Ухвала суду № 28049238, 13.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2012 р.Справа № 2а-4665/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. по справі № 2а-4665/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Есат"

до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Есат", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби , у якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення №0000032220 від 30.03.12 року, №0000052220 від 30.03.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. по справі №2а-4665/12/2070 вимоги позивача були задоволені. Скасовані податкові повідомлення - рішення №0000032220 від 30.03.12 року, №0000052220 від 30.03.2012 року.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. по справі №2а-4665/12/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4 ст. 196 та п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

У відповідності до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю - доповідача колегія суддів встановила, що спірні податкові повідомлення-рішення про визначення грошового зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток були винесені Відповідачем з посиланням на акт перевірки від 16.03.2012 року №734/23/37187340, яким зафіксовані наступні порушення: п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), ст. 4, п.2 ст. 3, ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року№996-XIV (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 62047 грн.; п.198.3, п.198.4 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями) занижено податок на додану вартість на загальну суму 53954 грн. (т. 1 а. с. 15-34).

Так, на підставі акту перевірки податковим органом були винесені податкові повідомлення - рішення за №0000032220 від 30.03.2012 року на загальну суму 62047 грн., з яких: основний платіж + 62047 грн., штрафні (фінансові) санкції 0 грн., №0000052220 від 30.03.2012 року на загальну суму 64561,75 грн., з яких: основний платіж +53954 грн., штрафні (фінансові) санкції 10607,75 грн. (т. 1 а. с. 8-9).

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що між ТОВ "Торгівельний дім "Есат" (Покупець) та ТОВ "Промспец Консалтинг" (Постачальник) було укладено договір поставки №345 від 25.10.2010 року (т. 1 а. с. 40-41).

За умовами даного договору Постачальник зобов'язується придбавати і передавати у власність Покупця кабельно - дротову продукцію, світлотехніку, автоматику, а також інші товари та матеріали, найменування та кількість яких визначена рахунком - фактури, який є невід'ємною частиною даного договору (т. 1 а. с. 61, 65, 69, 73, 77, 81).

Реальність виконання умов договору поставки підтверджується залученими до матеріалів справи документами бухгалтерського та первинного обліку: податковими накладними: №25 від 01.09.2011 року на загальну суму 100231,08 грн., в т. ч. ПДВ - 16705,18 грн., №27 від 01.08.2011 року на загальну суму 102373,40 грн., в т. ч. ПДВ - 17062,22 грн., №89 від 04.07.2011 року на загальну суму 51962,00 грн., в т. ч. ПДВ - 8660,33 грн., №29 від 01.06.2011 року на загальну суму 29342,95 грн., в т. ч. ПДВ - 4890,49 грн., №95 від 05.05.2011 року на загальну суму 33546,22 грн., в т. ч. ПДВ - 5591,04 грн., №435 від 25.05.2011 року на загальну суму 6276,95 грн., в т. ч. ПДВ - 1046,16 грн. (т. 1 а. с. 62,66, 70, 74, 78, 82), видатковими накладними (т. 1 а. с. 60, 64, 68,72, 76, 80).

Оплата товару здійснена позивачем у безготівковій формі в повному обсязі, шляхом списання коштів з рахунків ТОВ "Торгівельний дім "Есат", що підтверджується залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями (т. 1 а. с. 45-59).

Доставка товару здійснювалась самовивозом, отриманий товар від Постачальника (ТОВ "Промспец консалтинг") Покупець (ТОВ "Торгівельний дім "Есат") зберігав на орендованому приміщенні, даний факт підтверджується залученими до матеріалів справи договорами оренди приміщення: №7/4 від 11.04.2011 року, №7 від 01.01.2011 року (т. 1 а. с. 43-44).

Отримані товарно-матеріальні цінності за укладеним договором були використані позивачем у подальшій діяльності підприємства позивача шляхом укладання відповідних договорів з контрагентами (покупцями). На підтвердження реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей і реальності виконання укладених позивачем послідуючих договорів, ТОВ "Торгівельний дім "Есат" надані документи первинного обліку: видаткові накладні (т. 1 а. с. 126-175, т. 2 а. с. 48-138); податкові накладні (т. 1 а. с. 176-250, т. 2 а. с. 1-47); виписки з банку (т. 1 а. с. 84-125).

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що позивачем доведено придбання у свого контрагенту товару та використання його в своїй господарській діяльності, оскільки ними виконані умови укладених договорів, що підтверджують первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані з додержанням вимог п. 9.2. ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995року за №168/704), п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI та п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку". Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненою господарською операцією документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем і відповідачем та його контрагентом при укладенні, виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вказані податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Порядок формування податкового кредиту передбачений ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198. Податкового кодексу України, передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Пунктом 198.2 ст. 198 визначено, - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Також, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст. 201 вищевказаного кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань і реєстр виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 ст. 201 вищевказаного кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 138.2. ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з приписами п.п.139.1.9. п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України до витрати, не відносяться не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що позивачем правомірно включені витрати до складу валових витрат по операціям з ТОВ "Промспец консалтинг", оскільки ТОВ "Торгівельний дім "Есат" було надано до суду документи первинного обліку (податкові накладні, видаткові накладні, рахунки - фактури, платіжні доручення), які містять всі необхідні реквізити передбачені приписами діючого податкового законодавства України.

Згідно ч.1, ч.2 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На час складення податкових накладних Позивач та його контрагент рахувались в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, були зареєстровані за адресами, вказаними на виданих податкових накладних (т. 2 а. с. 159-166).

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про продавця (постачальника робіт, послуг), включених до Єдиного державного реєстру, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Крім того, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Таким чином, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваних рішень .

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.06.2012р. по справі № 2а-4665/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.