Рішення № 28057649, 13.12.2012, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 1490/5436/12 13.12.2012 13.12.2012

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц/1490/3575/12 Суддя першої інстанції Румянцева Н.О.

Категорія 50 Суддя - доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Козаченка В.І.,

суддів: Кутової Т.З., Царюк Л.М.,

при секретарі Богуславській О.М.,

за участю: позивачки - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4 ( строк дії довіреності сплинув а.с. 39),

представника третьої особи - Пятницькій І.С. (діє на підставі довіреності а.с. 38),

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2012 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третіх осіб без самостійних вимог - органу опіки та піклування Миколаївської міської ради, служби у справах дітей адміністрації Ленінського району м. Миколаєва про позбавлення батьківських прав , -

В С Т А Н О В И Л А:

12 липня 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Свої вимоги мотивувала тим, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 20 вересня 2007 року. Від шлюбу вони мають доньку - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 2008 року відповідач не підтримує зв'язку з донькою, участі у її вихованні не бере, матеріальної допомоги не надає. Донька вважає своїм батьком теперішнього чоловіка позивачки, який постійно займається її вихованням та матеріально підтримує.

Посилаючись на викладене, позивачка просила позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно малолітньої ОСОБА_6

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2012 року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав на малолітню дитину - ОСОБА_6 Дадатковим рішення цього ж суду від 26 жовтня 2012 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнуті судові витрати у розмірі 107 грн. 30 коп. .

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просив скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову та зобов'язати позивачку не чинити перешкод у спілкуванні з дитиною.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, які з'явилася в судове засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 і позбавляючи ОСОБА_3 батьківських прав, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач тривалий час ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклується про дитину, не бере участі в її вихованні та матеріальному забезпеченні.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов до них в порушення норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи сторони перебували у шлюбі , від якого мають малолітню доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

20 вересня 2007року сторони розірвали шлюбні стосунки. Дочка зареєстрована з матір'ю у своїх батьків, але фактично проживає з дочкою у свого чоловіка - ОСОБА_7 в будинку, який належить на праві власності останньому за адресою АДРЕСА_1. Позивачка з ………….. створила нову сім'ю з ОСОБА_7

Згідно з повідомленнями дитячої поліклініки № 2 та дошкільного закладу, який відвідує дитина, відповідач ці заклади не відвідує.

Відповідно до висновку виконавчий комітет Миколаївської міської ради вважає за доцільне позбавити відповідача батьківських прав.

Як встановлено з наданих відповідачем суду копій чеків на перерахунок готівки та придбання дитячих товарів протягом кінця 2006 - початку 2008 року відповідач надавав матеріальну допомогу дитині.

25 березня 2008 року рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради була надана можливість відповідачу бачитися з дитиною у присутності матері.

Відповідно до ст. 164 СК України особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених цією статтею. Зокрема, у разі ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п.2 ч.1 зазначеної норми закону).

Пленум Верховного Суду в пунктах 15, 16 своєї Постанови від 30 березня 2007 р. ,,Про прак тику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав " роз'яс нив, що позбавлення бать ківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які не законно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повно ліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують бать ківських обов'язків, а тому питання про його застосу вання слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклу ються про фізичний і духов ний розвиток дитини, її на вчання, підготовку до само стійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного до гляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як скла дову виховання;не спілку ються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормаль ного самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духов них цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальнови знаних норм моралі; не ви являють інтересу до її внут рішнього світу; не створю ють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розціню вати як ухилення від вихо вання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування свої ми обов'язками.

В порушення зазначених вимог норм матеріального права та ч. 1 ст. 60, ч. 1 п. 3 ст. 215 ЦПК України, суд першої інстанції прийняв до уваги лише докази однієї сторони, не перевіривши доводи відповідача та взагалі не дослідивши дані про його особу.

В ході судового розгляду справи суд також не перевірив на підставі чого виконавчий комітет Миколаївської міської ради, як орган опіки та піклування, надав висновок про доцільність застосування крайній захід впливу на батька дитини, як позбавлення батьківських прав.

Між тим, у висновку наведені тільки обставини, що відомі з пояснень позивачки, та не наводяться заперечення відповідача. При цьому житлово-побутові умови ні позивачки та дитини, ні відповідача не досліджувалися, характеристики сторін не враховувалися (а.с. 29).

Як вбачається з матеріалів справи позивачкою на підтвердження своїх позовних вимог надані письмові докази, що свідчать тільки про невідвідування відповідачем дитячої лікарні, дошкільного закладу та за місцем проживання.

Проте, місцевий суд всупереч вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК України, застосовуючи крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, не дав належної оцінки поясненням відповідача щодо обставин, на які посилається позивачка, взаємовідносин сторін, позитивних характеристик відповідача за місцем його проживання (а.с. 16, 21, 36, 37) та ставленню батька до дитини.

Також суд не перевірив матеріальний стан відповідача, наявність іншої сім'ї, а також не дав оцінку відносинам, які склалися між сторонами, з урахуванням віку дитину………………….

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відсутні беззаперечні докази винної поведінки та свідомого нехтування своїми обов'язками ОСОБА_3, які б свідчили про ухилення від виховання доньки, і як наслідок необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду не може вважатися законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, а по справі слід постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2012 року та додаткове рішення цього ж суду від 26 жовтня 2012 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відносно доньки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді