Рішення № 2805708, 15.12.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 7/81

15.12.08

За позовом Закритого акціонерного товариства «Балтик Майстер»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»

про стягнення 1 301 998,93 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Сабуров П.Г. –довіреність № 122 від 22.05.07;

від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Балтик Майстер»звернулось в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»про стягнення 2 280 726,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором № 1/23/08 від 23.08.2007 р. повністю не оплатив вартість поставленого обладнання, заборгувавши позивачу 1 085 895,17 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 1 085 895,17 грн. - боргу, 1 194 831,48 грн. –пені, а також понесені ним по справі судові витрати –22 807,30 грн. –державного мита, 118, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 10.11.2008 р. було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 24.11.2008 р.

24.11.2008 р. позивач та відповідач повноважних представників в судове засідання не направили в зв’язку з чим розгляд справи булло відкладено на 04.12.2008 р.

04.12.2008 р. представник відповідача повторно в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, не виконав вимоги суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву, згідно якої просить накласти арешт на майно, яке належить відповідачу, та грошові кошти які знаходять на його розрахункових рахунках або заборонити розпродавати майно, що належить йому на праві власності.

Проаналізувавши доводи представника позивача, перевіривши матеріали справи суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується: накладанням арешту на майно, або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

04.12.2008 р. розгляд справи було відкладено на 15.12.2008 р.

15.12.2008 р. представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, не виконав вимоги суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення суми пені, згідно якої просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 216 103,76 грн., уточнені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.12.2008 р. за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.08.2007 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 1/23/08 (далі - Договір), згідно умов якого (п. 1.1) сторони погодили, що у відповідності з умовами Договору, позивач здійснює поставку технологічного обладнання (далі –обладнання), а відповідач приймає та оплачує обладнання, згідно до умов даного Договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору загальна вартість поставки по Договору складає 3 885 630,84 грн., в тому числі ПДВ 20% - 647 605,14 грн.

Сторони погодили, що розрахунок гривньового еквіваленту на кожному етапі оплати обладнання проходить по курсу Євро, встановленого Національним банком України на день здійснення платежу та в будь-якому випадку не може бути меншим ніж курс НБУ на день укладання Договору: 1 Євро = 7,07 грн. (п. 2.2 Договору).

Згідно п. 2.4 Договору ціна на обладнання включає в себе вартість всіх витрат, пов’язаних з виконанням даного Договору: упаковку, зберігання, доставку до об’єкту відповідача, НДС.

Пунктом 2.5 Договору встановлено, що строк поставки товару –70 календарних днів з моменту погодження заказу сторонами, якщо інший строк (дата) поставки товару в специфікації на окрему партію товару.

Поставка обладнання здійснюється позивачем на основі DDP (Київ), Інкотермс-2000. Місце поставки –м. Тернопіль, вул. Текстильна, 28 (п. 4.1 Договору).

В п. 5.1 Договору сторони обумовили умови та порядок оплати. Згідно вказаного пункту оплата по Договору здійснюється наступним чином в три етапи:

Перший етап –відповідач здійснює авансовий платіж в розмірі 30% від вартості даного Договору, що дорівнює: 1 165 689,25 грн. в тому числі ПДВ 194 281,54 грн. від суми даного Договору, на протязі 5 банківських днів з моменту підписання даного Договору.

Другий етап - відповідач здійснює платіж в розмірі 40% від вартості даного Договору, що дорівнює: 1 554 252,34 грн. в тому числі ПДВ 259 042,06 грн. від суми даного Договору, на протязі 5 банківських днів з моменту отримання від відповідача письмового повідомлення про його готовність до його відвантаження з заводу-виробника.

Третій етап - відповідач здійснює платіж в розмірі 30% від вартості даного Договору, що дорівнює: 1 165 689,25 грн. в тому числі ПДВ 194 281,54 грн. від суми даного Договору, на протязі 5 банківських днів з моменту підписання розхідних накладних передачі товару.

Відповідно до п. 6.1 Договору передача партії обладнання по кількості та в асортименті в порядку, визначеному даним Договором, здійснюється за участі представника позивача на об’єкті відповідача в день його доставки та оформлюється розхідною накладною.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2008 р. (Розділ - 11).

З матеріалів справи вбачається, що за період з 26.09.2007 р. по 11.12.2007 р. позивач належним чином виконував взяті на себе зобов’язання по поставці обладнання, що підтверджується двосторонніми видатковими накладними, належним чином завірені копії яких долучені до матеріалів справи.

Крім того, позивач надав транспортні послуги відповідачу на загальну суму 29 995,20 грн., підтвердженням чого є підписаний сторонами акт здачі-приймання робіт № ВМОУ-00099 (копія у справі).

Відповідач взяті на себе зобов’язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1 085 895,17 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями банківських виписок.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю виходячи з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки покупець зобов’язаний прийняти поставлений постачальником товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 1 085 895,17 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Відповідач припустився прострочення платежу, а тому позивач, на підставі п. 9.3 Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 216 103,76 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Пунктом 9.3 Договору встановлено, що у випадку невиконання та (або) неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань, позивач має право вимагати від відповідача сплати неустойки в розмірі 0,15% від загальної суми Договору за кожен день прострочення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 216 103,76 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Крім того, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів»із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив 22 807,30 грн. державного мита, тоді як відповідно до ціни позову (з урахуванням заяви про зменшення суми пені) необхідно було сплатити 13 019,99 грн., в зв’язку з чим 9 787,31 грн. зайво сплаченого державного мита підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вестер Україна»(04112, м. Київ, вул. Ризька, 8-А, код ЄДРПОУ 35073676) на користь Закритого акціонерного товариства «Балтик Майстер»(03061,м. Київ, вул. Шепелєва, 2-А, код ЄДРПОУ 32044426) –1 085 895 (один мільйон вісімдесят п’ять тисяч вісімсот дев’яносто п’ять) грн. 17 коп. –боргу, 216 103 (двісті шістнадцять тисяч сто три) грн. 76 коп. –пені, 13 019 (тринадцять тисяч дев’ятнадцять) грн. 99 коп. –державного мита, 118 (сто вісімнадцять) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.На підставі даного рішення повернути Закритому акціонерному товариству «Балтик Майстер»(03061,м. Київ, вул. Шепелєва, 2-А, код ЄДРПОУ 32044426) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 9 787 (дев’ять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 31 коп. перераховане платіжним дорученням № 9168 від 30.10.2008 року. Платіжне доручення № 9168 від 30.10.2008 року залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 7/81.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.М. Якименко

Дата підписання рішення: