Ухвала суду № 28048045, 06.12.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2983/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" грудня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Земляна Г.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Дінакор" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Дінакор" (далі -ПП "Дінакор") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (далі - ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) про визнання недійсним податкове повідомлення-рішення від 25.11.2003 №0001912302/2, щодо визначення суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на загальну суму 710 460,00 грн.

Згідно заяви ПП "Дінакор" від 29.04.2004 позивач просив змінити предмет позову та визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 27.02.2004 №0001912302/3.

Постановою Господарського суду м. Києва від 21 травня 2007 року позов було задоволено частково, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 27.02.2004 №0001912301/3 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 347030 грн. основного платежу та 346411,68 грн. фінансових санкцій.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 грудня 2008 року постанову Господарського суду м. Києва від 21 травня 2007 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2011 року вказані вище судові рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2011 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 27.02.2004 №0001912302/3.

На вказану постанову ДПІ у Солом'янському районі м. Києва подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, та згідно п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.06.2003 відповідачем проведена планова документальна перевірка дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.1999 по 01.02.2003, за результатами якої складено акт перевірки від 27.06.2003 № 86/23-0211/23735595.

Даною перевіркою відповідачем встановлено порушення ПП "Дінакор" вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме позивачем придбавалися основні фонди ІІ та ІІІ груп, вартість яких відносилась до складу валових витрат підприємства:

- у ІІІ кварталі 2000 р. телефон, вартістю 527,50 грн., без ПДВ;

- у ІІІ кварталі 2000 р. блок безперебійного живлення, вартістю 467,08 грн., без ПДВ;

- у ІІІ кварталі 2000 р. насоси у кількості 2 штук загальною вартістю 1 616,67 грн., без ПДВ;

- у IV кварталі 2000 р. телефон, вартістю 720,00 грн.;

- у IV кварталі 2000 р. насос у кількості 2 штук загальною вартістю 2600,00 грн.;

- у IV кварталі 2000 р. меблі загальною вартістю 7044,00 грн.;

- у IV кварталі 2000 р. стільці загальною вартістю 2500,00 грн.;

- у І кварталі 2001 р. компресорна установка, загальною вартістю 17500,00 грн.;

- у І кварталі 2001 р. склерометр загальною вартістю 1416,70 грн.;

- у І кварталі 2001 р. шліф машина углів загальною вартістю 832,50 грн.;

- у І кварталі 2001 р. меблі загальною вартістю 879,16 грн.;

- у ІІ кварталі 2001 р. бензокосилка вартістю 1069,70 грн.;

- у ІІ кварталі 2001 р. газонокосилка вартістю 205,70 грн.;

- у ІІІ кварталі 2001 р. кондиціонер вартістю 1977,00 грн.;

- у IV кварталі 2001 р. каток опорний вартістю 766,70 грн.;

- у IV кварталі 2001 р. молоток відбійний у кількості 2 штук вартістю 1000,00 грн.;

- у IV кварталі 2001 р. автомобіль МАЗ вартістю 7778,70 грн.;

- у IV кварталі 2001 р. причеп МАЗ вартістю 7221,30 грн.;

- у І кварталі 2002 р. бетономішалка вартістю 3000,00 грн.;

- у ІІ кварталі 2002 р. телефон, вартістю 1035,83 грн.;

- у ІІ кварталі 2002 р. компютер вартістю 4667,00 грн.;

- у ІІ кварталі 2002 р. компютер, вартістю 5554,50 грн.;

- у ІІ кварталі 2002 р. автомобіль ЗІЛ, вартістю 9166,67 грн.;

- у ІІ кварталі 2002 р. шлагбаум автоматичний, вартістю 5945,33 грн.;

- у ІІІ кварталі 2002 р. блок безперебійного живлення вартістю 550,33 грн.;

- у ІІІ кварталі 2002 р. блок безперебійного живлення вартістю 878,75 грн.;

- у ІV кварталі 2002 р. насос, вартістю 625,00 грн.;

- у січні 2003 р. бензопилу, вартістю 1823,40 грн.

Як зазначено в акті перевірки, зазначене вище призвело до завищення позивачем валових витрат за ІІІ квартал 2000 р. на суму 2600,00 грн.; за IV квартал 2000 р. на 12900,00 грн.; за І квартал 2001 р. на 20600,00 грн., за ІІ квартал 2001 р. на 1300,00 грн.; за ІІІ квартал 2001 р. на 2000,00 грн.; за IV квартал 2001 р. на 16800,00 грн.; за І квартал 2002 р. на 3000,00 грн., за ІІ квартал 2002 р. на 26400,00 грн., за ІІІ квартал 2002 р. на 1400,00 грн.; за IV квартал 2002 р. на 600,00 грн.; за січень 2003 р. на суму 1800,00 грн.

Крім того, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме віднесення до складу валових витрат витрати підприємства на придбання товарно-матеріальних цінностей, які не пов`язані з господарською діяльністю:

- бензин А-95 та бензин А-80 вартістю 16776,20 грн., яку включено до складу валових витрат за ІІ квартал 2000 р.; І, II, III, IV квартали 2001 р.; І, II квартали 2002 р.;

- медичні препарати та послуги вартістю 13308,33 грн., яку включено до валових втрат у ІII, IV кварталах 2000 р.; у II кварталі 2001 р.; IV кварталі 2002 р.;

- посуд 227,33 грн. - III квартал 2000 р.;

- квіти 2078,60 грн. - ІІ квартал 2001 р. та II квартал 2002 р.;

- грунт рослинний 195,00 грн. - II квартал 2001 р.;

- наркологічний огляд 187,74 грн. - II квартал 2001 р. та І квартал 2002 р.;

- піч мікрохвильова 1031,92 грн. - IV квартали 2001 р.;

- добрива 50,00 грн. - II квартал 2002 р.;

- благоустрій території 88834,00 грн. - II квартал 2002 р.;

- горщики пластмасові 177,50 грн. - IV квартал 2002 р.

Що призвело до завищення валових витрат: за III квартал 2000 р. на суму 5900,00 грн. за IV квартал 2000 р. на 3200,00 грн., за І квартал 2001 р. на 3200,00 грн., за IІ квартал 2001 р. на 8800,00 грн., за III квартал 2001 р. на 2900,00 грн., за IV квартал 2001 р. на 2800,00 грн., за 1 квартал 2002 р. на 1300,00 грн., за II квартал 2002 р. на 91400,00 грн., за IV квартал 2002 р. на 3400,00 грн.

Позивач неправомірно включив до складу валових витрат у ІІІ кварталі 2000 року витрати по виготовленню рекламної продукції, а саме візитних карток на суму 200,00 грн.

Також, перевіркою встановлено, що позивач оплачував послуги пейджингового зв`язку , однак жодних документів, що підтверджують придбання чи оренду пейджерів підприємством до перевірки не було надано, на балансі підприємства пейджери не рахувалися і не оприбутковувалися. Документальне підтвердження придбання підприємством пейджерів відсутнє, а тому витрати на сплату послуг пейджингового зв`язку не можуть бути пов`язані з виробничою діяльність підприємства та використовуватись ним у власній господарській діяльності, що призвело до завищення валових витрат за ІІ квартал 2001 року на суму 800,00 грн.

Згідно акту перевірки у позивача відсутні документи, які підтверджують вартість, що була віднесена ним до валових витрат за ІІІ квартал 2000 р. на суму 31600,00 грн., за IV квартал 2000 р. на суму 37300,00 грн., за І квартал 2001 р., за ІІІ квартал 2001 р. на суму 236300,00 грн., за ІІ квартал 2002 року на суму 128700,00 грн.

Крім того, відповідачем встановлено, що позивач скористався пільгою щодо сплати податку на прибуток в частині інвестування будівництва житла військовослужбовців та відповідно зменшив податкове зобов`язання з податку на прибуток на суму 150 000,00 грн. у І - IV кварталах 2001 року.

На підставі викладених порушень 02.07.2003 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001912302/0, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток в сумі 781 400,00 грн.

Відповідно до рішення про результати розгляду скарги від 08.09.2003 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від15.09.2003 №0001912302/1, яким позивачу нараховано податок на прибуток в сумі 356 700,00 грн. і штрафних (фінансових) санкцій 356 100,00 грн., а всього 712 800,00 грн. (зобов`язання зменшені).

За результатами розгляду скарги позивача Державною податковою адміністрацією України на вищезазначене рішення, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 27.02.2004 № 0001912302/3, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 355 530,00 грн. за основним платежем та на суму 354 930,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а всього 710 460,00 грн. (зобов`язання зменшені).

Відповідно до п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час виникнення спірних правовідносин). встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

З наведеної норми, вбачається, що відповідачем було неправомірно нараховано позивачу податкове зобов`язання за період з 01.04.1999 по 01.02.2000, оскільки строк для визначення податкового зобов'язання за вказаний період відповідачем було пропущено.

Щодо правомірності нарахування відповідачем податкового зобов`язання за період з 01.02.2000 по 01.02.2003 колегія суддів зазначає наступне.

На виконання вимог Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 27 січня 2011 року, судом першої інстанції було витребувано у відповідача поепізодний розрахунок донарахованого позивачу податкового зобов`язання та штрафних санкцій, однак така вимога відповідачем не виконана з тих підстав, що документи, які були використані під час прийняття оскаржуваного рішення не збереглися.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, оскільки відповідачем як суб`єктом владних повноважень не надано суду на обґрунтування законності прийняття оскаржуваного рішення відповідного розрахунку нарахованого позивачу податкового зобов`язання та штрафних санкцій, колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 27.02.2004 №0001912302/3, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі м. Києва необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2011 року -без змін, оскільки постанова ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Земляна Г.В.