Рішення № 28058682, 21.11.2012, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 2514/4013/12 Провадження № 22-ц/2590/3598/2012 Головуючий у I інстанції - Олійник В. П.Категорія - цивільна Доповідач - Литвиненко І. В.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2012 року АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді Литвиненко І.В. суддів: Тагієва С.Р., Шарапової О.Л. при секретарі: Рудик І.І. за участю: представника банка Литвиненко Я.В., ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра" та ОСОБА_6 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 5 жовтня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра" до ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра" про розірвання договору поруки та припинення поруки,

в с т а н о в и в:

У серпні 2012 року ПАТ „КБ „Надра" звернулось з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості у сумі 77099,12 грн. за кредитним договором від 25.12.2007 року між ВАТ „КБ „Надра" та ОСОБА_7, забезпеченого порукою ОСОБА_8 і ОСОБА_6, посилаючись на те, що ОСОБА_7 не виконує належним чином взяті зобов'язання за договором.

ОСОБА_6 подала зустрічну позовну заяву до ПАТ „КБ „Надра" про розірвання договору поруки від 25.09.2007 року і припинення поруки у зв'язку з тим, що банк порушив істотні умови договору неповідомленням її про розмір невиконаних позичальником зобов'язань, дата укладання договору поруки свідчить про укладання його за три місяці до укладання кредитного договору, банк не надав повної інформації про умови кредитування, не врахував пенсійного віку поручителя, а також у зв'язку закінченням строку пред'явлення претензії.

Рішенням суду у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6 було відмовлено, а позов ПАТ „КБ „Надра" був задоволений частково. Суд, на підставі договору „Автопакет" № 36-05/07/16/11/404/2007/234, договору поруки № 36-05/07/16/13/404/2007/075 від 25.09.2007 року солідарно стягнув з ОСОБА_7 і ОСОБА_8 та з ОСОБА_7 і ОСОБА_6 на користь ПАТ „КБ „Надра" 58632,57 грн. заборгованості по тілу кредиту, 7127,92 грн. відсотків, 2125,18 грн. пені за прострочення сплати кредиту, 441,21 грн. пені за прострочення сплати відсотків, а всього 78326,88 грн. і відмовив у стягненні штрафу за порушення вимог кредитного договору у сумі 8772,24 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ „КБ „Надра" просить скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні штрафу за порушення вимог кредитного договору через порушення норм матеріального та процесуального права і ухвалити нове рішення про повне задоволення позову. Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що за умовами кредитного договору передбачене право банку на отримання штрафу у разі порушень зобов'язань позичальником і це не є подвійна відповідальність.

ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду з підстав, передбачених ст.309 ЦПК України, і ухвалити нове рішення. Апелянт наполягає на законності та обґрунтованості зустрічного позову про розірвання договору поруки і припинення поруки, а також вказує на те, що в Шевченківському районному суді м.Києва є справа за тим же позовом, до тих же відповідачів, з тих же підстав і провадження по тій справі не закінчено. Також ОСОБА_6 зазначає, що суд не перевірив повноваження позивача ПАТ „КБ „Надра" відносно позичальника ВАТ „КБ „Надра", не звернув уваги на існування застави. Крім того, апелянт не погоджується з відмовою суду визнати поруку припиненою через сплив шестимісячного строку з моменту першої несплати платежу в строк, звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні заперечення ОСОБА_8, які подавались до канцелярії суду, що поручителю не було роз'яснено питання кредитного ризику, що резолютивна частина є незрозумілою, так як двічі стягувалась одна сума.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ПАТ „КБ „Надра" підтримало свою апеляційну скаргу і не визнало апеляційної скарги ОСОБА_6 ОСОБА_6 підтримала свою апеляційну скаргу і заперечувала проти апеляційної скарги ПАТ „КБ „Надра". ОСОБА_7 не визнала апеляційної скарги ПАТ „КБ „Надра" і поклалась на розсуд суду стосовно апеляційної скарги ОСОБА_6

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ПАТ „КБ „Надра" підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.12.2007 року ВАТ „КБ „Надра" уклало з ОСОБА_7 договір „Автопакет" № 36-05/07/16/11/404/2007/234 , за яким ОСОБА_7 отримала кредит у сумі 10974,85 грн. доларів США на придбання автотранспорту зі сплатою 14,4 % на місяць за користування кредитом строком до 24.12.2014 року. Кредитним договором передбачена відповідальність позичальника за невиконання умов договору, а саме: пеня в розмірі подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення, та штрафу за порушення позичальником вимог п.п.4.3.1., 4.3.2., 4.3.7., 4.3.9., 4.3.10. договору. Вказані зобов'язання були забезпечені договором застави автомобіля, договором поруки ОСОБА_8, що містилися в кредитному договорі, та договором поруки ОСОБА_6 № 36-05/07/16/13/404/2007/075 від 25.09.2007 року.

Починаючи з 2008 року ОСОБА_9 почала порушувати строки внесення щомісячних платежів, у зв'язку з чим станом на 19.07.2012 року виникла заборгованість у сумі 9645,83 доларів США, що в гривневому еквіваленті складає 77099,12 грн., яку банк просив стягнути солідарно з позичальника та поручителів.

ОСОБА_6 заперечувала позов і вказувала на те, що її порука є припиненою, так як вона не була повідомлена про існування заборгованості і сплив шестимісячний строк для пред'явлення до неї вимоги.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що неповідомлення поручителя про розмір невиконаних позичальником зобов'язань не є підставою для розірвання договору, а порука не є припиненою у зв'язку з тим, що строк виконання основного зобов'язання ще не настав.

