Рішення № 2805469, 08.01.2009, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"08" січня 2009 р.

справа № 5020-4/396-3/250

За позовом:

Приватного підприємства "Альянс Трейд Сервис"

(проспект Героїв Сталінграду, 63, офіс 1а, м. Севастополь, 99059)

до відповідача:

Виробничо-будівельного кооперативу "ОПОРА"

(вул. Правди, 10, м. Севастополь, 99014)

про:

стягнення 5 194,49 грн.

Суддя В.О. Головко

Представники сторін:

позивач –Терещенко А.С., представник, довіреність № б/н від 01.10.08, ПП "Альянс Трейд Сервис";

відповідач –не з'явився, Виробничо-будівельний кооператив "Опора".

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Альянс Трейд Сервис" (далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Виробничо-будівельного кооперативу “ОПОРА” (далі –Відповідач) про стягнення 27 665,49 грн., у тому числі: основний борг –23 223,65 грн., інфляційне відшкодування –494,67 грн., три проценти річних –47,73 грн., пеня –889,44 грн., витрати на представництво інтересів –3 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов’язань щодо оплати за поставлений товар, отриманий за видатковими накладними за період з 09.08.2008 по 22.08.2008. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на представництво його інтересів в суді – 3000,00 грн., а також витрати на сплату державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 12.10.2008 суддею Остаповою К.А. порушено провадження у справі.

Розпорядженням голови господарського суду міста Севастополя № 140 від 27.11.2008 справа № 5020-4/396 передана до провадження судді Головко В.О., у зв’язку з призначенням судді господарського суду міста Севастополя Остапової К.А. на посаду судді Севастопольського апеляційного господарського суду Указом Президента України від 13.11.2008 № 1037 "Про призначення суддів".

Ухвалою від 28.11.2008 справу № 5020-4/396 прийнято до провадження суддею Головко В.О. з привласненням справі № 5020-4/396-3/250.

Розгляд справи неодноразово відкладався у зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

13.11.2008 позивач надав суду заяву, яка по суті є заявою про зменшення суми позову, просить стягнути з відповідача 5 311,83 грн., з яких: 1 011,42 грн. –інфляційне відшкодування, 91,87 грн. –три відсотки річних, 1 211,54 грн. –пеня, 3 000,00 грн. –витрати на представництво інтересів. Вказана заява прийнята судом.

08.01.2009 позивач надав суду заяву про уточнення позовних вимог, просить стягнути з відповідача 5 194,49 грн., з яких: 963,75 грн. –інфляційне відшкодування, 136,29 грн. –три відсотки річних, 1 094,45 грн. –пеня, 3 000,00 грн. –витрати на представництво інтересів. Вказана заява прийнята судом.

Відповідач не скористався правом надання в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце його проведення повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі.

У зв’язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 08.01.2009 оголошувалась перерва в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Альянс Трейд Сервис" (Постачальник) здійснило поставку будівельних матеріалів (далі –товар) Виробничо-будівельному кооперативу “ОПОРА” на суму 23 223,65 грн. (Покупець), що підтверджується видатковими накладними (арк. с. 12-41).

Товар на загальну суму 23 223,65 грн. був отриманий відповідачем, про що свідчить підпис Калініної Н.В. на вказаних накладних, але оплату за отриману відповідачем продукцію не здійснив.

Викладене стало підставою для звернення позивача в суд із даним позовом.

13.11.2008 відповідач надав суду заяву про припинення провадження у справі у зв’язку з погашенням суми заборгованості за поставлені матеріали у розмірі 23 223,65 грн. та відсутністю предмета спору.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, прийнятих 16.01.2003, Цивільний кодекс в редакції 2003 року і Господарський кодекс України застосовуються до правовідносин, що виникли після набрання ними чинності, тобто після 01.01.2004.

Правовідносини між сторонами виникли після 01.01.2004, тому при розгляді спору суд керується Цивільним кодексом України в редакції 2003 року і Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частина 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Чинне цивільне та господарське законодавство не встановлює певної форми для договору поставки.

