Рішення № 2806243, 08.01.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"08" січня 2009 р.

справа № 5020-3/224

За позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсевстіл"

(99053, м Севастополь, вул. Краснодонців, б. 38)

до відповідача:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганза-Крим"

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, б. 42-А)

про:

стягнення 761 581,38 грн.

Суддя Головко В.О.

За участю представників:

позивач –Гігін О.В., довіреність № 1911/1 від 19.11.08, ТОВ "Кримсевстіл";

позивач –Тузов С.М., довіреність № 2011/1 від 20.11.08, ТОВ "Кримсевстіл";

відповідач –не з'явився, ТОВ "Ганза-Крим".

СУТЬ СПОРУ:

Позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримсевстіл", звернулося до суду з позовом до відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганза-Крим" про стягнення 761 581,38 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги порушенням відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлений позивачем металопрокат в сумі 753 687,92 грн.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову; явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив, до початку його проведення надіслав телефонограму № 1 від 08.01.2009 з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою директора та представника.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі. До того ж юридична особа не обмежена колом представників, яких вона може призначити для захисту своїх прав та законних інтересів у господарському суді.

Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи не вбачається.

У зв’язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

В порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 18.12.2008 оголошувалась перерва до 24.12.2008, а в засіданні 24.12.2008 –до 08.01.2009.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до видаткових накладних № 1208/4 від 12.08.2008, № 1808/1 від 18.08.2008, № 1908/2 від 19.08.2008, № 2008/3 від 20.08.2008, № 2308/1 від 23.08.2008, № 0509/3 від 05.09.2008, № 0809/3 від 08.09.2008, № 0909/4 від 09.09.2008, № 1609/3 від 16.09.2008, № 2309/4 від 23.09.2008, № 26.09.2008, № 3009/5 від 30.09.2008, № 0310/5 від 03.10.2008, № 0610/2 від 06.10.2008, № 1310/1 від 13.10.2008, № 1510/3 від15.10.2008, № 1610/4 від 16.10.2008, № 1710/3 від 17.10.2008 позивач поставив відповідачеві металопрокат на суму 865 111,23 грн.

Відповідачем було здійснено оплат на суму 485 893,56 грн. Таким чином не оплачено поставленого металопрокату на суму 379 217,67 грн.

Усього заборгованість станом на 20.11.2008 з урахуванням поточної, що склалась на 12.08.2008 у розмірі 374 440,25 грн., становить 753 687,92 грн.

Заборгованість в добровільному порядку не погашена, у зв’язку з чим позивач був змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Чинне цивільне та господарське законодавство не встановлює певної форми для договору поставки.

Положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як вбачається з матеріалів справи, остання партія товару отримана відповідачем 17.10.2008 (видаткова накладна № 1710/3, а.с.26). Отже, обов’язок сплатити отриманий товар виник у відповідача, принаймні з 18.10.2008. Натомість останній платіж в розмірі 100000,00 грн. здійснений відповідачем 03.10.2008 (за попередні партії товару).

Наявна заборгованість в розмірі 753 687,92 грн. підтверджена матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними (а.с.8-26), актом звірення взаємних розрахунків (а.с.27). Крім того, про визнання боргу свідчить поведінка відповідача, який двічі просив суд відкласти розгляд справи для проведення переговорів із позивачем щодо врегулювання спору мирним шляхом (а.с.30, 36).

Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсевстіл" щодо стягнення основного боргу в сумі 753 687,92 грн., у зв’язку з чим вважає ці вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України, статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Так, позивачем на суму заборгованості станом на 17.11.2008 нараховані збитки від інфляції в сумі 5 786,38 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 2 107,08 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційного відшкодування та 3% річних від простроченої суми суд зазначає, що вказаний розрахунок, в цілому, здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, хоча і має певні недоліки.

Відповідно до пункту 2 статті 83 Господарського процесуального суду України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи відсутність відповідного клопотання позивача, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції та 3% річних в заявленому розмірі.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 761 581,38 грн., з яких: 753 687,92 грн. –основний борг, 5 786,38 грн. – сума збитків від інфляції, 2 107,08 грн. –3% річних від простроченої суми.

Згідно зі статтями 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 7615,00 грн. і на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ганза-Крим" (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, б. 42-А, код в ЄДРПОУ 31772020, р/р 26007051354600 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримсевстіл" (99053, м Севастополь, вул. Краснодонців, б. 38, код в ЄДРПОУ 34549399, р/р 26006049911700 в АКІБ «Укрсиббанк», МФО 351005) заборгованість у розмірі 761 581,38 грн., з яких: 753 687,92 грн. –основний борг, 5 786,38 грн. –сума збитків від інфляції, 2 107,08 грн. –3% річних від простроченої суми; а також витрати по сплаті державного мита в сумі 7615,00 грн., та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

16.01.2009

РОЗСИЛКА:

1. ТОВ «Кримсевстіл»

(99053, м Севастополь, вул. Краснодонців, б. 38)

2. ТОВ «Ганза-Крим»

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, б. 42-А)

3. Справа

4. Наряд