Такі висновки суду відповідають положенням ст.ст.559, 651, 627 ЦК України та матеріалам справи.

Посилання ОСОБА_6 на обов'язковість її повідомлення про розмір невиконаних позичальником зобов'язань як на підставу для розірвання договору поруки не ґрунтується на нормах права. Умова обов'язкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобов'язання позичальника (п.2.1. договору поруки) відноситься до набуття кредитором права вимагати від поручителя виконання зобов'язань, а не до підстав для розірвання договору. У зв'язку з тим, що банк у березні 2009 року вже звертався з позовом до позичальника та поручителів про погашення заборгованості, то таке повідомлення існує з 2009 року. Крім того, даний позов банку заявлений як до позичальника, так і до поручителів, тобто ця вимога договору поруки виконана, про що судом першої інстанції мотивовано зазначено у рішенні.

Що стосується позову банку, який розглядався Шевченківським районним судом м.Києва, то він залишений без розгляду ухвалою суду від 01.03.2011 року і це не позбавляє позивача звернутися знову з тим же позовом.

Твердження апелянта ОСОБА_6. про суперечливі висновки суду щодо строків пред'явлення вимоги до кредитора, то вони не заслуговують на увагу. Частина 4 ст.559 ЦК України визначає, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. Такий строк встановлений в кредитному договорі до 24.12.2014 року і тому не можна вважати, що строк пред'явлення вимоги вже закінчився, а строк шість місяців відноситься до випадків, коли строк виконання основного зобов'язання не встановлений в договорі.

Задовольняючи позов ПАТ „КБ „Надра" в частині стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існують зобов'язання, які повинні виконуватись відповідно до умов договору, а в разі їх не виконання, позичальник і поручителі повинні солідарно сплатити передбачену кредитним договором заборгованість і пеню.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції як законними та обґрунтованими.

Посилання ОСОБА_6 на зміну сторони у договорі і відсутність зобов'язань перед ПАТ „КБ „Надра" є безпідставним, оскільки, відповідно до абз.3 п.2 ч.5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про акціонерні товариства», зміна найменування акціонерних товариств з відкритого на публічне не є перетворенням та не потребує застосування процедури припинення, а тому через зміну назви підприємства зобов'язання позичальника і поручителів не змінюються.

Твердження ОСОБА_6 про подвійне стягнення заборгованості у резолютивній частині рішення не відповідає дійсності. Як убачається з матеріалів справи, існує два окремих договори поруки і згідно до ст.554 ЦК України, кожен з поручителів відповідає солідарно з боржником за зобов'язаннями, що і було вирішено судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 щодо не роз'яснення кредитором питання валютного ризику, відсутність вільного вибору у визначенні умов договору є надуманими і бездоказовими.

Відмовляючи ПАТ „КБ „Надра" в задоволенні позовних вимог про стягнення 8772,24 грн. штрафу за порушення вимог кредитного договору, суд першої інстанції виходив з того, що за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків, для позичальника встановлена відповідальність у вигляді пені, а штраф це вже є подвійна відповідальність.

Проте, такі висновки не відповідають умовам договору і положенням законодавства.

Так, відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України, зобов'язання між сторонами виникли на підставі договору „Автопакет" № 36-05/07/16/11/404/2007/234 від 25.12.2007 року. Пунктом 5 вказаного договору передбачена відповідальність сторін, зокрема: п.5.1. встановлює пеню за прострочення строку сплати платежів, а п.5.2. встановлює одноразовий штраф за порушення позичальником вимог п.п.4.3.1., 4.3.2., 4.3.7., 4.3.9., 4.3.10. договору.

Пункт 4.3.2. договору зобов'язує позичальника суворо дотримуватись положень цього договору. Одним з положень договору є дотримання позичальником строків повернення коштів (п.п.2.2.1., 2.2.3. договору).

Як судом встановлено, визнано сторонами, підтверджено матеріалами справи, позичальник не дотримувалась положень кредитного договору в частині своєчасного повернення коштів, тобто допустила порушення, обумовлене п.4.3.2., за що передбачений одноразовий штраф.

За таких обставин, відмова суду у стягненні штрафу є незаконною, в цій частині рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення вимог ПАТ „КБ „Надра" про стягнення солідарно з ОСОБА_7 і ОСОБА_8, з ОСОБА_7 і ОСОБА_6 штрафу за порушення зобов'язань за кредитним договором у сумі 8772,24 грн., а в іншій частині рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у судовому рішенні, доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра" задовольнити.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 5 жовтня 2012 року в частині відмови у стягненні штрафу скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра" до ОСОБА_7, ОСОБА_8 , ОСОБА_6 про стягнення штрафу за порушення зобов'язань за кредитним договором задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_8 на підставі договору „Автопакет" № 36-05/07/16/11/404/2007/234 від 25 грудня 2007 року та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра" 8772,24 грн. штрафу за порушення вимог договору „Автопакет" № 36-05/07/16/11/404/2007/234 від 25 грудня 2007 року.

Стягнути солідарно з ОСОБА_6 на підставі договору поруки № 36-05/07/16/13/404/2007/075 від 25 вересня2007 року та ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Надра" 8772,24 грн. штрафу за порушення вимог договору „Автопакет" № 36-05/07/16/11/404/2007/234 від 25 грудня 2007 року.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: