Рішення № 2806167, 13.01.2009, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"13" січня 2009 р. Справа № 2/262-08

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна», м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Флеш», смт. Буча

про стягнення 6675,99 грн.

Суддя О.В. Конюх;

представники сторін:

від позивача: Мовчан А.О., уповноважений, довіреність від 17.12.2008р. б\н

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ :

позивач –товариство з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна», м. Київ звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 18.11.2008р. № 413/01-03 до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю «Флеш», смт. Буча, в якому просить стягнути з відповідача борг за поставлений товар в сумі 6214,67, пеню в сумі 167,38 грн., 3% річних в сумі 20,92 грн., 105,64 грн. інфляційних, проценти за користування чужими коштами відповідно ст. 536 ЦК України в сумі 83,69 грн., відсотки за неправомірне користування чужими коштами відповідно до ст. 231, 232 ГК України в сумі 83,69 грн., а всього 6675,99 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір від 31.01.2007р. № 72/07-П (з протоколом розбіжностей), відповідно до умов якого позивачем було поставлено відповідачу харчові продукти, за яку відповідач розрахувався частково, в результаті чого на день звернення до суду борг відповідача склав 6214,67 грн. Крім того, позивач твердить, що за прострочення обумовлених договором строків оплати за отриманий товар з відповідача належить до стягнення пеня, передбачена пунктом 5.3 договору, 3% річних, інфляційні втрати, проценти за користування чужими коштами та відсотки за неправомірне користування чужими коштами (які є самостійним способом захисту права, відмінним від процентів за користування чужими коштами). Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, які складаються з державного мита в сумі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Крім того, в позовній заяві позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача на належних відповідачу рахунках в банківських установах. Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони або із своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відповідно до пункту 3 Роз'яснення ВАСУ від 23.08.1994, № 02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Враховуючи те, що позивачем не подано суду жодних доводів, обґрунтованих пояснень та доказів на їх підтвердження щодо того, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду, заходи забезпечення позову судом вжиті не були.

В судовому засіданні 09.12.2008р. позивач, користуючись своїм правом, наданим ст. 22 ГПК України, подав заяву про збільшення позовних вимог без номера і дати, в якій, не змінюючи підстав позову, просив суд стягнути з відповідача 6214,67 грн. основного боргу, 265,46 грн. пені, 33,18 грн. 3% річних, 198,88 грн. інфляційних, 134,91 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами згідно ст. 536 ЦК України, 134,91 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами відповідно до ст. 231, 232 ГК України а всього 6982,01 грн. Заява обґрунтована збільшенням строку, за який належать до нарахування штрафні санкції. Заява у встановленому законом порядку направлена відповідачу, про що свідчать залучені до матеріалів справи фіскальні чеки «Укрпошти»від 09.12.2008р. № 1822 та № 1787 та прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 23.12.2008р. позивач, користуючись своїм правом, наданим ст. 22 ГПК України, ще раз уточнив свої позовні вимоги, подавши заяву про зменшення позовних вимог від 23.12.2008р. Позивач, не змінюючи підстав позову, просив суд стягнути з відповідача 6214,67 грн. основного боргу, 198,88 грн. інфляційних, 68,46 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами відповідно до ст. 231, 232 ГК України а всього 6482,01 грн. Заява обґрунтована тим, що відповідачем 10.12.2008р. здійснена часткова оплата боргу в сумі 500,00 грн., які позивачем зараховані згідно правил, встановлених ст. 534 ЦК України в рахунок 265,46 грн. пені, 33,18 грн. 3% річних, 134,91 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами (ст. 536 ЦК України) та 66,45 грн. з 134,91 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами. Заява у встановленому законом порядку направлена відповідачу, про що свідчить залучений до матеріалів справи фіскальний чек «Укрпошти»від 23.12.2008р. № 3038 та прийнята судом до розгляду.

В судові засідання 09.12.2008р., 23.12.2008р. та 13.01.2009р. представник відповідача не з’явився відзив на позов та витребувані документи не подав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи те, що сторони у справі належним чином повідомлялися судом про день, час та місце судового розгляду, те, що розгляд справи неодноразово відкладався у зв’язку з неявкою відповідача, що матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши уточнений позов товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна», м. Київ (далі по тексту –ТОВ «Лан») до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю «Флеш», смт. Буча (далі по тексту ТОВ «Флеш») в редакції заяви про зменшення позовних вимог від 23.12.2008р., вислухавши пояснення представника позивача та вивчивши додатково зібрані у справі докази, господарський суд

встановив:

відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Підставою виникнення взаємних прав та обов’язків сторін у справі є укладений між ними договір від 31.01.2007р. № 72/07-П (з протоколом розбіжностей) (далі –Договір), відповідно до якого постачальник (ТОВ «Лан») зобов’язався поставити Покупцю (ТОВ «Флеш») товар згідно замовлення покупця, а Покупець зобов’язався прийняти товар та оплатити його у відповідності до умов Договору.

За правовим змістом зазначений договір є договором поставки. Згідно визначення ст. 265 ГК України та частин 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до розділу 2 Договору, ціни на товар вказуються в протоколі узгодження ціни й асортименту, в ціну товару включені вартість товару, упаковка, витрати на оформлення документації. Відповідно до пункту 3.1 Договору кількість і вартість товару фіксується в накладній. Згідно до пункту 3.7 Договору, приймання продукції по кількості та якості проводиться на складі покупця.

Відповідно до пункту 3.10 Договору неякісна продукція або товари з прихованими дефектами підлягають заміні або поверненню за рахунок Постачальника протягом терміну реалізації за умови дотримання покупцем правил зберігання товару. Згідно до пункту 3.12 Договору повернення нереалізованого товару здійснюється за згодою сторін у присутності уповноважених представників на підставі поворотних накладних. Коригувальні накладні Постачальник зобов’язаний надати протягом п’яти робочих днів.

Відповідно до пункту 4.1 Договору, загальна сума договору складає суму вартості товару, поставленого за всіма разом взятими накладними до договору. Згідно до пункту 4.2 Договору покупець оплачує суму за реалізований товар за цінами, зазначеними в накладних, кожні 7 календарних днів.

Згідно до пункту 5.3 Договору сторони передбачили сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого зобов’язання у випадку невиконання, неналежного чи несвоєчасного виконання однією із сторін своїх зобов’язань за цим Договором.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Позивач на виконання своїх зобов’язань за Договором здійснив поставку продуктів харчування відповідачу, про що свідчать залучені до матеріалів справи видаткові накладні: від 26.08.2008р. № 80099597 на суму 2393,76 грн. (з ПДВ) від 08.09.2008р. № 80101219 на суму 4320,91 грн. (з ПДВ), всього за поданими до позову первинними документами на суму 6714,67 грн. Про отримання товару відповідачем свідчать штамп відповідача та підписи уповноважених осіб відповідача у видаткових накладних. Крім того, факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними також підтверджується підписаним обома сторонами та скріпленим печатками обох сторін актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2008р. по 30.09.2008р.

Відповідно до пункту 4.2 Договору строк оплати за накладною від 26.08.2008р. № 80099597 на суму 2393,76 грн. настав 02.09.2008р., за накладною від 08.09.2008р. № 80101219 на суму 4320,91 грн. –15.09.2008р.

В порушення свого зобов’язання відповідач отриманий товар оплатив з порушенням визначеного договором строку та не в повному обсязі –10.11.2008р. частково в сумі 500,00 грн., про що свідчить додана до матеріалів справи копія банківської виписки позивача за 10.11.2008р.

Крім того, відповідачем здійснена часткова оплата боргу за Договором після порушення провадження у справі, а саме 10.12.2008р. відповідачем сплачено 500,00 грн., про що свідчить копія банківської виписки позивача за 10.12.2008р., а також 30.12.2008р. відповідачем сплачено ще 2500,00 грн., про що свідчить копія банківської виписки позивача за 30.12.2008р.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України, ст. 218 ГК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання. Відповідач доказів вчасної оплати в належному розмірі за отриманий товар суду не надав, доводи позивача не спростував. Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов’язання щодо вчасної оплати за отриманий товар.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Як вбачається з пункту 5.3 Договору, сторони передбачили оплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на час прострочення відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».

Згідно до частини 2 ст. 546 ЦК України, договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання. Так, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Відповідно до приписів ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов’язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) в першу чергу відшкодовується витрати кредитора, пов’язані з одержанням виконання, 2) у друг чергу сплачуються проценти на неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Таким чином, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов’язання перед позивачем за поставлений товар,

- відповідальність за порушення грошового зобов’язання, визначену розділом 5 Договору та ст. 625 ЦК України,

- оприлюднені Державним комітетом статистики України в офіційних друкованих органах індекси інфляції за відповідний період,

- встановлені постановами НБУ розміри облікової ставки НБУ за відповідний період;

- правила зарахування коштів у випадку часткової оплати боргу відповідно до ст. 534 ЦК України,

Судом встановлено, що належні до стягнення з відповідача основний борг, пеня, інфляційні та річні (станом на день розгляду справи) складають:

Належить до сплати

Строк оплати

Сплачено

Дата сплати

Основний борг

Період простро-чення

пеня

Інфляцій-ні

Річні

2393,76 грн.

02.09.08

2393,76 грн.

13 днів

20,39

26,33

2,56

4320,91 грн.

15.09.08

6714,67 грн.

56 днів

246,56

114,15

30,91

Зараховано в рахунок пені, річних та основного боргу:

500,00 грн.

10.11.08

(-199,58)

(-266,95)

(-33,47)

6515,09

30 днів

128,15

97,73

16,06

Зараховано в рахунок пені, річних та основного боргу:

500,00грн.

10.12.08

(-355,79)

(-128,15)

(-16,06)

6159,30

20 днів

80,75

129,35

10,12

Зараховано в рахунок пені, річних та основного боргу:

2500,00 грн.

30.12.08

(-2409,13)

(-80,75)

(-10,12)

(по 13.01.09)

3750,17

15 днів

4,95

0

0,62

всього

3750,17

4,95

367,56

0,62

Таким чином, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар (з врахуванням положень ст. 534 ЦК України) на день розгляду справи складає 3750,17 грн. В уточненому позові від 23.12.2008р., позивач просив суд стягнути з відповідача 6214,67 грн. основного боргу. За таких обставин судом встановлено, що вимога позивача про стягнення основного боргу є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню частково в сумі 3750,17 грн.

Сума пені, належна до стягнення з відповідача на користь позивача (з врахуванням положень ст. 534 ЦК України) на день розгляду справи складає 4,95 грн., однак в уточненому позові від 23.12.2008р., позивач не заявляв про стягнення пені.

Сума інфляційних втрат, належна до стягнення з відповідача на користь позивача на день розгляду справи складає 367,56 грн. В уточненому позові від 23.12.2008р., позивач просив суд стягнути з відповідача 198,88 грн. інфляційних. За таких обставин судом встановлено, що вимога позивача про стягнення інфляційних втрат є обґрунтованою, законною та підлягає задоволенню в заявленій сумі –198,88 грн.

Сума 3% річних, належна до стягнення з відповідача на користь позивача (з врахуванням положень ст. 534 ЦК України) на день розгляду справи складає 0,62 грн., однак в уточненому позові від 23.12.2008р., позивач не заявляв про стягнення пені.

Що стосується вимог позивача про стягнення 68,46 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами відповідно до ст. 231, 232 ГК України, суд зазначає наступне.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за ввесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до частини 4 ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування інший строк.

Положеннями Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до загального положення ст. ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі. Право чин щодо забезпечення виконання зобов’язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

В пункті 5.3 Договору сторони передбачили сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого зобов’язання у випадку невиконання, неналежного чи несвоєчасного виконання однією із сторін своїх зобов’язань за цим Договором. За таких обставин судом встановлено, що сторонами передбачено застосування саме штрафної санкції у вигляді пені, що нараховується у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу і не передбачено додатково сплату ще відсотків за неправомірне користування чужими коштами. Крім того, змістом зобов’язання відповідача перед позивачем є сплата коштів за поставлений позивачем товар, а не повернення отриманих від позивача коштів, відповідно відсутній факт неправомірного користування чужими грошовими коштами.

Під час перевірки обґрунтованості розрахунку заявленої до стягнення суми боргу судом відповідно до ст. 534 ЦК України врахована передбачена сторонами у Договорі та належна до стягнення пеня. За таких обставин вимога позивача про стягнення 68,46 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами документально не обґрунтована та задоволенню не підлягає.

За таких обставин, суд задовольняє позов товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна», м. Київ до відповідача –товариства з обмеженою відповідальністю «Флеш», смт. Буча частково та присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 3750,17 грн. та збитки, завдані інфляційними процесами в сумі 198,88 грн., всього 3949,05 грн.

У зв’язку із частковим задоволенням позову, на підставі ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача відшкодування позивачу судових витрат пропорційно задоволеним вимогам.

Беручи наведене вище до уваги, керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 534, 546, 547, 610, 614, 625, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 218, 230, 231, 232 ГК України, Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», ст.ст. 32, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна», м. Київ до товариства з обмеженою відповідальністю «Флеш», смт. Буча задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Флеш» (08292, Київська обл., смт. Буча, вул. Комсомольська, буд.12 (юридична адреса: 08292, Київська обл., смт. Буча, вул. Жовтнева, буд.66-А, ідентифікаційний код 32630105) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Лан-Україна» (04116, м. Київ, вул. Довнар-Запольського, буд. 5, ідентифікаційний код 30384724):

основний борг в сумі 3750,17 грн. (три тисячі сімсот п’ятдесят гривень сімнадцять копійок),

збитки, завдані інфляційними процесами в сумі 198,88 грн. (сто дев’яносто вісім гривень вісімдесят вісім копійок),

62,14 грн. (шістдесят дві гривні чотирнадцять копійок) державного мита та 71,88 (сімдесят одну гривню вісімдесят вісім копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя Конюх О.В.

Повний текст рішення підписаний 19.01.2009р.