Ухвала суду № 28049173, 04.12.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 р.Справа № 2а-8157/12/2070Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2012р. по справі № 2а-8157/12/2070

за позовом Державного підприємства "Харківський машинобудівний завод "ФЕД"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Харківський машинобудівний завод "ФЕД", звернувся до суду з позовом до відповідача, СДПІ по роботі з ВПП у м.Харкові ДПС, про скасування податкового повідомлення рішення від 02.03.2012 року № 0000100841, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 5184,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 2592,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2012р. по справі №2а-8157/12/2070 вимоги позивача були задоволені. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 02.03.2012 року № 0000100841 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкового зобов'язання наступних періодів) з ПДВ в сумі 5184,00 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 2592,00 грн.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2012р. по справі №2а-8157/12/2070 відповідач подав апеляційну скаргу, просить ї скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2012р. по справі №2а-8157/12/2070 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Справа розглядається в порядку письмового провадження у відповідності до ч.4ст. 196, п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши суддю - доповідача колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача від 17.02.2012 року № 123/41-018/14310052, в якому зроблені висновки про порушення п.198.3, 198.4 ст.198, п.201.4,201.6 ст.201 , 200.3. ст..200 ПК України, внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання з податку на додану вартість та сумою податкового кредиту за листопад 2011 року на 5184,00 грн.; п.198.3, 198.4 ст.198, п.201.4,201.6 ст.201, 200.3. абз."а"п.200.4 ст..200 ПК України внаслідок чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2011 року на 5184,00 грн. На думку відповідача порушення сталися при здійсненні господарських операцій між позивачем та ТОВ "Бізнес Консалтинг плюс".

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та ТОВ "Бізнес Консалтинг плюс" укладено договір купівлі продажу ТМЦ від 15.07.2010 року № 1507/12-Ф (а.с.54-56). На виконання вказаного договору у період, що підлягав ревізії позивачеві ТОВ "Бізнес Консалтинг плюс" видані податкові накладні, на підставі яких підприємством віднесено до складу податкового кредиту 5184,00 грн.

Відповідач посилається на те, що згідно акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова від 26.01.2012 року № 15-02-36/37093546 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Бізнес консалтинг плюс" щодо підтвердження взаємовідносин із платником податків ТОВ "Агро-Синергетика" за листопад 2011 року, встановлено, що контрагент позивача не знаходиться за юридичною адресою та не підтвердив первинними документами здійснення фінансово-господарської діяльності, рух активів у процесі господарських операцій та реальність останніх, внаслідок чого зроблено висновок про відсутність реальності правочину укладено між позивачем та ТОВ "Бізнес консалтинг плюс", що стало підставою для висновку про відсутність реальності господарських операцій по ланцюгу постачання та відповідно донараховані податкові зобов'язання та визначені штрафні санкції.

Висновки відповідача не можуть вважатись обґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до п.198.1 -198.3. ст..198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) з податку на прибуток на суму вартості придбаних товарів, а з податку на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість придбаних товарів, є факт реального придбання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних товарів або ж призначення останніх для такого використання.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою, але не беззаперечною передумовою для визначення правильності формування податкового кредиту. Формування податкового кредиту відбувається не лише на підставі підписання договорів та виписування податкових накладних, воно має бути обумовлено фактичною поставкою товару, в іншому випадку право на податковий кредит у особи не виникає, оскільки не дотримується обов'язкова передумова його виникнення - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання вказаного договору ТОВ "Бізнес Консалтиг плюс" позивачеві видані податкові накладні від 10.11.2011 року № 49, від 15.11.2011 року № 64 (а.с. 68-69). Вони відповідають вимогам ст..201 ПК України, наказу Державної податкової адміністрації України від 25.01.2011 № 41 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість", тобто у суду відсутні підстави вважати зазначені податкові документи недійсними.

