 261грн.19коп. підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Центр Фармація”, м.Київ до відповідача, Донецького комунального підприємства „Фармація”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 18 363грн.38коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 16 012грн.67коп., пені в розмірі 2 089грн.52коп. та 3% річних в розмірі 261грн.19коп. – задовольнити частково.

Стягнути з Донецького комунального підприємства „Фармація” (за адресою: вул.Баумана, буд.5, м.Донецьк, 83085, р/р 26006301591381 в Пролетарському відділенні Промінвестбанку, м.Донецьк, МФО 334301, код ЄДРПОУ 01976625) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Центр Фармація” (за адресою: вул.Тимошенко, 29, м.Київ, 04205; місцезнаходження: вул.Красикова, 6, м.Київ, 03035; р/р 260070130064 в ЗАТ „Сбербанк Росії”, м.Києва, МФО 320627, код ЄДРПОУ 30177378) суму основного боргу в розмірі 16 012грн.67коп., пеню в розмірі 1 911грн.02коп. та 3% річних в розмірі 261грн.19коп., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 181грн.85коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 116грн.85коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 08.01.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Марченко О.А.