Положеннями статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

В період з 09.08.2008 по 22.08.2008 позивачем здійснені поставки товару відповідачеві, що підтверджується копіями видаткових накладних:

- № РН-0000870 від 09.08.2008

- № РН-0000872 від 09.08.2008

- № РН-0000874 від 09.08.2008

- № РН-0000878 від 09.08.2008

- № РН-0000883 від 09.08.2008

- № РН-0000887 від 12.08.2008

- № РН-0000902 від 15.08.2008

- № РН-0000903 від 15.08.2008

- № РН-0000904 від 15.08.2008

- № РН-0000906 від 15.08.2008

- № РН-0000907 від 15.08.2008

- № РН-0000908 від 15.08.2008

- № РН-0000912 від 15.08.2008

- № РН-0000928 від 22.08.2008

- № РН-0000929 від 22.08.2008 (арк. с. 12-41).

30.09.2008 позивачем на адресу відповідача надіслана претензія з вимогою сплатити суму заборгованості у розмірі 23 541,47 грн. в 7-денний строк з моменту отримання цієї претензії. Дану вимогу залишено відповідачем без відповіді, однак після звернення позивача до суду, 12.11.2008 відповідач здійснив сплату боргу за отриману продукцію у розмірі 23 223,65 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України, статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України у випадку прострочення виконання грошового зобов’язання боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір процентів

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Згідно з розрахунком позивача збитки від інфляції складають 1 094,45 грн., три відсотки річних –136,29 грн., пеня –1 147,14 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційного відшкодування, 3% річних від простроченої суми та пені суд зазначає, що вказаний розрахунок, в цілому, здійснений з урахуванням вимог чинного законодавства, хоча і має певні недоліки.

За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 941,19 грн., з яких: 650,26 грн. –інфляційне відшкодування, 143,79 грн. –три відсотки річних, 1 147,14 грн. –пеня.

Разом з тим позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов’язані із оплатою послуг на представництво в суді його інтересів в розмірі 3 000,00 грн.

Суд не знаходить підстав для задоволення зазначеної вимоги, виходячи з наступного.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 2 пункту 10 Роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Позивачем до матеріалів справи долучено договір про надання юридичних послуг (арк. с. 53-54), рахунок № 2/10/08 від 01.10.2008 (арк. с. 55) та довіреність представника позивача (арк. с. 87). Дослідивши ці докази, суд дійшов висновку, що витрати на надання юридичних послуг у розмірі 3 000,00 грн. не підлягають задоволенню, у зв`язку з відсутністю доказів того, що послуги надавалися саме адвокатом і саме по цій справі, а також доказів оплати цих послуг.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу Україну, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на нього витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Виробничо-будівельного кооперативу "ОПОРА" (99014, м. Севастополь, вул. Правди, 10, код в ЄДРПОУ 23010685, п/р 26000054800147 в СФ КБ „ПриватБанк”, МФО 324935) на користь Приватного підприємства "Альянс Трейд Сервис" (99059, м. Севастополь, проспект Героїв Сталінграду, 63, оф. 1А, код в ЄДРПОУ 34420289, п/р 26001169112600 в АКИБ “УкрСіббанк”, м. Харків) 1 941,19 грн., з яких: 650,26 грн. –інфляційне відшкодування, 143,79 грн. –три відсотки річних, 1 147,14 грн. –пеня; а також витрати по сплаті державного мита в сумі 276,70 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення витрат на представництво інтересів в розмірі 3000,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 253,30 грн. –в позові відмовити.

Суддя В.О. Головко

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано 16.01.2009

Розсилка:

1. Приватне підприємство “Альянс Трейд Сервис”

(проспект Героїв Сталінграду, 63, офіс 1а, місто Севастополь, 99059)

2. Виробничо-будівельний кооператив “ОПОРА”

(вул. Правди, 10, місто Севастополь, 99014)

3. Справа

4. Наряд