Із наявних у матеріалах справи платіжних доручень № 11381 від 10.11.2011 року та від 15.11.2011 року № 11469 (а.с. 66-67), вбачається, що позивачем по справі сплачено вартість придбаних товарів; переміщення товару підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію ТЗ ХАС № 472973, ТТН № 02ААА від 15.11.2011 року, подорожним листом від 15.11.2011 року № 189170 року; отримання товару здійснено уповноваженою особою позивача відповідно до Журналу реєстрації довіреностей № 36 (запис 3732) -а.с.71-72; облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою подальшого використання у власній господарській діяльності підтверджується наявним у матеріалах справи приходним ордером №158 від 15.11.2011 року та лімітними картами на отримання ТС-1 (а.с.60-65)

Отже висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача про відсутність реальності господарських операцій з ТОВ "Бізнес консалтинг плюс" та відповідно неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам із вказаним контрагентом є необґрунтованими.

Слід також зазначити, що ст. 2 Закону України від 12.07.01 № 2660-ІІІ "Про розвиток літакобудівної промисловості" від 12.07.01 № 2660-ІІІ визначені критерії віднесення суб'єктів господарювання до галузі літакобудування, зокрема, це СГД, які здійснюють розробку авіаційної техніки та авіаційних двигунів, виробництво авіаційної техніки та авіаційних двигунів, ремонт авіаційної техніки та авіаційних двигунів. Відповідно до національного класифікатору ДК 009:2005 "Класифікація видів економічної діяльності" (КВЕД), даний вид дальності має код 35.30.0 "Виробництво літальних апаратів, включаючи космічні".

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 9 червня 2010 року №405 "Про затвердження переліку суб'єктів літакобудування, щодо яких запроваджуються тимчасові заходи державної підтримки" позивач віднесений до суб'єктів літакобудівної галузі щодо яких запроваджуються тимчасові заходи державної підтримки.

Таким чином, позивач відноситься до підприємств галузі літакобудування, яке у 2011 році отримало право використовувати податкові пільги, передбачені податковим законодавством, зокрема, з податку на додану вартість.

Так, з 01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України яким встановлені основні засади адміністрування податку на додану вартість. Зокрема, відповідно до п.14 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України при від'ємному значенні сум податку на додану вартість обрахованого в порядку, передбаченому в пункті 200.1 статті 200 цього Кодексу, по підприємствах суднобудування і літакобудування відшкодування з бюджету здійснюється у податковому періоді, наступному за звітним періодом, у якому виникло від'ємне сальдо податку в порядку і строки, передбачені статтею 200 цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків з 01.01.2011 року регламентується ст.200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. (п.200.3 ст. 200 ПК України)

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. (п. 200.4 ст. 200 ПК України)

Тобто, наведеними нормами передбачено, що при від'ємному значенні суми податку така сума зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума податку має від'ємне значення, то частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах, підлягає бюджетному відшкодуванню.

Відповідно до п.14 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України при від'ємному значенні сум податку на додану вартість, обрахованого в порядку, передбаченому в пункті 200.1 ст.200 цього Кодексу, по підприємствах суднобудування і літакобудування відшкодування з бюджету здійснюється у податковому періоді, наступному за звітним періодом, у якому виникло від'ємне сальдо податку в порядку і строки, передбачені статтею 200 цього Кодексу.

Аналіз норми п.14 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України дозволяє зробити висновок, що дана норма встановлює виняток із загального правила і передбачає, що для підприємств зазначених галузей встановлено пільговий порядок бюджетного відшкодування з ПДВ, відповідно до якого вказані платники податку з 01.01.2011 року отримали право на бюджетне відшкодування у податковому періоді, в якому виникло від'ємне значення ПДВ. При цьому таке відшкодування здійснюється в порядку і строки, передбачені статтею 200 цього Кодексу.

Отже позивачем було правомірно сформовано податковий кредит за листопад 2011 року, тому твердження відповідача про завищення податкового кредиту, а відповідно зменшення бюджетного відшкодування з викладених в акті перевірки підстав, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2012р. по справі № 2а-8157/12/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Філатов Ю.М.Судді(підпис) (підпис) Водолажська Н.С. Тацій Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Філатов Ю.М.