Ухвала суду № 28062578, 13.12.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/3360/12

Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Смілянця Е. С. Сторчака В. Ю.

секретар судового засідання: Бондаренко С.А.

за участю:

Представника апелянта: Березюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальта Лтд" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальта Лтд" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені , -

В С Т А Н О В И В :

Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовною заявою в якій просить у відповідності до вимог ст.ст. 19,20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" стягнути з відповідача на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 16185,0 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 29,16 грн.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальта Лтд" (код ЄДРПОУ 32342398, 29000, м.Хмельницький, вул.Пілотська,20) на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 16185,0 грн. адміністративно-господарських санкцій та 29,16 грн. пені.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явився . Про причини своєї неявки суд не повідомив .

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року - без змін, виходячи з наступного .

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ "Мальта Лтд" зареєстроване як юридична особа 01.11.2002 року та включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що підтверджується спеціальним витягом з ЄДРПОУ.

Разом з тим, відповідачем подано до Фонду соціального захисту інвалідів звіт форми №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, відповідно до якого відповідачем показана середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 10 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, фактично працює - 0; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1. Фонд оплати праці штатних працівників - 323,7 тис.грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 32370,0 грн.; сума адміністративно - господарських санкцій - 16185,0 грн.

На підставі даних звіту позивачем проведено розрахунок заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій, згідно якого відповідачу обрахована сума адміністративно-господарських санкцій в сумі середньорічної заробітної плати штатного працівника за не створення 1 робочого місця для працевлаштування інваліда в розмірі 16185,0 грн.

За порушення строків сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 15.04.2012р. до 26.04.2012 року позивачем нараховано пеню в розмірі 120% річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (9 днів прострочення платежу) яка становить 29,16 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та в свою чергу зазначає, що відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ від 21 березня 1991 року із змінами та доповненнями підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 19 вказаного Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округляється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Таким чином, за робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідами, відповідач до 15.04.2012 року повинен був самостійно сплатити адміністративно - господарські санкції у розмірі 16185,00 грн., та пеню в сумі 29,16 грн..

Дана сума заборгованості по адміністративно - господарських санкціях підтверджується звітом форми № 10- ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік та розрахунком заборгованості по сплаті адміністративно - господарських санкцій.

Згідно частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, відповідач вчинив всі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством заходи, спрямовані на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві, і відповідно, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2011 році.

Разом з тим колегія суддів апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання представника апелянта на частину 3 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України" від 12.03.1991 року, в силу якої "Сплату адміністративно - господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), оскільки відповідно до частини 5 ст20 цього ж Закону: "У разі несплати адміністративно - господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю в порядку передбаченому законом".

Аналіз вище зазначеної норми дає підстави для висновку суду апеляційної інстанції що Закон не ставить у залежність сплату санкцій та пені від наявності чи відсутності прибутку, а встановлює порядок їх стягнення у разі неможливості їх сплати за рахунок прибутку.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальта Лтд", - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 18 грудня 2012 року .

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Смілянець Е. С.

Сторчак В. Ю.