Ухвала суду № 28048102, 06.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13864/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Земляна Г.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" (далі - ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2011 №0006852305 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2011 року позов було задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 02.08.2011 №0006852305.

На вказану постанову ДПІ у Печерському районі подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Печерському районі було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Будівельно-інвестиційна компанія "Інтербудінвест" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 по 31.03.2011, за результатами якої складено акт перевірки від 20.07.2011 №905/23-5/32799609.

Даною перевіркою відповідачем встановлено, порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем завищено суму бюджетного відшкодування на 1 600 094,00 грн., з яких 1 596 817,00 грн. - за звітний період червень 2010 року, а 3277,00 грн. за грудень 2010 року.

На підставі акту перевірки, ДПІ у Печерському районі прийняте податкове повідомлення-рішення від від 02.08.2011 №0006852305, яким позивачу зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на суму 1 600 094,00 грн., з яких 1 596 817,00 грн. - за звітний період червень 2010 року, а 3277,00 грн. за грудень 2010 року.

Висновки податкового органу щодо завищення заявленої суми бюджетного відшкодування по ПДВ ґрунтуються на тому, що позивач безпідставно відносив суми ПДВ до податкового кредиту у періоди, відмінні від періоду виписки відповідних податкових накладних, оскільки одночасно з поданням декларацій по ПДВ не подав до податкового органу скарги на контрагентів постачальників щодо відмови у наданні податкових накладних. Податковий орган вважає, що позивач не має права на бюджетне відшкодування за вказані періоди, оскільки податковий кредит сформований за даними податкових накладних попередніх періодів.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Період виникнення права на податковий кредит та дата виписування податкової накладної можуть не збігатися, що в свою чергу спростовує висновки податкового органу про неправомірність заявлення позивачем сум ПДВ до бюджетного відшкодування у зв'язку з формуванням податкового кредиту в іншому періоді, ніж на дату оформлення податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно пп."а" пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 цього Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Колегія суддів зазначає, що податковий орган не оспорює правильність здійснених позивачем розрахунків, а факт перерахування відповідних сум ПДВ контрагентам при здійсненні оплати за поставлені товари підтверджено належними доказами та відповідачем не заперечується.

Підставою для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування стали висновки податкового органу, що попереднім податковим періодом для бюджетного відшкодування вважатиметься лише місяць, що передує звітному.

Разом з тим, така позиція не узгоджується з положеннями пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в якому вжито термін попередні податкові періоди, тобто усі податкові періоди, які передують звітному, а не лише попередній звітний місяць.

Попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному податковому періоду, а залишок від'ємного значення ПДВ після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення розрахунків за товари в частині від'ємного значення ПДВ.

Платник ПДВ має право заявляти бюджетне відшкодування з урахуванням показників усіх періодів, які передують звітному з урахуванням строків давності, яких в даному випадку позивач дотримав.

Враховуючи наведене, суми ПДВ заявлені позивачем у податкових деклараціях до відшкодування сформовані ним відповідно до вимог вищевказаного Закону.

При цьому, податковим органом не заперечується факт придбання позивачем товарів з метою їх використання у господарській діяльності та оподатковування таких операцій. Придбані товари реально поставлені позивачу, у зв'язку із чим, останній сплатив ПДВ у складі вартості таких товарів.

Вказане підтверджує обґрунтованість включення позивачем сум ПДВ, сплачених постачальникам, до складу податкового кредиту.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання податкового органу на необхідність подання позивачем скарг на постачальників щодо відмови виписування податкових накладних, оскільки за змістом пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону звернення з такими скаргами є правом платника, а не обов'язком. Крім того, подання таких скарг передбачено у випадках відмови контрагента виписувати податкову накладну. В даному ж випадку податкові накладні були виписані контрагентами позивача, але отримані останнім із запізненням, що не зумовлює необхідність звернення платника до податкового органу з відповідними скаргами.

Крім того, норми Закону України "Про податок на додану вартість" не передбачають такої обов'язкової умови для отримання платником права на бюджетне відшкодування, як документальне підтвердження отримання позивачем податкових накладних від контрагентів із запізненням.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень зазначеного Закону, якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 цього Закону, і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму ПДВ, не підтверджену податковою накладною.

Лише у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та поставка товарів, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Таким чином, податковий кредит як такий та право його реалізації (шляхом відображення відповідних показників у податковій декларації) нерозривно пов`язано з наявністю та отриманням податкової накладної, відображенням її у відповідному реєстрі, що в сукупності є підставою для внесення таких відомостей до звітної декларації. Тому саме з моменту отримання в натурі податкової накладної платник податків може реалізувати надане йому право на нарахування податкового кредиту (з внесення в реєстр податкових накладних відомостей). Що і було зроблено належним чином позивачем.

Отже, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 02.08.2011 №0006852305 є необґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2011 року -без змін, оскільки постанова ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Земляна Г.В.

Ухвалу складено в повному обсязі 11.12.2012