Постанова № 2804887, 14.01.2009, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №03-17/4747а

"14" січня 2009 р.,

Господарський суд Черкаської області, в складі: головуючого - судді Єфіменка В.В.,

з секретарем судового засідання Макарченко Н.П.,

за участю:

представник позивача: Гудименко Л.А. за довіреністю;

представник відповідача: Нечаєнко Т.А. за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі, Черкаська область, м. Золотоноша

до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Черкаська область, м. Золотоноша

про спонукання до вчинення дій, про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Золотоніському районі про зобов’язання вчинити дії щодо прийняття до загального заліку для подальшого відшкодування Пенсійному фонду коштів в розмірі 109 301 грн. 15 коп. виплачених позивачем громадянам: Лосеву О.С., Нерозі М.Л., Скібі М.І.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про уточнення позовних вимог і просив стягнути з відповідача 109 301 грн. 16 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлених позивачем вимог не визнав.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи приходить до наступного.

Ч. 3, 4 ст. 105 КАС України визначено, що адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;

2) зобов’язання відповідача –суб’єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;

3) зобов’язання відповідача –суб’єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;

4) стягнення з відповідача –суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;

5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;

6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень.

Позовна заява може містити, крім визначених частиною третьою цієї статті, інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Позивач звернувся з позовом до відповідача не про відшкодування (стягнення) коштів, а лише про прийняття їх до заліку як виплачених громадянам Пенсійним фондом.

Суд вважає, що заявлений позов відповідає вимогам, викладеним в ст. 105 КАС України.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до п. 1 п.п. “г”, “д” ст.. 21 Закону України від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі - Закон України № 1105) на органи фонду соціального страхування від нещасних випадків покладено обов'язки по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяної застрахованій особі внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсій по інвалідності (в зв'язку з втратою годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Статтею 7 Закону України від 22.02.2001р. N2272-111 “Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” передбачено, що органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, починаючи з 1 квітня 2001 року відшкодовують органам Пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до списку громадян, каліцтво яким заподіяно на підприємствах розташованих на території країн Співдружності Незалежних Держав громадянам Лосеву ОС Нерозі М.Л., Скібі М.І., виплачено пенсії за період з 01.11.2007 року по 30.06.2008 року. Каліцтво ними отримано при існуванні СРСР і на постійне проживання до України вони прибули також в той час.

Вищевказаним громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах розташованих на території країн Співдружності Незалежних Держав призначено і виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку з втратою годувальника, каліцтво або захворювання яких отримано за межами України, загальна сума, яка підлягає включенню до відшкодування становить 5 588 грн. 22 коп.- за період з 01.11.2006 року по 30.06.2008 року.

З матеріалів справи вбачається, що за період з 01.01.2008 по 30.06.2008 не враховані витрати в розмірі 2 255 грн. 90 коп. на виплату пенсії по пенсійній справі № 153159 (Валова Ганна Степанівна). Цей факт відповідач пояснює тим, що Акт розслідування хронічного професійного захворювання від 25.07.2007 форми П-4, складений відповідно до Положення «Про розслідування і облік нещасних випадків, професійних захворювань, аварій на підприємствах»№ 1094 від 21.08.2001, не відповідає вимогам законодавства.

Проте, Золотоніським відділенням ФССНВ дана категорія сум не приймається до актів щомісячної звірки витрат, що підлягають відшкодуванню Пенсійному фонду України.

Свої заперечення відповідач обґрунтовує пунктом 2 Угоди “Про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, які пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків” від 09.09.1994р.

Зокрема тим, що після переїзду потерпілого на територію іншої сторони, відшкодування проводилося роботодавцем сторони, законодавство якої поширювалось на працівника під час отримання каліцтва.

Відповідно до ст.9 Закону України “Про правонаступництво України” від 12.09.1991р., “Всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України проживали на території України, є громадянами України”. Названі громадяни переїхали на проживання до України ще при існуванні СРСР і проживають по даний час. Це підтверджується довідками , згідно з якими направлено пенсійні справи громадян. Тобто, на час підписання вказаної Угоди, названі особи вже були громадянами України і в цьому конкретному випадку необхідно керуватись національним законодавством. Угода від 09.09.1994р. в частині виплат потерпілим після переїзду регулюється відносини, що мають місце після її підписання.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999р. №1105-ХГУ особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було втрачено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону п. п. “г” ст.21 названого Закону зобов’язує Фонд (відповідач) у встановленому порядку своєчасно і в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові, виплачуючи йому пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008

Пунктом 5 ст.24 вказаного Закону №1105 Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов’язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування (в даному випадку з Пенсійним Фондом) у фінансуванні заходів, пов’язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто братиме участь у фінансуванні цих заходів Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом (відповідачем) і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Стаття 25 Закону № 1105 визначено, що усі види страхових і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених статтями 21 та 22 цього Закону, провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.

Постановою Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. № 5-4/4 “Про затвердження порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності, внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій, пов’язаних з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання” визначений Порядок відшкодування витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання та пенсій, пов’язаних з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, який проводиться на централізованому рівні між виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування від нещасних випадків та Пенсійним фондом України.

Суд приходить до висновку, що ухилення відповідача від розгляду та підписання актів взаємних звірок позбавляє Пенсійний фонд України можливості вирішити питання щодо відшкодування коштів на централізованому рівні відповідно до вищеназваного Порядку.

Суд вважає, що бездіяльністю відповідача порушуються права управління Пенсійного Фонду України, зокрема передбачені ст. ст. 21, 24, 25 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”.

Вказані суми пенсій виплачено пенсіонерам управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі в повному розмірі згідно списків, поданих відділом пенсійного забезпечення.

Правомірність і обґрунтованість позовних вимог позивачем доведені. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

З відповідача на користь Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Керуючись ст. ст. 94, 161-163 Кодексу адміністративного судочинства України ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути 109 301 грн. 16 коп. з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, код 26043797, Черкаська область, м. Золотоноша, вул..Шевченка,70 на користь управління Пенсійного фонду України в Золотоніському районі, код 21366610, Черкаська область, м. Золотоноша, вул.Черкаська,6.

Про апеляційне оскарження постанови може бути подана заява до Київського адміністративного апеляційного суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня проголошення постанови і апеляційна скарга протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ В.В. Єфіменко